День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Поезія (5577)

Ще не придумала

І мені знову душно, і мені знову тошно

І я не знаю як це припинити.

Ну, не друзям жалітися точно

І не в подушку ночами ревіти.

Вистачило тільки згадки про тебе.

Всього лиш щасливий спогад.

Мені багато для печалі не треба.

Знаєте, я так давно не бувала вдома.

Звісно, в мене є над головою дах,

В мене є кімната, двері, ліжко.

Але все одно тут щось не так.

Чогось не вистачає трішки.

Твоїх (поглядів) теплих.

Твоїх (обіймів) міцних.

Твоїх (поцілунків) ніжних.

Цих спогадів з тобою затишних.

...

шум ю

Кілька клавіш

Так, кілька клавіш,

Всього кілька клавіш в тобі,

Ті, що вивчив в тобі, кілька клавіш,

Не більше, що далі, —

Що далі не знають, —

Не знають куди їм, куди

Розійтись, а тому, —

А тому і безслідно зникають

В холодному морі.

Це море безкриле, без хвиль,

Без молу, що хвилі зрізає,

Без порту, безсиле.

Не здатне

Зіграти мелодію,

Оскільки в тобі

Зіниці змивають слова

За обрій на милі

І ставлять крапки.

Три крапки.

Три.

26.11.2021

...

Володимир Каразуб

Дотик

Дотик.

Вона торкнулася мене сьогодні вперше...

Я ще не був на Тій стороні пекла,

Але, мабуть, ці доторки чуттєві

Могли би градусом зрівнятися із нею.

Плече горить і досі, відчуваю.

Жар вгамувати пошепки благаю,

А вголос промовляю безсенсовне...

Щоб не дізналась, як від цього соромно.

Не знав я, що тремтіння відгукнеться

В скаліченому, крижаному серці,

Й розколеться його броня, як склянка,

Від ледь помітного пестливого торкання.

(31.08.23//30)

...

Kiseki Sorano

Відчай душі

Тихо шепоче вечірній морок

Я у ньому прощаю кожен недолік.

У темряві розчиняються останні слова,

Там більше немає простого тепла.

Тануть на вікнах краплі покою,

Мені було не дуже з тобою.

Бувало знаходила щось святе

Та призма буття твердила своє.

Поганий той відчай, що у душі,

Читає по ранку мені вірші.

Благає смутком своїх протиріч,

Твоє кохання—прострочена річ.

Зникає любов зі світлом зірок

Здоровий глузд мій тихий пророк.

Показує все без рожевих завіс,

В очах моїх він точно не зріс.

Блукаю, гукаю у порожнечу

Сон і книги вважаю за втечу.

Реальність не та, і ти не герой,

Ти жалюгідно зіграв усю роль.

...

Darì

з людей, що навколо, збираю намисто

з людей, що навколо, збираю намисто,

щоденно ношу на собі.

виходжу з намистом в наповнене місто,

у місто, що десь на горбі.

людей тут багато, і кожен тут втратив

найменше — себе у юрбі.

юрбу засліпило, шкода, що не вбило,

не вбило, та всі у журбі.

журба охопила, серця розтопила, серця одиноких людей.

і місто з журбою за мною носило

намисто. намисто з усіх цих людей.

(с) exmari

15.12.2023

...

EXMARI

До "В"

Ти знову приходиш до мене,

Так любо обіймаєш, цілуєш.

Знову життя моє яскраве.

Та скільки цього разу пробудеш?

Поки не відкрию очі?

Чи поки не дзвенить будильник?

Чи може як посеред ночі

Згадаю, що ти вже не мій прихильник?

Я хотіла знову вкутатись

В обіймів ніжних покривало.

Цьому ніколи більше не збутись,

Як би мені тебе не вистачало.

...

шум ю

Таємна незнайомка

Ця жінка... Ця прекрасна

В подобі бачу відблиск неба

При сонці все у ній примарне

Хоча й у зорях все таємне

Вона є ніби космос в тілі

А вроду цю кували ювеліри

Тонка душа немов велюр

До неї доступ тільки сюр

Її волосся наче шовк

Спадає купою ниток

А шкіра мов фарфору крихта

Така ж лискуча і тендітна

А очі наче сон- дурман

Я бачу в них весь океан

Втонути в них захоче кожен

Та вижити не зможе жоден

Вона як та отруйна квітка

Що з-зовні зовсім не примітна

Безжальна власною красою

В її руках вже твоя' доля

...

Darì

* * *

Життя у позику для нас,

Кохання, точить леза час.

Брехня народжує війну,

А я люблю лише одну.

Душа моя—у путах долі,

Із нею зовсім не знайомі.

Застрибнути в вагон останній,

Скоритись волі з неба даній.

Я ладен душу в пекло здати,

З любові я навчивсь літати.

Торкнутись вуст, п'янких я хочу

У сні про це, весь час торочу.

Цей доторк, мов вино ігристе,

Лоскоче й вабить не навмисне

Та все тут, як із алкоголем,

Ефект на жаль є тимчасовим.

...

Darì

Гіперреальність

Мало обраних, кажуть вони,

Але все частіше погоджуються з більшістю.

Погляди бігають вулицями, перемикають канали

Звертаючи у закапелки самотності,

А небо, — небо стискається до екрану,

До рекламних біг-бордів, яких не помічаєш, —

Так швидко вони стали частиною ландшафту,

Який навпроти дивану твоїх міркувань виглядає заставкою порожнечі.

Слова стали фальшивими, нереальними, вигадкою манірностей

Пошкоджених душ, що дихають рожевим неоном

Вигинаючи на грудях мерехтливу ЛЮБОВ,

Мов вивіску над ігровим автоматом.

«Випадковості поетичні», кажуть вони, тримаючись за дерево

Та поливаючи клумбу. Безсоромно люрять посилаючись на Джойса,

Та відправляються у власні мандри, що приведуть сюди ж,

Але трохи далі, через дорогу, навпроти.

Небо буде високої роздільної здатності

І вулиця розмальована палкими кольорами

Вимощена з телефонних пікселів;

І вибігаючи з під’їзду у спортивних легінсах —

Вона посміхнеться тобі,

І кожен її рух спікатиме стоп-кадр полум’яного обіднього сонця,

І повітря лущитиметься, покриватиметься кракелюрами

Вирізняючи її об’ємну модель,

Що наставить тобі фруктову м’якоть вуст налиту чуттєвою наснагою,

А в очах палатиме Ітака, до якої ти вже ніколи не повернешся.

30.12.2024

...

Володимир Каразуб

Доліталися

День 691 (15.01.24)

День розпочався з гарних новин:

Два літаки хлопці збили.

Це до Дніпра страшних роковин,

Там, де людей мирних вбили.

Бомбардувальник ІЛ - 22

Наміри мав нападати.

Не потребуєм пояснень слова:

Знов українців вбивати.

Деякий час у повітрі ще був,

Дозвіл просив на посадку.

Та до Анапи не дотягнув,

Зник із радарів у спадку.

Другий літак А - 50

Рідкісна пташка - розвідник.

В небі поважно вельми царят,

Сильний для нас супротивник.

Триста мільйонів коштує він,

Це ж не аби яка втрата.

Море Азовське слухало дзвін

Страти того апарата.

Добрі новини сил додають,

Настрій всім нам піднімають,

Зміцнюють нашу до ворога лють,

Вижити допомагають.

...

Галина Студінська

твоя проблема зовсім не в тобі

твоя проблема зовсім не в тобі

і навіть не в суспільства злісних лицях

твоя проблема — бути на землі

і не вдавать, що все на світі сниться

чи це нормально — горизонт шукати?

чи рахувать секунди до кінця?

чому не можна просто існувати

бо сенс — це, друг, не про моє життя

ти напиши сім книг, зніми трильйони фільмів

чи хоч картину в луврі аж повісь

що з цього допоможе не зогнити

чи не зітліти в мареві полиць?

і правда ж то мабуть — то таки тиша

бо що слова покращать у тобі?

розвісь навколо хоч шедеври світу

їх німота — до сенсу всі ключі

ти як не совай, слів багато в світі

на стелі хоч гачки якісь малюй

хтось вичитає в них рядки солідні

й гачечки більше — то не повний нуль

якби життя все ж мало якийсь сенс

чи затуляло горизонт під крики дня

чи рахували б ми летючий біг секунд

в лякливості прийдешнього кінця?

...

Редбул

ОКОПНИЙ РЕП

П'ята година, палає обрій,

Біси поночі старались добре.

Свинцеве небо лежить на кручах.

Палає поле. Виродкисучі.

Полум'я біле валило градом,

Ніч обернули правдешнім адом.

Земля стогнала від їх ударів.

Пекельне свято в краю кошмарів.

В чорних окопах всі мали вмерти.

Коси ударів страшної смерті

Було, здається, не відвернути.

Тут вже нікого не має бути.

П'ята година, палає обрій.

Ми виповзаєм - від бруду чорні,

Ми відкриваєм холодні очі.

І грізна зброя в руках скрегоче.

І ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

Ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

І ми збираєм останні цинки,

Затяті й дикі, мов древні інки.

І ми рахуєм в рожках патрони,

І піднімаєм в повітря дрони.

І з обмороженими руками

Стоїм ми міцно в строю з братами.

Вогонь! Вогонь! Ми гукаєм хором

Під грізне лязгання клин-затворів.

Ходіть скоріше до нас, потвори!

Моря хотіли, ліси і гори?

Жінок вбивати і красти діток?

Прийшла і нам черга порадіти!

За ясні сльози, що лила мати,

Ми будем кожного з вас вбивати!

За наглу смерть, що прийшла за нею

Змішаєм кожного з вас з землею!

І ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

Ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

І нехай про наш бій не знають,

Хай імен, позивних не згадають.

Хай жінок нам не звідати ласки,

Хай згниють у землі наші каски.

Та забудуть про жах наші діти,

Хай живуть і уміють радіти.

Хай ніколи не стануть до бою,

Хай забудуть - як жити війною.

І не плачте, кохані, за нами -

Ми продовжимо жити синами.

Пощастить - обійдем пастки смерті,

І вернемось - живі, хоч і терті.

І якщо пощастить, вечорами

Не питайте що сталося з нами.

Не питайте про битви і втрати.

Ми не зможемо вам розказати.

І ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

Ми хрипим: Хай кінець настане!

Ми гарчим: Хай кінець настане!

Ми кричим: Хай кінець настане!

На руїнах збудуємо рай!

...

Максим Сальва

Полумінь

Скільки разів я бачив тебе

Знову у вухах твій сміх промайне

Востаннє вживую я чув його рано

Коли ти для мене робила сніданок

Ловлю я думки, що швидко летять

В холодну кімнату знову йду спать

Давно вже не гріє те жариво сну

Чому я без тебе ніяк не засну

Ніколи уже не забуду цього

Дарунка твого, шукаю його

Бруківка холодна, обморожені руки

Тихесенький зойк, що долинув крізь звуки

Дивлюся уверх, там стоїть дівча

Каблучку мою у руках простяга

Подих холодний в погоду ясну

І усмішка сміла, що дарить весну

Її лагідний голос, милесенький шепіт

Невже у серці моєю радісний лепіт

В каміні вогонь радісно тліє

Та доля моя потішно радіє

...

Любисток

Осінь

Я лежу на своєму ліжку.

В похмурій кімнаті гуртожитку.

І ти більше не полежиш зі мною,

Не буде ніякого розвитку.

Прокидаючись кожного ранку,

Маю хоч одну думку про тебе.

А це навіть не любов була,

Лиш далекі якісь силуети.

Це справді була не любов,

До неї ще дуже далеко.

Це була навіть не дружба,

Ми не знали багато секретів.

І я не розумію, чому ж

В один момент все так різко змінилось.

Чи може вже не комфортно,

Чи може нова вже з'явилась?

Але.. ти просто втік.

Не пояснивши, що було між нами.

І знову я закриюсь від усіх,

Під тими сімома замками.

...

шум ю

Скандал у Раді

День 688 (12.01.24)

Новий скандал у команді зелених,

Партія, ну, ... випадкових людей.

Купа проблем у Слуг є щоденних,

Як їх здолати, не мають ідей.

Відповідальність перед народом

Їх не турбує: відсутня вона.

Зайнятий кожен власним городом,

Не зачепила Зелених війна.

Знищили всі обороні заводи,

Розмінували бандитам шляхи,

Мають смертельні дорожні пригоди,

Міцно тримають бюджет реп'яхи.

Гарні квартири придбали у власність,

Відпочивають на теплих морях.

Ні, це не байки, а наша сучасність,

В час, як країна уся в москалях.

Міцно тримаються Слуги корита,

На хабарях їх хапають як бліх.

«Армія друга» іще не розбита,

В планах - зайти в кожен дім на поріг.

Хлопці втомилися бить без ротацій,

Мають хоч трохи вони відпочить.

Та Стефанчук вимагає овацій,

Знову Мар'яну Безуглу хистить.

Тейщоневтік - ухилянт є відомий,

Як президент, мав подати Указ

Та переклав на Кабмін теє знову,

Спровокував у Раді цей сказ.

Мобілізація тож незаконна,

Не поспішають слуги на фронт.

Кількість наближених, друзів бездонна,

Повний «Квартал», слухачів їх бомонд.

Непопулярне для Зе неприйнятне,

Рейтинг не хоче, по ходу, псувать.

Всім зрозуміло: ця влада не здатна

Ні щось мінять, ні нас захищать.

...

Галина Студінська

Ліхтарі

Зима у листопаді. Перший сніг

У світлі ліхтарів згасав мов іскри

Зникаючи за сяйвом, що лилось

На вулицю нічного запустіння,

І наші тіні падали на бік

Вливаючись у чорно-синій морок

І падав сніг, і жовті ліхтарі

Здається, що над нами похилились

Мов розглядали: хто вони такі,

І сипали морозні іскри снігу

На дві фігури, що у ніч сплелись

У поцілунку; й наче не схотіли

Підтримати цей крижаний вогонь,

Бо роздивившись мовчки розвернулись, -

Відсторонились від обіймів двох

І через мить погорблені, поснули.

31.12.2023

...

Володимир Каразуб

МАЙБУТНЄ

Зберігаємо таємниці,

Ховаємо в полах стілети.

Непроникні лиця,

Білі манжети.

Значки на лацканах і ранцях,

Довге волосся,

Повільні рухи.

Ми боги від вулиці Правди

До проспекту Науки.

Ми мітимо графіті мури,

Як сечею мітять собаки.

Біжи чужинець,тікай заброда -

Для тебе це горя знаки.

Музика у навушниках

Замість вітру в руїнах міста.

Не стій на шляху,

Опусти долі очі.

Бо ти - із м'якого тіста.

На звалищах і у підвалах

Ми маємо штаб-квартири.

Ми палимо ваші обридлі стяги,

Ми топимо їх в сортирах.

Не слухаєм старців огидних

Про давню війну казки.

Ми варимо їжу

На вогнищах з грошей

В старих солдатських касках.

Спимо, як тварини у прайдах,

Сплітаючись міцно тілами.

Як зробиться зимно -

Підкинь кілька Біблій

І пару десятків Коранів.

Ми любимо вільно і щиро,

Прощаємось завжди вчасно.

Скажи мені, старий,

Хіба це не вирій?

Хіба це життя не прекрасне?

Кохаємось так, як захочем.

Ніщо серед нас не зазорно.

Не так як, старий,

Нас навчає священник,

Закон, чи забуте порно.

Не треба нам ваших релігій.

Наш рай ми уже збудували.

Наш рай - наші люди,

Наш рай - наші діти,

І затишні наші підвали!

Старий, я сміюсь, коли плачеш

За світом брехні й мелодрами.

Ми мостимо мур

Золотими брусками,

Розпалюємо паспортами.

Самі ви, старі, розпалили

Всесвітнє багаття сторічне.

А потім тушили.

Невже ви рішили -

Лайно ваше буде вічним?

Голодний? Візьми скільки треба

Із наших фруктових плантацій.

Смакують ці фрукти

Не так, як безвкусні

В "щасливі" часи корпорацій.

Нам вистачить, аби прожити

Всього, чого лиш забажаєш.

Бери що потрібно -

Не замкнені двері.

Замків і запорів не знаєм.

Я спатиму мирно і міцно,

Прокинусь коли забажаю.

На сонце погляну,

Волосся погладжу

Тієї, яку я кохаю.

Я житиму день гордим й вільним.

А ввечері друзі і діти

Зберуться разом

І тоді заспіваєм

Осанну Кінцю Світу.

...

Максим Сальва

Люблю писати

Люблю писати вірші,

Щоб сідати за день та розбирати.

Їх багато не буває,

Головне, щоб муза була

Та від нас вона не втече.

Люблю ділити їх

На стовпчики, інколи маленькі,

А інколи великі.

Подобається мені сидіти

Над ними годинами.

Завантажуючи їх до word,

На сайт "аркуш" та маленький,

Єдиний телеграм-канал,

Я відчуваю неперевершену

Енергію, яка наштовхує мене писати ще та ще.

...

Хвилина душі

кубічна жаба

кубічна жаба

у круглому озері

співає елегію квітковій

повені

овальні краплі сліз

зникають в широкій

водоймі

фігурні набої

в прозорій холодній

обоймі

рибальські човни уночі

стукають її по плечі

дугасті й строкаті вугрі

кругло танцюють

у стерео-грі

а жаба зникає

в зеленому квіті

кубічна жаба сумує

в сферичному світі

...

dar qness

Хмари

+++

хмари

оманливі примари

прямують хмари

кудись на нари

хмари

хмари з відходів

чорної турбіни

хмари з багаття

зі смаженої конини

хмари

над кожним кроком людини

хмари

у кожному напрямку

в світі

хмари

зимові і літні

хмари у мові і звіті

хмари в умові

при світлі

здорові хмари

і бідні

о, хмари

...

dar qness

Цикада

+++

напівтвердокрила потвора

в агонії через своє єство

насправді, виступає як приклад і опора

з гострих заростей чагарників

вона виповзає, щоб себе

розлити в піднебесний спів

коротка голова й широкі очі

не заважають цикаді бути поетом

якщо вона занадто сильно того хоче

...

dar qness

Сонет VIII

В тобі я бачу гомінкий вертеп,

Пістряву веремію перед святом,

В тобі не мало витрат і потреб

Але в любові щастя не багато.

Хоч мова в тебе ніжна та пуста,

Хоч заздрю прямоті твоїй прицільній,

Від слів твоїх далекий та вуста,

На слух дешеві та на вид безцінні.

Це дивовижне творення сполук

Вертливих форм і непристойних жартів,

Чіпке мовчання домислів і мук,

Мінливий погляд, що краси не вартий.

Тому домовимось, тобі слова для вух,

Мені ж краса твоїх «примхливих мух».

26.12.2023

...

Володимир Каразуб

Сонет VI

Ти наче сяйво сонця на сторінці

Що тінь узору кидає мені

На книгу істин, що противна жінці

Та проганяє геть самотні дні.

Якщо відсторонитися від тебе

І жити мовчки далі від страстей,

То послух мій, тобі покірний гребінь

Розчеше блуд волосся та речей.

Чи ж поцілунком я применшу бурю?

Погодившись скріплю кивком союз,

І творячи одну архітектуру

Подалі стану від твоїх спокус.

Можливо світ нічого з цим не вдіє –

Тіка’ в безмовність та все більше діє.

25.12.2023

...

Володимир Каразуб

Сонет ІІІ

Жертовник сну в її глевких очах,

Займає дух паломника сліпого,

А в них безодня, а над нею птах,

Холодні води, що на дні морському.

Ти вільний зір приковуєш до вуст

Тримаючи усесвіт на бретельках,

І як слона поймає дикий муст

Заходишся від безуму та спеки.

Для пристрасті в тобі розкішний храм

Що губ вбира’ вологі поцілунки,

І волю надаєш палким рукам,

Вихлюпуючи від конання звуки.

І стільки б жертв принести не зумів,

Цінніш’ за все – багаття вічних слів.

23.12.2023

...

Володимир Каразуб

Де ділася зима

Весняний блюз на підмостках осені

Співає пісню грудень жартома:

«Де ж ти, зима, гуляєш позауманню?

У нас дібровами вже нишпорить весна».

В природі зміни – клімат їй підвладний,

Про завірюхи в грудні й думати катма.

Там де колись були замерзлі дощові калюжі,

Зараз пилюку вітер в небо підіймає.

Чи винні ми, що все занапастили?

Чи винне Сонце,

Що зиму десь за комірець тримає?

Чіткої відповіді в нас на це немає,

Бо надприбутки тьмарять розум нам сповна.

Курними трубами весь світ заполонивши

Ми понад міри споживаємо енергію тепла,

Зневіро поглядаємо у бік екомобіля,

Ось вам і відповідь: Де ділася зима?

...

Анатолій

«Новочеркаськ»

День 671 (26.12.23)

Ніч пройшла доволі гучно,

Вітер сильно завивав,

Тож не все благополучно:

Кремль втрати рахував.

Двадцять два згоріло танки,

Тридцять з хвостиком машин

Не дожили до світанку

Та залишились без шин.

БПЛА нема за двадцять,

Дев'ятнадцять артсистем.

У війну не будуть «гратись»,

Щоб прогнутись під царем

Більше тисячі кацапів,

Що прийшли вбивать сюди.

Не турбуйте ескулапів,

Не злікуєте орди.

Головний добуток ночі -

Це десантний корабель.

Двадцять третій десь булькоче,

Під водою біля скель.

Назва, шкода, українська

Та не в цьому головне.

Репутація у війська

До «Москви» на дно пірне.

Вибух був такої сили,

Що дзвеніло навкруги.

Весь БК, вантаж згоріли,

Потонули вороги.

Зустрічай «москва» собрата,

Інших «родичів» чекай.

В ад відкрили собі вра́та,

Кремль! За все відповідай!

...

Галина Студінська

Дайте відповідь

Як називається стан цей?

Коли ти лежиш цілий день.

Коли ти не хочеш нічого.

Навіть спати також не можеш.

В тебе голова завжди запаморочена,

І відчуття приглушені, в ауті вони.

Тобі вже не допомагає музика,

Тебе не відволікають ігри та друзі.

Ти просто лежиш, цілий день напроліт.

Що ж це таке?

Дайте відповідь мені.

...

Xonna

Різдво

Сьогодні Різдво

вперше за сто шість років,

двадцять п'ятого грудня.

Не обійшлось без тривог

і вже зранку політ "херувимів"

спотворив шумом паскудним.

Сніг напередодні намів досхочу,

здавався казковим, чарівним,

а виноград пухнастим від інею.

На ранок машини рознесли сльоту.

дві години линули масивним

подихом — природною шухлею.

Сьогодні Різдво,

вперше воно особливе,

і не тому, що сніг розтанув.

Далеко ще до перемог,

та слово українське вже на кожному ганку.

...

Citrus _S_M

Винний гризайль

Кава? Чай зелений? Чи вино?

Чим мені сьогодні малювати?

Осінь із лози сплела вінок,

Ягодами скрасила багато.

Кілька бубок синьобоких з'їм,

Зачерпну натхнення повну ложку!

Що б не шепотів нудний зоїл,

Вкотре зображатиму волошки:

Хай нагадують за кольором бузок,

Вірю, що вдарують сили й радість.

Мак додам, клемáтиси і флокс...

Квітковий узор як завжди надить.

Доки в пляшці є піно-нуар,

То квітчатиму свої бажання:

Мрію стерти нещасливий карб,

Відімкнути смутності кайданні...

Чи обрати варто інший шлях?

Тільки місяць заквітує в повню,

Озирається нехай р$$сня:

Їй змалюю вогнянý бавовну!

_____

Винний гризайль - техніка малювання вином.

_____

* зоїл - несправедливий і прискіпливий критик

* карб - знак, тавро

...

Яніта Владович

Ти і я, я і ти

Ти плачеш через безвихідність ситуації

Я ж плачу через марність усіх своїх дій

Ти смієшся через безглузді імпровізації

Я ж сміюсь через нереалістичність мрій

Ти кричиш через знесилення та втрати

Я кричу через кордони сорому та мовчання

Ти не розумієш як то кохати

Я не розумію свої думки й бажання

Ти мугикаєш старі акорди нових пісень

Я мугикаю під тупими висловами людей

Ти підписуєш заяви та акти звинувачень

Я підписую сотні паперів -мертвих ідей

...

Nisko pali

Я той у кого щиру мрію вбили.

Я той у кого щиру мрію вбили.

У кого корінь вирвали з землі.

Я той у кого сльози душу вмили

Лютневим днем блукаючу в імлі

Не скорена моя слободна воля

Дорога ввись – не втеча до зірок

Щасливим був на ріднім житнім полі —

Як Самотар карбую в світі крок.

Старий не тілом, а старий роками

Не жах, не страх – себе переборов

Те, що зробить не встиг двома руками

Між жорнами в душі перемолов!

А там в душі вовк степовик десь виє

Він заблудивсь в руїнах анфілад

Душа мій вірш у сірий день сповиє

І проклине в нім грюкіт канонад

Серед зими, коли бракує сонця

Долаю я вчорашнє в боротьбі

Під плач небес, самітним барбізонцем

Весну малюю завтрашню в собі!!!

В. Самотар

19.2.2023

...

Vladimir Samotar

"Близькі" болі

Кожен день ти з думкою,

Що доля нестерпна,

Ходиш гуляти без друзів

І чай п'єш один.

Ти не знаєш, як знайти собі друзів,

Та не здогадуєшся, що зовсім близько вони.

Хтось є сусідом по парті,

Когось ти бачив на касі одній.

Хтось є просто родичем кровним,

А когось батьки із знайомим привели.

Але чому ж ти маючи стільки знайомих,

Все далі сумуєш, і немає й кому підтримать тебе?

Відповідь на те проста, очевидна:

Твої страхи та болі в серці - ближчі, бо живуть те в тобі.

...

G. Ley

Алхімія

Спогад

про тебе

болить,

немов зуб із діркою,

монотонно ниючи,

поколює в грудях,

мов серце втомлене,

хрипить, як легені

затятого курця,

за пам’ять чіпляючись

зламаним протезом.

А душі радісно,

що ліку від хвороби

з діагнозом «кохання»

не продають

в аптеках.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Замовляння

Хто ти, коли не відтінок чужої самотності,

Звідки твій голос, коли не з собору грудей

Хіба твій цілунок зітреться з картини вічності

Шовковистим платком?

Скажи мені,

Твій погляд хіба не пастель у поливі світанку?

Хіба не тремтить в переливах його, душа?

Ти вдихаєш любов і видихаєш тремку поезію

Змагаючись із деревами.

І кроки твої

Хіба не відлуння прадавнього метронома,

А сміх мов завіса, блакитного неба, яке

Щоночі спадає у темінь позбавившись сонця

Відкривши твою справжність.

3.12.2023

...

Володимир Каразуб

Блаженство

Абсенція у болі світла —

Така ж брехня, як суть життя.

Біль є життя, він є повітря,

Він народив і забере у небуття.

Бо біль не є прокляттям — то блаженство,

То є жадáна здатність до чуття,

Що викликає те святе шаленство,

Породжує жагу що до буття.

Абсенція у болі тьми—

Брехня не менша, мозку виверт.

Ідучи поспіхом уздовж різьби,

Зникає час і його вимір.

У болі щастя віднайди,

Знайди у ньому силу, спокій.

У ньому перероджуйся й живи

Та ним укрийся в світі цім жорстокім.

18.12.23

...

lev

Соломинка

Як не крути... але ми всі в цьому житті за щось тримаємось...

Мрію-соломинку... чиїсь думки... маяки снів вдалині...

Земля кругла... зустрічаємо сюжети кошмарів/казок... на долю сердимося...

Приймаємо виклики... ламаючи себе... знову будуємо свої вогні...

Ставимо підніжки... але самі падаємо... із синцями на серці... стогнемо...

Вивернувши душі... бинтуємо... і пластирі клеїмо... на багрянець зорі...

Сто тисяч разів захлинувшись... знову мріємо безрозсудно про "море"...

Замикаємо замками пам'ять... але живемо ураганами почуттів усередині...

Танемо очима... таїмо надію - дихання вічної радості...

Містами розводимо сигнали... змінюючи полярності... залишаючись у тіні...

Тримаючись у цьому світі за щось... намагаємось приборкати свої слабкості...

Під маскою... прагнучи самотності... душею не хочемо бути самі...

~2•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

Ода вустам

Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,

Розгорнутим лініям серця твого у складках

Чутливої мови, любові, твого письма,

Що в дужках приховує спраглість любовної арки.

Це контур терпкої душі, чуйний всесвіт твоїх ознак,

Ніжнотканна матерія юності, пристрасті й зваби,

Що пробує зорі і промені сонця на смак,

І спалює голос, як полум’я пух кульбаби,

Або навпаки розгорається буйним вогнем

І підноситься дух у крислатій пожежі любові,

Яку не згасити протяжним осіннім дощем,

Що в серці яріє займистим натхненням у слові.

Це ода вустам, що повторюють обрис птахів,

Що здіймаються ввись піднімаючи крила утіхи,

І торкають вони поцілунком між двох світів,

Де прозора блакить мерехтить у схвильованих ріках.

17.12.2023

...

Володимир Каразуб

Депресія

Не сумуй. Все попереду.

Повернешся ти й твої

Друзі по домівках.

Ти сумний, бо виснажений

Думками про це жахіття.

Ти по троху закриваєшся,

Бо не витримуєш.

Але стій! Не закривайся,

А говори про все.

Про все що хочеш,

Про все, що болить.

Закритися можеш за секунду,

А виходити з цього стану

Дуже довго.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Той морокОлександр Твін
29.03.2024
Виклав нове оповідання Запрошую почитати ... Детальніше
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУСергій Волошин
29.03.2024
Спілкуючись зі своїми читачами, помітив одну особливість, на яку не знаю як реагувати. До сих пір не ... Детальніше
Весна і кохання. Флешмоб еротичних оповіданьМіло Севіч
29.03.2024
Шановні Аркушники, читачі, та гості, хочу запропонувати усім невеличку розвагу, а саме флешмоб. ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Конкурс Король/Королева крінжу.Таліана
07.03.2024
Кінець голосування! Голосування триває до 29 березня включно. Поставте оцінки під творами. Обов'язко ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112926коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: