Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Остання пісня

Чарівна пісня крізь долину лине,

Вона відроджує життя в коріннях.

Але в той час, хто грає в муках гине,

Ховає дуб могучий його тінню.

Перед його очима тисячі кривавих битв-

Він переміг і зміїв і драконів.

Але отримав рану він від тих,

Хто був важливіший всіх законів.

Навіть не тіло вже в агонії болить,

А згорає феніксом душа.

Вона неначе полум'я тремтить

І згасає неспішно до кінця.

З друзями вогонь і воду він пройшов

Але прощатися прийшла пора.

Ця пісня для нього і тих хто відійшов,

Його казка вже кінець свій віднайшла.

...

Hua Weisheng

Крик

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Мені не треба, щоб про це знали люди.

Я хочу лежати із заплющеними очима

І відчувати на собі твої руки.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не так, як правильно, треба, заведено,

Не треба того, "що-робиш-а-значить-любиш".

Піклуйся так, як тільки нам відведено.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не називай мене єдиною.

Будь разом з іншою.

Тримай її за руку,

Цілуй у сакурах,

Губіть свої сплетені силуети

в дзеркалах бруку

серед промоклих стін,

в дощатих мурах.

Роби, що хочеш, тільки

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не роби, що правильно, роби, як я хочу.

Нехай твій подих щоки мені лоскоче

За щільними фіранками твоєї квартири.

Губись у моєму волоссі,

Огорни моє тіло собою.

Сховай мене від усього світу

У ванні з теплою водою.

Я згадаю, як все починалось,

Згадаю болі,

попіл,

холод,

морозний подих, який дивно пікся

на тілі зашкарублою кіркою.

Згадаю дороги, побиті чорними ротами,

покришені асфальти "рана-на-рані",

поламані дерева, ноги, нігті, долі,

вивернуте місиво життя з будинку на дорогу:

у попелі малюнки,

одяг в плямах крові,

земля,

книжки,

обвуглені фотокартки...

ШМАТКИ ЖИТТЯ, НА РОЗІ, ПРОСТО НЕБА!

Кричати хочеться - не навчена кричати.

Боротися не зможу й не могла.

Мені так боляче.. аж пафосно у слові.

А кому зараз не боляче?!

....Я все це згадую. ніколи не забуду.

Просто не зможу, бо воно моє.

Уже моє... Як вбита ввіч погроза

Назавжди страху трохи додає.

Тому піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Я так багато бачила, я б краще того не знала.

Я так хочу пам'ятати з цих місяців тільки твої обійми.

Мені їх завжди, завжди буде мало.

...

portfoliosmia

Думки

Душа горить,палає.

Безвихідь розум давить.

Надія тане на очах.

Невже народе мій виходу немає?

Невже нам вічно в рабстві жить?

Чому мовчить наш вільний дух?

Чому образи ми ковтаєм?

Чому забули свій козацький вільний рід?

Просніться люди Святої України.

Просніться й окови розірвіть.

Так велів нам геній наш Тарас.

Просніться і повстаньте.

Очистіть тіло України

Від паразитів й ворогів.

19.06.2020.

...

Ярек Грицило

Думки

Минає день,проходить рік,

Століття пропливають не замітно.

І тільки не міняється ніколи стогін,плач,

Вкраїнського народу.

За що караєш Боже мій,

Ти люд Святої України?

За щирість,за любов,за руки роботящі,

За що скажи мені?

Не я караю вас,говорить Бог,

Самі себе караєти ви.

Сусіди плюють вам у лице,

Злодії обкрадають вас,

Убивці дітей вбивають ваших.

А ви як ниції раби, дякуєте їм.

Не я караю вас,не я.

Самі себе караєте ви.

8.06.2020.

...

Ярек Грицило

В Оливному саду молиться Христос

В Оливному саду молиться Христос

Він не словами – серцем з Батьком розмовляє

І просить в цю останню мить за нас

За кожного, за кого на смерть іти скоро має

У нічній тиші молиться за світ Ісус

Кровавий піт на лице вкотре виступає

В поривах молитов й душевних мук

З Отцем тут перед смертю розмовляє

Вже вибила година – час уже настав

І владу зло над світом на мить захопило

Щоб збулось все, що попереджав

Щоб кровна жертва гріх людський відмила

За містом на Голгофті розп’явся Христос

Щоб дарувати шлях до вічного життя

Котре дається лише через віру й хрест

Бо через покаяння приходить спасіння

ілюстрація з інтернету

...

Ruslan Barkalov

16.04.22

І ще один день проминає.

Проходить він, а за ним й ніч.

Щось поряд знову вибухає,

Герої б’ються пліч о пліч.

А русня клята нападає.

Так й хоче тої всій війни.

Хай кожен с жахом помирає,

Бо дім побачать лише в сні

До ворогів жалю не маєм

Помрете всі і разом з тим

Ми вам усе ще пригадаєм

І знов країну захистим!

16.04.2022

...

Ascker Ckiars

Відібрана мрія Париж

Ми були з тобою в Парижі.

Ти був тут душею,

А я була тілом.

Ти кохав мене і Париж,

А я кохала тебе.

Твоє тіло назавжди залишилося вдома,

Там в Ірпені.

Моя душа назавжди лишилася з тобою.

Ти мріяв побувати в Парижі,

Побачити Лувр,

Відвідати Notre Dame de Paris,

Проте ти залишився з Батьківщиною,

Зі своєю країною.

Ти обіцяв, що ми зустрінемося в Парижі,

Як тоді, в ту саму ніч.

І ось, я зараз тут без тебе,

А ти навіки лишився героєм в Ірпені.

Ну ось, ми були з тобою в Парижі.

Ти був тут душею,

А я була тілом...

...

Ярослава

О війні

Той звук сирени швидких допомог

Завжди у наших спогадах він буде.

А вибухи лунають знов і знов.

Такі, яких ніхто з нас не забуде…

Крізь крики відчаю, крізь сльози і слова…

Ми віримо, що скоро все скінчиться.

Що завтра вже припиниться війна,

А ворог той життя свого лишиться.

Хай ллється кров ворожа до кінця.

Хай падла клята в муках подихає.

За кожний дім зруйнований, русня

Життя свої нікчемні віддає.

За все розплатитесь: за Ірпінь й за Ізюм,

За Харків з Києвом, за Бучу й Маріуполь.

Не буде до вас жалю ні у ком,

Хто в килимі ховає рідних трупи.

08.04.2022

...

Ascker Ckiars

АДВОКАТЮЗІ ПО ЗАСЛУЗІ

Суду над Василем Стусом присвячується

Cудові процеси, суддівські трибуни,

Мов ножиці, ріжуть поезії струни!

У кривосудді правди немає!

За адвоката – син поліцая!

Дайте справжнього адвоката!

Цей Мертведчук страшніше за ката!

Немає дня і немає ночі

В державі, де поезія злочин!

У храмі неправди, в державних палатах

Заковують крила, кидають за грати…

Правди у цьому годі й шукати,

А адвоКАТу сріблом заплатять…

Дайте справжнього адвоката!

Цей Мертведчук страшніше за ката!

Не може бути волі народу

В державі, де немає свободи!

...

Георг Аджаріані

Так, про натхнення

Зрештою,

ти явилось так,

як робили це боги Олімпу.

Лиш голос,

таємний знак.

Очі на  звід небес,

то на лампу,

ясним поглядом,

де я? 

Даремно все.

Краще почути слова,

біль впустити.

Я головою

вертів,

застиг

як із олова.

Аж тоді позимі

як трава

зійшли думки,

розумію це!

Не справді,

як звук, реальний,

маниш з душевних джерел.

Ти не параліч,

я не у спальні,

а у висі ширяєш орел.

У натхнення знайоме лице.

Як, завжди.

