🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6982)

«Я не можу більше чути про війну..»

Я не можу більше чути про війну,

Не можу більше бачити ті очі -

Мокрі, повні сліз, скорботи,

Відчаю та болі..

Я не можу більше мовчати,

Бо слова - зривається криком,

Боляче, сильно, відверто, страшно..

Для чого це, чому усе оце..?

Я не можу, просто не знаю більше,

Слова плетуть павутину думок,

І ніби хтось падає в прірву..

Я не можу більше чути про війну,

Бо війна - болі,

Болі про тем що колись загуло,

І більше можливо не буде,

Болі про те, що колись так було,

А далі вже просто - безглуздо..

Я не можу вже мати слово,

Коли кругом триває ця клята війна,

Я посміхаюсь досі крізь ті болі,

І страшно врешті, хоч не так як в перший раз,

Та знаю точно, я за неньку так хвилююсь,

За тих, хто так боронять повсякчас..

Я не можу більше знати,

Що досі живуть оці кати,

Що Бог ще не забрав,

Що Бог ще чомусь тримає це вороття..

Я не можу більше чекати, терпіти, молити,

Я не можу лі ще боятись,

Бо це життя - кудись лине..

Я не можу більше знати,

Що ворог ще досі поряд,

Хоч в столиці я,

Тут вже слава Богу тихо,

Та я вже така,

А я вже - чутлива,

І кожен вибух «десь далеко»

І кожна мить цього буття,

Це страшно, бо можливо,

Я досі і не знаю це життя..

Я не можу більше кричати,

Бо серце те так лине швидко,

Коли я згадую усе,

Усе, що так було,

Що бути так могло,

А та війна забрала,

І забирає досі..

Я не можу більше чути слова,

Що ця війна триває в простір,

Але вона чомусь іще жива,

Тому отут вперед ступаю я..

Я не можу більше чути про війну,

Чому? Бо сльози одразу на очі,

Так страшно, хоча можливо, не треба,

Бо сила та - що стоїть проти неба..

Тепер я лиш звертаюся до тебе,

Моя душа, надія, доброта,

Ти янгол мій - оберігаєш сни мільйонів,

Оберігаєш попри страх і небезпеку,

Ти янгол мій - моє тепло,

І серце й простір,

Твої я бачу знову оті руки,

І знаю, що скоро вже буде осінь..

Я знаю, що точно тебе дочекаюсь,

Бо врешті люблю і це почуття - тримає,

Я знаю, що врешті ми всі переможуть,

Тож дякую тобі, дякую за спокій..

...

Аніла кю Дивад

Море надій

Життя - це море,

Ми в нім - човен,

А ціль - це острів,

Скарбів повен.

Під нами - темна глубочінь,

Над нами - темні хмари.

Під воду тягне наша лінь,

Без сонця ми - нездари.

Нас сонце мотивує жить,

Ми бачимо ясніше,

Аж ось, на горизонті видно ціль,

Ми пливемо жвавіше.

Та вмить мотор чомусь заглох,

Назад несуть нас хвилі,

І тут ми розуміємо:

У морі ми - безсилі.

...

Король Остап

Ти повинен написати про вітер цієї весни

Ти повинен написати про вітер цієї весни

Залишити для неї оте мерехтіння світла

Написати жовтоокі кульбаби і солодке гудіння бджіл

Про те як птахи у польоті торкаються чорним пір’ям.

Як в саду опадає його білосніжна кужіль,

Не забудь про цвітіння бузку і закручений вихор

Такого раптового часу, що падає тінь

Тендітної вежі кохання і крутить у вечір,

І несеться до ночі все те, що спинити хотів

І пишеш тому, що нікому іще не вдалося.

Тому, що розхристані крони старих дерев

У тому саду, що печально колишеться гілля.

Що все відмирає, що згодом і ти відійдеш,

Залишаючись словом, цим вітром, весною, цвітінням

14.04.2024

...

Володимир Каразуб

Каліч-полки

День 859 (01.07.24)

Повертаються трьохсоті на свої болота.

Та чекає їх знайома на війні робота.

Хто без ока, хто безногий - зайві у Росії,

Для імперії відомі звичні рефлексії.

