🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1704)

Відомий всім сюжет

Він закохається в неї не зараз.

Він закохається в неї пізніше.

Бо зараз його голова не зважає,

Зараз у нього в серці тиша.

Він полюбить зелені очі

Та весняне її ластовиння.

Він бажатиме її кожної ночі

І мріятиме про неї кожну днину:

Як обіймає та пестить у полі

Серед маків та жита.

Як на колінах проситиме долі.

А може доля ним вбита?

Та зараз він думками далеко від неї.

Зараз у нього навіть інша.

І не бачить її краси всієї,

І не подумає, що теперішня буде колишня.

Зараз, потім, пізніше, потому –

Життя їх не справедливе.

Вона живе, кохаючи.

Він кохаючи – гине.

Вона його ледве знає,

А може давно забула,

Як колись від нього вмирала,

Та як боліло в грудях.

А тепер не болить, перестало.

Живе собі далі,

А він лише про неї говорить.

Її він не забуває.

...

Olya Ollivandrovna

По небосхилу зоряної ночі...

По небосхилу зоряної ночі

Блука напівпрозорий силует –

Селена, що блискучі свої очі

Сховала від доскіпливих планет.

Вона спускається тихенько з неба

За кроком крок, ледь чутно уві млі,

Хоч потай, хоч таємно, та їй треба

На мить пройтись по стомленій Землі.

За кроком крок, не збитися зі шляху

І забрести в печеру серед гір.

Туди щоночі йде вона без страху,

Не поміча образ небесних зір...

Бо тут, під кам'яним склепінням гроту,

Ендіміон прекрасний мирно спить.

Селена замилується ним потай,

Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить...

Бо він – єдиний серця її владар,

Хоч і не може відповісти на любов,

Вона усе ж і тому диву рада,

Що може милуватись знов і знов...

24.05.2024

...

Сандрін Ірріель
16+

Ми пили світло ліхтарів

Ми пили світло ліхтарів

Крізь ледь прочинене вікно.

Надворі вітер шаленів,

Та нам на свідків все одно.

Зірки співали нам пісні,

Тремтіло небо, вився дим.

В земних обіймах навесні

Робився місяць молодим.

Глибока ніч, глибокий подих,

Палке глибоке почуття.

Як неминуче сонце сходить,

Невідворотне каяття.

...

Анастасія Вовк

П'ять кроків до світанку...

Ніч кольорова йде... П'ять кроків уже до світанку...

Що тобі сниться, мій хороший, рідний?

Янголи на землі блукають у захоплення вдягнені...

В них, крилатих, сила Любові не земна... У раю вихідний...

Нехай тебе не турбують ні грози, ні вітри...

Обережно торкнуся ніжним відблиском, чарівним сном...

Я поруч... подихом життя зігріта...

Завжди теплом серця... й у думках — світлим рядком...

Відпочивай! П'ять кроків уже до світанку...

Не потурбую... Просто душею обійму, мій не святий...

Янголам не зрозуміти, як це більше, ніж життя... і чому ніч різнобарвна...

...Я з променями розтаю... Доброго ранку, рідний!

~1•травня•2018~

...

Lexa T. Kuro
18+

Наші ночі вже стали днями

Наші ночі вже стали днями.

А нас ковтають життєві драми

Зібрали свої зламані старі хрести,

Кохання, чуєш, Воскресни, Воскреси!

У руках моїх твої планети.

Губи мої - зорелети, язик - комета...

На ліжку нашого чумацького шляху

Я до тебе дотиком котика іду.

Падаю, припадаю. Молюсь.

Воскресаю! Воскресаю!

Я – диявол твій, пророк-месія

Ти – мій бог, моя надія

На грудях цілунками малюю

Сонце своє, тоті Зірки твої...

На одній орбіті танцюємо удвох

Розпечені-запечені,

слова вулканами тремтять.

Зриваємо чорниці уночі,

покриті дощами, ціловані,

кажуть, гріхом.

Ми вільні самі собі,

бо наш рай там, де ми!

Рахую родимки від шиї до стегна.

Ти готова, Кохана моя?

Вже на твому животі

моя щетина, мов грабельки -

збирають листя мурах твоїх.

Пальці між пальцями проринають.

Вони ж усе знають, вони знають.

Де вони будуть та коли,

і розплетуть свої замки.

А далі?

Наші руки зміями один одного обплели.

Я так хочу в тобі прорости,

об'єднавши наші світи.

А там?

Тендітне поле,

Яке з оре мій язик.

Пірнаю у водоспад.

Так-так! Так-так!

Ти раз у раз ковтаєш подихи мої

Я на тобі, ти - на мені!

Ноги між ногами -

мов мости між берегами.

Хочеш, я більше не відпущу тебе

до тієї самоти, що прив'язала мене?

Хочеш, тебе сховаю у своє життя?

Хочеш, я візьму ще нам вина?

Хочеш, я вип’ю усю тебе до дна?

А що залишу?

Залишу наші імена…

У спітнілих тілах…

Тук-тук, тріпочуть серця.

Ти – моя, ти – моя!

Я… твій, одвічно – твій!

Але, ти моя…

«Коханий!»

«Жадана… моя!».

/13.03.24./

P.S. Це мій перший еротичний вірш. На нього надихнули троє людей: вірші про кохання Ігоря Снятинчука (https://arkush.net/book/13406 ), журливий вірш Дарії Денисенко (https://arkush.net) та Ерілур (https://arkush.net/user/2915), яка скинула мені демонську музику.

От і народилося моє маленьке еро-чудо, яке має трьох хрещених батьків.

...

Oswald Artman

Про що я мовчу

Він приходить щовечора, каже: "Привіт, мала!",

гасить світло, запалює з воску тонку свічу,

що пробуджує тіні химерні у дзеркалах.

Я мовчу.

Він заварює каву міцну, додає ваніль

і таємні слова, що ніколи й ніхто не чув,

спершу пробує сам, а вже потім дає мені.

Я мовчу.

Він повторює знову оцей ритуал простий.

Каже: "Зважся, мала, – я літати тебе навчу.

Відпустити ж тебе я не можу, за це прости".

Я мовчу.

Він засне аж під ранок. А я відчиню вікно.

Пружно крила тріпочуть, коли я над містом мчу.

Я умію літати, казала йому давно –

він не чув...

16.05.2023

...

Музика

Невзаємне

Невзаємне

Ти бачив пекло у своїм житті?

Я не про те, де Сатана та демони.

Я про таке, де ти – його любив,

А він любив людей, тварин і небо.

Ти відчував розірваність душі?

Не ту, коли та покидає тіло,

А ту, коли торкаєшся руки,

Яка тебе торкатись не хотіла...

Очікував – без віри і надій?

Не Раю на Землі, бо те – можливо.

А дії на прохання: "Обійми!"

Де відповідь занадто забарила...

А він, натомість, пахне Чистотою,

І як його такого цілувати?

Тому я полишаю "поле бою",

Зловивши в спину: "Я тебе прощаю".

І демон в мені шепче: "Спокуси!

Проникни у думки його щоденні,

У душу його пламенем ввійди,

І стань його майбутнім незбагненним".

А янгол, що лишився на плечі

Із тих часів, коли я ще був юний,

Шепоче мені тихі молитви,

Про грішне моє, пристрасне минуле.

Себе я отруїв Ним ще тоді...

Відтоді вже не можу відпустити.

Та й поруч бути теж немає сил...

Тож гойдалки ці вічні – неспокуті.

(08.09.23//30)

...

Kiseki Sorano

Цілувати завжди

Дозволь мені - і я торкнусь вустами

До тіла твого кожного надламу;

Цілунками вималюю лінії,

Що зігріють в холоди осіннії.

Твоєї шкіри кожну частку ніжно,

Коли на вулиці вже буде сніжно,

Укрию ковдрою із поцілунків -

Витіюватих і складних малюнків.

Тепла весняного промінь промайне -

Тоді губами квітчатиму тебе:

Усиплю твоє тіло пелюстками

Ледь-ледь допомагаючи руками.

А запах акацієвого цвіта

Залишить після себе присмак літа.

Я тебе торкнусь - лиш дозвіл дай мені,

Червоним обведу всі дні в календарі

...

Лія Гако
12+

Бажаний спокій

Бажаний спокій мені ти даруєш.

Коли вустами п'янкими цілуєш.

В очах твоїх солодку безодню я бачу.

А при згадці про тебе знов плачу.

Проте усмішка все знову осяє.

Попри те, що тебе зараз поряд немає.

Не зі мною, але все відчуваю...

Знов зустрінемось ми-точно знаю.

18.06.2023

...

Дара Зульська

Знову дощ

…І знову дощ!

Чи небу мало неба?

Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.

Я знаю: не врятується ніхто!

Не буде «тварі всякої по парі»,

Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,

Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

...

Музика

Брехня

Бреши ...

Бреши мені щоразу коли бачиш..

Бреши, бо брешеш ти собі...

Коли краплі дощу торкаються асфальту,

Чи є в них здатність нам збрехати?

Чому вона нас всіх знов обдурила,

Чому її не з'їла досі совість?

Чи є в ній тая правда ,

Котру вона сховала від людей,

Можливо так вона пропала з цього світу.

Вперед, хай Бог допомага,

Навіщо тягнеш ти до низу,

Коли сама не піднялася до верхів ...

Та й добре,

Жди поки полюбляють,

Можливо хтось знайде в тобі своє,

Ніхто не відповість за твої вчинки,

Які були дурними й марнували час.

Одне лиш пам'ятай навічно ,

Щи ти одна у себе в цьому світі,

А інших безліч у тобі..

Тому бреши усім кого зустрінеш,

З ким доля буде зводити тебе..

Бреши , бо брешеш ти собі ...

(12.11.22)

...

Валер'янка
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144433коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: