20

Мудра Марія Іванівна й цього разу не помилилася. Коли б не пляшки з трав'яним лосьйоном, невідомо, як би Тетяна впоралася із сердитими дівчатами у вишиванках.

Відверто кажучи, зрозуміти їх можна було. Вже майже стемніло. Ось-ось мало б розпочатися свято Івана Купала, а тут ще й не було обряду вибору "Горпини".

Через нестачу часу дівчата вирішили обмежитися тим, що повідомили про своє рішення: цього року "Горпиною" буде Тетяна-травниця! Їй довелося зобразити своє здивування від почутого.

А ось Вадим, дійсно, був приголомшений участю Тані в майбутньому дійстві. Та ще й як! Він в повній розгубленості спостерігав за тим, як її відвели у будиночок для прийомів.

Через деякий час травниця з'явилася в дуже дивному вбранні, схожому на стовп дерева. При найближчому розгляді виявилось, що це ніякий не костюм! Увесь одяг дівчини складали зелені батоги барвінку, якими її тіло щільно обплели з голови до ніг інші учасниці свята. Постаралися вони добряче: з відкритих ділянок тіла залишилися тільки обличчя, кисті рук та босі ступні ніг.

Не відкладаючи, відразу ж почали обряд. При світлі свічок, принесених з будиночка, під спів гарниїх та співучих купальских пісень, “Горпині” зав'язали очі. Дівчина, що стояла навпроти, тримала в руках по два вінки зплетених із квітів й трав: для однієї з учасниць ообряду та для її обранця. Тетяна називала ім'я дівчини, не торкаючись до вінка.

Усі були задоволені "Горпиной": усім дісталися свіжі вінки, жоден не встиг почати засихати. У темній траві залишилися лежати два останні віночки - для самої травниці й того, кого вона назве своїм обранцем.

Хитро поглядаючи на Вадима, що все ще перебував в шоковому стані, сміючись, дівчата розв'язали Тані очі. Вони її весело торсали, одночасно цілуючи, й не припиняючись, співали пісні. Зі сміхом втекли на високий берег річки, де вже горіло купальске вогнище.

Таня з жахом з'ясувала, що абсолютно гола, добре хоч в непроглядній темряві! Швидше схопила свою сукню з домотканої тканини з вишитими орнаментами із зелених сов та різних квітучих трав. Вона до сьогоднішнього дня жодного разу його не одягала, знайшла його тільки напередодні, серед речей Марії Іванівни. Це був традиційний святковий одяг, що передався від однієї травниці до іншої.

Вадиму набридло, нарешті, стояти мовчазним стовпом:

- Що це за інсталяція в стилі "кантрі"? І, між іншим, явний плагіат, М. В. Гоголя. – за удаваним незадоволенням він намагався приховати своє хвилювання.

- Швидше вже сам Гоголь й запозичив цей народний звичай, який дійшов до нас без змін через багато віків. Вибирали ту, яка із зав'язаними очима вирішить: якій дівчині дістанеться пара віночків - для неї і судженого. І я не перша травниця, яка була "Горпиной" в ніч напередодні Івана Купала. Їх часто вибирали на цю роль, щоб потоваришувати з лісовою відьмою.

- Ну, гаразд, схоже я тут тобі вже не потрібний. Піду тоді назад у будинок. Там мене Бакс вже зовсім заждався.

Несподівано Тетяну і Вадима облила така хвиля лютої чорної ненависті, що вони навіть відчули, як в темному небі, прихованому сосновими кронами, зріє грозова напруга. Жахливий регіт, схожий на вороняче каркання тільки доповнив цю картину, в реальність якої можна було повірити, тільки знаходячись в глибині нічного Полісся. У тіні дерев стояла дивна парочка: Едик, що впав в якийсь транса, колишній чоловік життя Тетяни, й злорадно регочуча Ельвіра.

Не встигла Таня остаточно впасти в паніку, як Вадим затягнув її за свою спину, при цьому боляче схопивши за руку.

- Ну, яка з тебе відьма, навіть травниця- так собі вийшла! Намагаєшся зачарувати племінника старої фальшивої травниці? Даремно, міль сіра, худнула в цьому ведмедячому кутку. Не оцінить. Одного я в тебе забрала, й цей теж моїм буде.

Не встигла Таня відповісти щось зухвалій рудоволосій красуні, яка вийшла з під соснових гілок на поляну, залиту місячним світлом. Та й як було встигнути за Вадимом, злим, гірше за ведмедя, розбудженого посеред зими:

- Що значить "забрати"?!!! Я, що вам - баран на мотузку?!!! Сам можу обрати собі жінку, і я її вже обрав! - з цими словами він ще далі запихнув Таню за свою широченну спину. - Дякую, що допомогла зробити правильний вибір, - з іронією продовжив. - Така, як ти, поряд зі мною, мені без потреби!

- Та хто тебе, "темну людину" запитувати буде? Забув вже свій стріптиз перед дзеркалом? Я й не таке ще можу! Сьогодні й зараз я поверну собі свій спадок, який підло відібрали у нас ті, хто не мав на це ніякого права!

- Значить, це ти, Ельвіра, нинішня коханка тонкої богемної натури - Едика, вважаєш, що маєш право зайняти моє місце травниці? - Таня абсолютно спокійно вийшла із-під прикриття надійної спини свого обранця. Байдуже стала розглядати гламурний наряд дівчини: чорний літній костюм, прикрашений стразиками, що складався з футболки та коротеньких шортів.

У неї не було й тіні страху перед цією зухвалою дівкою, що вважає себе адепткою чорної магії. Саме її предок, Марина, спричинила те, що відтоді травниці не змінювали своє ім'я на родове "Софія". Так з’явилися Ніна, Марія й нинішня хазяйка заповідного лісового будинку - Тетяна.

Її спокій розсердити невдалу претендентку. Вона занесла вже руку, щоб вдарити у безсилій злості травницю, як несподівано сама заволала від болю.

Маленька сіра грудка, відчайдушно вереща, у відчайдушному стрибку, вчепилася усіма кігтями відразу в обличчя Ельвірі.

І навіть це не вивело з трансу Едуарда, що байдуже стояв під деревом.

А в цей час Ельвіра сама впоралася з відчайдушною Касею, що так хоробро захищала улюблену хазяйку. Бідна кішечка, тужливо скиглячи, відлетіла убік й затихла там без руху.

Відкинувши розпатлані руді кучері і, навіть не намагаючись угамувати кров, стояла розсерджена незвана гостя. Її губи вже почали вимовляти закляття. Чи те, що вона їми вважала.

Потужний потік холодного повітря, гнаний крилами великого птаха буквально здув з місця невдалу темну відьму.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.