III.

Війна Ху-Ір-Ор мала на меті скинути керівну верхівку, але в результаті все, чого домоглись жалюгідні бунтівники – це нищення опор, що тримають рівні вежі. І в результаті рівень Ір по сьогоднішній день лежить в руїнах. Війна була кривава. Нас зраджували кращі кентуріони. Бунтівників – їхні кращі воїни. Роками лилась кров, різниця між багатими та бідними лише росла. Доки вищі рівні наживались та процвітали, нижчі – потопали в насильстві, крові, боях та хворобах. Адже немає гіршої війни за ту, котра затяглась.

Врешті люди зрадили ту ідею, заради котрої все почалось. Війни виграються не людьми, а золотом. В усього є ціна.

Майнод Кейран:

«Пил на моїх чоботях»

III.

Тінь відчув на собі погляд, хоч і знав, що нікого поряд не було. Посеред дороги стояла усміхнена молода дівчина в білій сукні, в правій руці вона тримала букет ромашок. І… і це обличчя, красиві м’які риси та оливкові очі, вони були йому знайомими, рідними. Дівчина, сміючись, дивилась на нього. Він знав її, знав цей погляд, цей сміх, але він не міг її згадати, чогось не вистачало. Він протер очі і вона зникла.

– Поганий знак! – подумав Тінь.

***

– Кентуріоне, скоро перетнемо межу!

Нужда поглянув в ілюмінатор: прямо перед ним, за невидимою лінією, було небо у полум'ї, різнобарвні язики вогню тягнулись від землі на тисячі метрів догори по всьому горизонту, переплітаючись та крутячись, ніби змії, що вперше після довгої зими виповзають із кубла. Видовище було страшним та величним, і далеко не найкраще впливало на бойовий дух екіпажу, особливо тих, хто брав участь в експедиції вперше.

Таким був молодий Хорс Кайран, він тільки закінчив воєнну академію й був направлений на «Isida», в якості бокового штурвального. Нужда поглянув на хлопця, було видно страх в його очах, руки дрібно трусились, але хлопець з усіх сил намагався себе опанувати й не піддатись паніці.

Кентуріон усміхнувся, міцний характер та високе походження дозволять йому досягнути успіху в військах. Фактично він був найвищого походження із всіх на цьому кораблі. Дивно, що його відправили в таку небезпечну подорож, хіба що він сам наполягав…

– Хорсе, тобі що, страшно?! — розчаровано скривися Медомир Дормун, член колегії винахідників та головний вчений на «Isida», хоча під час експедиції Нужда Ладір був головним, Медомир, не зважаючи на свій вік, був ніби окремим капітаном, що не підкорювався Нужді у питаннях досліджень.

– Я в порядку — голосно ковтаючи слину, відповів Хорс. — Просто цей вогонь, я розумію, що він нам не загрожує, але в це важко повірити.

– На жаль, це рідкісне явище ще й триває недовго, — сказав вчений, вдивляючись у вогняну стіну, — так що не хвилюйся, скоро вогонь погасне.

Медомир на якусь хвилину задумався, і знову продовжив.

– Це найкоротший із постійних циклів аномальної зони. Мейстер Людомор вважає, що це явище виникає через газ, що накопичується під землею, а потім з якихось причин підіймається й загоряється при контакті з киснем. — вчений дивно всміхнувся, відблиски вогню грали на його обличчі. — Скоро ми перевіримо, чи має він рацію.

Воєнний Дирижабль «Isida» повільно занурився у вогняну стіну. Корпус слабко затремтів, це триватиме, аж поки вони не повернуться назад.

Ось я знову тут – подумав Нужда, це була його четверта експедиція.

Повіяло гарячим повітрям, стало важко дихати. Складалось враження, що вони опинились в пеклі. Очі сльозились від світла та сухого повітря.

– Ха! Бачиш, Чеславе, я ж говорив! Цей вогонь має магічну природу, ці його різні відтінки не могли виникнути при згорянні одного виду газу! — радісно кричав Медомир, трусячи за плечі свого блідого помічника.

– Тобто? А якби вогонь не був магічного походження? — починаючи щось усвідомлювати, спитав Хорс.

Вчений поглянув на нього, як на двієчника. — А що б зробив вогонь із цим аеростатом, повним водню?

– Спалив би… — бліднучи відповів хлопець.

– Ну от! Можливо твої геніальні дедуктивні здібності колись дозволять перевершити такого майстра як сам Людомор! — з притиском на останнє слово сказав учений.

Нужда скривився. Людомора з ними (на щастя) не було, але всі вчені звеличували його. Для них він той, хто заглибився в дослідження каменю Мановіель. Для Нужди Ладіра він був рідкісним занудою.

Медомир вже було відкрив рот, щоб продовжити, але Нужда перебив його, це потрібно було припинити:

– Вияви повагу, Медомире, я думаю, тобі не потрібно нагадувати на скільки рівнів Кайран вище того місця, де народився ти.

Лице вченого почервоніло, він глянув Нужді прямо у вічі, той спокійно витримав погляд. Медомир не сказав нічого, він багато чув про Нужду та, на власні очі, бачив його жорстокість під час війни й розумів, що якщо він зараз огризнеться то це може стати останнім в його житті. Нужда хоч і постарів, проте з людьми він ніколи не церемонився.

– Вогонь розсіюється, можемо визначити висоту. — Повідомив молодший офіцер.

– Скільки? — спитав Нужда.

– 1100 метрів.

– Продовжуйте політ за заданим курсом.

Нужда обернувся, щоб вийти з капітанської рубки. Медомир схопив свого помічника й підштовхнув до одного з ілюмінаторів.

– Давай Чеславе, шукай тріщини в землі з розпеченими краями, не залишимо цьому пихатому товстуну навіть натяку на можливість захистити свою теорію. Газ?! А-ха-ха! Ну що за…

Нужда більше не чув ученого, він швидко перетинав відсіки Дирижабля. Потрібно перевірити заряд захисного каменя.

Посередині просторого приміщення стояв великий прямокутний Камінь, на ньому стояло ще декілька менших. Всі вони були абсолютно чорними, частинки стін рідного дому, що захищатимуть їх протягом цілої експедиції, час від часу по них пробігало блакитне світло-сяйво Мановіель, вважається, що саме воно відштовхує магію.

Нужда підійшов до двох кремезних чоловіків, що стерегли Камінь.

– Все готово?

– Так, чекали на вас, кентуріоне.

Вони вийшли в маленькі бокові дверцята, що виводили у невелику відкриту нішу, схожу на балкон. Повітря вже не було таким гарячим, вогонь навколо корабля вже не був таким густим, в ньому почали з’являтись просвітлення.

Нужда поглянув назад, туди звідки вони летіли. Скоро вогонь повністю розсіється і вони побачать Азерот – гігантську вежу, їхній дім та путівник, єдине безпечне місце в цьому божевільному світі, де вогонь може сягати тисяч метрів. Кентуріон згадав дружину, що чекає його вдома, скоро він повернеться, отримає іншу посаду й більше не літатиме сюди. Але спочатку потрібно перевірити чи є їхній захист надійним.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.