Office-life

Несподівано одна з колег приревнувала свого чоловіка до незаміжньої Лілі.

-Лілю, тобі що, мало неодружених чоловіків? - якось ненароком кинула Любочка за кавою. Кава саме допивалася, усі розбіглися, і вони лишилися віч-на-віч.

Невже? Ось тоді Ліля і зрозуміла, чому Лідія невчасно приносить свої звіти, ігнорує деякі запити і взагалі при нагоді робить вигляд, що говорять не до неї.

Чоловіком і колегою був той добрий парубок, що попереджав ще у перший робочий день про запальну й матюкливу співробітницю Таїсію, Андрій.

Поза сумнівами, Любочка доклала своїх зусиль, і Лідія – дружина Андрія, буквально з ланцюга зірвалася. Вона боялася втратити Андрія. Вона боялася будь-якої чарівної і вільної суперниці, хоча та суперницею не була.

Лілю завжди цікавили не пусті люди. Люди, які мають суть, наповнення і душу. Таким здався на перший погляд Андрій.

Дівчина часто запитувала себе, чому з цікавими особистостями не можна просто дружити, спілкуватися, ділитися враженнями, знаннями, емоціями. Чому?

Лідія була ж іншої думки. Бо це був її чоловік! І їй, як жінці більш приземленій, було не зрозуміло, про що спілкуються Ліля і Андрій тоді, коли її немає поруч.

Вона боялася змови. Вона боялася зради. Вона просто боялася, що він розвернеться і піде, а її молоді роки, витрачені на цю людину, будуть витрачені намарно. Плюс спільні діти, яким потрібна підтримка татка.

Ліля почала це розуміти ще й тоді, коли Лідія наснилася кілька разів.

Сон був таким. Вони втрьох ходили супермаркетом, вибираючи продукти, Андрій захотів купити здобну булку й пригостити нею Лілю, Ліда підняла гвалт. Сон снився кілька разів, один і той самий.

Любочка теж старалася, нашіптувала Лідії одне, Лілі ж інше – не лізь в чужу сім’ю. Кожен судить по собі. Любочка, скоріш за все, сама боялася зради свого нині успішного чоловіка, а тому ніяким чином ніяких колаборацій не підтримувала і не розуміла, що поза отими “шурами-мурами” є інше – потреба духовного спілкування. Тим паче, що Лілі Андрій подобався, як цікавий співрозмовник, не більше. Та хіба на чужий роток накинеш платок?

Ліля стомлювалася від нападок Ліди, тому вирішила припинити спілкування з Андрієм.

З часом все стало на свої місця. Ліда і Ліля хоч і не стали подругами, проте і ворогами не стали теж. Ліда порозумнішала, заспокоїлася, Андрій став більш замкненим і на своїй хвилі.

Ліля роздумувала потім над тим, що таке є зрада.

Зрада – вона може бути стимулом до змін, вказівкою на приховані труднощі у стосунках, вказівкою, на що варто звернути увагу. Може бути фізичною і духовною. Зрада пов’язана ще з такими проявами характеру, як уміння відкривати у партнерові і собі нові грані, бути цікавими один одному протягом довгих років спільного побуту, вміти пробачати.

Скинув лист нерозважливий клен,

І стоїть, весь оголений, мерзне,

Я – суцільний натягнутий нерв…

Схожість маю із ним, та…проте,

Не зламаюсь, дасть Бог, ще воскресну.

Хоч гартую серденько в бою,

Намагаюсь холодним зробити,

Так, говорять, що легш буде жити,

Боротьбою з собою горю…

Хоча тепла, м*яка булка житня…

Світанкову чекаю зорю.

Скинув лист нерозважливий клен,

І стоїть гордий, але самотній…

Поміж сотень так схожих дерев –

Як бунтар…а тому – злодій…