Всіх в калі́ч-полки збирають далі воювати,

Навіть, тих, хто вже не може сам на ноги встати.

Головне, щоб всі на фронті слугували м'ясом,

Розумнішими не стали ці істоти з часом.

Назва вдала в того війська, точна щодо змісту,

Ніц жалю́, що притаманно з кремля екстремісту.

Покалічені вояки без води та зброї,

Голі, босі та голодні «величі» герої.

Десь жаліються на долю, погрожують, навіть,

Вже російського царя-батюшку не славлять.

Очевидно, що до дна орки не дістали,

Хто наступний йде на фарш? В чергу ще не встали?

Діти чи жінки підуть за гроші вбивати,

Чи з Північної Кореї найманці-солдати?

Кожний крок нехай вам в дишло, на розвал росії,

Переможемо болото! Хай здійсняться мрії!

...

Галина Студінська

Вірність

Вірність.

Лише пустий звук, і не більше.

Вісім букв, два склади, а все інше?

Зрада людська давно вже не рідкість,

В цих черствих душах сама тільки підлість.

Красномовні слова ховають оману,

Це все лиш спектакль глядачам на забаву.

Жалюгідні істоти. Ниці актори.

Лицемірні людиська - найгірші потвори.

Сьогодні тобі дифірамби співають,

А завтра безжально в могилу ховають.

Чесність таких і пенні не варта,

За владу й багатство уб'ють навіть брата.

Весь світ - це ілюзії, штучність й брехня.

А ми лише дурні, що грають в життя.

Проте час змінити правила гри.

Скинь кайдани. Й усіх підкори.

...

Crazyauthor
16+

Тиша збереже життя

У залі сповненому тиші,

Спокійно я читаю том.

Усі тихенькі, немов миші,

Оскільки знають про закон.

"Ви будьте тихі, непомітні,

Бо буде ой недобре вам...

Побережіть свої голівки,

В бібліотекаря пила".

Хоч і не вірили в "закон",

Та всі його тримались,

Але, все ж, був один там хлоп,

Який закону не боявся.

Почав шуміти і гудіти,

А в мене болить голова...

Беру у руки біблію

І прямую до хлопа.

Один удар - із хлопця крик,

А з другого - почувся рик,

Із третього - захист без мір,

А з п'ятого - убив книжник.

Потяг той тіло, розчленив,

Пила в крові його лежить.

Тепер той молиться поки

Голів зі сто там, на столі.

...

Геліконія

Без тебе...

Без тебе пустий будинок

І квіти не так цвітуть,

Де ж ти, моя дружино?

Коли для нас роси впадуть?...

❣️❣️❣️❣️❣️

Без тебе мовчить телефон,

Та й апельсини якісь гіркі,

Твій образ шукаю серед ікон,

А дні, мов птахи- стрімкі.

❣️❣️❣️❣️❣️

Без тебе холонить чай з лимоном,

По радіо чутно пісні сумні,

Де ж ти, моя дружино?

Прийди до мене хоча б у сні!

❣️❣️❣️❣️❣️

Я для тебе придбав вже коралі

І парфуми, що наче весна,

Пудра є, іще сукні шовкові,

Де ж ти мила, дружино моя?

#очікування #мріяпрокохання

...

Tvoreys

Вишиті квіти

Не звернений погляд - висока забава...

Даленій, моя звана вогнями і тінню пурпуро,

Теплими стягами лийся і падай униз.

Стань полониною, тепла й жилава натуро,

Порухом листя, що звучно лягає на тис...

Біль не чекає, що стане у затінку тепло,

Ночі не тиснуть, коли засинає трава.

Ти завідверта, аби обмануся ревно,

Ти завелика, але ненадміру легка.

Погляди з темряви повняться люттю печалі,

Ранені соти солодші за вдавано-мед.

Зміна епохи - то зміна всієї моралі,

Надто безлюдний, але доленосний сюжет.

Вартою неба здригаються білі овали,

Вишиті вени беззвучно стікають увись.

Ти зруйнувала обрамлені суттю октави,

Ти кинула квіти, що все ж воєдино сплелись...

20.06.2024

...

Сара Ґоллард

Розчарування

Облиш собі свої повчання

Що люди мають лиш шукати

Скарби духовні

На більше годі зазіхати

І не кажи мені, що рівні

Були народжені Богами

Я бачив, як через ті злидні

Страждали люди, помирали

І не кажи мені, що вільні

Що тільки все від нас залежить

Немає правди на землі

Тобі нічого не належить

Лиш обраним в житті дається

Йти по життю, радіти святу

А іншим все життя тягнути

Ярмо буття без перестанку

Цей світ жорстокий і безжальний

Сучасних джунглів лабіринти

Ти маєш битись і кусатись

А краще рвати

Тоді, можливо, маєш шанси

Хоч трохи в світі цім пожити

Насолодитись перемогой

І переможеним сконати

13.07.2024.

...

Пава

Аж раптом розімкнулися обійми...

В її очах він кожен раз світанок бачив,

Чарівну музику він чув під час розмови.

І сподівався, що хоч щось для неї значив,

Покірно одягаючи окови.

Один до одного тягнулись час від часу,

Допоки на краю не опинились.

Свою розлука показала вже гримасу…

Один у одного разом вони вчепились.

Аж раптом розімкнулися обійми.

Вона, штовхаючи його, кричала: “Досить!”

Залишились далеко їхні війни,

Й через роки його ім’я десь вітер носить.

...

Андрій Криворучко

Незвичне

Ми звикли заганяти себе в рамки та курені

В часі загублені.

Будуємо молитви з попелу, хрипимо «не того чекали»...

Визнаємо віру в бога, від попів об'ївшись локшини

З давнини.

Забуваємо, що відхрестившись від брехні, святими не стали...

Світ — молекулою, якщо собі на зло.

Не важливо число...

У кожному атомі — свій неосяжний світ, свої плани.

Якщо на обрії сонце сьогодні сходило,

Ожило...

Значить Любові та Вірі не важливий ні ідол, ні храми.

~5.05.2020~

...

Lexa T. Kuro

Все забувається...

Все забувається, із пам’яті стирається,

Потрібне й не потрібне назавжди.

Пройдешні дні зливаються,

Виспівуючи до побачення мотив.

Життя із ніг збивається, стежиночки шукаючи,

Додаючи листочків у вінець.

Біжім у темноті блукаючи,

А десь за обрієм сховався вже кінець.

...

Марія Чирич

Сідай поруч і слухай

В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову

Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.

Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.

Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,

В оці надто славні струнні, музики часу в оці,

Що блукають повітрям у променях сонця крихти,

Вслухайся, зникни, вслухайся і розчинись!

Струнні, флейти, труби, послухай, повторено...

Час, послухай, безликий, послухай, час

Ти чуєш трубу, що серце чиєсь відтворює,

Ти чуєш звучання того, що іде крізь нас.

І сіре повітря здається мені, — а тобі? — партитурою,

І шелест дощу наче голос звучить у серцях

І в залі грудей роздається його відлуння.

Дивись горопашний, страхайся нещасний, вдихай.

В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову

Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.

Тривога знайомої музики витікає із грамофону.

Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

11.06.2024

...

Володимир Каразуб

Твоя душа

Твоя душа чомусь не така,

Як ти сама, вона якась інша!

Мабуть відверта та справжня

Лише ти цього не помічаєш,

До поки не лишаєшся на одиниці

З думками.

А спробуй бути однаковою

І на людях , і в душі, бо не

Важливо як це сприймуть люди,

А головне як сприймеш ти себе сама .

Не бійся змін, адже вони можуть

Бути цікавішим моментом твого життя.

...

Хвилина душі

Валіза без ручки

День 851 (23.06.24)

«Друг мого ворога - ворог є мій» -

Відоме прислів'я у світі.

Кремль стимулює війни буревій,

Щоб «все по плану» у звіті.

В КНДР у царя був вояж,

Щоб розгорнуть міжнародність.

До автократії повний дубляж,

Світу рф - чужорідність.

Дружба така небезпечною є,

Бо зброї мають багато.

Але на сполох Китай першим б'є,

Щодо васала та «брата».

Після останніх санкцій Китай

Має обрать остаточно:

«Або бізнес в росії згортай,

Або до санкцій значно».

Вибір важкий для Китаю повстав,

Кинути шкода валізу.

Ризики санкцій порахував,

Шкода втрачать євровізу.

Стався в пригоді один аргумент,

Що та валіза без ручки:

Споживачі зубожілі ущент,

Живуть у кредит до получки.

Плани міняють вже на ходу,

«Шо́вковий шлях» переносять.

Карма рф, вочевидь, на роду,

Рішення ще оголосять.

Бізнес скорочує також Китай

На всіх просторах росії.

Не офіційно поки, потай,

Так неприємно «месії».

Вельми важливо валізу в куток

Десь у сарайчик закинуть.

Гарний кремлю має бути урок,

Самі себе і поглинуть.

...

Галина Студінська

Лесбійка

Пам'ятаю промовлені нею слова,

Забуті здавна манери,

Вона так легко казала про смерть,

Проте, й надалі творила дива.

Я обіцяю, що пам'ятатиму цю лесбійку,

Забути її - все рівно що лишити шматок себе,

Цуратися її - теж саме що запрошувати брата,

На нерівну бійку.

Вона ніколи не переставала бути собою,

Завжди мала сили та терпіння слухати,

Чути мої беззмістовні поезії,

Навіть, наче, після такого застою.

Ба навіть, коли мала жили від утоми здуті,

Коли відчувала смерть, як ніколи близько,

Намагалася жити для мене,

Латаючи діри в моїм парашуті.

Чомусь, вона хотіла бачити мене щодня,

Навіть коли вона плакала,

Навіть коли їй забороняла рідня,

Чомусь, вона тікала, аби подихати та запалити зрання.

Я не знаю нічого про цінності свого нікчемного життя,

Проте, вона, знала.

Знала, що навіть в мені, в такому мерзотнику,

Все ще лишилося щось людське,

Щось, що заслуговує на увагу, на сприйняття.

Вона щось бачила у мені, бачила світло в моїй порожнечі,

Дивилася на це світло, доглядала за ним,

Напевне, бачила найважливіше, латентне для мене

Щось, посеред заколоту, колотнечі.

Я не можу про неї більше нічого сказати,

Я люблю її голос,

Знати, що незважаючи на те який я буваю нестерпний,

В мені є, за що можна кохати.

Небо над нею не буде холодне і темне,

Дощі заллють пам'ять її невичерпну.

Тільки нехай вона теж не забуває про мене...

Або забуває, в останню чергу.

...

Данило Великий

Театр для мерців

Театр, ніч, дванадцята година,

За акторами вже плаче м'ягкая перина,

А ті кружляють, всі в крові.

Кишки на зовні, фігурки воскові.

Показ вистави в самому розгарі,

Вистава та, як у страшнім кошмарі.

Капа воск із стелі в рани нарізні,

Акторів б'ють у голову опіки страшні,

А ті кружляють, як ні в чому

І не хватила їх ще втома,

Хоча гарцюють вже години три.

Не при тямі вже давно актори,

Померли як десятиліттячко вони,

В аплодисментах всі жеврять балкони,

Ті теж на вид вже не живі.

В партеті стільчики криві,

На них обпаленії трупи,

Що досі ще при своїй купі,

Без рук, без ніг, без голови

На сцені ллються сльози ілюзорної вдови.

Ось на годиннику вже і година перша,

І кількість вже овацій менша,

На сцені порожньо, як має бути,

В балконах вже і гаміну не чути,

Скінчився страшної вистави акт,

Продовжиться, коли примари підпишуть всі наступний пакт.

...

Дарія Абрасімова

Де шукати натхнення?

Папір зім'ятий, рими відсутні - де ж ти натхнення моє?

Букви танцюють, ручка сумує- де ж ти натхнення моє?

Куди ти втікло і де заховалось?

Не можу ніяк тебе віднайти - де ж ти натхнення моє?

Може на гойдалці ти розгайдалось?

Хоч хмаркою маленькою прийди!- де ж ти натхнення моє?

#газель #натхнення #пошуксебе

...

Tvoreys

Вибір

Світ зрозуміть,

Розгадать таємниці

Ціна не важлива

До чого дрібниці

Завжди шукаю,

Не завжди знаходжу

Не зупиняють мене заборони

Одна лиш мета – насолоди

Пізнати кордони

Дії і наслідки хто їх рахує

Правда чи кривда різниця яка?

Кожен своє життя проживає

В кожного правда своя

Немає підстав для нарікання

На Світ в якому живеш

Винагорода, чи покарання

Отримаєш те що даєш

Рух по спіралі – Закон цього Світу

Задум Всевишнього я не збагну

Сам обираю рухатись вгору

Чи стрімголов у прірву пірну…

16.01.2023.

...

Пава

Нова сторінка

Почни все з нової сторінки,

А краще з нової книги.

Навчися лікувати душу природою.

Вона може навчити тебе любити себе.

Дивися на небо, збирай квіти,

Лягай серед високої трави у полі

Та згадай ту свою маленьку дівчинку,

Яка любила слухати спів птахів.

Спробуй у новій книзі здійснити

Всі свої мрії та любити,

Обіймаючи себе за плечі

Згадуючи моменти в малечі.

...

Хвилина душі

Без обтяжень

Яка насолода -

крізь танучий сон

почути пташок

гомінкий унісон.

Вслухатися вранці

в звуки співочі.

В дрімоті пливти,

не розплющивши очі.

Між лістя

жвавеньких пташок уявляти...

й не мати бажання

їх вполювати.

Таких безтурботних,

пухкеньких,

м'якеньких

Занадто вертких.

І, певно, смачненьких.

Крізь сон зрозуміти,

що схотілося їсти.

Уявних пташок розігнавши,

присісти.

Стікаючи мляво з ліжка додолу,

в кайф потягтися всім тілом спрокволу.

Розгледіти подружку

і позіхнути.

З полегшенням про залицяння забути.

До миски дійти.

Смачно поїсти.

В блаженстві відчути себе оптимістом.

Не мчати на двір,

щоб з котами зустрітись.

Як на безглуздя на бійку дивитись.

На чубанину іти не схотіти.

Від самовдоволення замуркотіти.

І усвідомивши вигоди стану,

кіт

дякував подумки

ветеринару.

07.04.24

...

Irina Velika

Вічні питання

Спитай колись свого митця

Чи дійде розум до кінця?!

Чому буденний небокрай –

Лише початок сонних зграй?!

Коли збираємось на дах

До зірки в гості й зникне жах?!

Що має на увазі дощ:

По вікнам краплі, в шлунку борщ?!

Хто краще втілить у життя

Космічно щирі почуття?!

Де зустрічаються думки:

У слові, справі, в нас, рядки?!

Як обійняти самоту,

Щоб віднайти в ній саме ту?!

Кому порадити книжки,

Які багаття і стежки?!

Навіщо зараз тільки маєм

Й чого даремно зволікаєм?!

Може і сам того не знає,

А тільки відповідь шукає.

...

Легрей

"Полуниці"

Червоні спідниці вдягнули дівиці

Летять скрізь вітри по зеленим полям

Схилили ті гарнії лиця

До долу-у воду дивиться

Хтось долю шукає

Хтось парубка кличе

Хтось небо лапає

Хтось сором полише

Кружляли,співали,стрибали -найвище

Летіли,гонили мов вітер той свище

Спинили той вітер…присіли..затишшя

Привели до ладу волосся своє

Поправили стрічки,і свої спіднички

Немов тільки було..

А літо мине !

15.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

квіти дитинства

зіркової думки цвіти...

цвіти зронюють пелюстки...

пелюстки летять,

наздогоняють "дна одну,

ударяються... - дзвін...

нової народження зірки,

думок нових летять пелюстки,

ударяються знов одна в одну.

залишаються маточки лиш...та пилок -

пам'ять легка дитинства...

думки летять до прийдешніх віків.

у минулому тільки

пилку золотаві хмаринки,

що лягають до стоп дитинства

та забуті маточки літ.

квітують у Всесвіті квіти,

рожденні зірковою думкою!

коли пелюстки прощаються з квітами,

маточки гинуть забуті,

кружляє хмариночками пилок

наче порухи

першої

думки...

...

Ем Скитаній

Яскраві миті

Чому ти весь час згадуєш

Шкільні моменти? Питають її.

Та по суті все просто: в ті роки

Було все добре та веселіше.

Правда, деякі цього не розуміють,

Адже життя продовжується та з

Кожним днем з'являються нові

Приємні враження.

Вони нові та чудові.

Але іноді хочеться зупинитися

В тому часі , де були веселі

Часи разом з друзями.

Це зрозуміти не можна,

Бо ці моменти треба відчути!

Вони з роками додаються та

Яскраві миті пам'ятаються завжди.

...

Хвилина душі

Ізабелла

Ізабелла не тримала птахів у клітках

Вона просто ламала їм крила

Ти ніколи не плакала

Просто з дедалі більшим розчаруванням дивилася на мене

Я не просив пробачення

Ніколи

Ізабелла нікому не співчувала

Навіть собі

Тільки ненавиділа

За слабкість

Вона була хорошим вчителем

Хоч й не намагалася вчити

Вона просто була собою

А я був з нею

І є

З нею

У собі

Несу як вірус

Заражаю інших

До мене

Ти була іншою

До неї

Я був іншим

Можливо й вона

Не завжди

Ламала птахам крила.

...

Олександр Твін

Трояндові скелі

Утрачене - надміру бездоганне...

Залий моє серце пустотами сивого світу:

Ми невблаганні, коли засинає вода.

Візьми поголосся і запахи ніжного цвіту,

Пам'яті хвилі і зареву лунно-судна...

Пахощі сонця стеляться витоком кави,

Наші руїни втрачають поламану суть.

Знову зведеться усе до одної октави,

Крила якої згорають, аби не відчуть.

Ти тільки й промовиш до холоду ночі-пустелі,

Тільки й зоставиш ізмазану дотиком вись...

Будуть стояти порослі трояндами скелі,..

Бо ті, що розбились, наза́вжди і міцно злились...

13.06.2024

...

Сара Ґоллард

Кава з круасанами

В кав’ярні

За столиком

Запашна кава

Погляд коханої

Чарівна омана

Смачні круасани

Французькі такі

Нагадують щастя

Минулії дні

Як атмосферно

І як приємно

Мелодія лине

Наповнює все

Наповнює серце

Наповнює душу

І в далечінь

Думки несе

Про те про що мрію

Що маю надію

Що казка із кавою

Та з круасанами

Поряд з коханою

Буде зі мною

Завжди!!!

30.05.2023

...

Пава

Аби не гірше

Чекати в ранковій тиші.

Аби не гірше.

Аби лиш писались вірші.

Навіщо більше?

Для товщого заповіту?

Усе по вітру.

Пісок до піску злетиться.

Пора пройтися,

ще поки є час до моря.

Фінал історій

найважче завжди дається,

а серце

найближче його приймає.

Хто знає

навіщо писати вірші?

Аби не гірше.

7 вересня 2021 р.

...

Сафі Байс

Тобі

Десь там за мріями за снами,

Коли відкрити навстіж очі,

Розкинулись простори, котрі

Відчути можна лиш думками.

Цей світ створився поміж нами,

Відтоді пустки не бувало -

Наповнювався швидко, вдало,

Серпанком ніжним ліг на шрами.

Зерном засіяли весь простір,

Дощем добра й тепла полили.

І вітер радості вітрила

Напнув, коли сади розквітли.

Нехай в саду ростуть дерева й квіти!

Нехай плоди наситять душу!

Не тільки цього дня я прошу

Людині рідній щастям багатіти.

...

Мілена

Дружня атмосфера

Одного дня вони познайомилися.

Проводили роки разом, гралися,

Та потім життя їх розвело по

Своїм стежкам та тепер в кожного

Своє доросле життя.

Та одного дня вони вірять,

Що доля їх знову зведе у

Тій дружній атмосфері, що

Наповнена буде радістю та сміхом

І згадається те чарівне шкільне життя.

...

Хвилина душі

Колискова

Спи, моє маленьке янголятко,

Спи, моє серденько, засинай,

І нехай тобі насниться свято,

Цілий світ обернеться на рай!

Хай тобі насниться синє небо

Й квітів веселкові кольори,

Доля хай всміхається до тебе,

Янголи несуть тобі дари!

Гуляє місяць між зірками

По оксамитовому небу.

Дитина тулиться до мами,

І щастя більшого не треба.

І тихо серденько сміється,

А вітерець ворушить віти,

Зіркове сяйво з неба ллється

Для найріднішої у світі.

Чарівна нічка розквітає,

Як луг, яскравими зірками,

У гості казка завітає

І розмалює темінь снами.

Дрімота ніжною рукою

Затулить милі оченята.

Співають феї колискову,

Вже час моїй дитині спати…

...

Соломія Сміла

Коли напишеш ти…

Коли напишеш ти мені останнього листа

І я його спалю, не прочитавши

Ти гучно видихнеш, рахуючи до ста

І усміхнешся, новий лист почавши

Я буду зла, гримуча, мов змія

І не впущу тебе, попити навіть чаю

Переконаю, що вже маю нове «я»

Та все ж твої листи у попелі читаю

Найбільший страх мій і моя надія

Це ти, твоє «привіт» та «прощавай»

Залежність, вада, в серці артемія

Це все про мене і про тебе, так і знай

І, мабуть, буде так, як має бути

Нехай я проганятиму - прийдеш

Бо випили ми вдосталі отрути

Інакше, як «коханням» не назвеш

...

Ріна Бейкер

...тому що потрібно вірити

...тому що потрібно вірити хоча б у щось.

Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,

Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,

Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись

На воді.

Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена,

Перебирати вустами звучання їхніх очей,

Виливати з воску поезії весь океан,

Допоки із серця до краплі письмом не стече.

І пускати по нім галеони, каракки, човни,

Малювати китів, альбатросів і білих акул,

Втопити у ньому незвіданість глибини

І безліч страхів у вигляді темних фігур.

Любити її незважаючи ні на що,

Безвідмовно віддати в пожертву і все на кін,

Тому що потрібно вірити хоча б у щось,

Коли не в любов, то в попіл її руїн.

01.05.2024

...

Володимир Каразуб

Дитяча радість

Я бачив як радіють діти

Коли отримують дарунки

Їх блиск очей, неначе зорі

Освітлюють усе довкола

Немає меж в дитячім щасті

Коли вже здійснене бажання

І справдилися сподівання

Коли в руках тримаєш мрію

Як би я міг отак навчитись

Радіти щиро і відверто

Маленьким тим

Сюрпризам долі

А може вчитись і не варто

А варто лише пригадати

Тримати і не відпускати

Дитячих радощів моменти

19.12.2022.

...

Пава

цвіркун (притча)

цвіркун плигонув у гранчак,

на денці якого було вино -

вмить сп'янів

та завів серенади.

зітхала цілинна земля,

ловила звуки травою,

шукала,

здіймалась до нього квітками.

усесвіт осипав його зірками!

у данок віддав йому

вічність та вакуум.

- ...це багато!!!... -

скрикнув цвіркун

і замовк...назавжди.

...а гранчак обернувся у квіточку,

синій дзвоник,

що тамує сум у бутоні.

******гранчак - огранена склянка

...

Ем Скитаній

Розлука

Серед випробувань різних

Що нам випадають в житті

Тільки розлука найтяжче

Важко бути на самоті

Душа так кричала

Постій, зупинись

Залишся зі мною

Хоча б ще на мить

Та вітри розлуки

Вже підхопили

Вже підхопили і понесли

Мені залишили лиш сни

Руйнується все навкруги

Зруйнований мій тихий Світ

Самотності подих вже близько

Пітьма мені каже – Привіт

Час швидкоплинний, Час все лікує

Загоїть і рани мої

З надією в серці буду чекати

Нової зустрічі, через віки

Куди б не закинула мене доля

Куди б я не прилетів

Вірю я в те, що зустріч відбудеться

На перехресті Світів

14.07.2023

...

Пава

Полумʼя

Полумʼя люті розбурхане в тілі нестримнім.

Багнетами вказано праведний шлях.

На грудях розчавлена гілка Калини,

соком червоним пробуджений страх.

Небо багряне палає, горить!

Військо козацьке січе не шаблями,

зброя в руках гаряча, серце у ражі — бухтить.

Чорнеє море ковтає ворога кораблями.

Біла сорочка вишита маминими руками,

золото спалене у полях, золото зсипане

на асфальти.

Військо козацьке тримає наш страх у клі’щах.

Наша війна вже не на перших шпальтах.

Хто ж у нас є? Хто таки ще готовий слухати нашу правду?

Маємо ми берегти своє, маємо ми нести свою власну варту.

Холодний розум — запорука мудрого рішення,

у цьому вся суть.

Спалене золото — не про жадобу мова.

Нам не потрібне нічиє втішення,

Націю, що Голодом морена,

не здобуть.

13.02.2024

...

Shori No

Шипшина

Люди в Україні цінують рослини:

споконвіку шанують червону Калину,

обереги на свята

роблять з Житних зерен

і пісні складають про квітучий Терен.

Та й Шипшину

знають у кожній місцині.

Навесні

стоїть в рожевій хмарні.

Влітку

зеленіє, соком наливається.

Восени

червоними плодами пишається.

Має у своєму роді Троянду пихату -

пишну і розкішну, на барви багату.

Та Шипшина свої квіти не хоче міняти,

бо не зможе без них корисною стати.

Не вбранням барвистим Шипшина багатіє.

Якщо комусь в нагоді стане -

от тоді радіє.

Тішить її те, що всім допомагає.

Щедро ділиться усім, що сама і має:

плодами,

листям,

квітами.

Чим зможе - допоможе.

А на Троянду ту не дуже вона й схожа...

І стоїть кущем багатим колюча Шипшина.

Червоніють рясно ягідки-краплини.

Кожна з них в собі ховає купку вітамінів,

що тваринці знадобляться,

пташці,

і людині.

Не одразу пригостить ягідкой Шипшина.

Спочатку випробовує

колюча рослина.

Чи до неї

за дарунком гість терплячий завітав?

Обережний(?) ,

щоб зірвати плід,

що в колючках зростав?

Хто зуміє

норовливій Шипшині раду дати,

той дарунки вітамінні зможе в неї взяти.

Бо під сонцем ціле літо

вона користь призбирала,

щоб властивості цілющі

у нагоді комусь стали.

Непримхлива і корисна.

Шипом вколить ненавмисно.

В кущі сховала вітаміни.

Ось така вона - Шипшина.

17.10.22

...

Irina Velika

Кажани

Кажани

Кажани такі страшненькі

І великі і маленькі.

Як їх тільки не зовуть:

Нетопир, лилик, вухань,

Ночовиди, пергачі.

Ніби привиди вночі

Вилітають із нізвідки

Та щезають, так же, швидко.

Кажани, мов підводні човни,

Запускають сонари,

Виробляють ультразвук,

Обробляють, хвиль, відгук.

Вимальовують картину

Простору, мазком єдиним,

Виявляючи звірину,

Комашню, рибин, пташину.

Обчисляють відстань, швидкість,

З перешкодами зустрівшись.

Крила мають величезні,

Ну і трішечки химерні.

Вони служать укривалом,

Теплесеньким одіялом,

Коли довгими ночами,

Заціпившись кігтиками,

У печерах, на горищах,

Де темніше і тихіше,

Сплять, кажанчики, звисають,

Поки день мине, чекають.

На землі вони єдині,

Ссавці, що літати вміють,

У них теж є вороги: сірі сови,

Яструби, підсоколики та змії,

Навіть і домашні кішки,

Ловлять, як звичайних мишок.

Кажани, такі чистюлі,

Миють, лапи, вуха, крила….

Хоч маленьке те хутро,

А повинно, все одно,

Сяяти, лисніти,

Дзеркалом блистіти.

Кігтиками вичищають,

Язичком обмивають,

Полощуться у воді,

Приймають “ванни - пилові”.

Доки бруд не по зчищають,

То нізащо й не злітають.

Мордочки у кажанів –

П’ятачком, як у свині.

А Птероподи фруктові -

на лисицю дуже схожі,

Так, вони не дуже гарні,

Та не значить, що погані,

Ловлять шкідників, комах,

У полях, лісах, садках.

Кажанчики - вередливі,

До умов життя чутливі.

В Україні, всі різновиди,

Занесені до Червоної книги.

...

Марія Чирич
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144459коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: