Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6647)

Шанс (автобіографічне для "Плането, я тут")

1. Зустріч

«Вставай, іди. Іди за мною,

Не бійся сил тобі додам.

Чого такою є сумною?

Так, рано йти ще по рокам.

Так трапилось, кінець дороги,

Що привела тебе сюди.

Всі втрати твої, перемоги

Залиш, нащадкам поклади». -

ВІН говорив мені тихенько

Та лагідно, підняти, щоб.

І почала я помаленьку

Останню цю зі своїх спроб.

Як важко було сил зібрати,

Щоб тільки руку підвести.

Не встигла більше назбирати

Та попросити: «Відпусти!»

Як в грудях знову зажурчало -

Струмок - для сина молочко.

І серце гучно застучало:

«Ти не здавайся, Галочко!

На тебе вдома всі чекають,

Новонароджений малюк,

Кохана донечка з ним грає,

В лікарні стався певно глюк».

Встаю так важко далі з ліжка,

Іду до НЬОГО. Довгий шлях.

Повільно досить, бо одишка

Заплуталася в зусилля́х.

Я підійшла впритул до НЬОГО,

Відчула легкість, біль мій зник,

Тепла ЙОГО безо́днього,

В пото́йсвіт, мабуть, провідник.

Уважно просто подивився,

Затримав погляд геть на мить,

Сказав мені: «Я помилився,

Ти маєш справи, отже - жить.

Скоріше повертай до сина,

Його потрібно годувати,

Це важка доля - сиротина,

А ти вже двох діток є мати.

Іди, щоб жити та кохати,

Є час, хай діти підростуть.

Про чоловіка маєш дбати

Та більшого в житті сягнуть».

2. Прийшла до тями

Прийшла до тями дуже швидко,

Назад дорога - в один крок.

Від ліків гірко, навіть, гидко,

Та з голови не йде урок.

Хтось сіпає мене за ноги,

Аж троє поряд лікарів.

Говорять про мої пологи,

Одного знаю. Постарів.

Мій голос налякав їх сильно,

У комі вже давно була.

Та промовляю їм повільно:

«Вернутись дозвіл здобула.

Я знаю вас, ми зустрічались,

Ось тільки що, хвилинку геть!»

До ваших слів всі дослухались,

Розпочалася круговерть!"

Відповідає лікар дивно:

«Я перший день працюю тут,

Ваш лімфовузол ексклюзивно

Зашию, буде very good.

Ви були в комі, вже все добре,

Тепер візьмемося за вас.

У барокамеру, щоб вкотре,

Сил накопичити запас».

В реанімації два тижні

Ще плюс до того, що було,

Хірурги, сестри дивовижні,

Життя потрохи загуло.

3. Повернення

Відділення прийняло сухо,

Почала заново ходить.

Образливе щось долітало в вуха:

«Такій ось немічній не жить».

Уваги, втім, я не звертала,

До дому прагнула скоріш.

Моя родина там чекала,

Тож мала бути хоробріш.

Вага зосталась в половину,

Та сили волі - на троїх.

Потрібна донечці та сину,

Дитячий хочу чути сміх.

На сходинку підняти ногу

Ніяк не можу, чоловік

Прийшов мені на допомогу

Та всі страхи мої прирік.

Піднялись ледь на поверх третій,

До сина вперше підійшла.

Малий, худенький, але ве́ртій.

Як довго я до тебе йшла.

Донька із школи повернулась,

В сльозах припала до грудей,

І цілий день ось так горнулась,

Розповідала про ліцей...

Щось шепотіла та порхала

Навколо мене пташеня.

Що прирекли на смерть, не знала,

Підняти мала немовля.

4. Післямова

Тридцятиріччя вже за місяць,

На стіл - з домашньої печі.

Життя нас б'є, вовтузить, містить,

Та разом сили даючи.

А через рік вже за кордоном

Я у відрядженні була.

Тим бабським злючим забобонам

Втягнути в відчай не дала.

Бабуся вже, онучку маю,

Дивлюся позитивно в світ.

Проблеми по життю долаю,

Та знаю: це ще не зеніт!

...

Галина Студінська

Шум тиші

Я чую вухами

як електричні струми шумлять в проводах

Мабуть зараз зірве дах

Від цього шуму

І суму

Й печалі

Можна я запитаю «що далі?»

Ні

Я закричу

«Мать вашу, що далі!?»

А у відповідь тиша

І шум у стінах

І так кожну днину

( пішла народила дитину )

Коли перестане боліти в грудях?

Коли закінчиться той клятий лютий?

В тиші так гучно, що боляче вухам

А ти мовчи і просто слухай

Внутрішній голос стомився кричати

Як хочеться мріяти

Вбивати

І спати.

А електричні струми шумлять в проводах

І напевно мені таки зірвало дах

...

Olya Ollivandrovna

Про Муз та їхніх Майстрів

Присвячено подружці...

Заспокойся та розкажи вітрам

Про свої біль та відблиски долі...

Поверни рядки чужим «майстрам»,

Усвідом, де «я», а де «ми».

На тарілці часів кожен німий жалем.

Кожен бог у чомусь вічний гравець.

Адже немає в цьому житті проблем —

Самі малюємо свій хрест та кінець.

Не спалюй думки, тіло до «дна»...

«Все проходить, і це пройде»!

...Я теж сторінки спалювала щодня...

Але від себе не втекти — знайде!

Розкажи вірою про що твій шлях...

Задихнутись? Тліти? Згоріти?

...Твій Майстер писав не лише про жах,

Там є й про кохання... Час зрозуміти!

Не губися у світі тиші безодень,

Порожнечі темряви та задухи стін...

Музи потроху будують мости щодень,

Навіть якщо Майстер німий, а рукопис — тлін.

~17•11•18~

...

Lexa T. Kuro
16+

Обірване

Гучно розпочався ранок,

Під ракетний дощ сніданок.

Шкода, що і не субота -

Ще попереду робота.

Вчора все було чудово -

Підкорявся світ навколо.

Засинав щасливим знов -

Наші виграли в футбол!

А сьогодні сів в тролейбус,

Через греблю звичний рейс.

Все по графіку, є плани:

Діти вдома, сестри, мами.

Стихло наче, друг, знайома -

Всі вже тут, ніхто не вдома.

Та раптово спалах світла

Обірвав вертання в житла.

...

Легрей

Я тільки хочу...

Я тільки хочу спитати, як ти?

Чи сяють іще твої стомлені очі?

Чи відчувають тепло задубілі руки?

Чи ще надії твої не зблякли?

Чи ті слова, що казав пророчі?

А я не звикну ніяк до розлуки...

Шукаю розуміння в чужих обличчях,

Рахую хвилини щастя кожного дня;

Загалом, продовжую жити як можу,

Та в серце, здається, щоразу вбивають цвях,

І тоді я мовчки зриваюсь на перехожих,

Коли випадково чую твоє ім'я.

Я тільки хочу спитати, як ти?

Давно не чула твій хриплий голос

Розумію, що помиляюсь,

Шукаючи серцебиття інтонацій,

Хапаючи, наче останній подих

Спогади, яким я все ще довіряю.

Я тільки хочу спитати, де ти?

Більше не витримаю цього незнання,

Нехай чорна діра затягує усередину,

Руйнуючи невизначені мости.

Що зміниться від вимушеного мовчання,

Коли всі думки упередженні?..

Я знаю, що скоро усе скінчиться.

Надіюсь, боючись промовляти вголос

Слова, що блукають околицями думок.

І старому горю в запалих очницях

Засміється, в майбутньому зрощений колос,

Що туманними днями кликав до перемог.

Я тільки хочу знати, що ти вижив,

Що вдихаєш повітря, сповнене почуттів.

Зустрічаєш світанок,

У долі випросивши мережив,

І, дивлячись, як у пеклі карають катів,

Скинеш нарешті важкий обладунок.

...

Євгенія Петрікова

Негода

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла.

Дощу моя земле чекала —

Чистої сили з небес...

Верба сльози ховала,

До долу гілки схиляла,

Листям вітри зазивала...

Чекала земля чудес...

Лякала негода, лякала,

Ревіла, жбурляла, ковтала...

Громом думки гартувала...

Дух міццю землі воскрес...

Блищало на небі, блищало.

Кричало вороже, кричало.

А потім воно задрімало,

Неначе втомився Арес...

Верба шепотіла, співала,

Вітрами дощі зазивала,

Мою землю плекала...

В неї був побратим верес...

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла,

А потім водою співала —

Чистою душею небес...

~квітень•2023~

...

Lexa T. Kuro

МАЛЮНКИ

Аня, шість років. Солдат з автоматом.

Прапор. Голубка у небі летить.

В Колі - два танки, бійці із комбатом.

Поруч будинок палає-горить.

З третьго класу Світланка калину

Пишну малює й дівчину сумну.

Пише красиво "Люблю Україну"

Дякує воїнам із ЗСУ.

Вася малює у небі ракети,

Вибухи й полум'я, танк з прапорцем...

Катя малює - солдати уходять.

В дівчини сльози стікають лицем...

Дякуєм, діти. Та іншого разу

Хай на малюнках біліє село,

Квітнуть красиві букети у вазах,

Сяє у вікнах начищене скло.

Коля із татом рибалить на вудку, 

Катя гуляє з батьками в саду.

Васі дідусь із верби робить дудку,

Кіцьку Світланочка гладить руду.

Тато у Ані вернувся додому,

Викинув піксель брудний у сміття,

Вийшов у місто в костюмі новому,

В тата попереду - довге життя.

Аня і тата, і маму за руки

Міцно тримає в кіно ідучи.

Фільм на екрані - де не вибухає.

Плачуть від сміху лише глядачі.

Хай на малюнках веселки ясніють,

Хай на малюнках буяє весна.

Хай на малюнках всі діти радіють.

Хай на малюнках... скінчиться війна...

...

Максим Сальва

...нуль

п.с. саунд трек EDEN - Wake Up

щось згасає,

коли ніхто не розуміє

коли холодними очима людська зграя дивиться на тебе

але нічого не бачить

не бачить людину

не бачить ні сердя, ні душі, ні краплини нічого із того,

що мало би бути у всіх

замовкає,

коли дощ накрапає

коли по щоках потьоками солоними ллється

і не падає під ноги тобі, бо ти

ковтаєш в середину... все це

і засинаєш в собі

так буває,

коли ніхто тебе не знає

ніхто не бачить

ніхто тобі не пробачить

бо ти не такий, якого треба їм

не такий, як би їм хотілось

ти відчуваєш не те, що вони розуміють

ти робиш не те, що і вони вміють

ти говориш не так, як вони хочуть чути

ти дихаєш надто голосно, а може занадто тихо

ти думаєш надто широко, або надто чисто

ти хочеш літати, коли всі навколо повзають

тобі начхати на все, на всі превілейовані постаті

на всі марення осторонь

на всю добавну філософію

бо всердині

нуль...

затухає,

коли не розуміють

коли тебе не знають

коли тебе не чують

коли тебе не бачать

коли ніхто за тобою вже не сумує

коли давно вже просто нікому

коли позаду все життя чорними віхами

коли попереду все біле від снігу, а не від твого яскравого світла

коли всередині тільки глибина і все, що вона може - лише втопити

як рибину тебе вчіпити і на пісок

і більше нікуди себе подіти

а за вікном лише ласкавий вітер

і через деякий час там розквітнуть квіти

там бігатимуть чужі тобі діти

там буде все добре

у цілому живому світі,

бо йому все одно

нуль... в твоїй серцевині

і все, що ти можеш

по колу бігти

бо ти і сам

тільки нуль.

...

Ія Лін & Ізумі Хо

Навесні

Тумани, зливи — осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай!

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв «кохай»..

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T. Kuro

Війна

Облітають абрикоси

На кривавії покоси

Знов стогнатиме земля

Як злітатимуть з гілля

Зграї чорно - чорних круків

Застигає кров від гуків

Все лунає все біжить

Все ховається тремтить

Люди звірі і птахи

Розбігайтесь хто куди!...

Облітають абрикоси

Від війни сивіють коси.

2019

...

Mia

Зустрічай мене гомін юрби

Те, що надихає....

Переглянула фільм "Джіа" з моєю улюбленою актрисою Анжеліною Джолі в головній ролі, а в голові рядки нового вірша

*****

Зустрічай мене гомін юрби.

Зустрічай у латах з шовку й пір' я!

Як тобі мій новий вид?

Я вибух! Феєрверк! Я вічне свято . ..

Я там де всі і кожен!

Я вже будую власний п' єдестал

...

Альона Сохацька

Чаклунка

Чаклунка чаклує в чарці чарівний світ,

А часом вона чаклує чорнильний чад…

Гвоздика, вино, кориця, і дикий глід,

І ти розумієш –

Не буде шляху назад…

На сонці зігралась ящірка

чи дракон?

Залежить від того як близько

ти підійдеш…

Мізинцем незграбно руни у телефон…

А раптом вона там пише тобі щось теж?

І серце давно на друзки…

Й життя також…

І в юшки в обід сьогодні був дивний смак,

Ми часом так безпорадно, так мало можемо…

Шукаємо рятівний ефемерний знак,

Знаходимо конюшину – чотирилист,

І віримо, що складеться нарешті пазл

З усього, що так важливо було колись,

От просто так начаклується

Цього разу….

...

Ірина Спірідонова

Резиденція

Подавайте заявку митці і мисткині

На резиденцію в селищі Порожні Пагорби

Між Долішнім Івачівом і Старим Мерчиком

За підтримки БФ "Українська діаспора"

Обов'язково бути ФОПом або мати родича ФОПа

Термін резиденції три роки

Але для вас вони минуть за три тижні

Чекаємо на ваші заявки

Обіцяємо багато нетворкінгу і промоцію ваших творів

Перевага бездітним і неодруженим

Схильним до палких поцілунків

Витривалим митцям і мисткиням

Десь під кущем троянд і шипшини

Що росте корінням назовні

Коли заспіває німий безголовий півень

Тобто у грудні

Настане дедлайн.

...

Тетяна Жучок

Таких, як ти, кохають до нестями

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя,

Таким, як ти, дарують подарунки,

Не просто квіти і прикраси золоті,

Їм віддають усі свої цілунки,

Без них душа згорає у вогні,

Таким, як ти, присвячують сонети,

Вночі співають довго під вікном,

І почуттів, сповнені куплети,

Ти запиваєш дорогим білим вином,

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя.

...

Two-V

Битва

Краплі крові їдкі, як отруйний паслін, -

слід смертельний потвори страшної.

Серед згарищ і тіл де-не-де ще вогні

дожирали вціліле від зброї.

Із боліт приповзла, коли Сонце зайшло,

Місяць теж десь блукав поміж тіней,

як дихнула вогнем і забила хвостом,

поруч воронів зграї злетіли.

Це чудовисько-зло, що без серця й душі,

і любові не знало ніколи,

народила брехня, згаслі очі пусті,

булькотіла зневага в утробі.

Сотень сім і ще сім, та ще десять по сім -

стільки днів боронилося світло.

Звір насіння своє розкидав світом всім,

володіти Землею хотілось.

Йшли сміливі у бій не з булатним мечем

і не зорі у небі, й заграви...

А калина в сльозах - сік багряний тече,

їх серця у плоди заховала.

Ніч горіла вогнем, щоби день не загас,

без жалю була битва кривава.

Змієборців тепер ціле військо у нас,

але й Сотень Небесних чимало.

...

dracena72Natalka

Знайди мене!

Знайди мене, будь ласка, у безодні,

Бо я колись там крила загубив.

Там дні досить холодні та самотні,

І темрява палає навкруги.

Знайди мене, будь ласка, десь на небі,

Бо я колись туди любив літать,

Польоти ті були такі шалені!

І мандрував я там по всіх світах.

Знайди мене, будь ласка, на рівнинах,

Бо я колись любив там спочивать,

Там стін нема, і там вітри бурхливі,

Втім, у душі там можна спокій мать...

Знайди мене, будь ласка, у лісах,

Я там шукав романтику природню,

Прекрасно пахне в лісі суміш трав,

І всі тварини там - чудові й благородні.

Знайди мене, будь ласка, на морях,

Там лікував себе від того, що боліло

Образи, біль, тугу, тваринний страх,

А неба краєвиди багровіли.

Знайди мене, хоч десь мене знайди...

Бо я тебе шукав і не знаходив,

Для нас ще не збудовані мости,

А я чекаю на твій ніжний подих.

...

Мейлі Рейн

Слуги самотини

•••

Дракон ширяв над

Морем. Тепер спочиває

У фіалковім гаї.

•••

Русалка сидить

На піску. Її сполохав

Люд. Плюсь у ріку.

•••

Прихисток для

Ворони на полі з

Черепів. Іде маг.

•••

Осіннє листя гниє

У саду. Полем никає

Мара — каже люд.

•••

Листопадові

Нічниці чапіють коло

Домів. Кіт шипить.

•••

Серед руїн хати —

Згарок. Лада схилилась,

Німо спогляда.

•••

Гурт чоловіків

Обступив дівча. Свист. Тепло.

Усміх Літавиці.

...

Вікторія Бура

Чарівниця

Зашепчеш амулет з насінням

Попросиш зілля випити до дна

І зникнешь тихо, наче сновидіння

Побачимося як прийде весна.

Знайдеш мене у кришталевій кулі,

Там сплетені немовби світло й тінь

Мої дороги - пройдені, минулі

Та інші, ще не звідані путі

Ти заклинаєш грім і блискавицю

А я життя присвячую тобі

Не сплю тоді, коли тобі не спиться

Сумую, коли тонеш у журбі

Я чую голос твій в пориві вітру

Твій погляд наче відблиск зір вночі

Як усміхнешся - мені сонце світить,

Крізь сльози злив, веселку плетучи

Приречені назавжди до розлуки

Закляті на мечі і патериці

Поєднані як у аккорді звуки

Закохані - Блукач і Чарівниця

...

Олексій Хмельницький

Розкажи мені

Більш ніж півтора роки як двадцять друге.

Розкажи мені: якою я була до війни?

Чи бачила сни? Які я бачила сни?

Що було – якщо було – підставою задля туги?

Більш ніж півтора роки тягнеться двадцять друге.

В мене день народження навесні, –

Як дожити до тої весни?

Розкажи мені, якими ми всі були –

Мабуть, наївними, бо що знали про любов?

А що про ненависть? Я не пам’ятаю розмов,

Не пам’ятаю облич, що колись, до тої імли,

Що впала на землю, були важливі... Якими ми всі були?

Вибухи й темрява, гордість й надія, жага перемоги –

Чи все це було вже тоді? Чи боліло, як зараз болить?

Я шукаю дорогу назад, до себе, шукаю шляхів вперед...

Я заблукала і водночас йду вірно, як раніше ніколи не йшла.

Чи все, що було раніше, реально? Чи все це попіл й зола?

Знову осінь. Бджоли зібрали мед, шумить очерет,

Відбій тривоги, кіт заповзає під теплий плед...

Розкажи мені, яким буде двадцять третє,

Коли на годиннику стрілка

Врешті-решт перескочить вперед?

...

Валерія Малахова
16+

Шабаш

Смарагди лісу прикривають

пекельні танці демониць.

Довкруж багаття ті гуляють,

вогонь ще більш між них горить.

Іскряться постаті відьомські,

вітри шугають поміж крон.

Висить над ними невідомість,

світило срібне хоче кров.

Шалений регіт, хрускіт плоті,

і поміж сміху зойки жертв.

Звиваються чортиці голі,

свою сестрицю кличуть - смерть.

А полум'я смакує стопи,

здіймається по стегнах вверх.

І лиже, лиже: руки, скроні -

радіє щиро з тих пожертв.

Відьомство закричало гучно,

почуло пекло той їх клич,

прийняло жертву і замкнуло

ворота на вогненний ключ.

Жінки зітхнули: час вертатись,

їх зрадники пішли униз.

Навчились відьми шануватись

і свідок цьому - срібний диск.

(Жовтень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Бринить натхнення у повітрі

Бринить натхнення у повітрі,

Тріпочуть крильцями думки.

Солодкі мари закрутились в вихрі,

Заполонивши всі чаші.

Долоні міцно марева тримають,

Чарівні кошики плетуть,

А очі сни перебирають,

Із них примарні соки п'ють.

У думці ж загубилась нитка -

Така тоненька та в'юнка.

Я йду цією стежкою повільно,

Шукаючи краєчок у гілках.

"Ти де? Ти де?" - луна гукає,

А вітер листям шелестить.

Усе живе та неживе шукає,

А вона заховалася та спить.

Криваві сльози, біль та піт,

Ти збожеволів, сил нема.

І тут вона приходить...

Ні, почекайте, це не та нитка!

І знову відчай хвилею находить.

Ці кришталеві кульки котяться і котяться,

Злітають легко, а ти стоїш в крові.

І кошики стоять уже заповнені,

Тому від кульок залишаються друзки.

І ти береш ту нитку, що зосталась,

Нанизуєш на неї цей кришталь.

А воно гарно на сонці грає,

І зник той смуток вже і жаль.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Ти козачка-я козак

Ти козачка-я козак,

Ми з тобою рідня,

Подивися:от це з рушницею то є я.

Росте цією весною буйно трава,

А ми з тобою на війну йдемо,

Чи ми те що шукаємо знайдемо,

Але точно знаю-шлях не легкий пройдемо.

Ти козачка - я козак,

Ми з тобою рідня,

Нехай в світі відбувається фігня,

А ми разом проти всіх,

На зло всім лунає з уст сміх.

Прилинь пригорни наче востаннє,

То може ще поживемо та ніхто не знає,

Нас лише любов в сіті цьому тримає.

Ми боремося за країну нашу,

Поклич сусідку Наташу,

Ми разом вип’ємо за довгі літа,

Ворога покладе дужа рука твоя.

...

Діана Гобой

в кав"ярні...

в кав'ярні

загублені містом

в самотності я та осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.

і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні,

в якому мелодія тиха

вплелася у віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.

і зустрічі тут як прощання,

і могоголосий гомін,

і за філіжанкою кави

раптовий

та щемний спомин.

авта у дощу віддзеркальні

в калюжах,

вітринах мокрих.

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра.

в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа,

у квітах ніжного вітру.

виходжу з кав'ярні у вечір,

в холодне забуте місто,

в обійми похмурих вулиць

під дощ цей,

що шепіт пісні.

ховаюся під парасолю...

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність,

у волі що змерзла зовсім.........

...

Ем Скитаній

Діти виростають за двадцять чотири години

Діти виростають за двадцять чотири години,

Вигодовуючи мужність іти вперед,

Прокидається з середини, наче з домовини,

Глибоко зарите коріння старих дерев.

Кажуть, у сміливих завжди є щастя,

Та скільки треба часу щоби його знайти?

В'яжучи силу волі мотузками на зап'ястях,

Чи треба сміливість, щоб падати на щити?

А якби мати шанс просто чекати дива?..

І не думати про важливе від миті до миті;

Може б жили собі спокійно і неважливо

В якомусь ідеально-утопічному світі?..

Ні! «Якби» тільки забивають голову мотлохом,

Вигодовуючи під серцем кубла отруйних змій.

Стирають різницю між правдою і непотребом,

Будують із нього фортеці незримих мрій.

А війна ніколи не постукає в двері,

Не спитає дозволу, не чекатиме, щоб зайти,

Дика королева божевільних імперій,

Гниллю отрути стікає кордонами до мети.

Двадцять чотири години і ти вже дорослий,

Іншим не вистачає і сотні літ.

Вдих, видих, крок — і вже сиве волосся,

Кілька ударів серця з надгробних плит.

Кілька хвилин позичених у мінливого завтра,

Кілька маленьких сонць схованих у кишені,

І ти вже біжиш, біжиш вперед з високого старту,

Надриваючи криком легені.

...

Євгенія Петрікова

ЗАХИСНИКАМ

Стою на захисті. Вночі.

Немов той звір шалений.

В моїх очах горять вогні

І кров бурлить у венах.

Моя сім'я, мій край, мій дім —

Це все мені важливе.

І не впустити дикунів —

Завдання особливе.

Забув уже про сон і біль,

Волаю від знемоги.

Та у думках одна лиш ціль —

Ми всі ждем ПЕРЕМОГИ!!!

***

Славетний Воїне, Боєць,

Твій подвиг героїчний

Живе хай в пам'яті сердець

Від нині і довічно!!! ❤️❤️❤️

...

Amara

Absurdum

Буває сидиш одна,

А поряд нікого нема.

Й ніхто не скаже "Кохаю!",

Не зробить у ліжко чаю.

В обійми не огорне

І в сні не згадає тебе.

Не візьме за руку у мить,

Коли твоє серце болить.

І всіх нас таких не злічить,

Хто вдома самотній сидить.

Чому ж при такому числі

Нема половинки мені?

...

Amara

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І, в почуттів шаленому напливі,

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara

Гомоніло небо

Гомоніло небо сповнене росою

І сварилось степу благою водою.

Вітер яром нісся, щиро вихвалявся,

У липневий вечір добром озивався.

Степ живий радіє – п’є і не нап’ється,

Нива живодайна серпнем відгукнеться.

Хлібні ниви зріють, в колос силу дбають,

На обжинки пісню люди заспівають.

Прокотився вітер, та поміж хатами,

Краю мій козацький ти живий піснями!

Ти моя перлина – ти не Дике поле!

Колосяться ниви, як безкрайнє море.

Річка вужем в’ється поміж берегами,

А козацька слава не помре віками.

Вона буде з нами вічно в світі жити,

Щоб кургани слави в степу сторожити.

Гомоніло небо, громовиця била,

Козакам по крові – хліб всьому мірило!

Степ живий радіє благодатній силі:

З хлібом – ми заможні, з хліба – ростуть крила!

...

Анатолій

Червень 2023

Червоне зарево здійнялося на сході,

палючим спалахом розлилося по жилах.

Над людством піднялося, щоб горіти. Згодом

спуститися із вереснем на жовтих крилах.

Комусь принесло сяйво усмішок промінних,

веселий гомін, запах флокси, айстри, липи...

Для когось виклик долі й часу, щоб зуміти

ножами сонця розітнути болю схлипи.

Люб'язно пропонує спеку та засмагу,

сердито варить землю в казанку червонім.

Вогненним язиком зчищає світу рани,

тримаючи в кишені три тузи чирвові.

Для мене червень запалив новий світанок,

мов лезом розчеркнув примарний морок тиші.

Вся невідомість вчора скресла, бо на ганок

сьогодні літо принесло надійні брижі.

(Червень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Waiting for my spring

Чомусь раптово захотілося весни,

З таким приємним, теплим, свіжим вітром,

Який вривався б вихрем навіть в сни,

Забрав тривоги й зі світанком зникнув.

Чомусь раптово захотілось квітів вишні -

тендітних пелюсток сліпучо-білих,

Що усмішку в самій душі залишать

І сміхом стануть в формі ягід спілих.

Чомусь раптово захотілося тепла!

Від сонця, від землі, від всього світу!

Аби в житті розпочалась нова глава,

Що сльози сумніву і страху ніжно витре.

...

Yana

хто знає як це робити?

Любіть того, хто не робить з вашого серця суцільну рану.

Хто готовий кілометри й роки долати, лише б побути хоч трохи з вами.

Хто дихає вами, хто вбиває за вас старанно,

З ким у вас на двох спільні шрами.

Хто буде жити у ваших рядках,

Хто навіть після смерті буде оживати у думках.

Любіть тих, хто знає як це робити.

Будьте з ними просто, без особливої на то причини.

...

Артеміда

Знаєш, як у житті буває?

Знаєш, як у житті буває?

Одні зраджують інших.

Знаєш, як у житті буває?

Не завжди обирають ліпших.

Буває надають перевагу тим,

Що не мають принципів.

Не дивуйся - це життя,

Воно не завжди діє згідно звичаїв.

Не все йде як хочеш того ти,

Іноді бувають збої.

Не збивайся з власної тропи,

Бо ніхто за тебе не пройде її.

...

Алі

Різдво

Хай світлом сповняться серця

і зійде із небес надія.

Хай щастя в'ється без кінця,

бо родить сина нам Марія.

Хай радість ллється через край,

бо прийде свято і колядка.

Хай лине містом й понад гай

і у селі душі співанка.

Хай мрії збудуться умить

і розцвіте бутон любові.

Серденько більше не болить,

Ісуса прийняти готові.

Хай пісня рветься із грудей,

колядку весело співаймо.

Щоб Бог почув своїх дітей,

йому пошану ми віддаймо.

Хай славиться його ім'я!

Хай Бог-Ісус прийме нас нині!

В любові є душа моя,

бо воплотився спас в дитині.

Хай чутка лине із небес:

Христос родився у вертепі!

Бо це є чудо із чудес,

що сталось на землі й на небі.

Христос ся рождає!

(січень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Миколай також за мир

Здіймаються вогні до неба,

чорніє спалена земля.

Ординцям крові людства треба,

його гірка сумна сльоза.

Та Українці не здаються,

із нами Бог і всі святі.

На фронті ЗСУ відважно б'ються

за мир і щастя на землі.

Героям хвацько помагають

всі легіони із небес.

Крилаті янголи літають

і трудяться, щоб ворог щез.

Тому ми точно переможем,

я впевнений, що стане сил.

Отця святого лиш попрошу,

бо Миколай також за мир.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

цинічний

мене сьогодні заледь не назвали геєм

коротше, я перестрівся з одним знайомим,

а він мені пояснює,

чому в мене щось

не склалось.

так, ніби він усе про мене знає

насправді він вірянин,

до того ж московського патріархату

я кажу йому, що за тобою

хтось стоїть

врешті-решт, ми все рівно

заговорили про нього –

про Бога.

й коли він вирішив,

що мене відцурався саме він,

але чому саме, зрозуміти не міг,

то щось таке й

ляпнув.

дівчата, які мене знають,

усміхнулись би, мабуть, так

само, як і я!

його Бог може мене й відцурався,

звісно, тому що в кожного

він, вочевидь, що

свій.

це щось таке

всередині

тебе, що ти завжди

знаєш, що ти

не сам!

але за всіма зовнішніми ознаками,

скажіть, хто від

нього ще не відцурався?

...

мелхіседек

Жовтень

Меланхолійно капають сльози

з її обтяжених мокрих очей.

Підкрадаються тихо морози,

торкнувшись ніжних осінніх плечей.

Вітер заграв на скрипочці гучно

і розпочав свій веселий танок.

в танці осіннім так милозвучно

з ним закружляв жовтенький листок.

Музика плавно, із переливом

уповільнилась, змінила свій темп.

В ніжному вальсі все розчинилось,

довкіль не стало ні часу, ні меж.

Жовтий листок кружляв у повітрі,

обтяжені очі лили дощі.

Хмари осінні промені світлі

закутали щільно в своїм плащі.

Меланхолійно падають сльози,

та смутку годі шукати в очах.

Поки далеко грізні морози

листок осінній кружляє у снах.

(жовтень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Я до тебе кричала у грози

Я до тебе кричала у грози -

Крик мій вітер сточив, наче камінь.

Я розтала в погодних прогнозах,

Захлинулась в слизькому тумані.

По стежках я блукала сліпая,

Ніби очі віддала у плату

За красу, що в степу, як німая,

Вже стоїть і чекає на страту.

То не осінь, то фарба погана,

Позолотою тане під ноги.

Я до тебе кричала, мов п'яна,

Але чули мене лише боги.

Доки зелень не зникла до літа,

Вітер крик мій хай сточить до граней.

Навесні я з тобою розквітла,

А тепер захлинаюсь в коханні.

...

Ївга Лютневська

Бути собою

Коли бути самим собою – наче виклик

усім пов'язаним договорами.

Чуєш, відчуй неповторний смак поміж

схваленнями та соромом!

Коли натовп перетворюється на звіра, а

люди зникають, захопившись

інстинктами...

Йти легковажно поміж жінками та

особистими принципами!

Повторюю, бути собою – це значить

робити хороші речі,

зазіхаючи на звичаї, схожі на

підводні течії.

Бути усюди вдома, особливо з людьми

тендітно-простими,

та оминати чужі володіння, оточені

привидами!

Бути на хвилі своїй, бути легким,

як пір'їнка,

бути приводом для оман або ж...

для вчинків!

11.07.2019

...

мелхіседек
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137227коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: