Office-life

Весна за вікном вступала у повну силу. Ліля щодня прокидалася у чудовому настроєві, окрилена, збиралася на працю. Легкий стан закоханості допомагав бути в чудовому гуморі. Володимир таки робив приємні знаки уваги.

Занадто багато думок

Котилося ранком сходами,

А ми були пішоходами,

І кожен свідомий наш крок –

Подіями а чи діями.

Повіки великими віялами,

Уривчасте часте дихання,

І вітер встрявав музиками...

І тембром твого голосу –

Солодкого меду літнього –

Здавалось, живе стоголосо

Добро і кохання у світі...

Занадто багато відчаю,

Занадто багато спогадів

У тих молодих і досвідчених

Музик а чи пішоходів...

А чи пішаків... у партії

Ранковій з життям навпомацки,

Й хотілося змін у гладі

свідомості...

Піднесений настрій колеги підмітила Лаванда. - колега, з якою працювала Ліля. Жінка постійно намагалася видати себе тим, ким не була.

Створювала ілюзію незамінного працівника. Крутої і незамінної, всемогутньої і всезнаючої, дуже багатої тітки. Лаванда любила, аби не відставати від Марти і інших учасників кави-брейку, поганяти понти.

-А ось ми, а ось у нас, - далі йшов перелік крутих готелів, скуштованої їжі, крутих брендів одягу.

Можливо, вона і бачила свого часу більше, ніж бачила Ліля, але щоразу намагалася підкреслити свою досвідченість, компетентність, обізнаність і авторитетність у очах молодших підлеглих.

Насправді ж Лаванда була знатною неробою, і в робочий час обожнювала вирішувати свої домашні питання – то робила покупки півдня у супермаркеті, то займалася усім на світі, тільки не роботою.

Лаванда була життєво певною мірою досвідчена, але вже немолода, вона звикла, що за неї роботу виконують молодші, сама ж цуралася палець об палець стукнути. Не в міру скромна, а скоріш за все, надто допитлива, інколи ця допитливість не стосувалася роботи, що викликало роздратування. Ой, ця Лаванда!

Вона спритно ненароком могла запроторити документи, потім шукати, змушуючи усіх колег передивитися вміст своїх тумбочок і столів, а потім підсунути загублену теку тихо на чийсь столик. Зробити здивоване обличчя і сказати свою фірмову фразу: «А я ж тобі казала!»

Як кажуть психологи, Лаванда вправно володіла технікою газлайтингу. І могла слабку психологічно людину навіть звести з розуму своїми вибриками. «Я таке не говорила!» – знімаючи з себе будь-яку відповідальність, коли прийняте напередодні нею ж рішення виявлялося не найкращим.

«Я ж казала, ти зовсім не слухаєш!» – коли неправильно сформульоване нею ж завдання давало збій і затримку у вирішенні. Або коли запропоновані Лілею пропозиції щодо того чи іншого завдання по роботі сприймалися як не слушні, а потім перед Мартою презентувалися Лавандою за власні.

«Подай, принеси, зроби» – поведінка Лаванди бажала чекати кращого. Треба було ставити на місце цю тітку.

І Ліля ставила.

Це спершу вона мовчала, але коли вже керівниця стала на голову лізти і ноги звішувати, не стрималася:

Ліля спочатку терпіла, але навіть залізному терпінню часто надходить кінець.

Дівчина не була слухняним телятком і чітко знала, що має досвід, власну точку зору, бачення ситуації. Вона могла працювати лише на партнерських засадах, і ні в якому випадку на правах покірного і тихого працівника, який не має досвіду, думки, обличчя.

Лаванда напросилася на те, щоб її поставили на місце іще однією звичкою.

Вона любила розпитувати, залізаючи в душу, усі подробиці, які її не стосувалися. Ставити незручні питання, на які хотілося грубо відповісти: «А воно тебе обходить?».

- Значить так, я тут не секретар, не конферансьє і не офіціант! У мене є за фахом досвід і освіта, і я не буду Вам прислужувати! Самі вставайте й беріть свої папери, теку чи що завгодно, - випалила Ліля і вийшла на перерву.

З того часу Лаванда змінила свої примхи.

Лаванда любить каву, фіолетовий колір, спеції, шоколад, новини жовтої преси і чоловіків. Але останнє вона вдало приховує.

Але й у цієї тітоньки було чого повчитися. Як от – спіши не поспішаючи. Тобто береш завдання, і відкладаєш, не роблячи узагалі, хоча і аврал, за день-два ситуація змінюється, і те, що мало бути зробленим, виявляється таким, яке мало бути зроблене в інакший спосіб, або непотрібним і несуттєвим, або інакшим. Навіщо робити двічі?

Умій більше слухати, аніж говорити, це особливо люблять чоловіки і керівництво, бо мовчання створює образ мудрої людини.

Насправді вона таким чином часто вигравала час.

Лаванда була людиною тяжкої енергетики, і коли вона заходила до офісу, то її присутність відчувалася.

З Лавандою працювати було сумнівним задоволенням, проте вибирати не доводилося. Робота в одному відділі загартовувала внутрішньо.