Кольорова Шизофренія

Після перегляду відео про напад Олега Кривопальцева пройшло вже кілька хвилин. Марина сиділа і мовчала, підперши голову руками. З очей жінки текли сльози розпачу. Вона щиро не розуміла: як її чоловік, висококваліфікований хірург, міг збожеволіти? Нічого ж не віщувало такого результату. Або...

- Женю, а ну викладай, чого я не знаю? - Кривопальцева підняла голову і жорстко подивилася на Живова.

– Що? Я не розумію, про що ти говориш. – Євген зробив здивоване обличчя, чудово розуміючи, що має на увазі дружина його друга.

- Не придурюйся, Живов! - Жінка погрозила Євгену кулаком. – Всім відомо, що найстрашніших таємниць ніхто з членів сім'ї не знає. Ніхто, крім найкращих друзів. А ти – найкращий друг Олега, тож викладай – що в нього трапилося такого, про що я не підозрюю?

- Марино, ти зараз нервуєш. – Живов не хотів розповідати Кривопальцевій про той випадок, про який знали лише він та Олег. – Тобі треба заспокоїтись. У Олега зараз складний період і твоя підтримка йому просто необхідна. Особливо після того випадку, коли він накинувся на колегу зі скальпелем.

Останнє слово Живов вимовив і осікся. Завідувач зробив це спеціально, щоб збити Марину з її шаленого бажання вивідати всі таємниці. Нехай вона краще дізнається про це, ніж про минуле, яке Євген пообіцяв другові зберігати, краще зіниці ока.

– Що? Олеже кидався на людей? Коли? – ефекту було досягнуто, Кривопальцева миттєво переключилася на цей випадок.

- Ну, нічого серйозного, в результаті ніхто не постраждав, але ... - Живов, продовжуючи вдавати, що йому не хочеться про це говорити, розповів про випадок з Васильєвою.

Наприкінці оповідання Марина знову заголосила.

- Боже, та що ж відбувається? То він знову починає пити, то кидається на людей. Та ще й робота… - перервавши свою думку, жінка глибоко зітхнула і довгим поглядом подивилася Живову в очі. - Що можна зробити, Женю?

Живов витримав погляд дружини друга, і раптово його обдало жаром. Руки Марини торкнулися його рук, немов шукаючи підтримки. Але Живову цей жест був добре знайомий. У нинішній ситуації так мав зробити сам Євген, і тоді це виглядало б нормально: друг, а за сумісництвом лікар, висловлює підтримку.

Але це ні, це було інше. Так поводилися жінки, і лише жінки. Ті, що бояться зізнатися самим собі, що це сталося і відгороджуються від таких думок. Але рано чи пізно тіло починає говорити замість розуму. І зараз був саме той випадок.

- Ми зробимо все, щоб Олег одужав. - Живов акуратно звільнився від рук Кривопальцевої, намагаючись зробити це менш помітно. - Мені потрібно йти.

Живов підвівся і, кашлянувши кілька разів через пересохле раптове горло, швидко попрямував до дверей. На порозі він обернувся і зустрів глибокий погляд Марини. Вона дивилася на нього своїми різнокольоровими очима наполегливо та з викликом.

- Я обіцяю тобі - все буде добре, - тільки й зміг проговорити Євген, все ж таки витримавши пильний погляд Кривопальцевої.

- Я дуже на тебе розраховую, Євгене. – Марина легким рухом зачинила вхідні двері за другом чоловіка.