V.

Постановою сенату:

Визнати Теодора Кайрана винним в невиконанні прямого наказу аквафілера Майнода Кайрана. Вирок – довічне вигнання на рівень «0», з подальшою забороною, щодо будь-яких апеляцій. Позбавити підсудного ім’я та прізвища, будь-яких розпізнавальних знаків та військових нагород. Вирок привести в дію – терміново.

Рішення сенату в справі: «Розстріл мирних жителів на території Ір»

V.

Уламки дирижабля ще палали, коли Тінь під’їхав до місця падіння. Бар’єр ще тримався і з легкістю пропустив його. Зліз з мотоцикла, дістав дробовик…

***

Нужда прийшов до тями. Йому пощастило добратись до евакуаційної. Там вже був Хорс та Медомир. Обоє в синцях, опіках, але цілі. А от Чеславу, асистенту Медомира, пощастило менше. Нужда відчепив ремені безпеки й переступив через обвуглене тіло.

– Це якась невідома аномалія? – спитав Хорс.

– Це ракетниця – гаркнув Нужда.

Троє пішли до арсеналу. Хто б це не був, а він може бути поряд. Ще й до всього шум привабить монстрів. Бар’єр тут достатньо сильний, щоб не пустити до них сталевий сніг та туман, але проти чудовиськ він може й не вистояти. Потрібна зброя.

***

– Ти хто такий?! – запитав Тінь один з офіцерів.

Тінь відповів пострілом в лице. Того смикнуло і кинуло на спину. Ще двоє схопились за мечі.

Тінь повісив дробовик за спину і дістав меч. Солдати кинулись на нього. Недавнє падіння давалось взнаки, тож рухались вони повільніше ніж зазвичай. Все було швидко. Розрубав голову одному, перекат, меч пронизав живіт другого. Відскочив назад, перерубав руку третьому, тоді заткнув, перерізавши горло. Кілька секунд і цвіт молодого офіцерства нагадував пошматовані тіла біля його ніг.

Тінь знову дістав дробовик. Треба було діяти швидко.

***

Перший постріл змусив Нужду виглянути в ілюмінатор. Лисий високий чоловік з розтатуйованим лицем танцював наче кішка з мечем в руках, ріжучи його людей.

Нужда перейшов на біг. Потрібно якомога швидше дістатись до арсеналу.

– Хто це такий? – запитав Медомир.

– Теодор Кайран! – гаркнув Нужда – тепер Тінь!

– Бунтівник? – налякано запитав Хорс.

– Той, кого твій батько прирік на вигнання, бо він відмовився відкривати вогонь по мирних жителях! – Нужда Ладір відчинив двері, ключем відімкнув решітку.

Найдовше збирався вчений. Нужда і Хорс (хоч і наляканий) швидко одягли кіраси з вбудованими каменями Маніовель, озброїлись мечами, револьверами та рушницями. Медомир збирався довго, застигаючи при кожному пострілі.

– Наздоженете мене! – кентуріон врешті не витримав – Хорс, захищаєш вченого!

– Так, кентуріоне! – невпевнено вимовив той, але Нужда його вже не чув.

***

Останній захисник впав. Тінь відсидівся за укриттям у вигляді уламку дирижаблю (частини капітанського містка), перезаряджаючи дробовик. Тоді вибрався. Туман навколо бар’єра став густіший. Тінь туман не любив.

Земля під уламками була чорною, випаленою. Тінь, котячою ходою обходив тіла. Ще кількох не вистачає – подумав він.

– Теодор! – почув зверху.

Підняв голову й одразу ж кинувся всередину уламків. З того, що залишилось від обшивки пролунав постріл. Тінь встигнув, і куля пройшла в землю. Всередині дирижабля було темно балки та уламки стирчали з землі, місцями іскрились дроти. Великий шматок парусини накривав їх.

– Ти вбив моїх людей! – донісся знайомий голос.

– Такий був план! – відповів той. – Як поживаєш, Нужда?

– Виходь! Схрестимо мечі!

Аякже! – подумав Тінь – Він направив дробовик на голос і вистрілив. Тоді самому довелось припадати до землі. Нужда теж стріляв на звук.

Тінь поволі піднявся і тихо пішов до виходу. Нужда Ладір не менш небезпечний за нього самого, тут треба остерігатись…

Хтось штовхнув його в плечі. В Тіні підігнулись ноги й він викотився назовні. Розвернувся і скинув з себе молодого юнака. Сам виліз зверху. Він на мить застиг – хлопець нагадував аквафілера в молодості. Чадо Майнода Кайрана, хто б міг подумати?

Схопився за меч. Не втрачати ж таку можливість…

***

Нужда ледь не вилаявся вголос, коли зрозумів, що Хорс не послухав наказу. А тепер дивився, як Тінь спритно скинув його з себе. Вискочив зі своєї схованки й кинувся до того. Тінь схопив Хорса за шию, заніс меч…

Нужда встигнув. Ногою скинув Тінь з хлопця. Одразу ж націлив на нього рушницю.

– Тінь? Тепер ти себе так називаєш? – спитав він.

Тінь повільно піднявся.

– Радий тебе бачити, Нужда Ладір.

Хорс поспіхом відповз якомога далі від них. Нужда інколи лякав його, Тінь ж вселяв дикий жах.

– Чого ти чекаєш? – запитав Тінь.

– Хто віддав наказ?

– Це важливо? Ти ж не повернешся живим.

– Це ти так думаєш. Заберу твій мотоцикл і повернусь. Потім приведу підкріплення і заберу їх.

– Кентуріоне, боюсь це буде не так легко – позаду залунав голос Медомира.

Нужда тільки тепер помітив, що туман розсіявся. Те, що показав вчений, вразило Нужду: їх оточили монстри. Гігантська орда монстрів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.