Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

Пітьма

Що сказав найкращий мій друг?

Що ми потрапили всі у пітьму,

Що все життя закрите від нас,

А від проблем голова, як казан.

Говорив, що помрем ми всі від пітьми,

Що забудуть про нас навіть книжки.

Час все йде, іде та йде,

Але гниємо ми, а не тіє книжки!

Говорю йому, що його слова є обман.

Життя у пітьмі, то є дар,

У пітьмі ми вбачаємо наші страхи

Та ловим ми їх, як кіт, тих, птахів.

А він мені каже: "Заглянь глибше в пітьму,

Побачиш ти там як люди гниють,

Гниють від страху, який не пройшов,

Який кіт, той, не знайшов."

Мої очі у раз чорним стають

Та сльози рікою все йдуть,

Вся тая біль, яку ховає пітьма

Закладена в душах у нас, у серцях.

Час все минає, а очі мої,

Все є чорними від тієї пітьми,

Погруз навіть я у тіїх страхах

Та гнити почав з середини я.

...

tristis_vibe

Замок

То був невеличкий мотель при в’їзді в Мукачево

Біля двору якого височів пагорб із Замком, а неподалік розкинувся автосалон

Де я вперше надибав богомола.

Власника мотелю ніколи не було,

А замість адміністратора та кухара була юна жінка з п’ятилітньою дочкою.

Окрім нас – нікого.

Ми монтували кран, в цеху, неподалік мотелю.

Затиснений в картину майбутніх спогадів

Я бачив Замок, автосалон, пагорби і те,

Як смішно говорила крихітна замазура,

Як вона тішилась дрібним дарункам орігамі та

Вдячність її мами, природньо невимушеної та простої,

Погляд якої німував щирою посмішкою,

А коли вона піднімалася до свого номера,

Вкінці коридору, то завжди казала:

Коли що потрібно – стукайте й серед ночі, у мене чутливий сон.

Вона зникала за дверима, які здається ніколи не закривала,

Та котрі зачиняли мене у тривожному світі з тими Пагорбами,

Автосалонами, Замками, Богомолами, а там –

За тремкими дверима здіймався закличний подих її грудей,

Що стелився м’якою периною мрійливому працівнику КП «Ремона».

Та я все возився з металічною скалкою, щоб не думати про курок дверного замка.

02.04.2023

...

Володимир Каразуб

Нефіліми

Сьогодні повітря пливке, як вода,

І тінь роз'їдає бруківку вулиці

Послухай, шепочу в чуже життя,

Ти не з тих, хто живе, швидше з тих

Хто забудеться.

В цім місті в якому до біса сплетінь,

До біса міщанства, провінцій та фільмів,

Фільварки твоїх розпашілих спідниць,

Вербують для міста нових нефілімів.

Послухай цей лопіт фальшивеньких крил,

Під п'яне пихтіння нічного клубу, —

Привабив нехтивих до хтивих світил,

Всіх тих, що наосліп шукали подібність.

Свою.

І стали подібними, — тільки до сну,

До нічних і голодних, літеплих марень,

І немає, немає таких лікарень,

Щоб ти доконечно себе повернув.

05.11.2021

...

Володимир Каразуб

з настрою

давно не чув розмову лісу...

і листя шепіт.

відчай бурі.

над степом жайворову пісню.

лиш грому сміх до хмар похмурих

тривожить щемом ностальгій.

і в несподіваному слові

постане світ колишніх мрій

у незбагненності любові...

...а далі - край.

руїни.

межі

біди і болей без надій,

неспокій,

обрії

безмежні..................

...

Ем Скитаній

СОНЕТ НІЖНОЇ ТУГИ І ВСЕОБІЙМАЮЧОГО СМУТКУ

Слова, не вимовлені вчасно, краплями спізнілої роси

Котяться у скаліченої душі безодню глибоку,

Стигнуть у серці потятому отрутою на вічні часи,

Не сказані, звисають над тілом жалю грізним роком.

Слова, сказані невпопад, мимоволі кинуті не до ладу,

Ріжуть зсередини гострої провини лезом холодним,

Розбурхують, терзають вогнем пекельним кров руду,

Не вчасно вимовлені, в аорті в’ються чорним кодлом.

І тріпочеться у грудях метеликів смутку клубок

Всеобіймаючий. За сказані й не сказані слова.

Ллється із очей туги і ніжності стрімкий струмок.

Все розбила вщент, зламала необачності хуга снігова;

Хочеться зробити до хиткого миру крок,

Та слів, що повернути здатні все назад, нема...

...

Лія Гако

ДРОТИ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ І ДЕРЕВА

Кострубаті силуети дерев позирають на мене

З-під крислатих капелюхів так-сяк обрубаних гілок –

Це, мовляв, аби не плуталися в дротах електропередач,

Які все мчать кудись за горизонт, за цю недосяжну лінію,

Що ділить небо і землю навпіл, наче стріла.

І я спостерігаю за химерними орнаментами грубо зрізаного віття,

Яке кажанами розлітається від хиткого вітру,

Поринаючи в ніч.

...

Лія Гако

правила

ти всіх оминаєш –

окрім неї...

що це за праця,

коли жалкуєш,

що взагалі працював?

що це за правила,

які всі виконують,

а ти їх порушуєш –

лиш тому, що

це ти їх складав?

жодних правил –

це коли з пів слова,

коли жарт викликає сміх,

коли спогади

не менш палкі, аніж

мрії, а найсолодший –

це стогін її або

навіть крик!

мляво це все...

і якщо хтось

плекає сміливість,

то для чого,

скажи?..

правила – це коли

тобі не заважають,

але суто з поваги

ти даруєш їм

римовані вірші!

...

vagabond

У Лопухіних

Я ляжу в землю — й піде світ за очі,

Здихну — і він розсиплеться, мов дим,

Подарувавши здібним сни пророчі.

Гарячки плин, що зробиться п'янким.

Я всну на хвильку, мить собі спіймаю,

Заслухаюсь — о щебети пташок!

Не бачила в житті більшого Раю,

Ніж ансамблейного палацу острішок.

Й хоч край не мій, хоч все тут незнайоме

Й незвичне — листя хмари попира.

У грудях моїх в'ється невагоме,

Чуття спокійне, стійке, мов кора.

Та все ж закутуюся глибше в пелерини,

Й шепоче річка: «Я тихесенько шумлю!»,

Й під дубом, де Кобзар писав картини,

Я мирно й без зазріння вмить засну.

...

Данила Чаглій

Не принижуй

Не принижуй, бо стану вищою!

Не руйнуй, адже я зросту!

Не ставай же моєю тишею,

Ігноруючи всю самоту.

Не погрожуй, бо я не піддамся!

Не ганьби, не працює цей метод!

Не сором, бо буває, мов вальсом

Ти заплутуєш власні потреби.

Не висміюй, бо стануть на захист!

Не ламай, адже я- нескорена!

Не шукай у мені нюансів,

Що так схожі на темні сторони...

Ти працюй лиш над власною сутністю,

Ти ж ненавидь, люби до старості!

Бо найкраще у світобутності-

Це прохання без домінантності.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

МИ НАЦІЯ РОЗУМНА І КРАСИВА

Ми нація розумна і красива,

Що б не брехали чорні язики,

Достойні ми гармонії та миру,

За них завзято боремось віки.

Не може Бог рабам давати силу,

Родючий ґрунт, таланти, в небі журавля,

По вірі нам дано, бо ми просили,

Щоб воля у душі, а у ногах свята земля!

На жаль, усе не може бути ідеально,

Тож по сусідству поселили москаля,

Він трощить все, руйнує, б’є безжально,

Раніше там казилася орда і татарва.

Достатньо вже терпіти витівки звірячі,

Пора цій гідрі голову скрутити,

Копита обламати, бо вони чортячі,

І в мальовничій вільній Україні мирно жити!

...

Ксенія Демиденко

Чотирнадцятий липень

Наступне літо зустріло осінню.

Моя душа встала тихо, вдосвіта;

Ні день, ні ніч, закричала досвідом,

Зростила крила, не стала дорослою.

В собі складала рядками рими,

Чогось чекала. А разом з ними

Зі сну одвічного тихо зводилась,

На проживання таки не згодилась.

Вона не згодилась на довіру,

Бо не бажала розбитись об міру.

Об ту межу прехолодну, сувору,

Що креслить лінії небозводу.

Вона дивилась на всі контракти:

Чи жити, думати, чи існувати,

Бо дивно: в світ цей вона потрапила,

Хоч не бажала й ніщо не вабило.

Та, певно, знала важливу місію:

і попри стіни, кайдани залізнії,

Захисника, охоронця шукала-

В неба пречистого тихо благала.

А на порозі- черговий досвід:

Знову зима. І котра це вже поспіль?

Зовсім вже скоро,в  реальностях диких

Стріне її чотирнадцятий липень.

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

ти

своїми мріями малюю я на полотні,

і твій я образ поцілую ніжно,

і дощ нестримний малюю я слізьми,

який почався уночі неспішно.

твої вуста причарували світ,

твої слова були неначе гори,

але всього одна незграбна мить

і змусила мене пізнати горе.

кохала я твої холодні руки,

байдужість і образи теж твої,

і я терпіла ті нещасні звуки,

коли в «коханні» признавався ти.

але минав вже час і сили теж.

неначе кава серед ночі взимку,

моя душа наївна остигала вже,

зробивши двадцять кроків в прірву.

...

Енн Майєр

Не знаю я як буде воно далі

Не знаю я як буде воно далі,

не розумію я куди мені іти.

Та все ж продовжую крутити я життя педалі,

Бо знаю - треба до мети дійти.

Мета моя проста - знайти покликання своє,

яке шалено калатати серце змусить.

Відчути хочу я , що "Ось, оце моє,

це те, чого душа так сильно просить".

Та точно знаю я - не може зле тривати вічно,

бо ніч завжди замінюється днем.

До того ж ,жити я не зможу вічно,

тож насолоджуватись треба кожним днем.

_________________________________________

Дякую,що дочитали до кінця та , будь ласка, як би не було складно, продовжуйте крутити педалі життя і знайдіть для чого жити.

Усіх обіймаю❣️

...

Дара Зульська
16+

Тортура

Дивилася на фото твоє -

груди щось неначе стисло.

Напевно то страждання пережиті через тебе тисли.

Це відчуття неважко зрозуміти і ігнорувати,

проте я не планую більш тортурами цими себе займати.

Так, саме так, тортура.

Ніяк інакше це і не назвеш.

Нехай веселу пісню тер загра бандура,

хоча "коханою" мене уже ніколи не назвеш.

Готова я нарешті далі повноцінно жити,

готова я новому повністю відкритись.

І ,незважаючи на все, що довелося пережити,

більш не дозволю серця брамі зачинитись.

...

Дара Зульська
12+

Ота усмішка

Ота усмішка знов..ще іноді таке буває..

Мій мозок серце моє знов перевіряє.

Не розумію я,чому усе ще інколи в моїх думках

ця усмішка.

Хоч добре,що не бачу її в снах.

Ті почуття вже наче і прошли,

але як тільки усмішку я ту згадаю

відразу знов я поринаю

у відчуттів тих вир,що вже не повернути.

Мені їх вже ніколи не забути,

не хочу і не зможу повернути,

та зможу знову їх відчути,

але минуле вже не повернути.

...

Дара Зульська
12+

Себе любити

Важливо це-себе любити.

Любов до себе є основою всього.

Так, знаю я, багато чого важко пережити,

проте,прошу, не допусти цього.

Не допусти до себе ти огиди,

бо краще тебе самого ніхто не заспокоїть.

І не підтримає у часи кривди,

коли лихе хтось щодо тебе скоїть.

Не допусти до себе неповаги.

Не дозволяй об себе ноги витирати.

Обов'язково наберись достатньо ти відваги,

та покажи: "Не прагну час я свій на тебе витрачати".

Не допусти знецінення можливостей своїх.

Ми часто можем набагато більше, ніж здається.

Тож не дозволь приниження бажань твоїх!

Нехай у тебе все вдається!

...

Дара Зульська

venator

Ти хотів забрати мою душу,

віддати тіло кажанам,

а потім знайти свіжу тушу

для подиху свого життя.

Та ти не знав, що я як ти.

Що в день їдять мене чорти,

що знаю, що таке душа

і те яка вона смачна.

Твоя душа тепер моя,

і долю твою я вкрала,

бо ти б і далі, як он ті

крав душі вічної краси.

...

Лоліта

В палкому танці себе втрачаю

Червоні стіни, вони говорили про твої наміри?

Але в очах твоїх я бачила кохання.

Крики рабів твоїх, як молитви слуг божих,

Та ти співав мовою дурману.

І впала я в твою оману,

Приємність твого танцю

сліпила від цього дивного краю.

Ти знав вартість правди та обрав мовчання,

і рада я не чути криків

й віддаватись палкому танго.

Це танці з тим, хто душі людські викрадає

від рук божих і зникає.

Та тільки музика стихає,

крик кріпаків зростає,

і моя пильність відкриває вічі.

Що це моя молитва двічі, покликала тебе сюда,

в спокійне, мирне, пізнання.

А зупинятись ти не став,

забравши всіх ти не відстав.

В їх смерті винна тільки я,

я та душа моя.

Яка обрала будь кого,

щоб тільки тиші не було.

...

Лоліта

Рання роса

Рясна роса тримала в собі очі,

вони спостерігали за тобою,

навіть коли ти проливала сльози,

вони ховались за травою.

Роса чекала на твої приходи,

коли ти радісно біжиш по ній,

хоч намокали твої ноги

та свіжість викликала в тебе сміх.

І хочеться щоб це тривало вічність,

твій погляд та усміхнуті вуста,

але у мить коли роса засохне

засохне й посмішка твоя.

...

Лоліта

І цар і кат

Ніч крилатим крилом захища стежину мрій , що оживають в місячному сяйві

Не зна смутку більше на світанні.

Не обирала долі подарунку ,

Не одягала тих сталистих лат .

Та кожен має в житті вибір.

Любить життя чи впасти в безнадію ..

Бо кожен сам собі і цар і кат

...

Альона Сохацька

***

Не лякають мене холода,морози й хуртовини

Мене лякає майбутнє без мрії

Коли ти здаєшся,вмирає твоє «вічне» нутро

твоє серце не дало б на таке добро

Ти сидиш , без думок, ти просто існуєш

Як існують й інші

Але ж як ти тут серед них опинилась ?

Ти думками завжди була вище

Але все ж,Ти знала як довго б ти не літала

Ти як завжди поразки б зазнала

Ти дурепа, ти себе не підготувала.

А з іншого боку, який в тому толк?

Ти теж існувала ,все життя б пропускала

Поки себе до поганого готувала

...

Juliet Diary
16+

tw: депресія, думки про самогубство

tw: депресія, думки про самогубство

= – , , ,

я просто хочу обернутись і кричати в темряву позаду

від безсилля, відчаю, невміння дати собі раду

від усіх не сказаних слів та непорозумінь

від нетесаного каменя в хаосі моїх дій

від тих довгих днів, коли навколо снує тільки пустота

а я і далі просираю й просираю й просираю все своє життя

інколи депресія доводить до непродуманих учинків

до бажання стрибнути з вікна одного із навколишніх будинків

до поїдання власних почуттів, нестримно, як морозива

коли не можеш зупинитися, бо от-от все проясниться, стане краще, чорт, чому не стає краще

починає нудити

і так по колу

обов'язки, обов'язки, відповідальність, втома

нема ресурсів навіть на помитися, сходити в душ удома

нема ресурсів на поспати, хоча лягаєш далі

бо десь у тій пустоті вмирають всі зайві печалі

а потім голова тріщить ламається

і все колу

і я далі просираю все своє життя, так наче мені просто по приколу

а мені не по приколу, чорт, я ненавиджу це все

тому і думаю про будинки-вікна, машини і шосе

16.V.2023

...

Євця Примарна

Подихи

Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,

Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,

Скільки раз птахи злітали у його відкрите лоно

І складалися у вірші чорним вихором. Долоні

Скільки книг читали з серця, скільки в променях спинялась

Мить коли горіло сонце, мить коли вона являлась.

І розходились ненатлі, щедрі поклики любові,

Що в’язали трепет серця до присвяти в кожнім слові,

І здималась від знемоги яви паволока димна,

І знічев’я проявлялись в переписаних картинах

Наші зустрічі любовні, парк в якому грудь колише

Театральну гру де шелест вулиць млосну драму пише.

Тільки ти шукала сцени не закоханого міста,

А блукала вільним серцем, чорним шелестінням лісу.

14.05.2023

...

Володимир Каразуб

Мамо

Цінуйте своїх мам

Мамо , мій янгол що витає в небесах!

Не можу я тебе в цей день привітати,

Відчуть тепло обіймів ніжних ,

Торкнутися кучериків твоїх.

Любов моя. Мій біль солодкий.

Мій сенс. Моя молитва.

Нехай радіє кожен з чиїх губ злітає,

Слово, те з чотирьох букв, що мама означає.

...

Альона Сохацька

Коли я постарію, як вино

Коли я постарію, як вино,

Стану крихкою, як осінній лист,

І пам'ять-зрадник вмоститься на дно,

І мозок, як в дитини, буде чистий.

Коли за сотню буде мій рубіж,

І я забуду імена внучат,

І правнуків я буду цілувать,

Не чути, навіть, що вони кричать.

Мені хтось із сім'ї наллє вина,

Поверне на колясці у бік моря,

Я залпом випʼю келих той до дна,

Денис бурчить, що бабка-алкоголік.

Онук, розкаже донечці своїй,

Моїй правнучці і можливо Валентині,

Що бабка колись теж була вогонь,

Свіженька, молода, як на картині.

Їй тридцять шість, тільки початок віку,

Її любов - наш старий дід Денис.

Для неї нема краще чоловіка,

І він виконував їй будь-який каприз.

Він посадив їй виноградник у саду,

Купив будинок, той, що біля моря.

І кожну мрію божевільну чи пусту,

Вони здійснили разом, як і долю!

...

Валентина Басан

Майже літо

Настала весна... майже літо,

поміж світу лягає тоненька струна,

наче річка вузенька й блакитна вона,

перев'язує тісно загублене місто.

Пустотливо вітер несе сухоребрик,

перевтілений в сумне перекотиполе,

А тоненька береза як дитина у льолі

омолоджує нерозчищений скверик.

Сонце світить здалеку гарячим промінням,

з-під сухих патиків визирають квіти і трави,

уже й маки повикидали свої була́ви

І павук швидко звив собі павутиння.

Просто літо скоро гулятиме простором —

полем, тим містом і здичавілим сквером.

Я щорічно бачу себе лиш суфлером,

а природа є вічним незмінним актором.

...

Citrus _S_M

"Мій ангел навіки"

Малесенька моя, прошу, не плач,

І серденько своє не край так сильно

Я птахом між світами, ти пробач,

Бо небо ж забирає не насильно.

Я подивлюсь на тебе десь згори,

Обійму теплим вітром знов на сході

Дощем рясним я змию всі сліди,

Щоб сліз не було видно при нагоді.

Я тут, з тобою, дихаю в чоло,

Цілую ніжно променями сонця

Я світлим спогадом у тобі є давно,

Ти витри слізки та поглянь у віконце.

Десь там, де веселковий перелив,

Бурхливий танець хвилі свій танцюють

Я тихим шепотом, колоссями полів,

Прийду у сні, такі думки рятують.

Скажи, що не даремно вірю я?

Що, сонечко моє, буде щасливе

Ти пам’ятай, що є і ще сім'я,

Тепер я ангелом літатиму над ними.

...

Катерина Цвігун
16+

"Спогад"

Чому усі мелодії про тебе?

Чому закривши очі море сліз?

Як ніби вперше подивлюсь на небо,

Обіймів плющ між нам як проріс?

Тримай до хрусту, ніби ту втікачку,

Цілуй мене до крові на вустах

В твоїх обіймах тану, я слабачка,

Шматуєш мене дико, душить страх.

Це він її смакує, наче страву,

У нутрощах відлуння самоти

На тебе лань, хижаче, так чекала,

Від слів твоїх фіалки проросли.

Вона, немов Коран для атеїста,

Ковток води для спраглої душі

Бери її хоча б посеред міста,

Де був бетон, розквітнуть знов сади.

...

Катерина Цвігун
16+

"Покарання"

Мрію я знову про медовії очі,

Ніжність тих вуст, що палкі серед ночі

До тла я згораю, тебе відчуваю,

Кожну хвилину себе лиш благаю.

Ти не лети, моя душенько юна,

Хто його знає, можливо, фортуна?

Розум мовчить мій та серце тріпоче,

Хочу всього я тебе — це дівоче!

Страху вже немає, іду я до нього,

До ніжності рук, як за голосом Бога

Тепло відчуваю, мурашки по тілу,

Втрачаю себе, хоч аби не згоріло!

Палке те кохання і довгії ночі,

Цілунки бажання, я більшого хочу

Не тіло, не розум, а всю твою душу,

Я п'янко допити себе тебе змушу.

...

Катерина Цвігун
16+

"Береги кохання"

Забери мене собі ти назавжди,

Так міцно ланцюгами прикувавши

Я до матерій, атомів у тобі,

Ми зіллємося, океаном ставши.

Пливу у тобі, шовком доторкнусь,

Зруйную скелі мороку нічного

Я хвилею об серце розіб’юсь,

Розтоплю лід чекання вікового.

Зігрію душу диханням своїм,

Обійму ніжно десь посеред міста

За шелестом каштанів той прибій,

Між нами вже далеко є не іскра.

І шаленієм, наче діти, день за днем,

Любов на смак, немов цукрова вата

Ти притулись та заспівай пісень,

Бо нелюбов страшніше, аніж страта.

...

Катерина Цвігун
16+

"Твоя"

Солодкий вечір, цвіту аромат,

У твоїх тану, любий, я обіймах

Над нами небо в зоряних стежках,

Ти роздягай, скоріш пиши картину.

Дивись уважно, та не копіюй,

Відтворюй точно мапою кохання

З тобою в одне ціле зіллємось,

Летітимуть жарини, як востаннє.

Запам’ятай мене прошу таку,

Гарячу, несподівану й нестримну

Як літній вечір, запах ялівцю,

І щиру й непорочну, як дитину.

І карі очі, відблиском своїм,

Чарують та турбують одночасно

І шкіри аромат таким п’янким,

Що з розуму зведе тебе невчасно.

ЇЇ вуста ціловані дощем,

Що за своїми ти тепер ховаєш

Згоратиме усе у тобі вщент,

Про силу поступово забуваєш.

Вона, як відьма, з розуму зведе,

Ідеш за голосом покірно, мов дитина

Вона в тобі пробуджує живе,

Ніхто крім неї, бо вона — Єдина.

...

Катерина Цвігун

"Дивні почуття"

Ти хочеш все і серце й почуття,

Ти хочеш випити та не залишити

П'янієш швидко не від келиха вина,

Вона дурманить розум, пахнуть квіти.

Шепоче тихо вітер: «Буде так... »,

Але троянда коле невгамовно

До тебе я шукаю інший шлях,

Без слів, без крові, хочу невимовно.

Твій запах шкіри ніжний та п'янкий,

Країна ще якої я не бачив

Ти океанський бриз і помах вій,

Чаруєш як хлопчиська — не пробачу!

Собі я не пробачу почуттів,

Я як дитина, яка вірить в диво

Одного дня змінила все життя,

Я сенс знайшов! Кажу тобі так щиро.

Боїшся ти і я тебе боюсь,

Ми дві планети не в одній орбіті

Одного разу з силами зберусь,

В дарунок принесу усе на світі!

...

Катерина Цвігун
16+

"Недоля"

По холодній сповзаю стіні тихо я,

Блідими вустами стікає сльоза

Чекає тебе, задихається млосно,

Обламані крила, для тебе це просто.

Дивлюся крізь свічку і вкотре згадаю,

Терпкий аромат і солодкий смак чаю

Щось дивне тріпоче, забуте навмисно,

Та клята ця пам'ять не хоче щоб прісно.

Так дурно, так дивно, так рясно і п'янко,

Для тебе давно це було все так ясно

А я так хотіла лиш просто любити,

Аромат твій вдихати, тобою п'яніти.

Не рятують прокляття, холодний знов душ,

Почуття мої — сміття, сказав: «Кроком руш!»

Пообіцяю тобі я одне лиш навіки,

До скону тобі буде вихід чманіти.

І знову так дурно, і рясно, і п'янко,

Лиш сніг за вікном наш єдиний суддя

Пригрітися душею хотіла я рв'яно,

Та брилою льоду вмить стала вона.

Під гучний стукіт серця і звуки метро,

Іду назавжди я з життя лиш твого

І не живе вже у мені сліпа віра та,

Зупинка «Недоля» на двох у нас одна!

...

Катерина Цвігун
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: