Office-life

Його звати Філ. Один із тих чоловіків, що робили ставки, коли Ліля приходила влаштовуватися на фірму.

Філліп, Філін – це теж його імена. Філ - брутальний мачо, або хотів таким бути.

Від нього пахло сексом. Це крім запаху дорогих парфумів зрідка і постійного цигаркового штину.

На вид років сорок з хвостиком, стильна зачіска, окуляри, сморід міцних цигарок, судячи з того, що повітря у офісі починало тхнути курилкою, Філ був на роботі.

Інколи він сидів кілька годин на місці, інколи приходив, брав ноутбук і йшов у невідомому напрямку. Непередбачуваний і брутальний Філ.

Ліля підозрювала, що ніхто не знає, чим Філ займається насправді, цей мастак пудрити мізки, користуватися харизмою.

Спочатку Лілі він сподобався. Особливо, коли приходив у дорогому костюмі, штани вдало обтягували сідниці і в цей момент не тільки Ліля зиркала на принадні округлості. Дівчина червоніла, коли напомаджений Філ кидав пару-трійку нетривіальних фраз на її адресу, але жодного доброго щирого слова вона так від нього і не почула, такого, щоб справжнього, від душі.

Філ був темною конячкою. І Лілю він обрав новою іграшкою, він бачив, що вона, хоча і приховує цікавість, але часом червоніє і опускає очі. А якщо очі не опускає, все одно все зрозуміло. Філ – любитель розкішного життя, алкоголю, трави і безалкогольних енергетиків, аж смішно.

Брутальний мачо, великий комбінатор, прорив року, любитель мати кілька запасних варіантів по місту, у кого б заночувати. Інтриган і задира. Поганий хлопчик. Ну чому Лілі кортіло розгорнути обготку? Якась таємниця була всередині, вона відчувала нутром, що там щось є.

Тим часом Філ намагався всіляко пожартувати над новенькою, то обговорював її декольте, то зад. Ці обговорення були з гумором, легкі імпровізації на тему, і Ліля, часом, таки ставала перед люстром у жіночому туалеті і роздивлялася то зад, то декольте. Ой, цей Філ!

Він нічим не відрізнявся від самця, у якого природою закладено у мізках кожні шість секунд думати про секс. У Філа секс був, часто і багато, або він то так вдало демонстрував, очевидно, з різними партнерками на різних кінцях міста, і, можливо, держави, бо часто бував у відрядженнях, а ще судячи з того, що періодично він розпитував помічницю виконавчого директора Галочку про те, де купити гарні парфуми, білизну чи елітне вино. Розповідав безкінечно про ту, чи іншу виставу, переглянуту з черговою пасією, тусівку чи ресторан.

Але Філ був і любителем створювати сенсації місцевого офісного рівня.

Одного разу Ліля гомоніла з Вандою про домашніх улюбленців. У Філа було багато роботи, проте він уважно запам’ятовував те, про що йшлося, щоб потім була чергова зачіпка, міні-історія, легенда, чи просто заради поговорити про нову співробітницю.

І через кілька годин уже вся фірма знала історію про домашню криску Лілі, яка загинула через те, що їй чи то було спекотно, чи то від спраги, чи то тісно у трилітровій банці. Вся суть зводилась до того, що Ліля – холоднокровна і безжальна сука, вбивця невинного мишеняти.

Прихильниці таланту Філа, а його талантом був піар, уважно слухали захоплюючу історію про новеньку і у них був привід похитати головами і зробити висновки. Таким чином до Лілі приклеїли ще один шаблон – безжальна одинока дівка.

Філ…ех Філ… великий комбінатор, який прорахував зручний момент і зник у невідомому напрямку, прихопивши кругленьку суму...