Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Інше (1487)

venator

Ти хотів забрати мою душу,

віддати тіло кажанам,

а потім знайти свіжу тушу

для подиху свого життя.

Та ти не знав, що я як ти.

Що в день їдять мене чорти,

що знаю, що таке душа

і те яка вона смачна.

Твоя душа тепер моя,

і долю твою я вкрала,

бо ти б і далі, як он ті

крав душі вічної краси.

...

Лоліта

***

В кімнаті, просякнутій білим світлом,

Дивитися на сонне обличчя та думати:

«Я безперечно готовий померти за неї».

Наскільки ж далеко зайшло

Раптове знайомство біля раптового пекла.

Молекули бігають, гарячіє.

Сірі багатоповерхівки стягуються у вікно.

«Я точно готовий і вбити за неї».

Це вирік.

Це сто смертних вироків.

Сто світів, де він говорить одне і те саме.

«Готовий? Ну, уперед!»

Її тіло таке реальне і м'яке. Цікаве до кожної цяточки навіть через роки.

Вона вдягається.

Холодіє.

"Я буду каву, а ти?"

А я ...

Кава останньої зустрічі завжди смачна.

Смачніше ніколи не буде.

Можливо, я виправдовуюсь.

У переповненому автобусі дихається так легко.

Вона розтягується на кілометри,

Тане,

Світ поволі пустішає.

Я почав щосили стуляти губи —

погана звичка.

***

Зненацька зима, Калі-Юґа, ти проспав, усе валиться з рук.

Їдеш на остогидну роботу.

Хтось штовхає — і ти втрачаєш контроль.

З-під лоба розглядаєш вагон, наче ображений крук.

Важко помітити,

Але її обличчя тремтить у карті метро:

Вії, розріз очей, сосуди на повіках,

щоки, трошки червоні від сну, губи, підборіддя зі шрамом,

постакне та розпатлані волоси.

Вона.

Час від часу тепер прийдеться її бачити.

Тому мені страшно доживати до старості.

Бо вона навкруги —

Не хочу дивитися, як неї не стане.

От лихо.

Навіть у сто першому світі я скажу те саме,

Поки вона спатиме.

29.11.22

...

Чарівник у чорнім

Перемога для бійців

Вільному-воля , вони казали

Доки бійці їх захищали.

Виросли крила у наших бійців ,

Нині ганяють вони ворогів ,

Тягнуть на собі той хрест охоронця

Бути на варті в нашого сонця.

Знаємо тяжко їм кожну добу,

Та не зламати їх нікому.

Віримо скоро настане той день,

Що перемогою вас увінчає.

...

Валер'янка

вибава

ВИБАВА - рятувати, допомогати, вивести, звільнити...походить від давньоіндійського БХАВАЯТІ - викликати до життя, бути.

*******************************************

кожен має свій шлях.

як планети мають орбіту.

але в нас - смуги лише перешкод,

які ми собі креслимо вперто.

вибудовуєм стіни на них,

об які розбиваємо лоба.

комусь в тому є зиск.

а хтось каменем падає вниз,

розмірковує сумно про долю....

та чи маєм прийдешнє якесь,

коли Всесвіт прискорено гине,

середовище поміж зірок

порожніє, прискорено мерзне?...

а чи добре, як той

апокаліпсис спалахом гримне,

після чого всі ми

враз зійдемо на тлін

чи усохнем кісткові під грунтом,

а чи

пластівцевим сміттям

рознесемося вибухом в несвіт?...

...всі зітруться шляхи

з перешкодами, в трудностях штучних.

і планети з орбіт

розлетяться відламками в безвість.

а ще -

раптом про все

не залишиться навіть і згадки.

хто і кому

під силу згадати життя,

коли відлік самому собі

час з утомленим зойком завершить?...

...в міражах у відлунні в ніщо

у дифузних міжзоряних смугах

знівелюється Всесвіт зірок,

захлинеться у хаосі несвіт...

...але... - потім то все!...

нині нам подарована ласка

рятувати цей світ

вдосконаленням власного світу.

і начхати! що наше буття

кимось міряне лише у миті...

*****

дифузні міжзоряні смуги - слабі смуги поглинання міжзоряного походження в спектрах зір...питання походження цих смуг досі не з'ясоване, хоча запропоновано низку гіпотез.

...

