3

Гостя прокинулася від боязкого дотику пустотливих сонячних промінчиків. Погляд її зупинився на важкій чорній тушці, що розкинулася прямо на ній.

Таня довго не могла наважитися погладити розкішного кота, і коли, нарешті, протягнула до нього руку, темно-зелені, прозорі очі суворо на неї втупилися. Відчула себе, як під поглядом строгого завуча, при отриманні прочухана за запізнення. Витримавши драматичну паузу, що зробила б честь провідній актрисі, кіт прикрив очки й підставив шийку для почухування.

За цим зайняттям їх захопила зненацька Марія Іванівна :

- Ось це, я розумію, - справжній добрий ранок. Прошу до столу. Василевс охоче складе нам компанію. - Добрий ранок, Марія Іванівна, спасибі за запрошення, - Таня залилася фарбою від зніяковіння.

Спробувала зняти обережно з себе котячу тушку, але Василевс незадоволено нявкнув і вчепився в її светр довжелезними кігтями. Не встигла Таня злякатися за долю одягу, як котяра встав на усі 4 лапки прямо на ній та почав тягнутися. Потім з легкістю, яку важко було очикувати при його комплекції, сплигнув на м'який килим і поважно почимчикував на зустріч з апетитними оладками зі сметаною.

Вирішивши не чекати повторного запрошення, дівчина встала й почала взуватися. І раптом помітила досить цікаву деталь. Усі меблі в цій та інших кімнатах відносилися до початку минулого століття, а можливо й до більш раннього часу.

Книги, журнали і зошити були надруковані в різний час: частина з них була навіть старша за шафи, в яких зберігалася.

Повною несподіванкою виявився сучасний комп'ютерний стіл з ноутбуком, принтером, різним канцелярським приладдям. Він, разом із зручним офісним кріслом, був прикритий старовинною ширмою.

У повній розгубленості дівчина потрапила до сучасної кухні з натурального дерева, поєднаної з їдальнею. Сільську піч, як не старалася, не знайшла. Проте на кухні була сучасна вбудована техніка.

Спробувала Тетяна ввічливо приховати свій подив, але марно. Марія Іванівна була надзвичайно задоволена справленим враженням:

- Нічого не можу з собою собою зробити, люблю комфорт. - Відповіла вона на німе питання гості. - В моєму віці не варто позбавляти себе маленьких радощів. За наявності грошей навіть в лісовій глушині можна затишно влаштуватися. З ремонтом і установкою побутової техніки мені допоміг улюблений племінник Вадим. А інтернетом тепер можна користуватися у будь-якій точці світу, була б можливість встановити там антену.

Хазяйка будинку насолоджувалася кавою за елегантним обіднім столиком. Вочевидь, він не був розрахований на традиційний обід великої родини.

Тетяні запропонували один з двох вільних стільців. На другому вже з комфортом розташувався кіт, що старанно вилизувався.

Оладки були м'які і пишні, пахнучі ваніллю. Кава спокушала своїм терпким ароматом. Свіжа домашня сільська сметана була вища неперевешена.

- Продукти мені приносять вдячні селяни, - спокійно повідомила Марія Іванівна. - Я - учитель біології на пенсії, завжди цікавилася ботанікою, а точніше - фітотерапією. Заготовлюю лікарські трави і продаю їх жителям сусідніх сел. Частина з них платять мені продуктами, по-старому.

- Я не хотіла Вас скривдити, - за звичкою почала виправдовуватися Таня. - Тетянко, не треба виправдовуватися з будь-якого дріб'язкового приводу. Тільки якщо вже скривдили - так скривдили. - зупинила її Марія Іванівна. - Я дуже задоволена нашою зустріччю. Скажу відверто, Ви - не єдина родичка, яка допомогла мені у вивченні історії роду, але ніхто з них більше у мене не з'являвся. І не, з'явиться, вже мені повірте. А Вам, Смолянюк Тетяна Олександрівна, я даю офіційний дозвіл на відвідування цього будинку у будь-який слушний час.

Тетяна злегка очманіла від такої безцеремонності літньої пані, але вирішила списати все на самоту в лісовій глушині.

Марія Іванівна уважно дивилася на свою молоду родичку, немов читаючи її таємні думки, як у відкритій книзі: - Тетянко , ми вимушені будемо з Вами сьогодні розлучитися. Невідкладні справи вимагають моєї уваги. Буду рада, якщо нам випаде ще зустрітися. У моєму віці цінуєш кожну мить, подаровану тобі життям. Хотіла, щоб знання й досвід, які я маю, допомогли ще багатьом людям. Таксі чекатиме на краю лісу.

Якщо не заперечуєте, я проводжу Вас. Мені буде корисно пройтися й подихати свіжим лісовим повітрям.

- Звичайно, Марія Іванівна, не зловживатиму Вашою гостинністю. Мені не знадобиться багато часу на збори. Зберу тільки свої речі й попрощаюсь з Василевсом. - Тетяна нахилилася й погладила кота по блискучій шерсті.

Волохатий ледар уважно подивився на дівчину й з неперевершеною гідністю муркнув у відповідь, нібито прощаючись з нею. А потім подивився на свою хазяйку й щось їй пронявкав.

Та, як здавалося, все зрозуміла:

- Василевс , на мій погляд, теж бажає проводити тебе до краю лісу. Тетяна так розгубилася, що не встигла й слова сказати. Ось вже і кіт розмовляє зі своєю хазяйкою!

Через декілька хвилин на ганок вийшли дві жінки й великий чорний кіт. Прикривши двері, Марія Іванівна досить швидко пішла у напрямку до того краю лісу, де їх чекало вже таксі. Василевс спокійнісенько собі послідував за нею.

Вони обоє дуже дивно виглядали разом. Як чаклунка зі старої казки зі своїм помічником – котом.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Ina Igel
24.01.2023 21:21
До частини "3"
В цьому розділі недодагованих виразів значно менше за попередні, але от сметана - чи то вища, чи то неперевершена.)...здається хтось готуватиме серед ночі оладки..хоч і безсметанки.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше