Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

Сила думки

СИЛА ДУМКИ

Що нас чекає

Скажи ти мені?

Як довго мовчати

І жити в вогні?

Вогонь цей тривоги

І кожного дня

Прокинувшись ранком

Питатаю жеж я :

Чи жити я хочу

У цьому лайні?

Чи може ще сплю?

Та напевно ,вже ні.

Відкривши свій світ

І відкривши себе-

Не можу я бути

Як типу «кліше».

Наш світ безперечно вже сходить за грань.

І скоро ті люди що мають питань

Зустрінуться разом і скажуть-

Камон,

ну скільки мовчать ми ще маєм разом?

Давайте без меж ми поставим ребром

Те що під серцем і те що вверх дном.

Потрібно нам іншу трансляцію гнать .

Потрібно кохати,кохатись і знать,

Що наші думки це не просто є так,

Що більшість думок величезний є знак,

Що тільки у серці прокинеться то

Що є стержнем і творить всесвітнє добро

Якщо не вкурив цей посил то іди,

Тебе мені жаль, що ще можу зробить?

by FilosofіЯ

...

FilosofіЯ

ПОВНИЙ ВЕСЬ ТУГОЮ

Вечір. Темно. Дев'ята година.

Панує кругом тиша єдина.

Сигарета в руці сильно димить,

Самотній ліхтар яскраво горить.

Виходжу на порожню дорогу

І в темряву несуть мене ноги.

Йду там, де ми з тобою бродили

І де завжди за руку ходили.

Повна думками голова моя

І тільки про тебе думаю я.

Та все згадую ті найкращі дні,

Коли ми з тобою були одні.

Я навіть не знаю,

Що це є зі мною -

Я просто гуляю,

Весь повний тугою.

04.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Дежавю

Це не дежавю, якщо ходиш по колу.

Заплямовані образами стіни охоплять страхом вчорашнім.

Кислотний туман скінчився, а рік по тому

Почалась зима, де сніг - ядерний попіл,

Ніби так було завжди.

Графіки відключень електроенергії сформували режим сну.

Графіки підключень до інтернету нагадали, наскільки люблю читати.

Яскрава постіль на ліжку нагадує райдужну труну.

У спробах заснути бачу геометрію:

трикутники і квадрати.

Розрізняти навчився на смак кольори.

На дотик - твого голосу вібрації шовкові.

Круки кружляють над головою в мене, наче німб.

Червива земля відхаркує півподихом людські тіла

неначе іграшкові.

Морозильна камера стабільно тримає серце на -18 по Цельсію.

Поняття довіри розмилось, як зір від полум'яних доторків єства.

Я би велів переродитись вільною польовою ромашкою,

Отримати таку необхідну ін'єкцію

тепла.

...

Назар Тихий

Синішка

О мій Тедюлічка,

Найрідніший в світі синулічка,

Розумний красивий-станом пригожий,

Захоплюється на вулиці ним перехожий.

Щедрості його немає міри,

В щирості набуває він віри

І усмішка сіяє в хлопча,

Нікого не обідить-він як дитя.

Завжди поруч і допоможе,

Для мами все зможе,

Як погнати смуток він знає,

Радісно одарує й проблем ніби немає.

Гордість матері син Тед,

Солодкі промови його як мед,

У світлі сонця він блистає,

Щоб не робив-усюди перемагає

...

Діана Гобой

Незвична буденність

Віддавши все щоб щастя мати,

Я кимось іншим захотіла стати,

Покинувши усе привичне в ім’я любові,

Знайшла я прихисток в новому домі.

Немає місця в серці сумнівам чи страхам,

Тверда у вірі і позиції не здам,

Я сповнена надії і сила появилася нізвідки,

Ми веселилися в перемозі як дітки,

Бо мрія як чудо звершилася

Й атмосфера навколо змінилася.

Та істина приходить як відображення дзеркальне

І рішення кожне може стати фатальне,

А я лиш думаю про спокій стабільність,

Мені снилась вона але спиняла повільність.

Тривогами заботи окутані за щоденне,

Проливає тверезість світло денне,

Я вночі лягаю спати щоб добре відпочити,

Аби потім план новий примінити.

