🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1704)

Не шукай в мені принади

Ти не шукай в мені принади.

Я - не приманка. Не капкан.

І не питай про мої вади.

Я - то вулкан, а то - орган.

Отак, уся - на видноколі.

Душа - в польоті. Лет - у вись.

Не звикла кланятися Долі.

Не знаю слова я "змирись".

Воно на тупість провокує,

На бездіяльність й пустоту.

Байдужість слово це віщує.

Із ним не візьмеш висоту.

Й глибин премудрих не сягнути.

Немає руху. Скрикнув Час:

"Ти маєш жити, а не бути!

Життя приймати без прикрас.

Сама вносити коректури

І додавати барви в світ.

Палітри взяти й партетури,

На сцену вийти під софіт.

Сказати все, що наболіло,

І не тобі лише одній.

І проти вітру рушить сміло.

І подолати буревій!"

Ти не шукай в мені принади.

Я вся - на вітрі. На виду.

Нема на те вже, мабуть, ради

На щастя, а чи на біду.

29.10 2019

...

Мирослава Сидор

Соловейко

Соловейко пташечка з дитинства

Я тебе бо болю памятаю

На споришику тихесенько усівся

Слухаю як співаєш із гаю.

То думки іще такі дитячі

Не стурбовані життевим плином.

А дерева велетні гіллясті.

З листтячком шумравим понад тином.

Хатка не велика дві кімнатки

Сіни, присьба в споришу подвіря

Бабцю згадую, і хочеться до мами.

В безтурботне тепленьке дитинство.

Що мені іще тоді малому

Не приходило на думку я гадаю.

Що на світі сірому й холодному.

Тебе у гаю твому згадаю.

Просюж тебе щіро соловейко

Заспівайно ще раз понад вечір

Щоби гарні спогади с дитинства

Тугу мою зняли вмене з плечів.

...

Onra

Пів кроку до тебе.

Най більша відстань пів кроку до тебе.

Важлива розмова, звичайне мовчання.

Крок в прірву чи небо без сумніву треба.

Пів кроку до тебе, а скільки вагання.

А що мені небо як зорі не сяють

А що мені прірва як що знизу тиша.

Пів кроку до тебе зроблю без вагання.

Безглузде мовчання відштовхують небо.

Бо час не стирає ні пам'ять ні душу.

Пів кроку до тебе , тож стояти мушу.???

...

Onra

Грона винограду

Ти повіриш у наше світання,

Воскресають як вірші і квіти,

Як пізнаєш, чому щебетала

Ще ластівонька променем вітру?

Як творилася наша природа,

Що тебе полюбила навіки,

Україно моя, ти приходиш,

Як приходить поезії зірка,

Як натхнення мене зачарує,

Може як чарувати світання,

Що тримає сьогодні за руки,

Що промінчиком сонячним тане,

Що пізнає – навіщо любити,

Дарувати нам славу кохання?

Пізнавати довершене літо,

Як душа розквітати звикала,

Може як розквітати троянда

Чи така ідеальна лілея!

Може як говорити нам влада

Про кохання і долю натхнення,

Про весну, що мене зачаклує

Пелюсточками вишні – так свято,

Як утілимо літа відлуння:

«Я кохаю», – нам мовити варто,

Як ясніють поезії наші!

Як чарує мене небосхил і

Грона неба впадуть в срібну чашу –

Виноградної долі і сили.

Бо чому говоритиме вітер?

Бо навіщо любити навіки?

Як щебече ластівонька – й жити

Забажає поезії зірка.

Бо у зірці – чаруюче небо!

Бо співають метелики Сонцем!

Що дарують мистецтво – відверто

У солодкій метафори гронці.

15.10.2023. 13:24.

...

Вікторія Вербицька

Чарівний спів

В однім саду за небокраєм

Почув я голос неземний,

Немов весна прийшла до гаю

І серце билося в мені.

Там, за хащами густими

Побачив мавку чарівну́,

Таку красу запам’ятав я

Коли сп’янів в бреду́.

О, яка ж була ти красна і вродлива

Що я замлів як статуя в Афінах,

Ти серце вкрала моє в мить

За це хотів я поцілунок твій.

Та слухатися ти не хотіла

Чічкою зухвалою була.

Мені не лишалося нічого

Окрім як підкоритися тобі

Та вкрасти з неба всі зірки.

І знову крутиш носом ти

Коли в очах моїх палає нестримане кохання,

«Не можу бути я з тобою.

Парубок ти хоч куди,

Але життя з людьми нестиме мені горе.»

І ось зникаєш ти у хащах

А я лишаюсь на землі,

Стою як вкопаний, весь в чарах

І чую голоси у хмарах.

Минуло декілька років…

У мене є своя родина

Але щовечора я влітку

Приходжу знов до того місця

В надії хоч побачити тебе,

Але ти зникла. Назавжди.

Та спів твій досі ще лунає

І зігріває у́смішку мою.

...

Moon Cherry

Залежний від неї

Він давно залежний від неї,

Від бірюзових її очей,

Він давно залежний від неї,

Бо вічний віддавна її лакей.

Ах, як їй личить жариста сукня

І ці тендітні, дівочі зап'ястя,

У волоссі заплуталась мушля,

А він птахом звивався.

Сідав на оголені її рамена

І наче дракон впивався у губи,

Йому не потрібні були знамена,

Лиш чути чарівного голосу струни.

Він давно залежний від неї

І хоча не взаємно, це знає.

Він давно залежний від неї,

Голову кожен раз втрачає.

Коли бачить як з іншим іде,

Як його за руку тримає.

Від ревнощів бідолагу рве,

А він її пристрасно так кохає.

І життя готовий віддати,

Аби тільки була із ним,

Та в цілунках щоранку купати,

Але це лише мрія. Дим.

...

Tvoreys

Петро Гузiк "Найкраща читачка"

Моїй подрузі Мадонні котра обожнює читати :-)

Вона блукає книгарнею

Вона любить історії

Пробігає очима по стелажах

Поглядом повним захоплення

Сотні світів відвідала,

Прожила десятки життів

Серце тріпоче від радості

В передчутті нових відкриттів

Вона ще не вирішила

Що саме взяти їй

Чи поезія чи проза

Відведуть до країни мрій

Зупиняється,роздивляється

Палітурки нових книжок

В голові в неї вирує

Нескінченний потік думок

Вона найкраща читачка

Вона королева книг

А я допишу цей вірш

І покладу до її ніг.

...

На!Читай

Тібет

Я сидів і споглядав

як ти спала мила.

Наглий місяць через став

брьохався сміливо

спека мучила тебе

як нечиста сила,

очі, що я так любив,

снами потомило.

Спека мучила тебе

і сни потомили:

ти хотіла на Тібет

у сніг по гомілку.

Ти хотіла на Тібет,

та ще в Гималаї.

Заказала би білет,

та я не пускаю.

Не пускаю, бо не знаю,

тібетської мови

не допетраю, мій раю,

з чортами розмови.

Мила стогне уві сні

слова нетутешні.

Гонить хмари навісні

місяць безутішний.

Милу мучить цей кошмар,

чекає ж на путне.

Щоки її сиплють жар,

очі каламутні.

Розметалася на ліжку,

посріблені груди

промені цілують ніжно,

наводять полуду

на душу чисту. Я ревную

до місяця в небі.

Целуй дівку вечоровую

моєї не треба.

...

undyber

Вилий душу мені гіркотою...

Вилий душу мені гіркотою,

Спали серце блакитним вогнем.

Покрий тіло моє мерзлотою,

І поріж найгострішим ножем.

Вмий сльозами вродливе обличчя,

Прокричи кілька тисяч проклять.

Розірви на шматки протиріччям,

Не дивись, що ці рани болять.

Спопели мене своїм гнівом,

Розтопчи у багнюку вогку.

Ненавидь мене диким звіром,

Утопи у лісному ставку.

І згаснуть над нами хай зорі,

І хитається тихо гілля.

І в глухому ламкому мінорі

Пригадай лиш моє ім'я.

...

Невідома Аматорка

Не зможу писати про тебе вірші

Не зможу писати про тебе вірші.

Мій Милий.

Недосяжний ти, наче зірка в висі.

І слів не доберу достатньо, щоб милі.

Не взмозі описати краси твоєї.

Маю надію, що пробачиш ти мені.

Що надіям згоріти не дасиш в

пустоті.

І ось знову сонце красить ластовиння урочі.

Тож очі мої тепер навіки твої.

...

odri

Смак життя

Ти не знаєш, як відчути на смак життя?

Лиш просто поцілуй її вуста...

Коли вона та сама, коли вона твоя?

В її обіймах ти неначе немовля...

Час зупиняється у мить, нещадно нехтує речами

А почуття - колаж думок, який жонглює сценами

Схиливши голову до неї на коліна

Відчуй турботу, що колись, в обіймах матері осіла

В безмежній ніжності спокуса, шукає вихід в забуття

Я насолоджуюсь тобою ти й є мій смак цього життя...

...

Slons856

Минуле пахне червневою росою

Минуле пахне червневою росою,

Зігріту світлом ранньої зорі.

Покрите миттю тихого спокóю,

Заховане у деревній корі.

Минуле має посмаки любові,

І сліду червоних помад.

Є незабутні ноти барвінкові,

Та чорний гіркий шоколад.

"Сьогодні" має запах нарцисів,

І довгих липневих спек,

Відпочинку в тіні кипарисів,

Без жодних, мабуть, небезпек.

"Сьогодні" схоже на ягоди кислі,

У вишневому густому саду.

На соковиті грона обвислі,

У строкатому листя ряду.

Майбутнє пахне помаранчевим небом

Серпневих сутінок і тужливих балад.

Ще незабутої історії тембром,

І пошуку в самотності розрад.

Майбутнє пахне новим початком,

Новим рядком для колишніх слів.

Пахне заміною хаосу порядком,

І спокійних, безжурних снів.

Майбутнє пахне закінченням літа,

Неначе втіха від цього кінця.

Й вереснева роса, ще зігріта,

Впаде на землю наступного дня.

...

Невідома Аматорка

Натхнення є різним

Натхнення є різним…

Зі смаком кави і цигарки,

а буває сильним і ніжним,

немов твої руки,

що обіймають щоранку.

Натхнення є різним…

Залізним, грізним

і моментами навіть солоним,

коли не стримуєш сльози,

і вони попадають на папір

Натхнення є різним…

Але воно ніколи мене не відпускає

і вередує у мене в думках,

а коли тебе обіймаю, розумію,

чому натхнення у каві і цигарках.

...

анесілія

Моя богиня

О зорі зорі, о скажіть

Чому так серце розриває?

Чи то життя несправедливість,

Чи то кохання так вбиває?

Чому не можу я відчути

Тих дотиків, неначе списаних з книжок

Невже любов забути мушу,

Неначе й не було цього.

Чому богиня серце розриває, чому спокійно жити не дає?

Невже у себе теж щось має, боязко сховавши це.

Я хочу мати в серці квітку, я хочу мати наяву.

Хочу ніколи вже не відчувати

Страшну, таємну пустоту.

Здається мрія нереальна, здалась близькою, як ніколи.

Невже з'явився в мене шанс,

Віддати їй свою любов?

Сиджу на смертному весіллі,

Я знаю, щастя не прийде.

Бо чую тихе, ніжне "так"

Не адресоване до мене.

...

чирик бирик

Кохали

Я люблю зорі, бо вона,

Вона малювала їх коло шрамів тих незначних,

Коло тих, що тварини лишили мені

І тих, що я ж залишила.

Вона не розбирала, де які,

Бо вона кохала їх усі,

Бо вона кохала мене усю.

Й шрами,

Й недоліки,

Й те, що я ненавиділа.

Вона кохала і залишала сліди,

Ті які проходили швидко

І ті які лишились назавжди.

Кохала звісно не лише вона.

Я малювала їй квіти,

Я не те щоб сильно вміла,

Але все ж малювала,

А вона хвалила,

Казала, що ми сестри по шрамах,

По розмальованих шрамах,

Розмальованих чужими руками.

Й ми кохали,

Ми обидві кохали.

Всі найстрашніші недоліки ми уникали

Й казали що саме за них і кохали,

Ми залишали

Сліди, що не змиє вода і мило

І ті сліди не зникнуть.

Звісно, то були не шрами,

Або не зовсім такі,

Якими ми їх зазвичай уявляли.

В ті шрами ми фарбу заливали.

Й увесь цей час кохали,

Й не полишали.

Ми були поряд завжди,

Як тяжко не було.

І ми малювали,

Я квіти вона зорі,

Але головне, що ми малювали не шрами

Й не на своїх тілах.

Хоч також головне, що кохали

Й кохаєм подосі.

...

Аня

здається, раніше не любила

Здається, я ще так нікого не любила

Я бачу в тобі свій сенс життя

І ця любов, що разу дарує мені крила

І відчуття, що я жива

Ти знаєш, я ще так нікого не любила

І Спів птахів, шелест листя

Без тебе,мій рідний я зовсім не жила

А зараз, з тобою відчуваю щастя

Я точно ще так нікого не кохала

Була радість, симпатія,весна

Але, щоб кохати - не кохала

А зараз точно, чую, що вже пора..

...

Яна Киньлем

Зоря

В моєм житті залишилась одна зоря,

Та й та, що сяяла найяскравіш.

Забрали в мене можливість

Моїми ж творами полюбуватись.

Після, як вони сказали

"Запитань тих некоректних"

Й от вони забрали ту останнюю зорю,

Типу він у них там руководити має,

Але ж він й сам не розуміє.

Це пастка, хитрий план,

Вони йому там цілі гори понаобіцяли

Й казали, що й мене повернуть.

Я не повірив.

Я хтів втекти, як це колись зробив

Його ж і попередник.

Він не послухався моїх благань,

І навіть зізнання у коханні

Його не привели до тями.

Тож я більше не побачу схоже тих зірок.

...

Аня

"МИ"?

я прийду до тебе у травні

ти підеш від мене в серпні

я стільки хочу сказати

та мабуть краще змовчу

я прийду до тебе у травні

коли буде сильна гроза

на білий танець тебе запрошу

й білі вірші тобі розкажу

прошепочу тобі тихенько

як я сильно тебе кохаю

і тихо неспішно

танець на цьому скінчу

ти ж підеш від мене в серпні

на зовсім одну залишиш

ти мовчки безслідно зникнеш

зі світу мого спішно

ти підеш від мене в серпні

та приходитимеш кожної ночі

це ти робиш для того

аби не дати мені тебе забути

я напишу тобі у травні

теплі слова у новому чаті

ти відповіси мені щиро

і знову двоє замовкнемо

ти аж ніяк не приїдеш в серпні

ані у вересні, ані в жовтні

чи приїдеш ти взагалі?

чи мені до тебе приїхати?

...

АЕль

Про Нас

Я думаю добре сидіти в театрі,

За руку тебе тримати,

Трішки незручно, може, обіймати,

Та ніжно пошепки дурнЮ казати.

І біля річки разом спочивати,

Галявинами ввечері гуляти,

В такі моменти так і хочеться плекати,

Та цілуватись, любляче торкатись

Твоїх плечей, рукИ, щоки та лобу.

А може це все просто утік мови,

І ти далеко, наче зірка й доля,

Дивитися в ці очі, знову й знову,

Читати і співати,–німе слово,

кохати, тільки тебе малювати,

Заповнити усі стіни в кімнаті

Портретами, поемами, плакатом,

Епітетами замість просто "ти".

Та думаю, усі тисячі слів

Не зможуть передати сутність

Й облік, під котрим ти ховала

Свої брови, чудові запахом вінки

Та свою мову. Таку чужу

І все одно знайому.

З акордами, це відчуття свободи,

Упереміш з парфумами погоди,

Хотіла передати я тобі,

Та ми закінчимо усе це з чистим "ми",

Хоча і починали все на "Ви".

Можливо, саме восени.

05.05.2024

...

Облиш

Пошепки

Пошепки скажу слова такі інтимні,

Мов сказав гучніше вони втратять сенс.

В кімнаті сидимо удвох,

Та відчуття, що тисячі таких як ми

Сидять поруч із нами.

Стій, не повторюй ті слова,

Вони значні лише для нас.

Сказавши їх не пошепки їх сенс піде,

Інтимність там вся зникне

Й не вернуть її нам всім,

Всім тисячам таких як ми,

Не повернути той інтимний сенс.

Скажу їх знову пошепки,

Щоб ти розчула точно кожну літеру

У слові тім, що прозвучить іще не раз.

І ти підеш,

Я знаю це напевне.

Слова залишиш ті собі

Й ось так підеш.

Ти скажеш, що не могла інак вчинить

Й слова ті прозвучать уже для інших,

І сенс той втратиться й для нас.

...

Аня

То невже тобі все одно?

У цьому новому сонеті

Ти скажеш нарешті забути,

Я зберу усі сили і скрути,

Аби дати тобі все забути.

На губах відчуття поцілунку,

Сліди дотиків, пошуку, муки,

Я мав би сказати "Забудьмо",

Та такі ми, зневолені люди.

Ці очі, повні свободи,

І підстави із приводу долі,

Щодня, здавалось мені,

полонили, несли, стерегли:

Тільки якби сказати тобі,

Що слова, переписки, шаблони

Назавжди, здавалось мені,

Пахли попілом, ніжністю й морем.

Та все ще, цей біль не стерпіти,

Все стискає в грудях–

Я хотів би летіти

Униз десь, на шлях.

Утекти від проблеми–

Ось що я хотів.

Полетіти крізь призму і вікна батьків,

Розбитись об постіль старих почуттів.

02.05.2024

...

Облиш

Німе мовчання

Німе мовчання. Подихи твої

Сьогодні вічність, завтра знову втома

Пісні лунають. Смуток на душі

Думки з'їдають. Це все моя воля

Але не я обрала той тернистий шлях

Моя душа лежала не для нього

Я хочу спокій, поки тільки страх

Та й руки скуті між собою

Твій силует блукає в моїх снах

Такий холодний, наче сніг - примара

Обіймів прошу, "почуттів нема"

А в мене є, тебе я зігріваю

Твій дотик - радість на душі

Твої вуста - переді мной все тане

Німе мовчання. Подихи твої.

Це все, що тільки зараз пам'ятаю

...

lenci

Цей хтось

Віддала б я жагу оцю нестерпну

Комусь, хто б із захватом її прийняв.

І тоді згублю її — тугу посмертну,

Яку мені цей хтось подарував.

Погляд чийсь завис, мов небо недосяжне,

Обернувшись на спрагле марення п'янке.

Кинулося серце в чуттєвий бій, відважне,

Вперто стаючи ногами на хитке.

Щоб не вдалося мріям ту жагу вернути,

Без нагороди воно з шляху зверне

І буде просити безнадійно все забути.

І вляжеться гарячковий дух, він ось-ось

Покірно схилить голову в ріки смутку,

Згубивши обриси байдужого когось.

...

Ліна
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144430коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: