Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

Прийшла війна в мою Країну

Прийшла війна в мою країну, на крилах, ангела пітьми,

Затьмарила собою днину, стоптавши правду чобітьми.

Усюди кров, а їй замало, замало тих страждань що є,

Вона ще більше їх приносить і злим дощем на землю льє.

Прийшла війна, дітей забрала, малих, великих і старих,

І на далекому Уралі, сміється карлик, наче псих.

Прийшла війна "асвабаждьонна", і полонила всі міста,

А потім всіх "асвабаждала", людей від власного життя.

По всіх місцях де лише була, залишила свої сліди,

Сліди насилля, злоби й крові - сліди нікчемної орди.

Війна забрала в людей душі і просто знищила життя,

Лишила хлопчика без мами і по домам, своє сміття.

Вмочивши руки в кухль з водою, на цілий світ кричать - "...не ми",

А кров засохла аж до шиї, їх не назвеш уже - людьми.

Моя країна вся палає, її жива душа болить,

А її люди захищають, й до смерті будуть боронить.

Прийшла війна в мою країну, і вибрала для свої справ,

Народ, що крові прагнув з давна, і сам на неї натякав.

Народ, який живе минулим і не бажає майбуття,

Наклав на себе власні руки, і вже немає вороття.

Війни ніколи не було б, якби її не сотворили,

Дохлявий деспот й сатана, у бункері договорились.

Хотіли з Бога посміятись і знищити Його народ,

Та сміхом зараз і не пахне, зазнали тяжких перешкод.

Увесь народ, що Українці, ті що країна в них - "Одна"

Тебе війна, зустріли сміло, безодня жде до свого рва.

Бо з нами Бог, Він нас боронить і витирає сльози нам.

Він нам дає все нові сили, щоби нести розплату вам.

Прийшла війна, і зруйнувала, всі наші мрії і діла,

Нам вже нема чому радіти, хороним ріднії тіла.

Міста горять, в селі палає, усе спалила вмить до тла.

Усе зламала, роздробила, серця позбавила тепла.

Чому прийшла ти, зла потворо? Чому торкаєшся мене?

Ти знаєш кара повернеться, і плата твоя не мине?

Всю біль, яку ти принесла і наситила мої діти,

За все прийде Небесний чек, і будеш сповна ти платити.

Ти думаєш, що Бог не бачить? Або ти думаєш - глухий?

Тепер весь світ уже побачив, у свому серці ти лихий.

І Бога там у нім немає, як і немає каяття,

Ти думаєш, що меш щасливий, забравши в іншого життя?

Я не прощу тебе війна, як і твоїх творців потворних,

Я не прощу твої діла, і твого царства всіх придворних.

Не буде вам уже прощення, і каяття вам не дано,

На вас чекають вічні муки і вічнеє пекельне дно.

Страшний 2022-ий

...

Vladyslav Derda

Бездоганність

Бездоганність

Де зустрічається небо з хвилею – бездоганність.

Розчиняються зірки, стікають піною у воду.

Де вільна душа... І час застиг... Шлях Чумацький

Чи то богу, чи дияволу своє серце продав...

Тут бажання лише одне – бути Світлом.

Немає ні минулого, ні майбутнього... Істини біг...

Бриз і вічність Таємницею Світу оспівані.

Тяжіння усіх доріг... Розуміння: ти – Людина, ти - Світ...

Тут біля «окрому прибою» - центр Всесвіту.

Звук неба, смак вітру, колір глибини води...

Затишок серця та думки... Кохання як Світло...

І пульсація у венах «немає тієї долі..» Розуміння «навіщо», «куди»...

Не молюся... Не вмію, не знаю, не пам'ятаю...

Лише солона млість: вітер, вода, пісок -

Сльози неба... У вузькому колі, без сторонніх... Я знаю:

Хто є частиною Всесвіту, той не може бути самотнім... Життя - урок!

~31•07•2019~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Тут зима...

Тут зима... Біле пір'я негоди

Застилає й землю, й душу.

Хуртовина відпустила поводи,

Крапки кроків заметіль глушить...

Далечінь світла, та не видно в тумані

Акварелі заходу сонця... Все біле...

Візерунком дивовижної грані

Заповняється все наболіле.

Сніг святий, аж душа іскриться.

На долоні кристал сльозою тане...

Вгору спалахнула смішна синиця,

Думка мою в крила вплітає...

Сонцем зимнім край снів закутаний,

Пісня вільного вітру – снігами.

Теплим зітханням застигло заплутане,

Казку життя створивши складами...

~зима•2018~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

В'язниця "Блуд"

Усі безжальні почуття,

лезом по душі водили,

коли стояв ти у дверях,

буремне тіло ласки хтіло...

Хочу розчинити страх,

коли до тебе серце лине.

Дозволити собі хоч раз,

спокусою кордони змити..

І у скроню вдарив холод,

коли залишив ти без вуст,

мене в холодному покою,

без обіймів і розпуст.

Раніше серце не просило,

милості для інших душ,

але тебе воно хотіло,

навіть, після злості мук.

Гордість тихо попрощалась..

Зламалась я, без твоїх рук,

Печально Его закричало,

Тепер я у в'язниці "Блуд".

Kvita

...

Kvita

Не сезон

Мені для тебе нічого не жаль,

Хоч сонце, хоч вітер, хоч гори,

Мені, аби ти мене обійняв

У цю годину негоди.

Сказав, як завжди, що я - твоє життя:

Руками, словами, очима.

Мені, хоч би слово, й моє укриття

Залишиться десь за плечима.

Вже тліє надія, що це довгий сон,

який ніяк не скінчиться.

Що кожної ночі, знов не сезон,

Щоб нам з тобою зустріться.

...

MaL_Vi

Вицвіле фойє

Як годинникова стрілка - ти так тремтиш,

Нові образи - обріж, старі - залиш,

Лиш хвилинна згадка, секундний стан

Ціпкою згадкою тебе здолав.

Зламав, мов вітер хиткі жнива,

Тобі до скону вдавати, що ще жива,

Як фенікс багряний, але - без крил.

Надія, що ребра трощить тобі, мов штиль.

Жевріє сонце й сходить у теплий ґрунт,

Туди, де темно, страшно, і де завжди бунт.

Те місце, дуже схоже на твоє.

Пусте, безлике, вицвіле - фойє.

...

MaL_Vi

Небесні шати (переклад з англійської, автор -Вільям Батлер Єйтс)

Якби небесної я мав тканини,

Яка осяйна золотом і сріблом,

Блаитно-тьмяної та темної ряднини,

Від ночі, напівтемряви та світла,

Заслав би ними твій поріг:

Але бідняк я — маю лише мрії;

Послав що мав тобі до ніг;

Крокуй легенько, бо ти топчеш мої мрії.

...

Олександр Гаврик

Королівство Смутку

Плаксиві хмари орошають вологі землі,

Сльози стікаються у ріки й пливуть за горизонт.

Все підлягає лиш одному, кожній тіні відомий, де не питай.

Володар смутку - його величність Сум і вірний радник - Відчай.

Далеко простягаються його володіння, межуючи із тими,

Що раніше рідними були, а зараз так холодно чужі.

Поряд ходить тривожний блазень, наводить шум і гам,

Не даючи спокою присутнім.

Генерал Жорстокість запевняє у рішучих діях, задля добробуту народу.

Служка Страх не відступає ні на крок, що б був господар у безпеці.

Аудієнція довга з нескінченними гостями, привела до трону пані Лінь

І змусила володаря покинути невтішний люд.

Сум шов коридором і зустрів Самотність,

нагадала вона про ту кімнату, що завжди манить неупинно.

Ось двері, їх залишилося відкрити й увійти в кімнату ностальгії.

Колись жила тут його Радість, що нині вже не з ним.

Лише закриті очі й тиша, зводили їх знов.

Тепер його дружина Пустота, що завжди є, поряд чи на відстані.

Тяжка корона Суму, не дає спокійно жити,

Наче має власний розсуд, як потрібно все робити.

Він не опирається і слідує тропою, що уготована йому.

Відчай знов прийшов і повторює своє невпинно.

Не помічає він, як глухий до слів володар,

Спостерігає мутними очима, вигораючий камін.

© DeadNeko 2023

...

DeadNeko & Polska kotka

Ти пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш? Я згадала

Як весело колись було.

Емоцій хвилю підіймало

Тихе "Привіт" або "Ало"...

Ти знаєш? Правди не казала,

Ховала все в собі завжди...

Так пристрастно колись кохала,

Та все ж промовчала "Зажди..."

Про це ніколи ти не взнаєш,

А я повернусь ще колись

До сумних мрій, що не здійснились,

Все знов згадаю... ще колись.

09.10.23

...

Ascker Ckiars

Ці руки...

Ці руки... Вони невинні. Тендітні й малі... Вони нічого не вміють, лишень вічно стискаються в кулачки.

Ось ці руки розтиснулися, у них тепер ложка лежить. Самі себе вони годують, поки батько поруч бурчить.

Зараз ці руки в подряпинах, з них стікає кров. На них бинти закривавлені, боляче знов і знов.

Тепер ці руки в туші. На них мазолі від пера.

Вони тремтять нервово, скриплять над прописами щодобово.

А потім вони малюють. Стираються в кров поступово. Ніяк не виходить намалювати рівне коло.

У цих руках троянди, їх колють шипи, але вони гордо тримають знамення своєї любови.

Зараз ці руки не самотні, у них її долоні.

Зараз ці руки пітніють, їх мучать ночі безсонні.

Тепер ці руки щасливі, каблучка надіта на них.

У них чужі долоні, ласка і тепло...

Тепер ці долоні білясті, вони тепер у темряві.

На них віск свічок церковних, ці руки в імлі.

Вони не відмолять гріхи свої, хай будуть же вони навіки прокляті!

Руки стискають волосся, на них розводи від сліз. Вони тримають тіло холодне, вони плачуть знову і знову.

У них лежить вороняча маска, вони розпалюють багаття, вони плачуть і тримають тіло холодне, на них розводи від сліз.

Ці руки зовсім огрубіли, не знають вони тепла. Немає більше ніжності, отче. У наручниках руки зараз. Важкі мідні ланцюги залишають свої сліди, а руки... А руки плачуть. Чим заслужили вони?

Руки вогонь обпікає. Вони заплутали в ланцюгах. Навколо лише метал оплавлений, і гул, гул у вухах.

І знову ці руки в туші, і знову в них перо. На них чергові мазолі, шкіра стирається в кров.

А ось ці руки старіють, вони вже не червоні. На них всюди зморшки. Кістки гордо стирчать. Вени наливаються червоною кров'ю і нігті жовтіють, старять.

Ці руки знову ніжні, без мазолів. Але немає в них більше пера, не втримають вони тепер кисті, не буде туші на них ніколи.

Вони вже повністю зсохлися, на них мільярди зморшок, вони рахують копійки і на морозі горять.  Тепер вони у вічній молитві, аби купити хліба шмат.

Долоні зовсім негарні, вони жовті й гострі. Вони лежать у труні, і немає більше їх.

Ці руки... Вони торкнулися щастя, вони відчували біль. Вони грішили і про пощаду благали... Ці руки пройшли всі нещастя, вони гідні любові.

...

Єлизавета Симарґл
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83607коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: