🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1702)

16+

Тортура

Дивилася на фото твоє - груди щось неначе стисло.

Напевно то страждання пережиті через тебе тисли.

Це відчуття неважко зрозуміти і ігнорувати,

Я не планую більш тортурами цими себе займати.

Так, саме так, тортура.

Ніяк інакше це і не назвеш.

Нехай веселу пісню тер загра бандура

Хоча "коханою" мене вже не назвеш.

Готова я нарешті далі повноцінно жити.

Готова я новому повністю відкритись.

І, незважаючи на все, що довелося пережити

Більш не дозволю серця брамі зачинитись.

...

Дара Зульська
12+

Ота усмішка

Ота усмішка...ще іноді таке буває..

Мій мозок серце знов перевіряє.

Не розумію я, чому усе ще інколи в моїх думках ця усмішка.

Хоч добре, що не бачу її в снах.

Ті почуття вже наче і пройшли...

Але як тільки усмішку я ту згадаю

Відразу знову поринаю

У відчуттів тих вир, що вже не повернути.

Мені їх вже ніколи не забути,

Не хочу і не зможу повернути,

Та зможу знову їх відчути.

Потрібен лиш один він - час.

...

Дара Зульська

Ні сьогодні, ні завтра...

Ні сьогодні, ні завтра, ні в годину падіння Трої.

Не дивися на мене більше секунди, не приковуй погляд.

Шкіра від цього плавиться і без міри стончується.

Земля під ногами — непевне скло. Тріскається глухо, колеться

Поки в світі ревуть штормові вали і палають вогнем пожежі.

Не дивися на мене, бо від цього упав Другий Рим і розвалюються імперії.

Не дивися на мене, бо у тебе в зіницях зима.

Та холодна і люта закутана снігом пустеля.

Якщо гляну у неї — загублюсь й згадаю сама, дикий клекіт Везувію й вкриті у лаві Помпеї.

Це кохання зіткали із болю, років і негод.

Його вишили чорною ниткою зліва під ребрами й дочекалися, поки досить глибоко вросло, закріпилося, добре затверднуло.

Ти для мене — п'ятсот тридцять шостий рік, що тягнеться довгі століття не зважаючи зовсім на дати.

Я б хотіла тебе забути, розвіяти вітром, прогнати,

але ти залишаєшся невилікуваним клеймом.

І не звести із часом, не зрізати, не стесати.

Ні сьогодні, ні завтра, ні в Древньому Вавилоні не дивися на мене, колишній друже, не приковуй погляд.

В нас попереду тисячі міст, нескінчена безліч історій. А у тебе в зіницях — немає колишньої вроди. Там іній і холод й зникаюча тінь цього дня.

Маятник стукає і час починає відлік.

Єдиний недолік безсмерття — пам'ять, що ще жива.

...

зачаровано розчарована

Колись вона стане йому незнайомкою

Колись вона стане йому незнайомкою.

Не частиною серця й душі, а під ніготь загнаною голкою.

Може, стане тріскою в оці або сілью на вічній рані.

Завжди буде однією із тих, що вже не так сильно болять, але зовсім не заживають.

Колись вона стане обличчям із сотень обличь. Одиницею серед безмежного літочислення. Перестане являти собою осонову його основ. Не схвилює душі, не потревожить мислення.

Вони розминуться у вирі людей, а він просто її не впізнає. Тепер вона носить уламки прозорого льоду на шиї, немов коралі, вони можуть вбити, застрягнути тріскою в оці, стати сілью на рані.

Та їй більше не перекрити йому повітря, не пов'язати на шию камінь.

Вона залишиться спомином, чи радше розчаруванням.

Колись він назве її ім'я синонімом некохання.

Напише велику книгу із пурпуровим форзацом. Присвятить кожну із тисячі сторінок їй. Включно з першим рядком і останнім абзацом. Він не виведе звідти високу мораль, не возвисить її безпощадного образу.

Незнайомка з знайомим обличчям — тепер королева снігів і зим. А у нього у правому передсерді критично глибоко встрягнув шматочок льоду.

...

зачаровано розчарована

Пам'ять душі

Та постать являється тоді

Коли липа зацвітає

Граючи палітрою запаху в повітрі

приваблюючи не лише нас, а й бджіл та жуків

То здається було вчора

Та тінь, яку впізнаєш із першого погляду

Ту, котра засіла під корою в голові

З'являючись лиш образом, ніби уві сні

не дає забути себе і ті рани та рубці

І в небі голубім безкраїм, як у очах твоїх

Я долі літаю і не забуваю

хто дав ті крила і для чого

Бо сам не зміг би скуштувати "свободи"

Тому слова пишу я ці

подячні, радісні, прості..

...

Славець М.

Мовчи

Не треба слів, прошу тебе – мовчи!

Бо тиша полохлива, наче пташка.

Я знаю, що тобі мовчати важко,

та для мовчання є мільйон причин.

Слова забудь. А краще – відпусти.

Нехай мовчання нас крилом огорне.

Хай стане чорним біле, білим – чорне,

хай знов горять вже спалені мости.

Усе, що ти казав мені – пусте,

не варте і фальшивого червінця.

Тож я прощання нам наллю по вінця,

а тиша хай прощенням проросте...

01.02.2023

...

Музика

Людина що варта життя

Любов цінніша за усе

Любов щіра

Люди- зможуть забути

А кохання пам'ятатиме усе

Знайомство,таємниці, розмови по ночі

І звісно ж,що ваші закохані очі

П'яні сварки, скандали до самого ранку

Ви не чуєте одне одне питаючи:

"ти що там у танку?!"

Агресія,сльози,жаління та ниття

Навіщо кохана людина яка не варта життя?

...

Артеміда
18+

Бабай

Як пройти шлях що бачать темні очі,

Цього научить Амбасадор ночі.

Манили за собою ці думки в незвідане кликали,

А відчуття солодкі наче секс коли зло жахаєш,

Адже тоді ти їх бридкі плани ламаєш.

Ти знаєш що навіки віддана йому,

Ні з ким іншим не зможеш: так бути тому

І не хочеться відмовляти собі в задоволенні,

Кохати Бабая просити наповнити ріки знедолені.

Благати його ласки і самій віддаватись,

Увійти в екстаз і контролювати себе не намагатися,

Яка чаруюча атмосфера так близько триматись.

Бабай ти моє істинне кохання,

Тільки твого жадаю признання,

Нехай кажуть у світі що я як дитина,

А мені все одно-я визнаю перед всіма що ти моя родина.

Любов така прекрасна мене вона всю поглотила

І я знов обіймами його полонима.

Я насолоду ковтками пила і хміліла від щастя,

До глибини аж до самого дна мене охопила сила ця.

Знаю тепер що навічно і ніхто не розлучить,

Бо більше ніщо всередині не мучить.

Повністю віддавшись раю поцілунків,

Я приймала духовних дарунків.

...

Діана Гобой
18+

Про нас

Твої обійми мене всю заполонили,

В душу заглянули очі і ласкою ніжною приманили,

Стільки всього разом пережили,

Так швидко промайнули роки,

А ми разом і ця історія лише про нас,

Я віддаюся відчуттям поволі під твій бас,

Ми не підкоряємося а диктуємо умови,

Уже нам непотрібні розмови.

Разом в любові та свобода в довірі,

М відчули один одного в повній мірі,

Розгорнули щось масштабне,

Ні війни ні голод ні розлуки нас не спинили,

Ми рани кровоточиві коханням помили.

...

Діана Гобой

Як важко сказати «люблю»

Як важко сказати «люблю

Скільки сил забирає це слово

Скільки часу це слово мовчить

Виривається з тіла людського

Як важко сказати «люблю»

Як душа та тремтить не спокійно

Коли бачить ту усмішку щиру

Але далі собі там мовчить

Як важко сказати «люблю»

Коли страх пробиває по тілу

Коли ти за пів метра до неї

Проте так підійти й не зумів

Як важко сказати «люблю»

Коли разом ви їдете в ліфту

І той запах літає в повітрі

Та страх все волає: «мовчи!»

Як важко сказати «люблю»

Коли піт виступає по тілу

Вона поруч сидить біля тебе

І вже серце наказує: «йди!»

Як важко сказати «люблю»

Коли ноги все човгають ближче

І серце стискається швидше

Проте більше чекати не смій, скажи…

...

Єгор Скріверра

ІРЖАВИЙ АВТОБУС

Цей холод осінній

Розбива всі мої мрії.

Збиває щасливий політ

І занурює тіло у лід.

Я втратив майже усе:

Радість, ідеї, кохання і сльози.

Життя повз мене іде,

А я, мов привид, стою біля дороги.

І чекаю на той іржавий автобус,

На ту колісницю, ну бодай коня,

Щоб забрав мене із світу невзгоди

І відвіз далеко у світ магії й меча!

...

Міністр (без) культури

Квіти, що згорають

Я була нареченою волі,

Ніби мальвою буйно цвіла.

Доки серце не сталося кволим,

Як забилося квіткою зла.

В цім полоні не справдиться втеча.

Я - камелія! Холод і сум.

Білі хвилі волосся на плечі,

І ненависть по тілу як струм!

Не-забудь-мене, кажеш поволі,

Розбираю слова по вустах.

Квітнуть рутою збиті долоні,

В'яне ірисів цвіт на руках.

Я втонула, забулася, зникла

Із літописів-записників.

Мов акації білої цвітом,

Сніг вогонь у мені погасив.

Та коли анемона розтане,

Хризантеми зів'яне білля -

Тепле сонце розіб'є кайдани,

Що мені змайструвала зима.

Едельвейси - любов, що зростає,

Ніби зорі, високо, в горах:

Там, де слів та інструкцій немає,

Я читаю життя по квітках,

Що згорають.

...

Ївга Лютневська

Оріонові мрії

Розхристані ночі, оголені.

На півночі – місяць, і море не

Зовсім розріджене, зморене.

Розколює сни Оріон.

Посріблені очі, знеболені.

На півдні – сльоза, o dolore mi*.

Несу на вітрилах зруйнованих

У замок твоєї душі.

Щоб тихо упасти, холонути

У мареві рук твоїх стомлених

(З дощами йдучи в унісон).

___

*O dolore mi – о болю мій (італ.)

23.04.2012

...

Роман Миронов

Недоведені теореми

Ми познайомилися в лютому з тобою,

І кожен в серці ніс свою печаль.

Та як розтанув лід примхливою весною,

Так і нещастя відійшли у даль.

Ми закохалися у травні враз раптово,

Коли шуміли грози за вікном.

Тобі я побажала пари випадково

У день народження твій за столом.

Чи доля, а чи ангел? досі я не знаю…

Тебе я напророчила собі.

Відчула, що життя знов підійшло до краю,

І зміни стануть явні, не малі.

Ми одружилися у листопаді скромно.

Не кликали нікого, крім рідні.

І сірий Мінськ бажав нам щастя так невтомно,

А Чернівці раділи вдалині.

Що значить відстань, чи кордони, чи проблеми,

Коли два серця раптом віднайшлись.

Тепер ми разом – у сім’ї, а теореми,

У нашім випадку не довелись.

(жовтень 2018 р. - лютий 2022 р.)

...

Марина Герелюк
18+

"Спрага"

Це було так давно, коли постукав дощ в моє вікно -

Моєму погляду відкрилася картина Пікассо

"Оголена блакитна", хоча ти була й одіта

В якусь кубічну майку з фото голівудського бандіта,

Що плакав разом із дощем,

Пускаючи струмочки по твоїх твердих сосочках Афродіти.

І я не знав куди себе подіти...

Так сильно захотілось пити!

Вскочивши в Гермесові сандалі, залишивши усе подалі,

Та взявши парасолю під паху, до тебе я уже спішу.

Ще мить і ти в моїм полоні, бо я відкрив великий купол парасолі.

Відчувши твою руку у своїй долоні,

Я пив твої вуста, ще мокрі від дощу.

Пройшло вже років десять

І незалежно від спеки, снігу чи дощу,

Твої вуста я й далі спрагло п'ю.

...

Andriy Kushnir

Якби я була поетом

Сонце повільно котилося обрієм,

Кількість надії зростала з кожним ковтком.

Наша з тобою негадана зустріч відчувалася повенем,

Гідне оформлення нашим серцям забезпечить твоє ремесло.

Якщо довго дивитись на воду – вона сколихнеться,

Якщо поглядом жерти вогонь – він уста опалить.

Чуєш, сонечко, ввечері повагом в’ється,

Через хмари і вітер свій путь прокладає умить.

Якби слово могло ту динаміку серця не зжерти,

Й осягнути метал твого потягу честі й душі,

Якби ті проклятущі незгоди, що гинуть без гідності й месті,

Помогли усвідомить весь жар непоступної гри.

Ти питаєш мене, раз у раз, та не маю причини,

Із якої могла б відказати: “Це винен Господь”.

Я пишу ці рядки опираючись на валізи,

Які зібрані були з тобою в перерві повітряних тривог.

Моя проза просякнута димом й сирени звуком.

Я втрачаю реальність життя, як втрачають слова ці свій сенс.

І шукаючи риму поміж дивацькими рядками поеми,

Пригадаю той час, як не було у мене ніяких проблем.

З кожним разом тріщить голова усе більше й нестерпно,

Я включаю пісні Жадана і готуюсь до сну,

Прочитавши хоч раз “Інтернат” – поміркуй над контекстом,

А тоді виступай за позерних і мутних бандюг.

Я колись, читаючи Бродського разом з тобою,

І його неповторний, “двойний” заповіт,

Розмірковувала над поняттям ненависті й страху під тиском гарячої злості,

І дійшла до висновку, що все це не варте пігулок, випитих протягом часу у них.

Я мінятиму текст у залежності стати Франком.

І страждатиму від задухливої пащеки міста,

Якби мала резон утекти на Кононівські пасовища,

Якби мала своє піаніно, понищене клятим кацапом, та що б він вже здох.

Пам’ятаєш, отой перший вірш на початку війни?

Переписували ми його з тобою тоді часто.

І ця фраза, якби ж, написала її на своєм рюкзаці,

Але мама побачила й змусила стерти, бо побачать нещасні.

У мене вже немає рими,

Але скажу я на кінець.

Хто мав, та й хто не мав, родини,

Не знає, що робити коли всім кінець.

...

Мертвий Поет

Дівчинка з медовим голосом

Ти знаєш, дівчино з сніжним іменем,

Якби мені було доручено Вищою Силою,

Оспівувати твоє ім'я, як найліпше з імен

Освячувати твоє життя теплим співом сирен,

Влаштовувати на твоїх концертах пожежі,

Оздоблювати в твою честь мозаїки й фрески,

Зривати для тебе щодня найгарніші квіти,

Співати тобі вночі найпалкіші мрії,

Тримати тебе за руку, коли ти плачеш,

Знімати твій сон на камеру, коли не бачиш,

Готувати тобі найсмачнішу у світі їжу,

Обурюватися, коли інші не розуміють краси тиші,

Цілувати тебе, коли б ти тільки хотіла,

Якби тільки наказала мені та Вища Сила.

...

Мертвий Поет

Коли закінчиться війна...

Коли закінчиться війна...

І відбудується країна,

Полита сльозами і кров'ю,

Розбита, зламана, єдина...

Коли закінчиться війна...

Ми будем інші... Зовсім інші...

І світ навколо, і земля,

і зорі й небо, люди, я...

Коли закінчиться війна...

Боліти серце довго буде,

За тим кого з нами нема,

І більше вже не буде...

Коли закінчиться війна...

Скажу нарешті що люблю,

Тебе чекала, точно знала,

Що повернешся ти з далю...

Коли закінчиться війна...

Я буду часто посміхатись,

Тебе я буду обіймати і цілувати, як дурна...

Коли закінчиться війна...

25-26.03.2022р.

...

Мрія
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144459коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: