IV.

Один із кремезних чоловіків став біля великого колеса, на краю балкону. На колесо була намотана мотузка.

– Скільки метрів? — Спитав він.

– Сто п’ятдесят, і перевір, чи надійно закріплений баласт.

Після короткої перевірки чоловік почав розкручувати колесо, мотузка повільно опускалась з боку корабля, все ближче наближаючись до вогняної безодні.

– Готово, сто п’ятдесят.

–Діставай. — Наказав Нужда. Кремезний почав крутити в іншу сторону.

Коли більшу частину мотузки було скручено, вони побачили, що її кінець був обвугленим. Потрібно було виміряти цей змінений шматок. Цей експеримент дозволяв виміряти радіус захисної сфери.

– Обвуглено сім метрів, отже радіус складає сто сорок три метри. Це на три більше мінімальної норми на даному етапі експедиції. — Прозвітував другий із кремезних.

– Добре, повертайтесь до варти.

Чоловіки вийшли, Нужда залишився на балконі, занурений у роздуми.

Камінь, що знаходився на кораблі, був частинкою вежі, видовбаний із її стіни. Як і Вежа, він проявляв антимагічні властивості, відштовхуючи її однаково у всі сторони. Але на відміну від Вежі, ці властивості не були постійними, тому діапазон його дії поступово зменшувався. Під час перших експедицій було з’ясовано, що тривалість та діапазон анти магічної дії, прямо пропорційно залежать від розміру фрагменту: чим більшим він був, тим довше й далі проявлялись його властивості. Тому на дирижаблі та виїзні заготівельні станції, стараються помістити великий фрагмент, адже від його розміру залежатиме максимально можлива тривалість експедиції.

Також було з’ясовано, що два окремі фрагменти, з’єднані разом, проявляють себе, як один більшого розміру, тому у випадку, коли під час вилазок, окремі фрагменти починали слабнути, можна було їх об’єднати та подовжити загальну тривалість і силу їх дії, яких могло вистачити, щоб добратись до експедиційного центру. При цьому потрібно зауважити: якщо об’єднати два камені, що вже не проявляють анти магічної активності, то це не дасть ніякого ефекту, тому це потрібно робити перед цим, чим швидше, тим тривалішою і сильнішою буде їхня дія.

Також дане відкриття дозволило вилазки, як такі. Оскільки малі фрагменти швидко розряджались, то їхній ефект зникав би ще до прибуття в зону дій, але якщо їх зберігати приєднаними (чи на дуже близькій відстані) до головного каменю, то вони практично не втрачали свого ефекту, оскільки розряджались разом із ним, а його розрядка вимагала куди більше часу.

Ще під час перших експедицій була знайдена формула, що дозволяла розрахувати тривалість розрядки фрагменту, залежно від його маси, за умови його повної зарядки:

М*І=t.

Де:

М – маса фрагмента в кілограмах;

І – індекс зниження 0,2;

t – Час антимагічної дії в годинах.

За її допомогою можна було розпланувати безпечний час експедиції, наприклад на «Isida» знаходився фрагмент, що важить 1-т, також є менший, масою 200 кг, він буде потрібний для заготівельної вилазки, тому його не включають в розрахунок.

1000*0,2=200

Отже, максимальний час анти магічної дії їхнього каменя 200 год, або 8,3 доби.

Але враховуючи, що корабель має великі габарити, а радіус дій фрагменту також зменшується, то максимальний час їхньої експедиції становить 7 діб. Це дуже мало. Особливо Для пошуків зниклої експедиції корпусу Монтера. На щастя це останній квадрат, де вони могли бути. Знайти тіла (чи що там від них залишилось), тоді додому.

Гірше, коли вони знайдуть сліди, що вестимуть кудись якомога далі від вежі…

Дирижабль знизився ще на п’ятдесят метрів. Сяйво Мановіель відганяло туман від місця їх висадки.

– Знизу туман зі снігом, зверху вогні – десь позаду пробурмотів собі під ніс Медомир – і, піди розберись, що більш смертельне для нас…

***

Старий мотоцикл чопер підстрибував на шосе. Точніше, від шосе мало що залишилось. Дороги поросли травою, охазяйнувалися ямами, що інколи сягали росту людини, котрі Тінь старанно об’їжджав. Камені, вмонтовані у двигун та в сумки обабіч бортів чопера відганяли від нього туман. Тінь не любив виходити за бар'єр, але сектанти гарно платили.

Все, що потрапляло за межі дії антимагічного бар'єра вмирало. Туман, що вночі дошкуляв йому, містив у собі більшу загрозу, ніж можливість заблудитись. Він нищив зсередини, впивався в шкіру. Легкої смерті годі було чекати. Лише монстри призвичаїлись до нього. Істоти колись були людьми, але магічний вплив стер з їхньої свідомості будь-які залишки людяності. Вони сліпо неслись на Азерот, незважаючи на те, що більшість з них вмирало, так і не перетнувши межу. Тінь монстри не лякали. За плечима висіли меч та дробовик. Набоїв небагато, але на десяток монстрів мало б вистачити.

Крізь туман почали пробиватись білі сніжинки – сталевий сніг. Тінь занервував: за межами бар'єру це було найсмертельніше, з чим він міг зіткнутись. При потраплянні на шкіру сніг знекровлює людину. Впади хтось в гору такого снігу — не залишилось би й краплі.

Тінь зупинився і глянув в бінокль. Дирижабль пішов на зниження.

Виїхав на найближчу гору. На його щастя, тут туману не було.

Зліз з чопера, наспівуючи собі під ніс. З однієї з сумок дістав ракетницю. Чудернацький предмет, котрий більше нагадував музичний інструмент, незручно прилаштувався в Тіні на плечі.

– Культ передає привіт.

***

Спочатку Нужда не зрозумів, що сталось. А коли зрозумів, стало пізно. Блакитний струмінь піднявся з землі та швидко наближався до Isida.

– Маневр! – зарепетував кентуріон.

Пізно. Дирижабль затрясло. Струмінь вдарив прямо по обшивці, прорвавши її наскрізь. Один з охоронців каменю з криками вилетів за борт. Нужда зловився за поручні. Дирижабль розколовся на дві половини. Вогонь добрався до наповненого воднем аеростату…

– Приготуватись до зіткнення з землею! – прокричав Кентуріон, але хвиля вибухів заглушила його крики.

Вибух яскравим спалахом освітив усе навколо. Якщо в цей момент хтось спостерігав за ними з вежі, то міг би подумати, що на небі запалала нова зірка.

***

– Це ж треба! – присвиснув Тінь.

Палаючий дирижабль з гуркотом врізався в поверхню землі. Уламки сипались зверху. Туман, немов жива істота, тягнувсь туди.

Тінь завів двигун і поїхав до уламків. Ріордан сказав просто: Живих не залишати. Та Тінь однаково б не залишав. В попередньому житті він належав до рівня Кайран. Засуджений за воєнні злочини, проти людей Азероту самим Майнодом Кайраном. Скинутий вниз на дно. Вітаю в моєму світі – думав Тінь, наближаючись до місця падіння.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.