Ей, зажди!

Все?

...

Роман Коцький

Ніжно- склеротне. Довоєнне

Не можу згадати світанків.

Які вони були раніше?

Як долю звав "коліжанка",

І небо всміхалось синішим.

Скінчилась чужа вистава.

Спинився у власній тиші.

У грудях як тигр калатало,

Але це вже ніц, не колише.

Не знаю, що свище злий вітер,

Нагнав пил і сум на лице.

Буває з емоцій я вихор,

Та нині - Чуєш? Не, цей...

...

Роман Коцький

Хіт сезону. Довоєнне

Хіт цього сезону

- задушливі ночі,

прохолода з яких

повтікала у сни.

НедовідОмим натяком

суті шепочеш,

подаруєш і молиш, 

їх прояснить.

Хіт  цього сезону - в тобі потону,

Космос  з'їсть океани,

саме тому

твої очі  сьогодні

- мої князі, барони.

Я іду,

волі тішусь,

у свою тюрьму.

Хіт того сезону

- мурчання ритми,

Вроди, що минає,

митей вже нема.

Гарно, як в ТВ,

тужились всі жить ми.

Вогнисько душі

хоче ж обіймать.

Хіт сезону завтра - я не знаю.

Заплутав в резонах,

розкажи,

прошу.

Заховай...

забудь

ключ чужий від Раю.

"Холодно, тепліше"

шепочи дощу.

Примітка: Недовідомий- який важко пояснити, зрозуміти; незрозумілий, підсвідомий

...

Роман Коцький

Війна

Вставай Вкраїно гордая

Вставай на смертній бій

Іде війна народная

Ти вірю переможеш в ній

Ти переможеш, знаю, Україно

Ми мусимо здолати силу зла.

З народами планети житимем єдино,

Щоб більше не приходила війна

Війна-це голод, плач дітей

Вона їх сиротами змалечку зробила

А скільки обездолених сімей

В свої незвідані і тяжкі пустились

Війна-це сльози матерів,

Які синів у невідомість відправляли

Багато з них вже не почують слів

З якими мама їх на фронт благословляла

Війна-це розлука сердець, що любили

Самотність, юних душ ридання

Війна ти обрізуєш мрії крила

Навіщо забираєш у юних кохання

Та ми здолаєм злого супостата

Червона згине раша і путінська москва

І вірю буде син і буде мати

І збудуться пророчі, Кобзаря, слова

...

Сергій Деркач

ДО РОССІЙСЬКОЇ ЕСТРАДИ

Не соромно російською кричати

По всьому світу гасло: «Ні війні»

А соромно сховатись і мовчати,

Коли весь світ волає у вогні.

Але не так вже соромно мовчати,

Не так ганебно мовчки далі жить,

Як душу владі соромно продати

І фюреру кремлівському служить.

Бо вождь отой не для народу блага

Вже двадцять років сидить у керма,

Це псих, що відродив пітьму ГУЛАГу,

В Гаазі жде його давно тюрма.

Він душить правду чесність і свободу,

Його жага немає жодних меж,

Тому він ворог власному народу,

А отже і тобі він ворог теж.

02.04.2022

PS. Респект Машині часу, ДДТ, Елізіуму та іншим музикантам, що висловили свою принципову позицію щодо війни та протистоять режиму своєю вільнолюбною творчістю.

...

Георг Аджаріані

***

У нас є чимала різниця з москалем

Ми вільний люблячий народ

Російські ж люди навпаки –

Зазомбований скот!

Ми любим країну в якій живемо

Ми боремося за свободу

А ті що живуть у «расії» своїй

Свободи не бачили зроду!

В нас мати вмирає за сина

І син за матінку вб’є

А в них на «расії вєлікій»

Душу душа продає!

Ми маємо душу і волю

Ми боремось за життя

Вони ж не знають свободи

У них не цінують життя!

...

Валерія Дроздова

Вже вісім ночей ніхто не може заснути.

Вже вісім ночей ніхто не може заснути.

Небо спалахує, запалені очі печуть.

Розплавлені стіни квартир обпікають руки,

Обвуглюють серце, викликають лють.

Втомлені руки сортують патрони,

Складають їжу і гуманітарний вантаж.

Грузнуть кулі у рамах віконних,

Ракети рвуть простір небесний наш.

Діти дивляться в небо крізь сльози,

Ховаються під землю глибоко, кричать:

"Мамо, війна, вкрий мене від загрози"

"Скажи, хай стріляти перестануть хоча б."

А ракети летять, все ще по мирній країні.

Каїном остаточно став старший "брат".

Не розуміє, що ми нікому нічого не винні,

І волю свою захищаємо, попри біль втрат.

Ми полеглих своїх гідно ховаємо.

Вашим мертвим ворони очі клюють.

Ви як шакали нападаєте зграями,

Але чавить вас наша нестримна лють.

І у землю знову кров наша скрапує,

Знову "освободитель" з війною прийшов.

Знову незалежність випалюємо в попелі,

Ще раз просимо про Божий покров.

І болить наново рана роз'ятрена катом.

Чути постріли нові з під Крут.

Забирайся додому російський солдате,

Або перетворюйся в ґрунт.

04.03.22

...

Ігор Кордис

***

Приходить і забирає

Кохання, людей, життя

Війна не питає дозвіл

Вона несе забуття

Через неї ми вже забули

Що таке чисте небо й мир

Через неї ми вже забули

Що таке тихий мирний сон

Ми усі в кольорових мріях

Бачим щастя, добро та мир —

Це бажання номер один.

Ми більше не хочем грошей

Нам не треба авто й айфон

Нам треба лиш мирне небо

І тихий спокійни сон

...

Валерія Дроздова

Десятиденні свічки

Десять днів та ночей свічки в храмах горять,

їх запалило нещастя зі сходу.

Фрескі німі, фрески мовчать,

споглядають, святі, вогнища вроду.

Лиш перші години свічі дрожали,

лиш перші хвилини розхитали їхню міць,

але встояли. І стоять. не згасали.

Тримається воск, як людина, силоміць.

сестра їх не гасить, сестра споглядає.

І цілий театр в її голові,

як казочка юності, надію тримає,

гуртується, жиє у вічнім огні.

Вогонь запалили - і силу народу

у тому вогні не згасить ніхто.

Бо, значить, написано нашому роду

єднатись віками у зерня одно.

Яке переможе, яке зневажає

усяку прихильність невірній орді,

якеє працює, яке страждає,

та робить лиш краще своїй землі.

Ні дождь, ні грязюка, ніяка скорбота,

ні відчай, ні нещастя, ні примарність мети

не скорять народу, що встав за свободу,

що готовий за волю на смерть піти!

...

А.Нахімовський

Учень Чаклуна та Діва Айне

У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані

Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть

Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком

Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник

А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів

В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання

Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника

Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни

Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди

Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула

З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож

Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль

Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію

Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном

Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем

Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком

Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста

Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа

Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками

Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія

Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал

І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства

А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало

І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки

Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів

Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв

Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови

Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі

“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.

Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”

Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня

Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Зустріч

Неземні ярять очі,кличуть душу.

Зашкарублий відчуваю дотик до плеча.

Йти з цього місця давно мушу,

але боляче зове мене вона.

Прислухаюсь до шепотіння її губ

і обернувшись образ споглядаю.

Бліда,струнка, а в руках кадуб.

Чому ця дівчина його тримає?

Ні,постривайте, не дівчину я бачу.

Потвора з косою тут стоїть.

Як іронічно. Собі точно не пробачу,

що не впізнав ту,кого шукав кілька століть.

Мара прийшла змивати з мене гріх.

Я поголоски чув про це не раз.

Насправді ще й писав у віршах своїх,

та я не каюсь,відчував тоді екстаз.

Чи страшить мене кінець життя? О ні.

Смерть лише частину циклу.

Я уявляв збуджено ті дні,

коли велична Мара скаже: «Зникни!»

Чорний місяць виглядає з-поза хмар

і річка тихо плескотить.

Тепер я є одним з примар,

а голова моя в кадубі лежить.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Свій шлях знайди

Світанок осяє схили й дороги.

Попереду безліч турбот.

Сон відпусти, роздивись навкруги

І мерщій в обійми пригод.

Удача всміхнеться від гір до пустель,

І ворожа стріла свою ціль не знайде.

Не здолає тебе дух сирих підземель,

Хай смерть омина і блука чортзна-де.

У буремні часи власний шлях віднайди.

Повз низку невдач і поразок тягар,

Крізь битви горнило і полум'я жар,

Бо тільки сміливі досягнуть мети.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Дивна казка

Ледачими кроками поволі до гаю

Вечір котить сонячну діжку,

Неквапливо помалу назад повертає,

Щоб на вітах вчепити місяця ріжками.

Покінчивши з коштовною бочкою,

Всіяв небо зірками, мов стежкою,

Мов з тонкого проміння торочкою,

Мов з дрібного сузір'я мережкою.

Заховалась біля ставу хатина,

Осокори слугують їй вартою,

Притулилась сердешна до тину,

Щось не так із тією ж бо хатою.

Поселилась бабуся не зовсім проста,

І якесь чудернацьке в неї волосся,

Душа її запросто вселялась в кота,

Так дійсно було, а не просто здалося.

Який тоді повагом ходив по господі,

Очиськами зиркав, тихенько мурчав,

І слухав усе, що почув при нагоді,

Уважно так слухав, ніби вивчав.

А бабі й відомо, що де в кого коїться,

Питається відає вона звідкіля?

У когось корова заслабла й не доїться,

Чи впало на ноги здорове теля.

А котик спокійно все шаста по дворах,

В бабусі щоночі у віконці горить,

І чомусь з надвору ввижались потвори,

Стара ж, ніби пані між ними сидить.

А сонце зійшло й марево згасло,

Одвічне єднання світла і тіні.

Та завжди потрібно сховатися вчасно,

Бо зло відчуває найменше тремтіння.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Дракон на ім'я Мрія

А за веселкою живе добрий дракон.

Він посміхається, але не як у казці,

Скоріше як у вимірі новому,

Бо з казки вирізали його доброту.

В казках він "злий", обороняє вежі

Від принців, на конях здолавших шлях,

Що прибули як раз в скрутну хвилину

Наче за дівчиною, минувши кожен "цвях".

Меча встромили й кинули вмирати,

Неначе й справді він поганим був.

Уголос хизувались як здолали звіра

І як весілля в планах дуже ждуть.

Дракон лежав, його ж бо не спитали

Чи він хотів обороняти кляту вежу,

Чи треба було битися, ричати

Та дихати справжнісіньким вогнем.

В казках дракони інші, не такі,

Вони виконують накази клятих відьм.

Їх зачарують, ті дмухнуть та й зроблять,

А цей ніколи не піде на таке.

Дракон, що за веселкою - він добрий,

Він любить квіти, запах свіжих трав,

Ніколи не сварився та не стане

Звинувачувати всіх за просто так.

Дракона за веселкою звуть Мрія

Як розкриє крила - застига,

Вдихає в повні груди свіжість вітру...

Повітрям, його кожен назива.

Дракон ласкавий, у гості всіх чекає, який вже рік... Нікого так й нема.

Бо як його побачать - всі тікають і думають, що намір без добра.

Який вже рік його ніхто не любить, який вже рік один усіх кохає,

Який вже рік він з глузду наче сходить, коли крізь сльози доброти й тепла бажає.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Молитва до Всесвіту

Великий Всесвіт, тканина зірок і мороку,

У твоїй безкрайній тиші я знаходжу своє внутрішнє святилище.

Нехай твоя світність осяває темні куточки моєї душі,

Немов зірки в безкрайньому небесному океані.

Обдаруй мене мудрістю, щоб я міг плавати хвилями часу і розуміти таємниці твої.

Нехай душа моя стане мандрівником у твоїх безкрайніх просторах,

І кожен подих мій буде піснею вихваляння до твоєї безмежної краси.

Великий Всесвіт, я вклоняюся твоїй величній красі та прошу: допоможи мені знайти свій шлях у цьому космосі, сповненому загадок і можливостей.

Нехай світло зірок осяває шлях мого життя,

А темрява вчить мене цінності світла.

Нехай мої вчинки будуть як планети, що рухаються по своїх орбітах у гармонії з твоїм великим задумом.

Обдаруй мене силою, щоб я міг долати труднощі,

І як сузір'я на небесах, нехай моє життя складається з яскравих моментів, що створюють картину великої епопеї.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Криваве Кохання

Ця історія про дівчину вампіра. 

Але ні, не про її кровожерливість.

А про її безмежну Любов.

Ім'я її було Оріана.

І Закохалась вона у хлопця,

У звичайного смертного.

Та це не завадило Оріані Кохати його.

Але боялась вона того, що він її не прийме.

Що не Покохає її так само.

Боялась замість схожих слів Кохаю почути лише крики й образи.

Саме це щоразу зупиняло її.

Через це не хотіла вона ні спати, ні жити.

Не хотіла вона навіть крові.

Благала лише про Кохання,

Яке вона ніколи не відчувала.

Але коли вони були разом, Оріана відчувала щось дивне.

Здавалося, що з ним вона як людина.

Через що й приховувала справжню себе.

Гадала, що він ніколи не Покохає вампірку.

Гадала, що така, як вона, приречена на вічну Самотність…

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Незвична Пара

Вони познайомились у шинку.

Звичайному шинку на окраїні одного з сіл.

Її звали Христя.

Йоги звали Арій.

Ніби самі імена прокладали Їм долю.

І ніби сама доля в той день Їх звела.

Вона - знатна чаклунка.

Він - полює на чудиськ.

Здавалося, яка з Них може вийти пара?

Але доля давно всім розпорядилася сама.

Він закохався у Неї з першого погляду.

Вона у Нього - лиш потім.

Перше, що в ту мить він відчув - це запах Її неймовірних парфумів.

Ніжний запах калини й кориці,

Який не покидав Його більше ніколи.

Перше, що привернуло Її увагу до Нього -

Це меч у виснажених піхвах.

Подумала, що звичайний розбійник, але ні - знатний герой.

Він намагався привернути Її увагу до себе.

Вона підкинула нове завдання Йому.

Знешкодити мостра.

Небезпечний кіт Баюн оселився неподалік.

Наступного ранку Він вирушив у путь.

Убивши потвору, повернувся у шинок,

Але Її там уже не було.

І побачаться Вони вже нескоро…

Але колись Вона врятує Його від полоза.

І саме тоді Вони обоє промовлять:

Кохаю…

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Кохання неба

Як манить, кличе з висоти,

Масивний звір, що так бажав свободи.

Так промовляти про кохання вмієш тільки ти.

Без слів, лише тремтінням крил від насолоди.

Лиш глибиною тих бездонних, мов океан, очей.

І радістю грайливих бісиків, що скачуть між зіницями.

Скільки б не провів ти на землі ночей,

Віддав би всі за одну ніч із птицями.

За те, щоб мерехтливим фіолетовим світінням

Переливалася луска над рівнем моря.

І розсікаючи тендітні хмари так сумлінно

В повітрі малювати кінчиком хвоста узори.

Як хочеться, щоб ти завжди був вільним і щасливим,

Літав у небі, не підкоряючись законам.

Щоб ти забув, яким у клітці був вразливим,

Де і не знав би, що таке життя дракона.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Човен

Пливе в човні

Частинка одиноких душ з усього світу..

Хтось з них подряпаний,

Хтось вщент, на жаль, розбитий.

І за своє короткеє життя,

Ці душі не змогли отримать щастя.

Їм не повезло...

Хтось розбив їм серце.

Можливо, це були вони самі.

І смерть стара пливе із ними разом.

І ціль її довезти їх кудись.

Бо душі ці святого лікування потребують.

Їх зцілять, коли Смерть їх довезе.

І знову вони підуть по Землі.

І матимуть ту ж саму ціль -

- Знайти себе та істиннеє щастя.

І Смерть, й Життя

Бажають їм щодня наснаги.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Фанделверські Епоси

Цю пісню про пригоди склав не знамо хто, і звідки,

Та повіствує вона вам про місто наше рідне.

Про Фандалі́н, що тихо спить в Трибо́рському лісництві.

Але це зараз. Бо ж колись цілком він був в бандитстві.

Скляний там Посох панував, тавро червоне ставив

на малодушних розбишак, хто зажадав поваги.

Та не зробивши нічого повагу щоб здобути

вони кошмарили містян - боялись ми їх дуже.

Аж доки в місто не зайшли пригодники, "туристи".

Із Невервінтеру прийшли до нас авантюристи.

Побивши гоблінів, звезли увесь віджатий крам,

Й готові були наштовхать "червоним" пацанам.

В заїжджому дворі "Стоунгі́лл" відбу́лася ця битва,

І чотирьох "червоних" вмить розплата напостигла.

Багато чуток і легенд про це говорять краєм,

Та як все було - лише я, Сідьда́р Голві́нтер, знаю.

Був ранок, сонце обіцяло гарную погоду,

Та то були лиш цяцянки́, про те скажу я згодом.

Сніданок. Ва́лреєл Ластра́ на опохміл розсолу

все вимагала в Толбіна́. Багацько алкоголю

вона припила учора́, коли на сцені кнайпи

всі витвори свого пера декламувала файно.

Пала́дінша Гвен Ла́ніган сиділа поряд з нею.

Вона тверезою була, тож їла мітітею.

Колеги Боді - не було, кудись подівся, клятий.

На його місці Келага́р щось говорив завзято.

Аж от спинили базіка́ння дроу "комуняки",

Коли ввірвались у шинок хаба́ря вимагати.

Усі місцевії втекли, а Сібо - доєднався,

створивши блискавку і дощ, щоб попіл лиш зостався

від ворогів. Та судило́сь отримать лиш побої.

Бо вберегла їх добродійність славніїх героїв.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Я вірю..

Я вірю в диво, більше ніж у людей,

Можливо підсвідомість шукає щось нове.

Я вірю в русалок, мавок чи фей,

Я вірю в пилок, що змушує літати людей.

Я вірю в дивовижних тварин та рослини,

Я вірю що є речі які надають сили.

Я вірю в амулети й чарівну броню,

Я вірю що скоро побачу в живу.

Я вірю що далі чекає краще життя,

Я вірю, хоч мені далеко за 5,

Напевно, далеко за 85 уже й не згадаю.

В очікуванні дива, очі свої навік закриваю.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Ох, Дереку...

Ох, Дереку, чи бачиш ти ту хмару?

Порушений буде спокій сього міста,

Що спочива над святою річкою Ултар.

Гей, Дереку! Візьми меча мого,

Який із жару кований в печі

Циклопа Астолока.

Не бійся, Дереку, ми помрем, як воїни!

Ти накажи мортири готувати,

Варити зілля і гострить мечі зі сталі гномів.

Гей, Дереку, чому ти плачеш?

Чому червоні очі бачать вороги?

Ми всі загинемо – змирись й вдягни шолома –

Його твій дід зробив з ельфійських сліз…

Ох і багато ж, Дереку, пролилось тоді крові,

Якби ж проклятих орків у землю болотисту засмоктало…

Але ні, і ліс загинув у той кривавий день.

Ти, Дереку, глянь мені у вічі,

Не май страху, глянь, дитино, глянь –

Бачиш? В них блищать сльози, та я не плачу;

І ти не лий напою почуттів намарно,

Багато з тебе витече ще крові.

О, Дереку, я їх чую:

Вони ревуть, напевно, це кінець.

Бери списа й біжи до брами, сину –

Час показати оркам гномську смерть.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Червонопикі ельфи

В далеких снігових галактиках

живуть червонопикі ельфи зграями.

Їх гнізда там займають ціле дерево,

а сонця світять там у формі райдуги.

Сьогодні ми зустрілися з частиною,

яка прийшла сюди своїми лапами.

Частина ця від ельфа половина є,

Яка ходити може, бігати і лазити.

Частина інша мріє десь під сонцями,

і її вуха — там в гнізді на дереві.

Якщо сьогодні вам потрібно слухати,

частина друга допоможе вухами.

Якщо потрібні ноги — це до нижньої,

Із нею швидше рухатись у сутінках.

Блукати десь серед зірок засніжених,

перебираючи місця в катáлогах.

Вухаста пика у гнізді очікує

Свою прекрасну другу половинку,

З міжгалактичної прогулянки до неї,

Біжать натомлені мʼязисті ноги.

Червонопикі ельфи – це не просто так.

Вони сканують світ у формі райдуги.

І хоч вони й сліпі, але все бачать,

Хоча й ногам без вух було би байдуже.

Оці істоти, десь посеред всесвіту,

Живуть за тими дивними законами,

Не знаючи, що десь під новим сонцем,

Існують пики, вуха й ноги, зʼєднані.

Яким буває просто байдуже до всесвіту,

І райдуга їх зовсім вже не збуджує,

І зовсім не до пошуків гармонії,

Хіба що пики в них бувають різнобарвними.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Уламок небес

Хмари похмурі небо закрили,

І тиша немов у труні .

Міста, полонини і гори великі

Затихли у цій боротьбі.

У долині простій, між гір стародавніх

Точилась кривава війна.

Прокляття й закляття лунали повсюди,

І нема рікам крові кінця!

Біле і чорне схрестили мечі:

Битва іде вже на смерть!

Янголи стали по різних боках

Усе знов пішло шкереберть!

Темний володар стоїть гордовито,

Дивлячись в очі війні.

Знову він бачить у ворожому війську

Брата старого в сяйві.

— І знов, Михаїле, ще одна битва,

Ще одна битва братів.

Ми знову з тобою воюємо, світлий,

Між двох протилежних світів.

— Ти сам обирав цей шлях, Люцифере,—

Відказує архистратиг Михаїл.—

Долю твою так чи інакше

Судитиме Господа син.

І янголи знову ринулись в битву

Силами світла й пітьми;

І знову небесна війна почалася,

Та почалася вона між людьми.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Як зір впаде твій далі міста

Як зір впаде твій далі міста,

Як села давні обійти,

В густому, темному Поліссі

Дитячі виявиш сліди.

Сліди сколишуть дрібне гілля,

І сміх, і спів лунає скрізь...

Та вроді неземній не скрити

Безшкірні нутрощі спини.

А в крутих горах, мов смарагди,

Оті створіння, жваві мавки,

Сполохаються і втечуть.

Зачули ж танці й іскри ватри.

Чугайстер. Бійся! Бійся, мавко!

Рятуй своє грішне життя!

За згублені мужицькі душі,

Що, граючись, собі забрала,

Розірве. З'їсть.

Отак недоленька тебе здолала.

Тож далі плавно линем в поле.

Ті ниви в світлій простоті

Цілує жаром владне сонце

Й гойдає коси золоті.

Тут полудниці вдень панують,

Серпом сортують долю тих,

Хто мав відвагу не ховатись

Від сонця променів прямих.

В озерах стріне берегиня,

В річках русалки ждуть вінка.

А лісовик й старий водяник

Вартують спокій своїх господарств.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83520коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: