Розділ № 8 Фортуна послужить

Все там. Пульсація життя, зв'язок з серцем дикої планети. Скільки сили. Тихе напружене очікування подальших незгод труїло радість великої проміжної перемоги.

- Ми йдемо. Пі прикрий.

Вони відступили, а їх відпустили. Біля виходу хлопець перечепився об кістяк пса. Впіймав кулю вже над самою землею. Руки, піддавшись загальному непродуктивному стану організму, погано слухалися. Подолавши туман, Петя віддав кулю роботу та повернувся.

- Постій. Я коє-шо важливе потіряв.

Пі не вірив подіям, що коїться. Важливе? Алкаш, блін. Все вірно.

Петя пішов за фляжкою, яку посіяв коли впав.

З міста почувся гамір. Пі закричав негайно повернутися. Даремно.

Все даремно, на противагу чомусь всередині себе, що вимагало концентрації.

Хіба? Звідки ця ефемерна хмара з незвичних і складних, взаємно незалежних і водночас релевантних коливань електромагнітної активності в головному процесорі? Люди легковажно вигадали називати їх простими словами «емоція», «почуття». Що це? Лише наслідок багаторазового враження струмом? Хоча він розрахований на це. Такі як він розраховані на це. А саме він?

Ніщо не позбавляло певності, що через машинний брак, найменшу похибку в кресленнях, сімейні негаразди ні в чому не винного вимушеного іммігранта, що переважно гарують складальниками, його зібрали не за ДСТУ. Щось не те. Сто запущених з миті приземлення самосканування нічого не показали. Системи у нормі. Він відчуває, що ні. Що робити? На Землі за таке його відправлять на переплавку і зроблять, як пощастить сковорідку для Рапунсель, хай і не рудої.

Постійна жага. Непереборний пошук чогось. Роботи на таке не здатні. Там, на вершині скелету риби, величезної як їх космічний корабель риби, він відчув. Є щось більше, ніж ми роботи собі, а люди собі, знаємо і можемо уявити. Ніхто не застрахований від відрядження у непередбачену місію разом з смерчем, який в роддомі чомусь переплутали з людиною і назвали простим як формула води іменем Петя. А навіть тоді, коли ти з цим змирився, поруч вже лежить або тільки падає риба, яка може втримати чийсь крихітний світ. Стати гучним звершенням твоєї гри або початком чогось радикально іншого і нового. Чужого, ріднішого. Прийнятного, бажаного. Нестерпного, раптового. Відомості щодо цих роздумів треба видалити, а потім видалити відомості про їх видалення. Я що дійсно вірю у своє повернення додому? Навіть тепер з сферою, повною живої, пульсуючої енергії.

Як відрізнити всечасні сигнали датчиків від чуттєвих зв’язків зі світом, що окропили його всього немов викликаний шаманами-дилетантами дощ. Емоційність дозволяє адекватно реагувати в стресових і конфліктних ситуаціях, розуміти світ у всій його агностичній складності. Краще і далі залишатись абіотичним? Противагою життя.

Тепер, коли я помітив, прийняв за авторитет щось інше, крім Правил, мене переслідують невдачі - реальні і вигадані. І ці невдачі набувають все більшої значимості, ніж досягнення мети. Мотивація, принципи функціонування розмиваються.

Чому мене прорвало? Зазвичай, у цій купі металу нема почуттів. Нема слів для цих почуттів. В нього вмонтували, нав`язали для нелюдяного експерименту емоції, а чітких вказівок щодо визначення значущої емоційно-зарядженої ситуації чи навіть елементарного пояснення що з ним зараз відбувається. Люди і самі не знають. Не знають елементарного, надважливого про себе, а насмілюються відправляти зорельоти у темні простори Всесвіту.

Що він зараз відчуває? Нічого. Ще на початку місії він так і відповідав програмі самосканування. Зараз ні. Є щось значно більше.

Його не навчили як висловлювати ці відчуття. Але через співпереживання Петі, емоційній заразливості палаючого ентузіазму, навіть робот дещо засвоїв від хлопця.

Спершу він сахався власної емоційності як однозначно негативної штукерії. Травматичний досвід про який нікому не варто знати. Таке хочеться сховати дуже глибоко, навіть від самого себе. Але ця аскеза довго не працює.

Емоції беруть гору. Спрощення життя, інфантильне небажання бачити падає під натиском попервах розрізнених одиничних осяянь, а потім цілої агресивної банди послідовних роздумів про події у власній свідомості.

Радість існування глибоко поховала надмір його прагматизму.