Ем Скитаній

фотка від блазня

от, якби я повірив йому,

блазню у каптурі жовтому -

він дарував мені усмішку,

що тисяча усмішок сонячних!

до мене схилився й видихнув

- ...веселися тепер і смійся,

потім вже буде ніколи... -

базедові очі вирячив,

зіньки свої безколірні,

наче за ними схована

найважливіша з таїн.

і мов у танку підстрибуючи

покотився покотом кулькою

з ганчір'я, строкате що кольором,

до обрію веселун.

і віддалявся, і дмухав він

щосили, щодуху в дудочку

і щось непристойне голосно

з гегами сміхом висипав

у велелюдний натовп.

і зник у відлунні реготом

зигзагом у травах степом

непритика, танцюра, хитрун...

...якби от повірив блазню,

що в каптурі був у жовтому -

чи все відбулось по інакшому?...

світлина була б хіба гіршою,

коли б веселився в щирості

і сміх мій веселий в обшири

лився понад руїнами?...

світлина була б яскравішою?...

ні знати того, ні відати

мені не дано...отож...

дивлюсь на світлину, фотку,

де байдужий сиджу перед дзеркалом,

яке в павутині, у тріщинах

і ледь не просипане з рами

овалом у прямокутнику.

пил з якого стер, кіптяву,

побачив себе в віддзеркаленнях

дрібним многоликим в безлічі

в пістрявому одязі клоуна

(грим по обличчю розмазаний

білочервонооранжовий)...

сиджу у руїні в кріслі

обідраному і брудному.

позаду стомлена Муза

з ознаками анорексії -

їй на поголену голову

зронили віночок слави

з колючого дроту

казкові

калібрі, що тріпотіли

із шерехом тихим під небом

лелійнобабковими крильцями...

а в небі кружляли з криками

ворони, галки з гавами.

і голуби з горобцями

стрибали та копирсалися

в руїні та смітниках,

що порозсипане

за горизонти, за обрії.

в тих смітниках, у руїні

мешкали люди убого

і, певне, щасливі з того -

бо всміхнені та веселі

побутували, рухались

в прийдешнє якесь,

чекали

на вічні свята під сонцем.

дерева стирчали безлисті

над ними вилами в небо,

хитались гіллям, шуміли

під вітром, що піснею віяв

без слів з іронічним сумом

в мелодії сопілковій.........

...

Ем Скитаній

Переклад з естонської вірлібру Kristiina Ehin

ПО-ЩУЧОМУ ВЕЛІННЮ

Звичайні російські хлопчики

раптом вистрибнули на поле зі своїх

комп’ютерних ігор і одразу потрапили на передній край війни

їм сказали – там ворог

його треба денацифікувати

пропустити через сито

відсіяти людяність від нелюдяності

По-щучому велінню

немов засліплені звичайні російські чоловіки

стали стріляти по лікарнях та дитячих майданчиках

Мамо, я боюся, ми повинні бомбити все навколо!

встигає зробити дзвінок російський солдат

на далекий берег річки Об.

Тату, тримайся!

Пересилає повідомлення із притулку у Чернігові.

українська дитина п’ятий день поспіль своєму батькові,

який захищає міст через Дніпро

Проста російська жінка!

Твій син зараз вбиває!

Твій чоловік проливає чиюсь безневинну кров!

Роблю найбільшу пожертву у своєму житті Червоному Хресту

і мій внутрішній втішник застерігає:

нічого іншого ти зробити зараз не можеш –

вдихни глибоко в цей зимовий день з сонцем, що ледь промайнуло

Не дозволяй свою свідомість перетворити на поле битви!

Щука бажає знищувати

Бог допомагає, як уміє

Я зайшла до музею

дивилася на тріски, які колись запалювали мої предки,

і зловила себе на думці

А чи не горять вони вже з обох боків

як знак

Ти і я

Ми і вони –

хто ми тут в історії Європи

у цій, що продувається

усіма вітрами частини землі?

Тільки встигли після березневих бомбардувань

на руїнах вирости парки...

Лише встигли після зацементованого Чорнобильського саркофагу

народитися сини...

Лише встигли звестися меморіали...

Хто ми?

Невже тільки піщинки –

наважилися сподіватися,

що тримають лінію фронту

– добро і зло – перебуваючи між

з дитинством, що вміщає в себе

синє море з мерехтінням жовтих відблисків

Честь та совість

занурили у темряву...

