Дім, у який хочеться повернутися

Пізній вечір, а я сиджу у затишній кав'ярні біля свого будинку і чекаю на Алекса.

Я буду сумувати за ароматом кавових зерен і тихою музикою. Ця кав'ярня моя улюблена. Затишний простір, з великими вікнами, де час для мене завжди сповільнюється а думки пливуть течією.

Алекс найкращий директор. Я прийшла працювати до нього ще юною дівчиною 24 років і дуже вдячна йому, що він взяв мене на роботу. Адже в нашому місці складно влаштуватися перекладачем у престижну компанію без досвіду роботи. Зараз мені майже 27 і я вже очолюю невеликий відділ з перекладів та комунікацій.

В нас одразу налагодились дружні та щирі відносини. Алекс в якомусь розумінні навіть виховав в мені ту особистість якою я зараз є.

- Привіт, вибач, що затримався.

- Привіт, не переймайся. Навпаки дякую, що приїхав.

- Єво, наразі це я зобов'язаний тобі багато чим. Перейдемо до справ?

- Слухаю тебе.

- Ти ж чула про те що нам потрібно розширювати кордони нашого бренду одягу. В Сеулі тебе зустріне наш представник, у вас буде дуже багато зустрічей, і трохи хаосу, - він посміхнувся. - Але я впевнений ти впораєшся, це всього представники місцевих дистриб'юторів. Також обговорити умови оренди приміщень у торгових центрах. А ще в тебе буде дуже багато вільного часу, в який я наказую тобі відпочивати, насолоджуватися місцевою культурою, аби ти мала змогу оцінити та адаптувати наш бренд під корейський ринок, дізнатися їх ціни, стиль, маркетинг.

- Звучить так, ніби я дарма лякалась.

- На аналіз ринку в тебе буде декілька тижнів. Згодом доведеться пройти через презентації та показ колекцій. Ключовим моментом стане те, що так як наш представник не володіє мовою, виступ з презентацією лягає саме на твої плечі.

Я тяжко вдихнула. Дякую, що хоч на це в мене буде час.

- Ну а далі, якщо презентація пройде успішно, необхідно буде відвідати фотосесії та проконтролювати якість та відповідність нашого бренду.

- Тобто, це дуже довга поїздка.

-Саме так. Це може зайняти два,максимум три місяці. Мені дуже прикро і тяжко тебе ось так різко відривати від рідних країни, роботи, людей, але так як, найголовніше це презентація, я можу довірити це лише тобі. Ти єдина на кого я розраховую і довіряю у цій компанії.

- Але я не розумію, це звучить як дуже крутий, заздалегідь продуманий план. Невже ти не міг мене попередити?

- Я ще раз повторюсь, що мені прикро. Але представник масштабного торгівельного центру Сеулу, через місяць летить в невідкладну поїздку і в нього обмаль часу. Якщо не домовитись з ним зараз, ми не відкриємо там магазин - ніколи.

- Звучить досить цікаво, новий досвід захоплює і водночас лякає.

Алекс протягнув мені конверт.

- Як я і обіцяв, це твоя премія. Я хочу щоб ти не тільки з користю, а і яскраво провела час. Житло та харчування у готелі тобі буде проплачено компанією, ці гроші лише на твій комфорт і задоволення.

Я відмовлялась, але Алекс всунув конверт мені в сумочку. Ми ще дуже довго обговорювали нюанси, плавно переходячи на якісь особисті розмови, що навіть і не помітили як прийшов час зачиняти кав'ярню. На виході ми попрощалися міцно обіймаючись.

- Бережи себе, Єво. Я завжди буду на зв'язку, коли б ти не телефонувала. Я буду сумувати.

- Дякую, Алекс. За все. Дякую, що віриш у мене.

Вдома я дуже багато сміялася та плакала з сестрою. Збирала речі. І нарешті лягла в ліжко.

Eva: " Чоловіче, ти знову зникаєш на довго. Я ображена. "

Eva: " Ну чому ти мені зазвичай так довго відповідаєш? "

D: " Довго відповідаю коли зайнятий."

Eva: " А зараз? "

D: " Зараз відповідаю."

Eva: " Як минув твій день? "

D: " Готував сюрприз для тебе. "

Eva: " Справді? "

D: " Нагадай, який твій улюблений гурт? "

Eva: " Ти ж знаєш, що BTS !!!!!"

D: " Я не дозволю тобі святкувати день народження наодинці, в чужій країні. "

D: " За два дні концерт, я купив тобі білет. "

Eva: " Щоооо? Ти жартуєш. Я впевнена."

D: *надсилає фото*

D: " Покажеш це фото на вході і тебе проведуть на твоє місце. "

Eva: " Навіщо? Ти ж мене зовсім не знаєш. Я зовсім не знаю тебе. Це такий вчинок... "

D: " Ти стала мені другом. Друзям дарують подарунки на День Народження. "

Eva: "Дякую тобі! Я не знаю твого імені,проте знаю що ти здійснив ще одну мою мрію. "

Відповіді не було, типовий "D". Цікаво, мені траплялось стільки людей і ніхто ніколи не робив для мене певних вчинків, ніхто не піклувався про мене. А тут людина з якою я листуюся в інтернеті, людина про яку я не знаю нічого, але водночас знаю всю його душу. Можливо це моя нагорода, за добро яке я віддавала людям? От би зустріти його колись в реальному світі...

День нервових та хвилюючих зборів, сльозного прощання з родиною минув і от я чую з колонок:

- Пасажирів рейсу до Сеулу просять пройти на посадку.

Голос з динаміків занадто спокійний для моменту, який змінює усе. Я стиснула квиток у руках. Назад дороги вже немає.

Телефон завібрував.

D: " Ти вже в аеропорту? "

Чорт! Зв'язок пропав. Відповім вже як дістанусь до країни. Не тільки ж йому зникати постійно та ігнорувати мене. Та чомусь мене це хвилює. Чи не буде він переживати що я передумаю і не скористаюсь його подарунком? Чи не буде він турбуватись, що я все таки злякалась?

В літаку задуха. Купа людей метушаться, хтось хвилюється, хтось поспішає, для когось це звичайна справа. Та для мене - ні. Переліт буде довгим, майже 15 годин.

Літак повільно відірвався від землі і місто за ілюмінатором почало зменшуватися розчиняючись у нічній темряві. Серце забилося швидше, я дійсно лечу.

Літак здається дуже великим, та тут немає куди втекти від власних думок. Я заплющила очі, в надії заснути. Проте сон не приходив, замість цього уривки розмов з Алексом, Мією і обірвані фрази з повідомлень... Чи впізнала б я його, якби побачила? Чи такий самий він у житті, як і в своїх коротких повідомленнях?

Нарешті тиша, страх очікування ослаб, я все ж таки провалююсь в сновидіння.

- Вас вітає Сеул. Просимо пасажирів пройти до виходу.

Нарешті. Ну привіт, моя вже здійсненна мрія!

Вийшовши з літака я помітила яке тут все інше, навіть повітря.. Хтось торкнувся мого плеча.

-Доброго дня, Єво.

Я злякалась так, що аж подих перехопило .Обернувшись,я побачила досить приємного чоловіка, високого зросту. Засмагла шкіра, коротка світла стрижка підкреслювала його світло - блакитні очі. Перше, що я помітила це до біса привабливу посмішку.

- Мене звати Пітер. Дякую, що погодилась працювати зі мною.

- Приємно познайомитись. - Я потиснула йому руку.

-Ходімо, наше авто чекає на нас.

По дорозі до готелю ми обговорювали справи. Пітер наголосив, що зустріч через кілька днів. Я думала лише про одне. Я встигаю відсвяткувати свій день народження на концерті найкращого гурту і зранку поїхати на зустріч. Що може бути краще?

Пітер провів мене до мого номеру і поїхав по справам.

Я стою на порозі і чомусь не наважуюсь одразу зайти всередину.

Відкривши двері мене охопило тепло. М'яке світло, спокійні бежеві відтінки, тканини, стіни - подарували відчуття легкої розкіші. Велике ліжко займало центр кімнати, бездоганна світла постіль, ніби до неї ще ніхто не торкався. Біля вікна затишне крісло, легкі штори пропускали світло, а за вікнами жив інший - шумний, незнайомий мені світ. А тут - тиша.

Я повільно пройшлась номером, торкаючись гладкої поверхні столу, ніби перевіряючи чи це насправді. У повітрі більше не було страху чи напруги, на заміну їм прийшов аромат чогось дерев'яного та заспокійливого. Все ідеально. Навіть занадто, для моїх думок.

Я всього лише хотіла трошки полежати, а в результаті виснажена від перельоту заснула.

Сон довго не тривав. Голова жахливо розколюється. Ці часові проміжки не для мене. Шукаючи в сумці пігулки, я наштовхнулась пальцями на телефон. Чорт! Телефон! Розблокувала екран і прийнялась читати.

Сестричка: " Люба, в тебе все добре? Ти долетіла? Ми хвилюємось. "

Мама: " Доню, зателефонуй як буде можливість, ми з татом чекаємо. "

Алекс: " Єво, я ще раз дякую тобі. Легкої дороги! Відпиши як зустрінешся з Пітером. "

D: " Мені не подобається, коли ти мовчиш. "

D: " Єво, це гірше ніж коли ти хвилюєшся. "

D: " Я чекаю твої повідомлення. "

D: " Єво!!! "

Яка я дурепа! Забути про телефон... Який жах.

Eva: " Вибач.. Спочатку я хотіла тобі відповісти, але зв'язок підвів мене. Згодом я дуже втомилася і багато спала. Мені соромно. Не хвилюйся будь ласка за мене. Я вже в готелі. "

Поки чекала відповіді, я зателефонувала родині у сімейний чат. Показала свій номер, вигляд з вікна, а головне - щасливу себе. Ми говорили дуже довго, поки я не захотіла їсти. Час відвідати місцеву кухню.

Замовивши обід у готелі, апетит не приходив до мене. Я думала про друга по листуванню.

Eva: " Ти образився на мене? "

Відповідь надійшла одразу.

D: " Радий що у тебе все добре. Я знову зайнятий. "

Eva: " Коли у тебе буде час? Я сумую за нашими глибокими роздумами про життя. "

D: " Я не завжди буду поруч. Не звикай до мене. "

D: " Хоча... "

D: “ Вже пізно. “