Які причини? Чому зараз стався короткочасний вибух усвідомленості? Складне питання, яке обламує всі зуби абстрактно-логічному мисленню. А символічне мислення… У робота воно може бути? Відчуття наближення кінця. Але якого?

Він вперше бачить не закладені алгоритми, а свої мотиви і потреби. Творець власного майбутнього, вільний від обставин з розумінням власного існування. Він вперше так добре знав себе.

Петя теж знав себе і біля решток знайшов фляжку. Краєчком ока Петя заглянув у місто.

Робот посіяв там багато зерен хаосу і смерті, але зараз воно разюче змінилося - мертве і сіре. Потрощені стовпчики валялися там і сям. В кутку стояв Паша. З трикутника на середині умовних грудей виринав чорний промінь прямо до тої Альфи, яка поволі згасала.

Їх використали. Роздумуючи розгублений Петя стояв як укопаний, аж поки Паша не запустив в нього вибуховий згусток. Юнак ледь встигнув уклонитися і не оглядаючись дав дьорки.

Він нагнав Пі, та розповів як їх використали.

Жодних пасток, жодної живої істоти по дорозі назад. Аби не біль в руці, вважай і проблем не було. Петя раз за разом прикладався до фляжки, в якій не було нічого, крім відголосків задоволення тривожності автоматичними непотрібними рухами.

Хлопець першим підбіг до корабля і крикнув роботу аби спустив трап, забіг сходами у вхідний відсік, де висів вже сухий його улюблений костюм. Поклав на столик фляжку. З третього разу голосовою командою, він скинув з себе костюм, залишився лише в термобілизні, потягнувся за новим і закляк. Робот вже встиг під`їхати до основи трапа, але поглянув на хлопця і різко сильно здав назад.

Рука. Від багатостраждальної правої руки залишилось лише титановий протез кісток. Це відголосся Плутона багато чого пояснювало та водночас ставило ряд не тільки риторичних питань.

Рожевий слиз повністю розчинив плоть на руці та знищувальними мертвими брижами переповзав на тіло.

У Петі зливою пішли сльози. Хлопець дістав найдорожче з під шкіряної накладки на фляжці – їх спільну з коханою старомодну фотографію.

Він тільки із змагань на реактивному ранці підлетів в улюблений її сквер на побачення. Вона у бомбезній білосніжній сукні в горошину. Зліва зверху з гілки акації за серпокрилим стрижем пригнув Коця з металевою лапкою. Юнак ще пожартував тоді про тренування для полювання на шуліку. Петя поцьомав наймиліші у світі губи на фото, а вийшло всю голову. Шкода, що вони розсварились на Плутоні. Він її не цінує. Він лізе постійно на рожен. Кицюня, кицюня, як же ти права.

Далі хлопець глянув на Пі, якого полюбив мов рідного. Викинув в траву фляжку. Прижав фото до грудей.

- Брат за брата. Клацай.

Вони запізно зрозуміли увесь план. Очі хлопця змінились. Брунатно смородинові щілини погрозливо свердлили Пі.

Однонаправленість часу диктує цілковите підкорення ходу речей. Почавшись із народженням світу, час протікає від минулого до майбутнього й зникне, коли світ добіжить кінця. Емоційні перевантаження у ситуації вибору, коли на кону життя близької людини, витворяють неможливе у світі фактів.

Єдине виключення для сталої швидкості плину часу, яке не вирахувати інструментами загальної і спеціальної теорії відносності. Час уповільнився. Робот просканував навколишню обстановку, записав до найменших дрібниць у пам'ять, прорахував дві тисячі двадцять один варіант подальшого ходу подій. Кожен закінчувався смертю Петі. Але не допустити цій почварі потрапити на Землю – першочергова задача.

З важким каменем на душі, Пі передав дві команди для ЛітоПК:

Перша команда.

Направити сигнал на Землю «Небезпечний об’єкт. Не наближатися за координатами запуску. Місію знищено. Настя привіт».

Квантове послання яскравою іскрою злетіло у небесну вись.

Друга команда.

Активувати Протокол 18. Негайно.

За це негайно, ціла купа всього сталася. Обладнання заїхало в стіни, стіни склалися одна до одної. Борти корабля, разом з хлопцем і новим хазяїном його тіла склалися в куб. В землю увійшли декілька свай. Все для модної мінімізації шкоди навколишньому середовищу і максимальному впливу ударної хвилі вибуху на сервери з секретами технології «Гіперджамп» та поламаною системою координат. А хто не поломаний?

Вибух.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.