У прикордонному місті

приготовлені столи для мирних переговорів

на яких графини з водою здригаються від

ракетних ударів

У далекому селі українська бабуся

робить млинці та вареники із запасів борошна та яєць,

які залишилися після бомбардування її сільського господарства

Українська бабуся

тримає відчиненими вікна у бік фронту де йдуть бої,

щоб сто юнаків прийшли до неї,

сіли за цим нескінченним жертовним столом поїли

і припинили цю братовбивчу війну,

а потім усі разом

поставили б назад дах

на її розбитий будинок

ОЛЕНА ШАПРАН

10.08.2022

HAVI KÄSUL

Tavalised vene poisid

arvutimängu tänavalahingute tallermaalt

äkki päris sõjaväljale sadanud –

vaenlast denatsifitseerima

inimlikkust sõelapõhjaks laskma

Havi käsul

pimedusega löödud –

tavalised vene mehed

tulistamas haiglaid ja mänguväljakuid

Ema, ma kardan, me peame pommitama juba kõike!

jõuab vene sõduri kaugekõne

Obi jõe kaldale

Isa, pea vastu!

saadab viiendat päeva

Tšernigivi varjendis konutav ukraina laps

sõnumi oma isale

kes kaitseb Dnepri silda

Tavaline vene naine!

Sinu poeg tapab praegu!

Sinu mees valab süütute verd!

Teen oma elu suurima annetuse Punasele Ristile

ja mu sisemine rahusaadik manitseb:

mida muud sa praegu teha saad –

hinga sisse selle talvepäeva üürikest päikest

Ära lase oma meeltest lahinguvälja teha!

Havi tahab hävitada

Taara avitab kuidas oskab

Ja ERMi külastades uurin igaks juhuks

kas pirrud

muuseumi klaasvitriini ja tulemüüri taga

juba lõkendavad?

Sina ja mina

meie ja nemad –

kes me oleme

siin Euroopa ajaloo

tuulepealsetel maadel?

Vaevalt said märtsipommitamise rusudele

pargid peale kasvada ...

Vaevalt sai Tšernobõli sarkofaag tsemendiga üle valatud

uued pojad sünnitatud ...

Vaevalt said memoriaalid rajatud ...

Kes me oleme?

Kas liivaterad ainult –

hinges vappumas terve rindejoon

– headuse ja kurjuse – vahel

sätendamas terve lapsepõlvetäis

sinikollast merd

Au ja südametunnistus

pimeduse piiramisrõngas ...

Piirilinnakeses kaetud pikk rahuläbirääkimiste laud

kus veekarahvinid tärisevad

raketilöökidest

Kauges külas küpsetab Ukraina vanaema

pliine ja vareenikuid

valmis varutud jahust ja puruks pommitatud kanaaediku

viimastest munadest

Ukraina vanaema

hoiab aknad rinde poole lahti

et sada poissi tuleks ja istuks

tema lõputu armulaua taha sööma

jätaks vennatapu ja tõstaks katkise katuse

pea kohale tagasi

Kristiina Ehin

03.03.2022 Tartus

...

Олена Шапран

Розмова

Твій шепіт для мене мов крик,

А слово твоє- наче сотня.

Ти цінний для мене завжди

Й такий неповторний сьогодні.

Сідай. Поговоримо знов.

Про все, що захочеш сказати.

Можливо про смуток, любов,

Про те, як нелекго страждати.

Можливо, про зраду чи біль,

Про мрії твої, сподівання,

Про силу прекрасних надій,

Твої найщиріші зізнання.

Поради можливо й не дам,

Яка є усім необхідність,

Та скажу тобі, що ти сам

Для себе велика вже цінність.

Здолаєш ти, друже мій, все.

Тебе обіймаю і вірю.

Хай доля лиш радість несе,

Спасибі тобі за довіру.

(серпень 2022 р).

...

Віршотвориця

Сміятись

Сміятись

Сміятись весело? Ну може й так...

Тоді завжди про сльози забуваєш.

Для себе виглядаєш мов дивак,

Що горя свого начебто й не знає.

І будучи безжальним у душі

До кожної сльози, до свого гніву,

Усе ти розриваєш на шматки-

Від того не лишається і сліду.

Та ненадовго. Потім ніби сніг

Ці почуття у серце проникають.

І знов по колу: біль, печаль і сміх...

І знову горя нібито не знаєш.

І найскладніше у моменти ці-

Це дати болю і стражданням вихід.

І знов панує лад в твоїй душі.

Безвітряно. Неначе в лісі тихо...

За сміхом часто схована сльоза

І зовнішність обманює нерідко.

За сонцем часто схована гроза

Зізнайся: сам не раз був цього свідком.

На зовнішність ніколи не дивись,

Бо істина завжди насправді в серці.

В людські глибокі очі подивись,

Бо очі- то завжди душі люстерце.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Щастя є

І я, і я відчула подих щастя.

Їх щастя, не мого, а їх.

Я би хотіла його собі вкрасти,

Щоби прийшло воно й на мій поріг.

Я посміхалася й сміялась щиро,

Коли дивилася на них.

Вони наче ідилія — святе святих.

А моє власне щастя мене охопило,

Поки я із висот в мрійливе море летіла.

Я так хотіла. Цього лиш бажала:

Забутися в морі стального кинджала,

Роздерти щоки від усмішки до вух,

Від щастя, що перехопило дух.

Повітря не стало — ото моє.

Отож щастя на світі таки є.

І не одне на всіх, а кожному окреме.

Мені для повного ще дайте хризантему…

Хоча, як дайте, на могилу покладіть.

Моя остання воля, так і запишіть.

А ще послухайте, що я скажу,

Я наносилася чужого щастя вантажу,

Хотіла і своє отримати нарешті,

Для того й почала по світі вештать.

Тікала я від них, щасливих,

Все бігала, від зливи до зливи.

І я знайшла — таки щастя на світі є:

Воно у мені тій, що на дні моря гниє,

Воно в хризантемі на голій могилі,

І у кинджалі, що стирчить з мого тіла,

Бо ті, чиїм я щастям довічно живилась,

Мені його в спину таки вживили.

...

diastrofa
18+

Рабів до раю не пускають

«РУССКИЙ ВОЕННЫЙ КОРАБЛЬ, ИДИ НА*#@»

Кров, запах горілої плоті

Вся Україна засіла в окопі

Заради перемоги та миру

Проти нацистського пиру

Проти дебіла, що править,

Що так часто нагло лукавить -

Лисе падло, ублюдок кривавий

***

Ракети, танки, БТРи і москальське стадо

Загарбницьки нищать, а їм усе мало

Вони позбавлені права на власну думку

«...нам приказали...», - говорять ублюдки,

Крадуть, руйнуть, вбивають

А потім - просять пощади й тікають

З простроченими сухпайками

З обісраними штанами

Наші ж воїни Україну хоробро захищають

«З хлібом і сіллю» московитів зустрічають

Годують тротилом ворожі колони Фашистських свинособак беруть у полон

Готують коктейлі бл#*@ькій сволоті

Танки ворожі топлять в болоті

Гопники на районі БТРи віджимають

Жінки сумками москалей забивають

***

Поки путлер бомбить Українські міста

У підвалах й метро народжуються нові життя

Україно, все буде добре, а путін ху#*@ !

Поки ми разом - нас не здолає це чмо!

Автори: Бакланов Дмитро та Руслана Колесник(я та моя дівчина)

P.S: в підтримку Українським воїнам, захисникам, патріотам. Ми вдячні вам!

...

Kruhitka_Dobro

Список запитань

Чи був ти колись біля моря?

Слухав його ніжний спів.

Чи вражала тебе його сила й воля.

Чи вбачав в штормі його гнів?

Чи був ти птахом білокрилим?

Взлітав хоч раз ти в небо голубе?

Чи був деревом трухлявим і похилим?

Чи був ти каменем? Й всі спотикались об тебе.

Чи жив ти так, як живуть інші люди?

Ходив у магазин і брав один батон.

Чи оглядався, коли здалося, що всюди

Темнота міняє фон?

Чи був ти кораблем великим?

Що взяв курс у незвідані світи.

Чи був ти звіром диким,

Якому повертатись вже нема куди?..

Хто насправді я така, і хто є ти?

Ти... нічого сам про це не знаєш.

Залишилось всього пів шляху пройти.

А ти все, дороги обираючи, блукаєш...

...

Тамара Рудик
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Чому така назва нової книжки, і чому немає розділів?Венера Море
20.05.2024
Вітаю, вчора я опублікувала " Дівчина- Вовк,, чому така назва? Ну, тому, що я люблю вовків і перевер ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125129коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: