Володар Фатального Інтелекту (I Акт)

(Просторе приміщення із витонченими колонами та вітражами. В центрі стоїть певна постать та милується найбільшим вітражем у соборі).

Міопій: Ах... Шедевр мистецтва. І що ж тільки не зроблять майстри А‌йгекарда... Як цей вони стиль почали називати... Відродженням? Шедеврально... Ніхто ще не зміг так зобразити Іваліора з його дружиною Левейлою...

(Вітраж був зроблений з надзвичайно малих шматочків різноколірного скла, котрий давав вигляд справжньої картини митця.

На ній був зображений бог Іваліор, у золотій броні з елементами тканини бордового кольору, та з нефритовим жезлом прикрашеним рубіном зверху.

Збоку була його дружина, мала одну половину волосся білу, а другу чорну. Також були й різного кольору очі, а одягнена була у біле вишукане плаття небесної гладі.

Обоє обіймали одне одного та були дуже щасливі.

Раптом, пролунали поспішні кроки. Відлуння від них проносилось по усьому залі).

Міопій: сину Боріє... Чого така квапливість?

Борій: Отець Міопій... Стався, фух... Відбувся Розлом Світів.

(Вся радість у Міопія в один момент змінилась на тотальну серйозність).

Міопій: Сину, я дуже сподіваюся що це не жарти. Ти розумієш, наскільки це серйозно?

Борій: Так, Отче, я сам не повірив з першого разу, тому перепитав в оракула Ісоке‌йтика аж три рази...

Міопій (З певним страхом перед незнанням майбутнього.): Ох, Іваліоре мій... Погані новини... Такого не було вже як три тисячі років... Це може порушити стабільність нашого світу, а головне, ще й нашої віри...

Борій: Це справді жахливі новини, отче... Які будуть наші дії?

(Міопій кілька хвилин погладжував свою довгу бороду та, вглядаючись в пишний вітраж, мовив).

Міопій: Збери усіх кого зможеш з послідовників. А я найму корабель, найманців та декількох магів...

Борій: Магів? Я не думав, що все настільки серйозно...

Міопій: Так, сину мій... Настали важкі часи... Через два тижні вирушаємо в Райдайм...

Борій: Я вас почув, отче... Передам ваші слова решті.

Міопій: *Дорога буде не з легких та дуже довга... О Великий Фалькон, за що нам таке випробування?*

Райдайм, Фенлосквен

Наш час

(Пройшло два тижні відколи Маркош потрапив у новий світ. Розпорядок дня доволі таки убогий, на перший погляд: вмивання у річці, сніданок, деяка практика магією, читання книг в Олунака, збір трав та грибів для того, щоб отримати обід, вільний час для роздумів та дослідження магії, вечеря та сон.

Не сказати, що місцеві до нього звикли, але вже поменшало косих поглядів у його сторону, як-не-як, він зовсім іншої зовнішності. Маркош вже не вперше задумався, йдучи до річки, що живе народець не в хороших умовах, намети з оброблених шкір не захистять від суворої зими.

Промишляє народець полюванням, сільського господарства не має. Зрідка жіночі особи йдуть збирати гриби та ягоди. Річка не така й велика, але поки її вистачає, у майбутньому вона буде забруднюватися. Та й тече вона на краю містечка, протилежній стороні довго до неї бігти.

За медицину краще мовчати, із серії: подорожник відкриті переломи лікує. Влада, як Маркош дізнався спілкуючись зі старійшинами, консервативна. Для нього, як для прогресивної людини, це та ще скалка в дупі. Та й у світі Маркоша вони пропали після Берлінського Маніфесту ООН у 2083 році. Він думав, що ніколи не зустріне їх, але тут ще й середньовіччя... Тєжко буде щось міняти, але варто спробувати.

Умившись як завжди, він пішов до свого лабораторного місця. Ну, лабораторією це тяжко назвати –– дерев'яний стіл, котрий вже мав обвуглені місця через вогняну магію Маркоша та декілька тих же дерев'яних чаш та ступ.

Сьогодні Маркош хотів би спробувати експериментальну магію, а не практику, котрою він займався увесь час. Так би мовити, основи пізнані, настав час для відкриття нового. Звичайно, Маркош просив Олунака навчити його чогось нового, але той вперто не хотів та був весь час зайнятим).

Маркош: Такс, здається, усе на місці та ніхто нічого не брав. Ну, що ж.

(Маркош сів на крісло навпроти стола та уявив, як завжди, вогонь, процесом окислення).

Маркош (Тримаючи рожеве полум'я в руці): Хех, з такими темпами, мене емпіризм тут в могилу зажене. [Емпіризм – метод, при яку отримується один й той самий результат навіть через нескінченну кількість спроб]. Скільки вже спроб не проводив, а вогонь завжди створюється... Пора таки визнати, що це реальність.

(Тут Маркош вперше задумався над забарвленням полум'я).

Маркош: Хм-м-м, рожеве полум'я. Час для теорій! Моє улюблене. Теорія 1: літій при горінні також горить рожевим полум'ям, але... Літію якби нема... Теорія 2: енергія, по своїй сутності, має рожевий колір, та при її ідеальній чистоті згорання утворює рожеве полум'я! Також Олунак згадував, що рожеве полум'я утворюється якщо спалити кристали енергії, чи то магії.

Як на мене, ця теорія більш ймовірна! Мені так подобається, коли починає пробиватися логіка через кілометрову стіну нерозуміння! Такс, є дещо, чим би я міг підтвердити свою теорію.

(Маркош пішов до найближчого дерева та здер з нього кусок кори. Сівши назад, він полум'я у руці підніс до куска кори, котрий моментально загорівся також рожевим полум'ям. Маркош забрав кору від потоку полум'я і через певний час кора почала горіти звичайним жовто-помаранчевим полум'ям).

Маркош: Друга теорія набирає більше доказів свого існування! Кора почала окислюватися, як вона і повинна, в результаті –– жовте полум'я. Перша теорія не підійшла б, бо кора зразу стала б горіти жовтим полум'ям, а тут вона ще певний час горіла рожевим. Що цікаво, попри те, що кора була волога, вона моментально висохла та спалахнула... Цікаво-цікаво, потрібно якось буде цей феномен дослідити...

Хм-м-м, Куб Рюнея, котрий мені давав Олунак, показував здібність до землі... Землі? Тяжко зрозуміти що саме земля означає... Ґрунт, камінь, пісок, глину, метал? По такій логіці 90% Таблиці Хімічних Елементів можна класифікувати як земля, що, думаю, не зовсім вірно. Мдє-е-е, тяжко.... Метод "Палець, Підлога, Стеля" нікому ще не шкодив... Здається... Хмм, але в принципі... У що мені то пальцем тикнути? Хм-м-м-м, думай, гальмо... Думай!!!

...

...

Ідея! Хоча, буде дивно та дуже ніяково... Фух, Маркоше, ніяковість в сторону, потрібно дослідити цю магію на усі 99,99%.

Думаю, варто спробувати уявити кам'яну кульку. Граніт буде хорошим прикладом. Ну, буду спиратися на досвід із вогнем...

(Маркош сконцентрувався та уявив кам'яну гранітну кульку, приблизно сантиметр в діаметрі. Зразу з його резервуара вийшло трохи енергії. І почулося тихеньке падіння чогось на дерев'яний стіл).

Маркош (Здивовано): Йопересете! Гранітна кулька! Ідеально рівненька, без рельєфу і тому подібного! Я уявляв собі граніт, і це граніт!..

Стоп...

Стоп, стоп, стоп...

Ні-і-і-і, та ні-і-і-і... Я не зможу...

А може, таки варто спробувати...

(Маркош уявив чорну діру у себе в руці, енергії також пішло небагато).

Маркош: Ем... Такс... Я живий після того, як у мене в руці утворилася чорна діра? Хм-м-м... Вона... Таке враження наче холоста... Немає сили тяжіння, просто немов голограма... Дивно... Хоча стоп...

Я просто уявив чорну діру, як картинку, нічого не добавивши з її характеристик...

Хм-м-м-м, ану, спочатку з вогнем таке спробую.

А якщо... Ні-ні-ні-ні...

Ні... Думаю, це цього не вартує...

Але все ж таки... Наукова цікавість...

: Спробуй...

Маркош: Ні-ні-ні-ні...

: Спробуй...

(І тут Маркош, піддавшись цікавості, уявив чорну діру, але вже з її грандіозною гравітацією. Але... Нічого навіть і близько не встигло з'явитися, як вся магія всередині Маркоша попросту закінчилася та він знепритомнів...

Спів пташок та шелест листя. Ранкова роса краплями падала на лице Маркоша. І нарешті одна з росинок таки розбудила його).

Маркош: Ох... Моя голівонька... Чого це я тут розлігся, я ж мав тестувати магію....

Магію...

Чорна діра... Я В ЧОРНІЙ ДІРІ?

А, ні, стоп... Я живий? Думаю, що так. Хм-м-м-м, я хотів створити чорну діру, але знепритомнів... Ще й ранок, стоп, я тут зі вчорашнього обіду валяюсь?

(І тут Маркош відчув пустоту енергії.

Та те що він голодний, бо не їв з вчорашнього обіду).

Маркош: Голод голодом, але момент цікавий... Значить, на створення чогось настільки потужного потрібна і велика кількість енергії... Радий, що тут закон збереження енергії працює, а то знищив би цю планету за декілька митей...

Теорія наступна: магія поводить себе справді як певна енергія, і має певні закони котрі потрібно дізнатися. Такс, мені це вже подобається.

Ще цікаво, що коли у мене закінчилась енергія, я знепритомнів... Якесь виснаження, чи що? Діє на фізичне тіло, що цікаво. Хмм, краще такого не допускати, бо валятися понад дванадцять годин без тями – таке собі задоволення. Ще б краще назвати резервуар по-інакшому, а то довго вимовляти... Раз я в фентезі-світі, єдине що підходить під опис сховища цієї енергії, це...

: Кхм-кхм, сховище це Ловаєм таки звуть, ох-ох-ох.

Маркош: Щоб тебе качка копнула! Тьху, Олунаку, не лякайте так.

Олунак (З хитрою посмішкою): Проходив поряд лише я. Та й почув я, як розмовляєш із собою ти, ох-ох-ох.

Маркош: Ні, ну файно поговорити із розумною людиною, якщо ви розумієте про що я.

Олунак: Ох-ох-ох-ох-ох-ох... Розумію... Хороша фразочка, розкажу на зборі друїдів як-небудь я.

Маркош: Збір друїдів?

Олунак: Так. Крім племені Йохотон, у лісі Фенлосквен існує ще два племені: Кольдегон та Менгокон то є. Раз у місяць великий повний, зустрічаємося разом ми, щоб обговорити проблеми племен та світу таки...

Маркош: *Дідуля, багато пафосу.* Кхм, ясненько, не знав за інші племена.

*Ще мене зачепила інформація за великий повний місяць, чому великий? От я ж гальмо, навіть зоряне небо не вивчив тутешнє... Думаю, на наступну ніч потрібно буде дослідити. Можливо, я не у паралельному світі... Лярво... Якщо я в іншій галактиці нашого світу, то сузір'я і так були б інші... Ще й не ясно як далеко від Чумацького Шляху. Але судячи з піддатливої енергії, не думаю що це мій всесвіт...*

Ладно, Олунаку, я тут буду вже йти в плем'я, в животі пусто, так що бувайте.

Олунак: Ох-ох-ох, слабак у нас таки ти. Коли досліджував магію я, то днів зо п’ять не їв таки я.

Маркош: *Слабак чи ні, я не хочу потім страждати хворобами від недоїдання...*

Хе-хе... Бувайте!

(Маркош побіг до племені, по дорозі збираючи гриби та ягоди. Тетрижки допомагали аналізувати їхній вміст та чи містять вони токсини. Ну й одночасно знаходячи нові, прогнозують їх шкідливість та записують інформацію.

Прийшовши, Маркош віддав гриби та ягоди жінкам-збиральницям, а вони приготували йому сніданок: грибну юшку з оленячим м'ясом. У племені діє натуральний обмін, економіки та валюти тут не існує, та й недостатньо розвинуті вони для цього, до того ж торгувати їм ні з ким. Обмін між племенами також натуральний, але відбувається рідко, і між мешканцями у певних точках лісу.

Ситно поївши, Маркош пішов до свого намету та полежав годинку, передивляючись нову інформацію, котру отримали тетрижки за увесь час перебування Маркоша у новому світі. Після чого він знов пішов до своєї лабораторії).

Маркош: Такс, я знов тут. Хм-м-м-м, я тут подумав, а що якщо чим краще уявляєш об'єкт, тим кращі та точніші у нього здібності? Як із чорною дірою. Хм-м-м, спробую уявити звичайний вогонь, а не спалювання енергії...

(Заплющивши очі, Маркош уявив звичайнісінький вогонь, котрий буває при запалюванні сірника або запальнички. Почувши м'який тріск, Маркош глянув на результат).

Маркош: Йопересете, і справді, звичайне полум'я. Якщо я просто уявив полум'я без тепла, то...

(Маркош наблизив другу долоню до вогню, але не обпік її та ніякого тепла не відчув).

Маркош: Ахахах... Вогонь без тепла, котрий не обпікає. Ну й дива можна тут створювати.

Ще що цікаво, я почав відчувати що утримання певного процесу також поступово бере енергію із Ловая... Цікаво, цікаво... А тепер уявлю звичайний вогонь, але з його теплом.

Такс, тепер він гріє, немов сірник чи запальничка. І до того ж забирає більше енергії із Ловая. Значить, теорія підтверджується.

Хм-м-м, а рожевий вогонь? Температура у нього набагато більша, але магія тратиться як на звичайний... Значить, чистота та детальність уявлення предмета економить енергію та й в принципі покращує результат процесу...

Такс, а тепер дослід для стихії землі. Спробую уявити залізну кульку, чистий Ферум, не сталь...

(Знов закривши очі, Маркош уявив кульку. Уявив він її максимально детально, як йому дозволяють його ж знання: пари кварків, верхні та нижні, котрі утворюють пари між собою за допомогою глюонів, тим самим створюючи нейтрони та протони. Одночасно й електрони, котрі своєю чергою зразу утворюють електронну хмару навколо ядра, тим самим і нарешті створюючи атом Ферума. Ферума: 30 нейтронів, 26 протонів та 26 електронів. Атоми збираються разом, утворюючи потрібну кубічну кристалічну решітку. І нарешті, через секунди був почутий глухий звук падіння предмета на стіл).

Маркош: Такс, що тут у нас? ЗАЛІЗНА КУЛЬКА! Тільки ух... Я потратив приблизно 75% енергії з Ловая... Думаю, міг переборщити із точністю, але... Я маю... ТЕОРЕТИЧНО... 100% кульку з Ферума, ще й з ідеальною кристалічною решіткою, а не якою попало... Я можу навіть створити Залізо Хіґса! Ідеально! Просто неймовірно! Тільки сил це кінських забирає... Ладно, вже завтра продовжу досліди, і подивлюсь на нічне небо, а то сил на це все вже не вистачить...

Ще цікаво, котрими можливостями наділена така кулька... Це ж ідеально "можливо" чисте залізо, з ідеальною "можливо" решіткою. Ми змогли отримати Золото Хіґса, тому що золото по природі доволі інертне, але залізо ми ще не отримували... Як першовідкривач, назву його Ньютонівське Залізо, або... Ньютоній! Думаю, так краще, різні види решіток буду нумерувати: Ньютоній-Альфа, Ньютоній-Бетта. У-у-ух, таке задоволення давати чомусь свою назву.

Добренько, на сьогодні досить вже. Я потратив багато енергії, відновити я її не можу зразу, бо тіло дуже виснажується. Займуся дослідами завтра. Ще й в планах глянути на зоряне небо.

(Маркош повернувся до племені, знов зібрав те, що знайшов по дорозі обміняв на ситну вечерю, життя в містечку кипіло увечері: поверталися усі з полювання, змінювалась варта з денної на нічну, Покутек як раз прийняв пост від іншого лиса, він водить нічні патрулі на котрий і наткнувся Маркош. Погулявши ще трохи, Маркош повернувся у свій намет, почитав книгу з тетрижок, та й заснув).