Замальовки на картинки Прозаїка

— Ваша Високосте, ви маєте пам'ятати про свої обов'язки, — правий міністр бундючно схилив голову. — Зрозумійте, ваша безпека це все для Шульварри, а присутність при пошуку Істинного є традицією.

Ліліан стисла краї своєї сукні помережаними золотом рукавичками і подарувала Зігфріду Крейну легку усмішку.

— Ціную вашу турботу міністре, проте понад усе в цій країні ми ставимо народ, — блакитні очі метнулися до стрілчастих вікон, які були такі високі, але безсенсові. В них видно було лише небо, хмари і птахів. — Перш ніж поставити вас до відома, ми обговорили з королем і королевою мою таємну прогулянку і всі деталі. Я не привертатиму до себе надто багато уваги, адже надам перевагу карнавальному костюму.

— Сподіваюся ви візьмете з собою достатньо охорони... — з його вуст це звучало прихованою погрозою, але через його посаду і здатність маніпулювати думками міністрів, принцеса демократично відступила.

— Авжеж, пане Зігфрід. Мені правда лестить ваше хвилювання, — дівчина підійшла до міністра ближче й з вдаваним ентузіазмом запропонувала: — Якщо маєте час, ми могли б прогулятися з вами разом. Чула, цього року приїздять Маски Тіней.

На обличчі міністра сіпнувся куточок рота. Постава вирівнялася і він зняв свої білосніжні рукавички з помітною відразою. Ліліан було приємно дошкулити правому міністру згадкою про магів темної матерії.

— Що ви, Ваша Високосте, переконаний, королівська варта потурбується про вас, — Зігфрід розвернувся, виглядаючи щось чи когось. — Маю купу справ. Щойно згадав, що мушу проконтролювати розміщення послів з Гентаєру.

Його тонкі вуста вигнулися в усмішці. Він вклонився й білосніжні зняті рукавички, що він стискав їх поміж зчеплених рук, торкнулися землі.

Принцеса вп'ялася нігтями в долоні. Цей монстр глузував з усієї монаршої родини, запрошуючи дикунів в осередок столиці, де події не встигли стати історією.

На шиї дівчини сіпнулась жилка лише від однієї думки, що один з Гентаєрів міг за бажання припинити кровотік в її венах чи ж змусити припинити дихати.

Вона зробила глибокий вдих, опановуючи себе, й не озираючись на аристократа, чимдуж побігла до своїх кімнат.

Їй вже доводилося не раз зникати з палацу й допомагати Темним. Вона знала, що наражала себе на небезпеку, навіть приховуючи обличчя, та цього разу все було вкрай нагально. Цього разу Ірвін повідомив, що темні потрапили в засідку, атаковані шквалом пекучих сонячних стріл на кордоні з Шульваррою.

Ліліан мала обгрунтовані припущення, що це справа рук правого міністра та його прихвоснів, але справа в тім, що мати припущення і мати владу довести це - це дві паралельні прямі у світі Ліліан, яким поки що не судилося перетнутися.

Вона одягнула білий карнавальний костюм, прошитий золотими нитками й з рукавами та рукавичками, які приховували всі риси тіла, лишаючи загальний обрис.

Друг і за сумісництвом, голова її особистої варти допоміг уникнути зайвих питань інших солдатів.

— Охороняйте периметр площі, приєднавшись до місцевої варти, — впевнено інструктував підлеглих Квін, лишаючись за моєю спиною в схожому костюмі, який щоправда мав таємні відсіки для метальної зброї і коротких ножів для ближнього бою. Принцеса сподівалася, що вони йому сьогодні не знадобляться.

Вулиці столиці цього дня вибухали різнокольоровими сукнями і оздобами, а повітрям ширились аромати здобної випічки, гарячих напоїв на кшталт чаю чи глінтвейну. Ліліан сковтнула слину й пообіцяла собі, якщо ця вилазка мине без пригод, вона однозначно потішить себе вишневим пирогом і добрячою чашкою гарячого вина.

Маски тіней стояли відокремлено від інших тутешніх розваг, а попри те їм не бракувало відвідувачів. Чорна тканина тимчасово перекривала оздоблення театру і знайомила Шульварріанців з тіньовими охоронцями й стежками, кривавими угодами та прикрасами з темної матерії, що звивалася всередині кристалів. Серце Ліліан пропустило удар. Їй не можна було тут затримуватися. Їй не можна було розкривати себе.

Вона стукнула нігтями себе по коліну, повертаючи до реальності. Квін залишився стояти біля входу, кивнувши Ірвіну, що перехопив принцесу.