Щоденники Флекі.

День третій

Уранці я довго не виходив із діжки.

Учорашня пригода з вершками й досі здавалася мені серйозною. Я дослухався до голосів за вікном і намагався зрозуміти, чи обговорює село моє падіння.

Ніхто не кричав про горщик.

Ніхто не показував на нашу хату.

Гуска кілька разів пройшла вулицею, але мала такий вигляд, ніби була заклопотана іншими справами.

Можливо, відомості ще не встигли поширитися.

Я вирішив цим скористатися й покинути дім, перш ніж мене почнуть упізнавати.

Міріель зустріла мене біля дверей і сказала, щоб сьогодні я нічого не перекидав.

Я запевнив її поглядом, що подібних намірів не маю.

Після цього я вирушив досліджувати дальній кінець села.

Спочатку все йшло добре.

Я проминув кілька хат, обійшов віз і якийсь час спостерігав за курми. Кури ходили подвір'ям і щось шукали в землі. Я не знав, що саме вони шукали, але з їхньої зосередженості зрозумів, що справа важлива.

Я не став заважати.

За однією з хат я виявив дерев'яний загін.

У загоні були дивні тварини.

Вони були великі, округлі й добре вгодовані. Мали короткі ноги, маленькі очі та рожеву шкіру. Деякі лежали на боці. Інші поволі ходили навколо великого дерев'яного корита з їжею.

Спершу я вирішив, що це тюлені.

Вони мали трохи незвичний вигляд, але загалом відповідали головним ознакам: були кругленькі, любили лежати й виявляли неабияку цікавість до їжі.

Я зрадів.

Досі я вважав себе єдиним тюленем у селі. А виявилося, що тут жила ціла невеличка колонія.

Я наблизився до загону.

Тварини помітили мене й підійшли ближче.

Я подивився на них.

Вони подивилися на мене.

Я видав вітальний звук.

Одна з тварин відповіла гучним рохканням.

Саме тоді я вперше запідозрив, що переді мною не тюлені.

Я роздивився їх уважніше.

У них не було ласт.

Зате були ратиці.

Вуха теж виявилися неправильними.

А спереду кожна мала круглий п'ятачок.

Сумніви посилилися.

Згодом я дізнався, що цих тварин називали свинями.

Свині, утім, виявилися приязними.

Вони не стали проганяти мене від корита й навіть трохи посунулися, звільняючи місце. Усередині була густа суміш овочів, зерна й чогось іще, походження чого я визначити не зміг.

Пахло не надто вишукано.

Але свині їли з величезним задоволенням.

Одна з них подивилася на мене й знову посунулася, ніби запрошуючи приєднатися.

Це було великодушно.

Дідусь біля річки мав цілий садок риби й не дав мені нічого.

Свині мали одне корито на всіх і відразу запропонували поділитися.

Я зауважив, що в питаннях гостинності свині перевершували декого з людей.

Я вже збирався скуштувати частування, але спочатку глянув на своїх нових знайомих.

Їхні п'ятачки були вимазані їжею.

Вуха були вимазані їжею.

Животи теж були вимазані їжею.

Одна свиня стояла передніми ногами просто в кориті й, судячи з її вигляду, вважала це правильним способом обідати.

Потім я подивився на своє білосніжне хутро.

Я уявив, як повертаюся додому.

Спершу Міріель побачила б мої вуса.

Потім морду.

Потім живіт.

Після цього вона, найімовірніше, запитала б, де я був.

Мені довелося б пояснювати, що після вчорашньої пригоди з вершками я подався їсти з корита разом зі свинями.

Картина майбутнього мала тривожний вигляд.

Я ще раз подивився на їжу.

Потім на свиней.

Потім знову на своє хутро.

- Ні, - подумав я.

Свині не образилися.

Вони й далі їли, а я лишився біля загону й якийсь час спостерігав за ними. Мені подобалося, що вони спокійні й не жадібні. До того ж вони теж уміли добре лежати.

Можливо, свині й не були тюленями, але в деяких питаннях ми розуміли одне одного.

Перед тим як піти, я ще раз подивився на корито.

Рішення було непросте.

Однак спогад про вчорашній голос Міріель допоміг мені не схибити.

Додому я повернувся чистим.

Міріель оглянула мене з певною підозрою.

Я подивився на неї з гідністю того, хто щойно відмовився від сумнівного бенкету заради родинного спокою.

Вона погладила мене по голові й дала рибу.

Я зрозумів, що ухвалив правильне рішення.

Решту дня я провів у своїй діжці й міркував про нових знайомих.

Свині виявилися хорошими.

Вони ділилися їжею.

Вони не сміялися з пригоди з вершками.

І жодна з них не намагалася пояснити мені, як слід правильно лежати.

Підсумки дня були такі:

Дослідження села продовжено.

Невідомих тюленів знайдено.

Невідомі тюлені виявилися свинями.

Свині виявили гостинність.

Спільний обід завбачливо скасовано.

Білосніжне хутро збережено.

Міріель не засмучена.

Репутація почала відновлюватися.