Потяг щасливих душ
Потяг щасливих душ. Ні, вам не почулося, любі друзі, ця картина, яку ви маєте честь споглядати і справді відображає колись величний металевий ковчег.
Пам'ятаю, як ще мій дід Захар розповідав, що потрапляли на потяг лише найосяйніші із нас. Проїжджаючи через центр нашого міста, вони махали зівакам і радо осипали монетами та капелюхами. Їхні вбрання різнилися синіми, жовтими, фіолетовими і червоними барвами.
Екскурсовод, себто я, драматично потер свого окуляра зеленою тканинною тряпочкою, роль якої виконувала краватка. Кілька слухачів позирнули на мене з осудом, але це вже шоста удавка подарована мені управителями музею. Була зелена в горошок, зелена з салатовими лініями, зелена в квадрат. Сьомої я просто не переживу.
— Пане Черешневий, а що сталося далі?
— А? — я стрепенувся і поправив комірець, — О, ви про те, як потяг перетворився на суцільно зелений візуал? Жахливе рішення художника, згоден.
Юнак втиснув голову в плечі, аж тут на поміч йому визвалась подруга:
— Зелений якраз чудово передає наші рідні пейзажі. Та Нішан мав на увазі, куди поділися всі люди з потяга щасливих душ?
— О-о, ви про це, насправді це не дуже цікава історія...
— Ну будь ласка, — хіппі притисла руки до підборіддя і затупцювала на місці.
Я вкотре поглянув на картину і позирнув на кота, який самотою продовжував чекати господарів у занедбаному механізмі. Почухав голову і перебрав подумки ідеї.
— Знаю, що багато хто з вас має вдома домашніх улюбленців, тож не хотів вас лякати... — витримав драматичну паузу. Слухачі підійшли ближче. — Та бачите цей білосніжний клубок шерсті в центрі картини?
Між рядами зашепотілися
— Він одразу сподобався. Такий сумний.
— Хочу фотку з ним.
— І я.
— Насправді це дух злої Зіни, що трапився на шляху ні в чому невинних людей, — я дістав носову хустинку зеленого кольору зі свого піджака і відвернувся до студентів спиною, промокаючи куточки очей. — Вибачте, діти, це така сумна історія. Так от, щасливі люди приютили цього кота. Дали йому їжу, іграшки, тепло.
— І що було потім?
Пролунав дзвінок.
— А потім кіт теж захотів бути щасливим і випхав людей з вагону. Все, пані та панове, урок біології завершено. Прошу на наступний урок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!