Знаю що буде все добре бо це вибір мій,

Не зможе з дороги звести лютий змій,

Радість затріпоче в душі окутає позитивом,

В моєму маленькому світі з підігрівом.

...

Діана Гобой

humanoides

Щоранку прокидаючись удосвіта,

рахуєш кожне зерня соняха,

що проросте згодом із-під землі,

де ступав своєю ногою цей гуманоїд.

Чи може то був дикий Вепр,

що впивався своїми іклами в тіла Людей,

що наноси́в зі свого густого лісу багна

на священні тисячолітні килими

з рослинними орнаментами та позолотою?

Килими, якими потім вкриють лави

на моїх скромних поминках.

Хоча ні — навіть дикі Вепри чемніші за того гуманоїда.

Кажу "гуманоїд", бо від тварини він відрізняється своєю здатністю говорити.

Він має язик — орган, що продукує слова —

хоча то й не слова мабуть, а лиш паршивий яд,

що неконтрольовано випльовується із його бридкої пащеки.

Хоч і має він здатність говорити, та Мови наче не знає,

не розуміє — отже, не Людина, але й на тварину не схожий…

Глянеш на нього і розумієш — суцільна ілюзія:

зовні подібний Людині, а в середині пустка.

У тварини хоча б є серце. У цього серця нема, як і Мови.

Він нічого не знає про Любов, Надію та Віру.

Ніколи він не відчував Свободи —

йому подобається у цій залізній клітці,

сидить і читає мантри. Весь час одні і ті ж.

Він відмовляється пити моє вино,

бо знає, що там ховається Істина.

А втім моя Мова не дозволяє називати його "ним",

бо істота з обагреними кров’ю руками не може мати Роду.

...

annadayway

В селі.

Ніч. Село спить покрите снігом.

В голові рядки без рим, ловлю дієслова.

Шукаю поетичні форми, дарма.

Хоч і сніг та думаю про літо.

Зараз лютий і в голові весна.

Цвітіння яблуні в саду та духмяна алича.

І не кажи, що ти не скучив за селом,

За дідусем та сінокосом, вставати зрання обидвом.

В тебе вчора закінчились сигарети, дід тобі "Козак" дає,

Ти не кашляєш, привикший, та й життя дає своє.

Дорослий хлопець, вже козак. Горілкою вже не бридуєш.

Ходиш вже давно на пари, давно по парті не малюєш.

Дідусь тихцем собі сміється, он який в нього козак!

Широкоплечий, сильний, мудрий, нема відбою від дівчат!

2017

...

lordblackjack

І був і буде до весни

Чи ти повіриш в сльози сонця, що так палають без вогню? Що так невинно п'ють обличчя на тлі незмінності жалю?

Чи ти повіриш в хмурність сміху, що так єднає зорі брів? Що так потрібний для момент у світі тих, хто ще не зтлів.

Чи ти повіриш квантам смаку, що так жують апломб дощу? Що так давно вже зовсім близько не можуть бачити грозу?

Чи ти повіриш в порив вітру, що так захлано б'є вуаль? Що підібгавши ромби в кроці, не знає хід там, де печаль?

Напевно відповідь не в тексті, не в знаках літер без крапок,

А просто в слові абідекстрів, що лиш розмокли десь в землі.

Про них не знають філарети, лиш тільки біг хлоридних дат,

Вони суміжні філантропи на актах гальмування рук.

Хоча потужність кличе розум, щоб інтелект залишив крик,

Цілує лобом ту дорогу, що саме тут була не тут.

Цілує руки, як абстрактність, як попіл сонних ліхтарів,

І так вже хочеться продати, хоча б один із данних пут.

А ти не віриш в сльози сонця, що так палають без вогню,

Що так невинно п'ють обличчя на тлі незмінності жалю.

Не віриш навіть в хмурність сміху, що так єднає зорі брів,

Що так потрібний для момент, якого ти колись хотів.

Проте ти віриш в свою щирість в психологічній рамці слуг,

В суспільство, що храмує дрони в наявність бідності могил.

Ти віриш в долю в рамках кризи, плюс плюмбум рик і мінус три,

Напевно це і є світило, що святом їсть пожовкле все.

Я ж вірю тінню в правду сонця, у те, що всесвіт робить світ,

У те, що крапку без апломба, можливо взяти без боліт.

У те, що простір любить дотик, такий, як раз плюс дві душі,

У те, що ти це тихий вітер, що був і буде до весни.

...

Клемед

І нею взяти, що бажав

Чому ці руки такі кволі і знов і знов кричать про це?

Про те, що рани витерті до крові, злизали болем все живе.

Злизали очі попід шляхом, яким ідуть шалені дні,

Немає сенсу бути страхом, коли ти сам лежиш на дні.

Немає сенсу чути подих, бо він лиш блиск адептів слуг,

Волюнтаризмом можна дотик, чекати стуком серед смуг.

Волюнтаризмом можна речі, що так безглуздо цінність п'ють,

Віддати в погляд кровотечі, бо вчора-завтра вже не тут.

Бо це сьогодні десь о півдні, забуде три плюс сором-сум,

Забуде, що ми тут холодні і хочем просто спокій дум.

І хочем просто щоб безсоння, не било нас промінням снів,

Щоб ти і я не мав на скронях, осінню кров на тлі дощів.

Щоб акредитовані убивці, забули жертв циклічний такт,

Щоб знову в ранах нещаслиці, шукали щастя свого знак.

Щоб просто все було, як вчора, спокійно лило хміль облич,

Щоб самозайнята дорога, вела спокійність без жарптиць.

Та все ж ці руки такі кволі і знов і знов кричать про це,

І рани витерті до крові, бояться того, що живе.

Бояться сміхом свого смутку, яким ідуть крізь хвилі драм,

Напевно краще взяти руку і нею взяти, що бажав.

...

Клемед
18+

О.

Кусаю твої губи!..

Кровоточить.

Ти ніби застигла

У часі.

Ми обоє безсмертні.

В мистецтві вічні.

Синергія з нами,

Добра слуги одвічні.

І тобі байдуже,

Що мої крила горіли,

Коли я падав -

Змахнуть не було сили.

Цю вічність!

До нашої і нашої ери

Я тебе чекав.

Кусаю твої губи

І п'ю тебе.

Дзюркотить -

Кусаєш мене

Аж кров кипить.

Синєво твоє я поглинаю!

Ночами здригаєшся,

Спина твоя дугою.

Скільки б не була оголена,

Все одно соромишся,

Коли торкаюсь.

Твоїх грудей.

Безмісячних ночей,

Коли повна темнота

В кімнаті.

Синєво твоє я поглинаю,

За крилами своїми

Я тебе ховаю

Від Господа очей,

Тримаю на Землі.

Ми цілуватися не вміємо,

Тому,

Підборідя в крові.

2022, березень

...

lordblackjack

Зіниці всесвіту

Краще очі червоніли дивлячись на мене,

Не було чи жалю, чи надії, у зіницях темних.

Нічого не було б зовсім,

Всесвіт вибухнув та впав, лежачи в пилюці.

Жалкий біль, співчуття до ненависті,

Радісний потік мрій.

Жалка ненависть, співчуття до болю,

Радощів мрійливий потік.

...

agyagar

Ісуюмн

Прибрати горіч, упорядкувати листи,

Знайти відповіді на питання свої.

Вгамувати гнів, олівці по кольорам,

Залишитися сам-на-сам.

Викреслити сум, розбиті пляшки,

Змусити до краю світу пішки.

Заборонити хвилювання, розслабити пальці,

Знайти хороше в напасницькому танці.

Залишити спокій, зорі самотні,

Почування не на сьогодні.

...

agyagar

Тінь, сонце, путівник.

Не головний герой роману,

Не яркий персонаж на фоні,

Лише тінь, що зникла за метою.

Тінь не діє самостійно,

Потурає діям головного,

Мовчазливо по течії пливе.

Не допоможе, не завадить.

Втрата? Перемога? Не важливо:

Мовчання. Повторити дію.

Та ні, не байдуже мені.

Просто не важливі слова тіні,

Зникнуть, не виходячи із рота,

А як вийдуть — сонце спалить,

А не спалить, переб'є герой.

І чи потрібні звуки ці тепер?

Може колись тінь була путівником? 

Билася зі страхами гордо.

Люди бачили лише силу та міць,

Не бачили невдалої бійки з минулим.

Помилка за помилкою, око та зіниця,

Бачитимуть те, що бачили колись.

Змінювати щось занадто складно, дивно. 

Бачать головного, хоч і тінь.

...

agyagar

Та ти мовчиш у тіні днів

Ти витри дощ зі свого болю і дотик сліз сховай в руці,

Сьогодні я стою з тобою, із смаком щастя в рукаві.

Сьогодні я ще досі чистий і зовсім вже без стуку драм,

Можливо очі хочуть згризти, та ти не знаєш погляд ран.

Та ти не знаєш, що вельможі, лиш тільки люблять бідність губ,

Що просто вдосвіта спроможні, тримати догми власних пут.

Для них, напевно, це повір'я чи може лик едемський слуг,

Візьми і з'їж своє подвір'я, бо ти не драма власних рук.

Ти просто сміх солоних зумів, холодність злив, що хмарно спить,

Хай зуби знов лежать в безодні, так краще видно сльозу-мить.

Так краще регента, як крихту, злизати сумом без кінця,

Замовкни, друже, бо не звикну, хотіти смаком дух вікна.

Та витри дощ зі свого болю і дотик сліз сховай в руці,

Сьогодні ти лунав без бою, бо очі вдосвіта живі.

Бо губи ще бажають крику і в стегнах рветься піст мостів,

Можливо очі треба згризти, та ти мовчиш у тіні днів.

...

Клемед

Я народився Українцем

Я народився Українцем, я виріс вільним на землі

І не бажаю зла чужинцям, тим що живуть на десь вдалині.

Я просто жити хочу вільно, без ваших грізних настанов,

Що тут руйнують все довільно, під гул повітряних розмов.

Я народився Українцем, я виріс вільним на землі

І не дозволю цим ординцям, спалити все у цьому дні.

Я буду рвати сніг на полі, я буду гризти дощ боліт

І знищу всю орду поволі, щоб був тут спокій серед літ.

Я народився Українцем, я виріс вільним на землі,

Не стану я тут знов чужинцем, щоб скрізь лунали їх пісні,

Щоб тут були лиш їх розмови, порожній світ ницих людей,

Я знаю всі свої дороги, щоб вирвать подих з їх грудей.

Я народився Українцем, я виріс вільним на землі,

Ідіть додому всі чужинці, допоки цілі і живі.

Ідіть будуйте краще спокій, у власній тихій стороні,

І в мирі будуть ваші кроки, без крові страху на чолі.

...

Клемед

Абстрагування

Абстрагуванням їм пролиті кроки, які ідуть знизу догори,

Напевно краще вкрити тихі ноти, одним лиш звуком з заходу весни.

Напевно краще рейси, що як місяць, віддати ночі для буквальних лиць,

Сьогодні чув, як лунає пісня, від серця стуку і до слів зіниць.

Абстрагуванням я живу в безсонні, бо зорі знову в три ряди Фур'є,

Так хочу знову сміх знайти на скроні, а не холодність дотику пап'є.

Так хочу знову бачити розсилку, як підписант духу днів положень,

Чому вже завтра дощ зламає гілку, у тіні тих, хто жити ще не може.

Абстрагуванням я зіб'ю консенсус, бо він не вартий погляду новин,

Можливо справді хміль сидить у сенсі і знов і знов ріже стиль родин.

Можливо справді той, хто у конгресі, не знає вартість тихих бур'янів,

Та все ж порада тих, що з нами в рейсі, нам необхідна зараз серед брів.

Абстрагуванням став вже й консерватор, хоча недавно був, як кон'юнктив,

Напевно в хвилях поля реформатор, а тут в житті просто штрихпунктир.

А тут в житті всі ми просто люди, а статус просто лик аблуди дій,

Можливо зовсім ми себе забули, бо знов і знов десь лунає бій.

Абстрагуванням їм пролиті кроки, які ідуть знизу догори,

Давно вже вкриті щастям тихі ноти, одним лиш звуком з заходу весни.

Давно вже місяць двічі наші рейси, забрав у ночі для буквальних лиць,

Послухай просто, як лунає пісня, від серця стуку і до слів зіниць.

...

Клемед

Рицар-кроки

Думками можна жити вічно, бо в них немає акрів меж,

Вчорашнім завтра знов циклічно, не можна впасти без пожеж.

Хоча потужність кличе спокій, щоб просто жити було десь

І може щезне рицар-кроки, у темнім слові серед сфер.

А може буде реформатор, що їсть апломб своїх же дій,

Такий собі сміх-провокатор, не для вершин він манить хміль.

Не для погоди ромби в'яже і ці снопи жбурляє в клин,

Він просто соромом розкаже, де вербував весну один.

Де дисонансом був без коми, без каракатиць ніби жук,

Дивись! Він зовсім вже холодний, не чути в грудях звичний звук.

Дивись! Він став, як длявий ранець, не може встати без відлиг,

Бо просто в полі не їв зорі і тихо тут на вік притих.

Хоча думками жив він вічно, не бачив в них ніяких меж,

Вчорашнім завтра вмів циклічно, не падати в полях без пожеж.

Тепер же спокій не з дороги, для нього буде кращий друг,

І вже не прийде рицар-кроки, до нього в поміч поміж слуг.

Він просто впав як подих сонця, на цю холодність без жалю,

Бо заздрість дав правоохоронцям, як вічну сталість й данину.

Бо він не знає власну матір, а вірить слову злидаря,

Тепер поїде він до хати, двухсотим сумом без буття.

...

Клемед

Замріялась

Замріялась і охолов твій чай.

Тож, мріяти буває і невчасно.

Та просить серце: "Все одно, згадай,

Все через що всміхалася ти часто."

Коли в душі є холод й заметіль,

А серце сильно так стискає туга,

Ти спогади візьми й дістань звідтіль

Найкращі миті ти дістань, подруго.

Тобі ж бракує, часом, так тепла,

І, часом, сум твій іншим непомітний.

Згадай себе, якою ти була,

Коли був поруч той, хто так потрібний.

Замріялась і охолов твій чай,

Не вперше вип'єш ти його холодним.

Та тільки добре й миле щось згадай.

Про мрію свою думай де завгодно.

Проблеми - то життєвий сніговій.

А заметіль - це явище сезонне.

Живи натхненно і життю радій,

Бо жити в тузі зовсім не резонно.

22.12.2022

...

Віталія

Не бійся темряви, світи!

Не бійся темряви, світи!

Той морок хай тебе боїться.

Хай світить сяйво від краси,

Що у душі твоїй таїться.

Ти ж маєш світлий власний світ,

Ще й сяйвом інших ти підсвітиш.

Від темряви зникне і слід,

Як світло в інших ти помітиш.

І от вже сяєш не самотньо,

Навколо тебе світять люди.

Зникає темряви безодня,

Мов світлячки, вони усюди.

Коли багато світла й сяйва,

То темряві місця немає.

Вмикай світло душі, негайно,

Нехай, добро перемагає.

Не бійся темряви, світи!!!✨

24.12.2022

...

Віталія

Треба

Є дуже зручні слова:

«Не буду», «не хочу» -

Не всі залишили їх у дитинстві.

Дуже багато хто ними користується.

За ними, як за ширму, сховатися можна.

Це дивовижні слова!

Сказав: «Не буду» – зникли питання.

Сказав: «Не хочу» – всі заметушилися –

Запропонують інше.

Кому сказати ці слова?

А якщо є кому, то совість не та.

Совість не та? –

Тоді слово "Треба".

Жорстке, але гідне.

...

Кім

Я ПОРУЧ

Далеко від мене ти,

А я в колі самоти.

Напевно ти сумуєш,

Може посміхаєшся,

Думками час марнуєш,

Може ображаєшся.

А може все є не так,

Як я це уявляю,

І тільки губ твоїх смак

Постійно відчуваю.

Якщо сумна зараз ти

Тільки сама з собою,

То знай, що я назавжди

У всіх думках з тобою.

Якщо ти на висоті

І веселишся без меж,

То ти знай що і тоді

Я з тобою поруч теж.

Нехай ти є далеко,

Нехай мені не легко,

Але я точно знаю,

Що ти мене відчуєш

За тим як я кохаю

Ти теж завжди сумуєш.

29.12.2022.

...

Мирослав Манюк

з Новим роком, Герої!

З Новим роком наші любі!

З святом вас вітаєм!

Повертайтеся живими,

Вас всіх ми чекаєм.

Дякуєм за мир та спокій,

Тихі дні і ночі.

Щоб були ви всі здорові

Дуже-дуже хочем.

Бережіть себе будь ласка

Й нашу Україну.

Кожен кат, що к нам ступився

Хай тут і загине.

Сил вам, міцності й терпіння,

Вільні ж ви Герої.

Будем разом святкувати

З вами перемогу!

29.12.22

...

Ascker Ckiars

Я ВДАЮСЬ ДО МРІЇ

Завжди самотній часто буваю

І коли з серцем повним надії,

З тугою на схід я поглядаю,

Тоді вдаюсь великої мрії.

А коли я думаю про неї,

У душі зберігаючи дії,

І коли надихають ідеї,

Тоді вдаюсь великої мрії.

А раптом вона, так само як я,

Мріє сидячи в темряві одна?

Тоді нехай пам'ятає ім'я

І нехай мріє про мене вона!

27.12.2022.

...

Мирослав Манюк

ЛЮБЛЮ

Що зі мною?

Тебе нема,

За стіною

Знову зима.

Я питаю:

Чому мрію?

Сам не знаю,

Не розумію.

Ми постійно

Завжди одні.

Дуже дивно:

Навіть у сні

Ти приходиш,

Відразу йдеш.

Поряд ходиш

І не зайдеш.

Я так мріяв…

Мої мрії

Хтось розсіяв

Без надії.

І чому ми

Розлучились,

За три зими

Віджурились?

Вчора ми прощалися,

Всі думки змішалися.

Зрозуміло – плід гіркий,

Визнав долю я свою:

Просто я завжди такий,

Просто я тебе люблю!

26.12.2022.

...

Мирослав Манюк

ХВОРОМУ НА СНІД

Колись і ти

Кохання мав,

Від самоти

Бог не спасав.

"Але час є" -

Ти говорив,

Тільки своє

Ти загубив.

Твій храм згорів

І прапор згнив,

Бо ти не встиг

Спасати їх.

Вся кров брудна

Твого тіла,

Лише вона

Постаріла.

Без каяття

Душа твоя,

А у життя

Межа своя.

Упав вінець,

Згас краєвид.

Тепер кінець,-

У тебе СНІД.

25.12.2022.

...

Мирослав Манюк

МАРНЕ КОХАННЯ

МАРНЕ КОХАННЯ

Скажи мені, хто винен із нас

У тому, що я тебе не знав,

Що палкий вогонь кохання згас,

У тому, що рок нас роз’єднав?

Адже завжди я був готовий

Тебе милою називати.

Ми мріяли про рай чудовий

І довго не лягали спати.

І як було мені жахливо

Дізнатися про твої вади.

Все кохання було брехливо,

Бо я розкрив всі твої зради.

До всіх почуттів ти холодна,

Пророцтво долі відбулося:

Бо залишилася ти одна

І порятунку не знайшлося.

24.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Усім сепаратистам присвячується...

Ах сепаратисти наші,

Пропарашські харі.

Вас з Говерли не даремно

Птахи обісрали.

Кажеш: «Дєдушка наш Ленін!»,

«Все амереканці...».

Але при оцьому всьому

Ходиш в вишиванці?

Щоб ви в пеклі всі горіли,

Дарма тут не жили.

Й по землі, по українській

Більше не ходили.

23.12.22

...

Ascker Ckiars

дерево Сміх

ще чекати б я став благовісника

у незбутному цім божевіллі...

їдуть янголи на триколісному

через небо велосипеді.

і тривожачи хмари ковильні

бог іде серед поля блакитного

наточити священного меду

із калини убогої й бідної

розіпнеться він тяжко на дереві

аж тонкий перехнябиться стан

та блукатиме в соняшнім мареві

як у вірші, який написав

кожне слово написане – справдиться

буде зважено кожен гріх

той же з нас, який богу понравиться

ввійде в рай, там де дерево Сміх

не зростає там дерево Сльози

не зростає там древо Печаль

і зоря полинова пронозливо

зазирає в кривавий Ґрааль.

...

undyber

Рідна матусечко

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

...

Діана Гобой

Місія

«Осінь здивує щедрістю: подарунки через край присипляють. Зима — холодне рукостискання».

Літо, нумо, посунься!

Це я прийшла, Осінь,

З другом, Осіннім Вітром.

Моя місія – зустріти Зиму.

Ти йдеш, озирнися,

Я кидаю на землю жменю бурштину -

Вітер розмете розсипом.

Все розфарбую червоно-жовтим.

У народі мене називають примхливою, непостійною,

За мною стежать синоптики світу.

Йде людина: у плащі, капелюсі. В руці парасолька.

- Навіщо ти взяв її? -

Хмарно, але дощу не буде.

Я іноді синоптиків лишаю з носом.

Кущ винограду світло-коричневий,

Вкрию ковдрою з листя.

Вітер, квітка на клумбі цвіте запізно.

Охолоди її трішечки!

Адже Зима сувора стара.

Сидить на сніговому троні, закутавшись у білу хустку.

Погляд її льодовий.

Птахи, відлітайте на південь!

Час йти — звіримо годинник. Чекаю.

Зима постукає в шибку — піду.

...

Кім

***

Море, я тебе люблю!

Обов'язково приїду -

Зі сходу до заходу сонця день проведем разом.

Я сумую за тобою!

У любові освідчувалися багато хто,

Захоплюючись простором і узбережжям…

Ні моряк - я людина із міста,

Що стояв на берегах твоїх.

Пройтися босоніж кромкою прибою

Водою бризкаючи,

Ось камінь лежить, водою та сонцем вибілений…

Хочу на Піщаний пляж -

Море не стане минулим.

Я зустрічатимуся з тобою.

А поки що, до побачення!

...

Кім

Коловорот

Дев'ять доріг пройду — дев'ять по дев'ять струн,

дев'ять пісень складу — виплету в'яззю рун,

на чотирьох вітрах — хай розлетяться геть,

і на восьми стежках спинять біду і смерть.

А на дев'яту я вийду з вогнем сама.

Вишию сорочки — місячні письмена.

Витчу на полотні — сонячний диво-птах.

В тринадцяти ночах. У дев'яти світах.

А на дев'ятій я тишу свою пряду.

Вийди, сестра-пітьма, мороком на межу,

вийди, сестра-зима, стужею на уста...

Ніч пожирає день, ніч, як ніхто жива —

дихає і болить, в грудях пече вогнем...

У дев'яти світах ніч обернулась днем.

В сяйві сто ста свічок, в полум'ї і в очах...

Колесо заскрипить вороном в небесах.

Колесо заскрипить, спиці замерехтять...

В ніч всіх ночей не спи, серед сто ста багать,

серед сто ста зірок, вигляни, придивись —

в тринадцяти рогах сонце іде увись.

В тринадцяти вінцях рік поверта навспак,

в прірві старих небес креслить забутий знак.

В прірві старих небес між дев'яти світів…

А на дев'ятій я зв'язку несу ключів.

А на дев'ятій я морок жену вогнем —

хай в найтемнішу ніч

лихо

тебе

мине.

2019 р.

...

Маріка

ДО НЕКРАСИВОЇ

Нехай сміються з тебе всі,

Ти не така, це я знаю.

Ти житимеш в своїй красі.

Щастя я тобі бажаю.

І я полюбляю твій сміх,

Твоє прагнення до життя,

Ти не знаєш, що таке гріх,

Зберігаєш серцебиття.

Бути красою ще рано,

Нехай сміються з тебе всі.

Ти ждеш героя з роману

І він прийде в своїй красі.

21.12.2022.

...

Мирослав Манюк

СТРАЖДАННЯ

Те, що любиш, ти не кажи,

Адже на землі є й обман

І там, де були дві межи,

Залишився один туман.

Хочу бути один, повір,

Не можу я серед людей,

Один залишусь я як звір

І це для мене апогей.

Так, добре було з тобою

Сперечатися не буду,

Лише постійно такою

Тебе навіки забуду.

Не потрібен вже життя шум -

Я припустився вигнання.

Один тепер я серед дум

Перенесу це страждання.

19.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Марне

Коли ти ішов - сказав: «При наступній зустрічі у тебе на пальці буде моя обручка»

Сьогодні іду до тебе уперше за майже півроку і на моїй голові замість пишного вельйону - чорна хустка.

Ти обіцяв що зустрінеш мене і вручиш найбільшого в моєму житті букету

Замість цього несу тобі квіти я.

Всього чотири. І солодощі в пакеті.

Їх обіцяла тобі я.

Ромашки та червоні маки

Посилка не знайшла отримувача.

Їх нема кому більше забрати

Я сказала тобі не спіши

Ти повернешся і зробимо як усе треба

Світлий зал, багаті столи

Феєрверки яскраві у небі.

Я сказала коли повернешся

Ми попросим у наших батьків, як прийнято, благословення

Тепер залишається тільки просити

У тебе за нерішучість прощення

Ти сказав: «При наступній зустрічі у тебе на пальці буде моя обручка»

Так і сталося, але моє весільне плаття чорне

А замість серця всередині спалена пустка...

...

metida_kastor

БІЛЯ ВОГНИЩА

Закінчився день,

Я так втомився.

Тихий звук пісень,

Знову з'явився.

Йду до багаття

Де є розмова.

Друзі як браття

Сидять там знову.

Грає гітара,

Не скоро зоря.

Кохана пара

Як у вівтаря.

Біля багаття

Всі колом сидять

Друзі як браття

І всі гомонять.

Хтось із них курить,

Хто тихо мовчить,

Таємно любить,

А де хто кричить.

Ось і я присів

Ближче до вогню,

Друг дає приспів

Пісні про брехню.

У свої думки

Я занурився,

Питають дівки:

Що зажурився?

Полум'я горить,

Сильно палає.

Навпроти сидить

Дівчина сяє.

У думках її

Хочу літати.

Всі мрії свої

Їй передати.

Сидить як квітка,

Та гріє долонь,

Дивиться рідко

І через вогонь.

Та хто ж вона є?

Як звати її?

Взяла все моє

І мрії мої.

Але пришкандибав

Хлопець не з журбою,

Її за руку взяв,

Повів за собою…

І лише один

Залишився я

До тихих годин

Як зійшла зоря .

Буду зопалу,

Слати прокляття,

І до попелу

Згорить багаття...

18.12.2022.

...

Мирослав Манюк

С чєво начінаєцца родіна

С чєво начінаєцца родіна?

С украдєних назв та імьон

Страна - нє страна, а пародія

С загарбаних, дікіх плємьон.

А может ана начінаєцца

С бажання загарбати все.

Бажання нікак нє канчаєцца,

І їх вже віками несе.

С чєво начінаєцца родіна?

З брехні і про себе й про всіх.

Страна - нє страна, а уродіна.

З якої й сміятись не гріх.

А может ана начінаєцца

Із лаптєй, онуч і зі щі?

Історієй ето щітаєцца.

Історію ету учі.

Так чєм же закончіцца родіна?

Возвратом ісконних зємєль!

Вам хватіт, убивцям і злодіям

На кладбіще і на бордель.

Там ваша стіхія ісконная!

Про скрєпит там будєтє пєть.

Ви - маса убивча й зловонная!

Від світу вас слід запєрєть!

...

Мирослава Сидор
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Напиши в своєму стилі 3ФанАрк
02.12.2023
💥Напиши в своєму стилі.💥 Нова субота — новий уривок, щоб попрактикуватися у відточенні власного стил ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83613коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: