🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1702)

Історія одного літа

Дозволь мені бути хоч кимось

Одним із пунктів твого списку справ,

Та як знайдеться хоч щось важливіше,

Викреслюй мене без підстав.

Я втону у чеканні, та слів не зроню

Ні рядка про те, як же складно

Лиш міцніше затягну сталеву броню

І зберу себе знову до ладу.

Якщо не помітиш, нічого страшного

До всього звикаєш, напевне

Та як бачу з тобою когось, не себе,

Мрію заритися повністю в землю.

Ти приходиш до мене по допомогу,

Часто з'являєшся в моїх думках

Та ніколи не глянеш більш, як на друга

Бути твоїм - найзаповітніший страх.

17.12.23

...

Uliana

Спи, мій вітер...

Спи, мій вітер... Нехай в очах твоїх тиша

Карнавалами відблисків розпише візерункові сни...

Сміх спалахне, і пухнастими хмаринками шаль

Тремтливо ляже на плечі... Душі ніжністю підкорені.

Ніч сховає у глянці мрій старий день,

Пил турбот стихне, піде в засіки весь жаль.

Пульс прискориться та обів'є мою тінь.

У твоєму шовку волосся світи, снів кришталь.

Спи... Я зігрію, навію казку, вдихну спокій...

Оспівуючи рядком твоє літо, пройде зима.

Опівночі... Вічність близько, мій гріх святий...

Охороняючи твій сон, розумію - з тобою ніч світла.

~15•02•18~

...

Lexa T. Kuro

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій...

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

Ти не турбуй їх раніше. Не треба.

Вони тоді будуть дуже злі.

Зателефонуй мені краще пізніше,

Коли демони тихо спатимуть в мені.

Ми з тобою тихенько посидим.

Тільки пошепки зі мною говори.

Розкажу тобі про все на світі.

Поки демони тихо спатимуть в мені.

Знаєш, вони за тобою сумують.

Плачуть щоночі мені.

Але ти не думай, вони не прощають,

Всі ті лиха скоєні твої.

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

20.12.2023

...

Анастасія Гордієнко

...

Я щаслива просто бути поруч

та бачити тебе щоразу уві сні.

Малювати твій образ власноруч

та зустрічати вдома навесні.

Ти - мого серця відрада.

Ти - промінь кохання ясний.

Ні за чим нам жодна барикада,

навіть простенький дощик рясний.

І нехай ніхто не зрозуміє.

Та буду ж тебе берегти.

При зустрічі серце зрадіє,

Якщо зуміє тобі помогти.

...

Анастасія Гордієнко

Кохання

Моя історія почалась з троянд

Сто одна. Банально, але що маємо.

Стільки на побаченнях я облазила веранд,

І стільки ж об‘їздила вулиць трамваями.

- Аїдо, тобі не личить кохання,

Ну, дійсно, що за дитячі ігри.

Для тебе це ніби спортивні змагання,

Наче наввипередки біжать тигри.

Знаєш, я здивований, що ти покохала,

Навіть твоє ім‘я говорило за тебе

Не було такого, щоб ти когось біля себе тримала.

Тебе від цього все всередині зішкрябе.

- Ти не розумієш, Хан наче мій.

Він сміється у моїй гримерці

Наче не боїться моїх змій,

Що ховаються десь далеко у серці.

І це дивно, бо всі від мене тікали,

А він про почуття свої пише - не один сувій.

І поки мене нещастя спіткали,

Він боронив мене в душі своїй.

Здається, кохання настало

Через кілька складних та довгих років.

Та всі біди тихенько зникали

Після сталевих Ханових почуттів.

...

RinaRi

Одиноке дерево серед поля

1

Надвечір'я, що межує з ранком,

Ми пропускаємо холодну ніч.

Дерево бринить цукровими соками,

Вітер свистить крізь пусті соломинки.

Я певно сказав би, що я твоє тіло

Руками нестиму по полю

Але ти зараз спиш, дрімаєш солодко.

І тільки тінню я твоє тіло вкрию.

Ти певно зараз не чуєш мене

Можливо, тобі зараз сниться хтось інший

Але я біля тебе тремчу від холоду

Руками розтрушу іній, просто заграю.

Візьму гітару в руки, розкрию свій голос

Заспіваю про те, як усе гарно

І я теж! Чуєш? Я теж гарний!

Незрозумілий, молодий.

У мені ще досі горить пристрасть.

Мені вже далеко не двадцять

Годинник на дереві пробив за вісімнадцять

Просто послухай. Мені це треба.

Так треба, аж смішно!

Я порву всі струни. Я випадково.

Просто я дуже нестримний.

Мене просто важко спинити,

Але ти ж умієш.. Я знаю.

Буду співати про милих дівчат

І посміхатись до тебе широко й жваво.

Ти не зрозумій неправильно. Зовсім ні!

Я ж кохаю тільки тебе одну.

Просто хотів подивитись на реакцію.

А я співаю. Горло горить пекуче.

Я більше скриплю ніж горланю.

Спи, моє сонце, спи.

Нас тут тільки двоє.

До нас ніхто не говорить, бо страшно.

Ми сатири. Ми німфи. Ми напівголі

І все це посеред поля.

Як це дивно, що зараз я, а потім ти

Будеш співати, доки хтось один у сплячці.

Ми з тобою кардинально різні

І зустрічаємось у надвечір'ї і на світанку.

Ти, моя мила, знаходиш мене постійно.

Це, напевно, тонкий, ледве помітний зв'язок.

Я цілую тебе тричі на день,

Оберігаю тебе від усіх.

А мене оберігати немає потреби,

Бо тіло моє все ж металеве,

А ти, моя мила, безбожний хрусталь.

Цікаво, Як тобі вночі жити без мене?

Цікаво, чи бачиш ти мене, як я тебе.

Від страху до жалю тільки крок,

Але ти йди. Йди і не оглядайся.

2

Надвечір'я, що йде після світанку.

Мій сон я тобі віддаю ласкаво.

Я вкрию тебе, але не собою.

Не себе я тобі віддаю.

Ти чужий мені, Я відчуваю.. Я знаю.

До печалі межа моя найтонша.

_______________Розумієш?

Але ти спиш.. знову спиш, а я говорити хочу

Я від цього тривожусь. Так дивно.

Ніч не минає безслідно,

Зорі шрамами лишаються на тілі,

Відблиском у моїх очах.

Це все безнадійно!

А ти просто спиш.

Ми прив'язані одне до одного,

Але я так більше не можу,

Не хочу це все терпіти. Пробач.

Це поле, це дерево, одне і те ж.

Вдавай, що ми добре знайомі. Вдавай.

Ти викликаєш у мене тільки відразу і жаль.

Вимушений жаль, щоб бути з тобою.

Ніч карбує мене, рятує мене.

Я давно втратила свій спокій.

Колись нам було добре разом.

Колись, пробач.. колись, але не зараз

І не мені з тобою..

Сльози на щоках.

Я не відчуваю абсолютно нічого.

Тому Я тікаю.

Прощай..

...

Вітольд Хмара

Марі

Я покохав Вас, Марі,

Солодка слина затопила

________________Пустелі.

Ми з вами одні,

Ми з вами одні у цій тихій

__________Солодкій пустелі.

Моя люба Марі,

Моя солодка і пряна Марі!

Я сьогодні веселий,

Я сьогодні невимовно щасливий.

Осінні пахощі затуманили розум

_________________________я спав.

____________Спав!____________

І не бачив, як світ годує мене

_____________Нелінійними снами.

Моя мила Марі,

Я сьогодні зустрів Вас.

Зустрів перед входом у маленьку,

Але нахабну і запашну книгарню.

Я сьогодні зустрів,

Я сьогодні зустрів

________Вас._______

Перед входом до бару,

А ви, моя легка Марі,

Мені просто кивнули.

Кивнули, Марі!

Це знак моїх люблячих

___________________Богів.

Я сьогодні нап'юсь,

Нап'юсь, я вам кажу,

Але з думками про Вас.

Моя Ви

Моя Ви, прекрасна Марі,

Моя!

...

Вітольд Хмара

Прекрасна Ноче

О, Ноче ясна, диво дивне

Тебе кохаю я нестримно,

Мене Ти вмить заполонила

І не згадала, і не любила.

Ти красна, Ноче, диво дивне

Тепер Тобою лиш живу,

Тоді мене не відпустила

Куди ж я далі полечу?

Кохана, Ноче, диво дивне

І як тепер без тебе жити?

Чи то радіти чи то тужити,

Твоє кохання заслужити...

Я знаю, Люба, диво дивне

Мене кохаєш також Ти,

Ні описати, ні збрехати

А правду всю оповісти.

Моя Чудова, диво дивне

Тобі я знов це говорю,

Кохаю я Тебе невпинно,

Ти чуєш? Я Тебе люблю.

...

Вероніка Іванусь

Криваве Кохання

Ця історія про дівчину вампіра. 

Але ні, не про її кровожерливість.

А про її безмежну Любов.

Ім'я її було Оріана.

І Закохалась вона у хлопця,

У звичайного смертного.

Та це не завадило Оріані Кохати його.

Але боялась вона того, що він її не прийме.

Що не Покохає її так само.

Боялась замість схожих слів Кохаю почути лише крики й образи.

Саме це щоразу зупиняло її.

Через це не хотіла вона ні спати, ні жити.

Не хотіла вона навіть крові.

Благала лише про Кохання,

Яке вона ніколи не відчувала.

Але коли вони були разом, Оріана відчувала щось дивне.

Здавалося, що з ним вона як людина.

Через що й приховувала справжню себе.

Гадала, що він ніколи не Покохає вампірку.

Гадала, що така, як вона, приречена на вічну Самотність…

...

Скрипник Максим

Незвична Пара

Вони познайомились у шинку.

Звичайному шинку на окраїні одного з сіл.

Її звали Христя.

Йоги звали Арій.

Ніби самі імена прокладали Їм долю.

І ніби сама доля в той день Їх звела.

Вона - знатна чаклунка.

Він - полює на чудиськ.

Здавалося, яка з Них може вийти пара?

Але доля давно всім розпорядилася сама.

Він закохався у Неї з першого погляду.

Вона у Нього - лиш потім.

Перше, що в ту мить він відчув - це запах Її неймовірних парфумів.

Ніжний запах калини й кориці,

Який не покидав Його більше ніколи.

Перше, що привернуло Її увагу до Нього -

Це меч у виснажених піхвах.

Подумала, що звичайний розбійник, але ні - знатний герой.

Він намагався привернути Її увагу до себе.

Вона підкинула нове завдання Йому.

Знешкодити мостра.

Небезпечний кіт Баюн оселився неподалік.

Наступного ранку Він вирушив у путь.

Убивши потвору, повернувся у шинок,

Але Її там уже не було.

І побачаться Вони вже нескоро…

Але колись Вона врятує Його від полоза.

І саме тоді Вони обоє промовлять:

Кохаю…

...

Скрипник Максим

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами

Не торкалися щік чи скронь, ніколи не переплітали між собою рук

Обіймалися лише в рідкісних випадках - міцно, немов після найдовших розлук

Ми ступали на одну й ту ж саму землю, ходили одними темпами, проривалися крізь пітьму вперто й невпевнено - ми ніколи не прощались - а якщо й прощались, то завжди назавжди - немов із мертвими

Хотіла би рвати голос, хотіла би рвати кістки і голови:

«Повір, любове, хочу бути вогнем тобі, твоїм світлом, що роздроблює темряву й неспокійну воду»

Несвідомо і безборонно, із поверненнями і втечами, наша історія завжди існувала під руку зі зневірою та запереченнями

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами - вони настигали нас першими

...

особлива

Кохання неба

Як манить, кличе з висоти,

Масивний звір, що так бажав свободи.

Так промовляти про кохання вмієш тільки ти.

Без слів, лише тремтінням крил від насолоди.

Лиш глибиною тих бездонних, мов океан, очей.

І радістю грайливих бісиків, що скачуть між зіницями.

Скільки б не провів ти на землі ночей,

Віддав би всі за одну ніч із птицями.

За те, щоб мерехтливим фіолетовим світінням

Переливалася луска над рівнем моря.

І розсікаючи тендітні хмари так сумлінно

В повітрі малювати кінчиком хвоста узори.

Як хочеться, щоб ти завжди був вільним і щасливим,

Літав у небі, не підкоряючись законам.

Щоб ти забув, яким у клітці був вразливим,

Де і не знав би, що таке життя дракона.

...

Анна Мінт

Чарівна доля

На березі хвиль, під місячним світлом океану,

Матрос зустрів відьму з чарівним поглядом і волоссям кольору ночі,

І долі їхні сковалися, як ланцюги на кораблі.

У небі зірки сяють, хвилі співають їм пісні,

Але їхнє кохання прокляте, як давній грецький міф.

Відьма в ночі таємничій, матроса за собою вабила, 

І він не міг з її чарами чинити опір.

Їхні зустрічі були короткими, але залишалися вічно в пам'яті.

Немов примари ночі, вони зустрічалися й уві сні,

І день за днем відстань їх несла до печалі.

Він мріяв забрати її на своєму кораблі у світ далекий,

Вона могла запропонувати йому чари, але не щастя.

І так тривало це чарівне прокляття,

Матрос і відьма, розлучені долею, але кохаючи вічно.

...

Айлін Руж

Ще молодий

Я бачу перед собою молодого мужчину.

Його розпашіле тіло ще не покинула весна.

Я думаю про себе [мовчки], що він неймовірно гарний.

І ще не пройшли його журливі літа.

Він, напевно, палить, випиває вечорами

Десь у сільських клубах з друзями,

Та я не сварюсь на нього, йому ще можна

Відчути, що алкоголь не лікує рани.

Його тіло ще тонко дише любовними поривами.

Його тіла не торкались літні палкі квіти.

Він ще сам як та пахуча квітка,

Японська вишня на берегах Фудзіми.

Я бачу перед собою молодого мужчину,

Його розпашіле тіло вже знов чекає на вечну.

Ти, друже мій, ще дуже красивий.

Давай я тебе обійму.

04.11.23

...

Вітольд Хмара

Раб

Зв'яжи мене зі своєю душею, щоб був я рабом твоїм навіть після смерті. Зроби так щоб кохав лиш тебе, для цього лиш скажи що відчуваєш до мене. Я буду твоїм і для тебе. Навіть якщо немає в цьому потреби. Головне не забувай, бо вмру як буду без тебе. Й не потрібно мені їжі чи води, будь просто поруч щоб існувати я міг. Я тобою дихаю, я тобою живу. Дозволь тобі бути покірним, я буду служити тобі як живий щит. Твоє життя головна для мене дорогоцінність, ти заслуговуєш всього на світі, та й цього не буде вдосталь.Дозволь мені бути поруч, дихати з тобою одним повітрям і дивитися на ті самі зірки. Дивитися як ти спиш, бачити як плачеш чи смієшся. Дозволь мені побачити й відчути кожен сантиметр душі, навіть якщо ти насправді жорстоке стерво.

Будь тут для себе, бо я не дозволю просто так тобі ніколи померти...

(26 лютого 2022)

...

Maynuta

Незнайомець

П'ята вечора, тролейбус,

Твій погляд спрямований на силуети міста.

Прості будинки та чужі лиця, які шукають свій шлях додому.

Нічого нового у цей час, живе місто та неспокій, який так і манить поширитися всім тілом.

Губи все ще не заживають від тривожного кусання,

Але як же їм зажити, якщо всі думки шумлять про гірше,

Як же їм зажити, коли серце пробиває мелодію осені.

Нова зупинка, нові люди, які ніколи не можуть зупинитися,

Заходять і виходять, набиваються у цей все менший і менший тролейбус.

Нічого дивного.

Погляд.

Погляд, який ти відчуваєш навіть не дивлячись.

Єдине, що ти робиш, шукаєш власника та намагається зрозуміти хто і навіщо?

Каштанові очі, довге волосся, кавового кольору пальто, навушники.

Нічого надзвичайного, але усмішка.

Усмішка, яка прибирає всю тривогу та змушує ще декілька хвилин ніяковіти.

Час зупинки закінчується, двері транспорту закриваються і єдине про що ти думаєш "Чи побачу я його знову?".

...

tristis_vibe

Весна

Весна?

Вона життя моноліти,

Розгалужені, вквітчані віти.

Щоб в кожному вдиху,

У кожному подиху вітрі —

Весна.

Весна?

Вона птахи і дракони,

Трава та сади, силачі-терикони.

Аби у кожному вдиху,

У кожному шелесті нивки —

Весна.

Весна?

Вона гул, і гуркіт, і стони,

Метал, порожні вугільні вагони.

І у кожному рику,

У кожному крику лелеки —

Весна.

Весна?

Вона води, і ріки, і грони

Озер-кар'єрів. Степи невагомі.

І в кожному вдиху,

У кожному стогоні криги —

Весна.

04.03.23

...

Данила Чаглій

Я для тебе...

Я для тебе всі вивчу вірші,

Заспіваю всі пісні та оди.

Хоча й знаю — це не треба тобі,

Я ж для тебе — тягар найдорожчий.

Я для тебе з туманів полотно зітку,

Найяснішим сузір'ям прикрашу.

Ти ж цю віру, кремезну, тривку і нову,

Зовсім іншій під ноги розкладеш.

Я для тебе буду маяк у пітьмі —

Буду! — орінтир з орінтирів.

Ти ж й мимохіть не всміхнешся мені,

Не згадаєш ні в бурі, ні в ливні.

Я для тебе не гроб, домовина твоя,

Не могила. Не є і не буду!

Краще вже хвилі, луски Дніпра,

І хмари його пурпурові.

Так, я для тебе сонет напишу.

І баладу. Про ріки і гори!

Так, знаю. Я не для тебе пишу,

Та й мені це вже якось байдуже.

03.09.23

...

Данила Чаглій

Ти кажеш...

Ти кажеш: я для тебе сонце,

А місяць, його тінь — то ти.

«І ти ясна, і я прозорий», —

Читаєш, наче увісні.

Ти кажеш: пахну ковилою,

А сам — і ріки, і снопи.

Й на перегоні серед поля

Удвох стоїм — лишь я і ти.

Ти кажеш: я як вітер вільна,

А сам — прикутий до землі.

І між посадок білим цвітом

Беруться друзі-журавлі.

Ти кажеш: нам нема спокою.

Піду — не зможеш крикнуть вслід.

І я дивлюсь на це з рукою,

На замах підняту. Відведену, як слід.

Ти кажеш: і для нас не буде завтра —

А я цитую: «Душі наші мов пісні».

І як стара, сива верба у лузі

До тебе гнусь, мов типчаки рясні.

15.09.23

...

Данила Чаглій

Ох, ти...

Ох, ти — причино мого препоганого стану,

Через шрами менше кохати тебе я не стану.

Ці позначки — карта життя і твого, і мого,

Наврядчи ще хтось зрозуміти зможе його.

Тож буду руками торкатися серця твого,

Хоча і не певний, що зможу зігріти його.

Й годинника стрілки ніяк не затушать мій пил,

Бо вічно чадитимуть іскри, наче старенький кадил.

22.08.2023

...

Данила Чаглій

Сон чи реальність

Поки хворію

В похмурім сні тебе бачу.

Прийди,

Прийди ти в реальність.

Це край , це межа.

Прокидаюся щоразу.

Ти лиш там

Чи є десь тут

Але я тебе не бачу.

Де саме тут має знак питання стояти?

Сни солодкі, хоч інколи й трохи травмують.

Але ж і життя є таке,

Та йому я не пробачу

Бо тебе там немає.

Що на ранок пам'ятаю?

Напевно словами не скажеш.

У снах ти такий прекрасний,

Але реальність тебе стирає.

І знаю що колись настане такий день

Коли тебе я більше не побачу

Можливо тоді збагну щось..

Пробач, цього не обіцяю

...

Maynuta

Коло

Як триматись за руки — важко,

Як у стави кричати — даремно,

Аби в кінці опинитись

На териконах та у кар'єрах.

І у жужму лягти спокійно,

Підпираючи залізницю.

Заплющити очі під пилом

Та забути про Сонця столицю.

Хто сказав, що ми будемо також

З тобою лежати покірно?

Я ж зійду бо житами в полі,

Ну а ти — посадкою в лісі.

І комусь то ми будемо — шепіт,

Між ярів, скрізь квіти і трави.

А комусь — чорнозем по коліно,

І для когось — небо безкрає.

І в нас будуть кістки із глини,

Самі будемо — сіль і гравій,

Степний говір — о, диво! — крейда,

Шум води у шахтних каналах.

І ми встанем на ноги знову,

На крило, мабуть, також встанем,

Щоб минаючи Землю по віку

Побачиться знову, я знаю.

Щоб вдивлятися палко в очі,

І за руки триматися — міцно,

Бо я ж зійду зернами в полі,

Ну а ти — посадковим лісом.

29.08.2023

...

Данила Чаглій

Біль від кохання

Я благатиму тебе безнадійно,

Щоб ти залишився зі мною.

Але ти підеш й навіть не обернешся

Після всього , що між нами було.

Ти забудеш мене ,

А я тихо збиратиму серце своє,

Що так жорстоко ти розбив на шматочки

І в один прекрасний момент ,

Хтось інший захоче мене кохати .

Але я більше не дамся,

Бо серце пам'ятає жорстокії рани,

Й ніколи не захоче новії.

А коли заживуть старії,

Обернеться воно наче бронею,

Яку не зможуть пробити жодні слова.

А ти будеш далі кохати ,

Бо для тебе це всього лиш гра.

А я тихо страждатиму далі

Від того , що не змогла захиститися сама

...

✨ ім'я секрет ✨
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144457коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: