🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1388)

Незалежні

Надворі скоро знову лютий,

Емігранти майже рік на чужині

Злочини москалів усе ще не спокуті,

А наші десь на фронті вдалині.

Ластівка видніється у небі,

Електрики трудяться, далебі.

Життя наше зовсім не таке як було,

Навала росіян усе змінила

І рік незламности ми пережили...

...

Алі

Я почала мовчати все тихіше

Я почала мовчати все тихіше.

Лиш тиша повивала навкруги.

Я, мов глибока швидкоплинна річка,

Не знаю, де у неї береги.

Я поступово почала миритись.

В душі моїй, напевно, дивний світ:

не можна плакати, не можна злитись...

Тож в радості також не бачу цвіт.

Та все ж таки я гордо йшла до цілі.

Позаду мене- вічне царство мрій.

Листи життєві. Наче аркуш білі

І поки що я сповнена надій.

Я все тихіше почала мовчати.

Без болю, смутку, сліз і без вагань...

А може варто було закричати

Й позбутися нарешті цих страждань?

(вересень 2022 р

...

Віршотвориця
12+

Я буду тобі карою..

Як розпашіла від огню земля,

В руках моїх запопелиться сиве море:

За те, що зруйнував мені життя,

Твоє зламається, як квітка мармурова.

Я стану твоїм найстрашнішим сном,

Корінням проросту в думки твої примарні.

Ти продемонстрував братню "любов",

Я відплачу тобі по-сестринські за рани.

Я стану карою, і змах руки

Надірве щось ламке глибоко в твоїм серці.

Ти не вагався, як зривав дроти,

Я не вагатимусь із гостротою спецій.

Ти на цеглини-пазли розібрав

Мій дім, моє майбутнє, усмішки та мрії.

Я заточила нагостро кинджал,

Щоби в очах твоїх не бачити надії.

Як блискавка, я навпіл розітну

Твоє життя на "до" та на "можливе після".

Бо красти чиєсь щастя - на біду:

Для того, щоб горіти, стане навіть іскри!

...

Ївга Лютневська

У магазині

Та що ж це таке, друзі?

Кругом всі немов у тузі.

Жити стало практично неможливо,

Цінники й зарплати - все жахливо.

Приходиш в магазин, дійсно нападає туга.

Дивишся у гаманець, відчуваючи напругу.

Виходиш з магазину, а сумка то пуста.

Скоро хліб буде коштувати десь до гривнів ста.

Плак-плак.

...

Тамара Рудик

Маріуполь вознісся

В будь-якій точці планети, тримаючись за руки в підвалі, чи сидячи в інтернеті, вони відчували себе частиною цілого народу. Навіть якщо знали, що їх вже відспівали… під уламками світу азовстальського заводу.

Що змушує їх захищати? Хіба ти не боїшся, питала мене мати. Ні, я страху не маю – а одну лиш ненависть. Ми їх всіх покараєм. За сльози солоні, за життя закатоване у полоні. І не смертю їх навіть. Вже ніколи росіянин не пізнає милосердя.

Війна правду ховає. Але не ця, ця очі світові відкриває. Навіть якщо світ до правди не готовий. Хто досі був чистий – забруднився, спотворнів.

Нам молитви читають і карбують медалі, наші тіла винесли зі скелету Азовсталі. Нас із дому забрали, надарили букетів, а в столиці українська весна. Її видно з вікна, без вікна і навіть з-за грат фільтраційної в’язниці.

Колись це скінчиться, я не знаю, коли, але відновиться границя. Після перемоги, відбудови після. Маріуполь живе.

Маріуполь вознісся.

...

Пані Отож-бо
16+

Психіка смертних людей (1)

Якщо б ти розповсюдила смерть?

Сказала все в обличчя людям?

Зруйнувала б тих хто ображав?

Чи стала б ти тоді щаслива?

Чи стало б краще жити в світі?

Я не хочу повчати,тебе життю

Я просто кажу..

Щоб було як би ти забула рідних?

Не згадала в пам'яті ясній своїй..

Й залишилась одна без друзів..

В безкрайнбому морі гладкім

Ти б стала певне плакати..

А хтось сміятись і радіти тому

Але точно не ти,бо ти кохала..

А тебе так просто забули як порох

Розвіялась любов твоя до нього.

І вітер завів тебе у небо

А він тебе так і не згадав..

Хоч в пам'яті залишилась іскра..

Та чи згадає хтось тебе..?

...

Роузі Рей
12+

Кривава квітка

Вона була, як квітка ніжна, а я холодна глиба льоду,

не міг і мріяти про те щоб доторкнутися рукою її тендітних пелюсток.

Тоді я вирішив одразу, що стану лицарям її.

Тієї милої принцеси, що я зустрів на перехресті долі.

В очах її горів сумний вогонь печалі

Останній раз вона торкнулася труни в якій лежав її холодний батько.

Сльоза блиснула на щоці й зникла,

Тепер вона повинна була стати королевой

Заради неї я зроблю усе, майнула думка в голові

Я знищив всіх, хто заважав її правлінню

Хто був зневажливим до неї

Хто не любив її, як я

Одного разу я прийшов до неї

Мої ладоні були вкриті кров'ю ворогів

Я розповів їй все що знав

Як я її кохав, як вбив усіх хто заважав, моей любові

Але в її очах була печаль, так само, як колись на площі, коли вона прощалась з королем.

– Мені шкода. – Прошепотіла королева.

Перед очами в мене з'явилася червона пелена.

Коли отямився було вже пізно. Я опагонав ніжну квітку, заляпав кров'ю білі пелюстки

– Мені шкода. – Я прохрепів над бездиханим тілом.

Я став ногою на карниз і відпустив до неї почуття. В останню мить я усвідомив, що руки мої у крові, людей невинних жертв моєї фанатичної любові.

...

Фелікс Городько

Німий крик душі

Так просто сидіти нікуди не йти,

Але важко самому на самоті.

Сам на сам, з болем у серці,

Нікому нічого не скажеш тоді.

Так складно відкритись комусь,

Здається, ніхто мене не розуміє.

Можливо, я якось не так себе веду?

Можливо, ховаю все всередині себе?

Боюсь довіряти, не хочу прив'язатись,

Так складно знайти людину свою.

Я розумію, що життя не безмежне,

Але тільки тривожну мить відчуваю свою.

Але я не сама,

Так, я знаю, що не правду сказала.

У цьому складному житті,

Без друзів, я б пропала.

...

Яна Янко

Моє натхнення

Покидаєш ти мене,

Коли закінчено усе.

І сумно так стає мені,

У темноті моїй душі.

Серце наповнене пітьмою,

Але горить як полум'я весною.

Картини зв'язані тобою,

Для них потрібен тільки ти.

Вночі та на світанні,

Вони стоять ніби у коханні.

На заході та сході,

Де місяць та сонце сходить.

На півночі та півдні,

Де зірки горять сильніш.

Де вогонь від холоду застигне,

Буду створювати я їх.

Але без тебе я не зможу,

Тому знайти тебе я хочу.

Но тебе так просто не знайти,

Тому чекаю на перший крок твій.

...

Яна Янко
16+

04.12.2023

У кожного з вас було згоріле "i love you",

Та мало хто до "кохаю тебе" дочекався.

Хтось частенько за комір кидає,

А в когось цигарка із рук не тікає.

Болить воно сильно — інколи навіть занадто —

Але це не означає, що кохати не треба.

Життя в нас одне, тож досвіду буде багато,

Та не варто про кохання знов забувати.

Воно окрилює, до верху штовхає,

Дає тобі сил і наснаги, щоб жити.

Змінює погляд на світ,

Новою палітрою фарб по всьому малює.

Та вірити треба, що ти його вартий,

Бо як не віриш, то можеш і пропустити...

...

Воррен Барбара

Одне на двох

~Післясмак від серіалу «Бульварні жахіття»~

Ми шукали вдвох якісь уявні міста,

Світло яких завжди жило у душі.

Я ховала надії та біль у листах,

Ти майстерними кроками малював нові.

Ми хотіли свободи, однієї на двох,

Тільки доля складала вузлики та голки.

Ми летіли в безодню на зламі епох,

Бачили, як зринає море та гаснуть зірки.

Ми молили небо, щоб почуло серця.

Я благала тебе зупинитись на мить...

Ти пішов, не покликав у небуття.

Я побачила вперше, як віра горить.

Ми відчули безмежність чужих думок,

Віднайшли скарби правди у своїй глибині.

Ти зробив до світла невпевнений крок,

А я вже тоді бачила тіні в самій пітьмі.

Ми шукали місце, одне для двох.

Але фарби життя псували творці.

Я зробила в вічність від тебе крок,

Відчувши одне на двох світло твоєї душі.

~травень•2024~

...

Lexa T. Kuro
16+

Сходи, що важливіші за життя

Я впала з сходів -

Моє життя розбилось,

Бо ті східці -

Опис мого буття.

Я досягла

Вершини отих сходів,

Та втратила усе,

Як тільки впала я.

Я мала все,

Гроші та кар'єру,

Будинок та любов,

Але утратила, як народилась ти...

О моя доню,

Це ти мене жбурнула

Із отих сходів у низи...

Тепер ти втратиш все, як я тоді.

Через два тижні

Прийшла до її ложа,

А немовля -

Просилось на руки.

Дістала ніж

Та все покрила кров'ю

Доньки моєї,

Яка жбурнула вниз.

Тепер я вільна!

І знов піду по сходам.

До тій вершини,

Що була я на ній.

...

Геліконія

Апатія

Тиха гойдалка коливається.

Надворі палає будинок.

Люди вже не намагаються

Бути в житті хоч кимось.

Дружні машини проносяться,

Міст, сильний крок у прірву.

Незнайомці лиш дивно косяться, -

Цікава була людина.

Мрійний світ в голові намалюється,

Ну а смерть, коли прийде - зникне.

Ще трошки лишилось мучитись,

Ще трошки лишилось жити.

Це не відчай, - це мила апатія.

Усі краски життя забирає,

Як існувати пліч-о-пліч, не знаю я,

Але люди чудово справляються.

...

Insp1ro

Хмари

По небу пливуть рвані великі хмари,

З дому, з миром,

Приховуючи величезне небо — яблуню зірок.

Гроза далеко. Догоряє останній недогар старий...

Тихо-тихо.

«Не забули»... Вітер листям доніс вир думок.

Дивиться місяць у прорізах грозових масок.

Посидимо, помовчимо,

Згадаймо тих, що кроками серед зірок,

Хто вибрав свободу, скаже «Немає поразок!»...

Вдома, з миром,

Світло заснуло, палить долоню талого воску струмок.

Чути чиїсь кроки... Струни тугою тремтіли.

Пам'ятаю, мамо,

Величезне небо та бризки яблуневих зірок...

Схід сонця, хмари попливли в далечінь віднині.

Тихо-тихо.

Зранку буде мороз. Час перемог.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Ворон

Кричить настирно ворон при дорозі

І скоро, ніби, горло надірве

І він один нескорено горланить.

Галасує: «Боже, та поміть мене!»

Гукає відчайдушно аж до ночі,

І в неї часу просить ще волать,

На жаль, вже сили він не має

І просить інших трохи верещать.

А ті пернаті дужче починають,

Ревуть вони ще гірше ніж один,

І відчай в серці молодому грає,

Бо й він остався теж такий один.

Один і вже без матері існує,

Без батька вже, без брата і сестер.

Одна його кохана бачить часто,

Та плаче завжди дивлячись на це.

А як їй не журитися ніколи,

Коли коханий квітами цвіте?

На цвинтарі пропитаному кров’ю

Уже давно нічого не живе.

І ворон той на кам‘яній могилі

Сидить один, кохана вже пішла…

І щоб не чути тих пліток настирних

Він гучно кряче над журбою сам.

Хотів би він зізнатись чорнобривій

Коли ще міг іти землею в слід

Та так страждання склалися майбутні

Не скаже їй, не зможе крикнуть це.

І чорні птиці нам отак віщають

Віщають смерть і муки нелюдські

Вони кричать і нас оберігають

Від чорної небесної імли.

...

qpidkiss
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144443коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: