🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Фентезі (2699)

Фенікс

Кожного вечора в темній пітьмі

Вогняний фенікс шумить при стіні.

Важко він диха, крила здійма,

Птахи гордої більше нема.

Червоне пір’я в сінях і на столі,

А вогню син фенікс зрахує дні земні.

Подивиться, як старець, тужно заспіва

Сумну ту дивну пісню, яких тепер нема.

І зітхне він полегко, до стелі підлетить,

Спокійний, безпристрасний крилами шумить.

Не знає більше смутку, не може і страждать,

Та й добрими словами його вже не пройнять.

І стомлений, стражденний ніжно закричить,

Погляне він на мене, і вниз, як спис, помчить.

Займеться він востаннє серед паперу зграй,

Зажевріють слова, злетять у сонця край.

Стихне все в кімнаті, потемніє дім,

Попіл засіріє, де вогонь був й дим.

Цього сумного вечора чую, у тіні

Вогняний фенікс родився в мені.

...

Ярослав Зимовий

Ліс тисячі тіней

Хто показав тобі сюди дорогу?

Хіба не знаєш ти, що ліс цей згубний?

Веде у морок стежка ненадійна,

У ті місця, де владарює страх.

Старі дерева, сиві й незворушні,

Гіллям задушать сонячне проміння,

Вода холодна зі струмків грайливих

Сп’янить дурманом твою душу враз.

Краса навкруг манитиме ще далі,

У тиші ти відчуєш часу подих,

А схаменешся – буде надто пізно,

Бо жодна стежка не веде назад.

Тут кожен корінь пнеться вгору хижо,

Травою котиться чаклунський шепіт,

Лунає музика, журлива, щира,

Із потаємних лісових глибин.

Пронизує до серця гілки дотик,

У власних кроках чуєш голос смерті,

І божеволієш, бо раптом розумієш,

Що шепіт той складається в слова.

Тут на галявинах танцюють нявки,

Немов зірки, що щойно впали з неба,

І досі сяють, а чорти сміються

І грають на сопілках кістяних.

Як підійти наважишся до нявок,

То спів і танці – все одразу вщухне,

А ти потрапиш до чортів у лапи,

Ховайся, не ховайся – все дарма.

На світі білім десь настане ранок,

Розвіє морок і страхи притлумить,

Тебе, мій друже, вже ніхто не знайде,

Та стежка знову приведе когось.

...

Shinnor

Летючі острови

Моя земля – Летючі острови,

Дрейфують у повітряній безодні.

Пориви вітру їх женуть холодні

З Нізвідки тьмяного в туманне Нікуди.

Тут кожний острів – брила-голова

Під шапкою лісів вічнозелених.

За край землі спадає нескінченно

Величних водоспадів борода.

А поруч в хмарах велетні-кити

Пливуть, неначе в морі бригантини.

І сонце наше – Місяця перлина, –

Висріблює їх спини і хвости.

Наш сутінковий світ не зна світанку.

Мій шлях – крізь арки зоряних мостів,

Через країни безкінечних Мрій та Снів, –

Принцеси із Повітряного замку.

...

Аластрайона Тук

Війна світів

Іде війна серед світів.

То за престол, то за рабів.

Як завжди звичний люд страждає.

Горить, хворіє, помирає.

То Чорна Рада все лютує,

То нежить встала, негодує..

Над цим усім дракон летить.

І все горить, горить, горить.

Та повставали маги, ельфи,

всі персонажі в казці тій.

Заради волі і коханих

Повстали на великій бій.

Була війна серед світів.

Нема царів, нема рабів.

Хто вижив, той надію має,

Що мир тепер все подолає.

...

Анастасія Коваленко

Помста

Коли від дерева лишиться тільки попіл,

Коли від каменю лишиться тільки пил

Герой, відкривши очі, озирнеться

– Я всіх їх вбив, я жодного не пожалів!

***

Спалив до тла, розбив на груди бруду

Все те, що ворог домом називав

Тепер я заспокоюсь. – Ворог! Заспокойся теж ти…

Тобою власноруч пробита грудь моя!

***

Навіщо ти прийшов тоді в долину?

Навіщо руйнував? Навіщо грабував?

Той крик дітей, що на пів світу линув

Коли ти мати їхню різав й ґвалтував!

***

Ти вбив усіх, віддав наказ вбивати!

А посіпаки, любо виконали, всі життя забрав.

Але, уваги ворога лишився старий, незрячий дід

Що біля тину, понурив голову на кобзі тихо грав.

***

Нікому із катів не спала думка,

Що дід той під собою діточок ховав.

А я сидів під ним, й тремтячою рукою,

Вуста сусідській дівчинці запекло затискав.

***

Стекли роки, змінився світ навколо

Я зріс, зросла і дівчина ота

І ось тепер, вона мене благословила

І я прийшов, і я тебе живим застав!

***

Я знаю щоб сказала моя мати

Залиш, забуть, живи своїм життям!

Та я не зміг, я не схотів чекати

Коли в мій дім ти знову прийдеш за життям.

***

Покинув я свій дім, кохану, діток

Я знав, що не побачу їх обличчя знов.

Але тепер також напевно знаю, що ніколи

Вони не бачитимуть своїх рідних кров!

...

Jav Hyarti

ОСТАННЄ ЛИСТОПАДА

Колись давно, п’ять років тому,

Вечірнім Києвом я йшов

І, повертаючись додому,

Магічне я люстро знайшов.

Чарівний спів із нього чувся

Про осінь, весну і зиму,

Про все на світі я забувся,

Крім тої, що в люстрі тому.

Отої, що пісні співала.

П’ять років слухав я люстро,

Та якось дзеркальце упало

Й потрапив я в його нутро.

В магічнім замку опинився,

Його володарку узрів

І до землі їй поклонився,

Як кодекс лицарський велів.

Вона сказала: «Як почути

Ти зміг магічний голос мій,

То можеш чари ти відчути

І буде з тебе чародій.

Як ми навчишся ти літати,

Варити зілля будеш вміть,

І дим на квіти обертати,

І мову звірів розуміть.

Ми голосом своїм керуєм

Світами, скільки зір сягне,

Піснями атоми шикуєм,

Та все ж закляття головне –

«Начхатус» - робить невразливим

До куль, мечів і заклинань,

До сліз, що ллють неначе злива,

До бід чужих, чужих страждань».

І я сказав: «Якщо ми можем

Ці дивовижі витворяти,

Давайте ж людству допоможем

Усі хвороби подолати,

Позбавимо людей від раку

І СНІД ми зможем злікувать»

Вона сказала: «Неборако,

Не розумієш – нам начхать!

Бо нам тварини всі дорожчі

За неотесаних людей,

Ми не марнуєм час і гроші

На порятунок їх дітей.

Та ми рятуємо природу,

Скорочуючи їх число,

І в тому наша є свобода

Щоб іншим не робить добро».

Я мов під кригу провалився:

«Без співчуття як можна жить?»

Вона сказала: «Ти втомився,

Іди в покої відпочить».

В покоях я прилинув вухом

До криводрітної стіни,

І диво дивне, я підслухав

Як говорили кажани:

« Володарка нам наказала

Чар-зілля зготувать мерщій

І щоб у вуха заливали

Ми гостю чортів той напій,

Щоб за сиріт не турбувався,

До хворих співчуття не мав,

А тільки магії навчався

І господині слугував».

Мені аж трохи лячно стало…

З собою це не дам зробить!

І вже біжу я до порталу.

Кричить володарка: «Спинить!»

І заклинанням «Депутатус!»

Стріляє в мене метр Вакар,

Та протичарами «Начхатус»

Я відбиваю цей удар.

Вакар могутнім хоч здавався,

Та посередньо чаклував,

А метром він тому лиш звався,

Що тільки метр у зрості мав.

Та Велк Лячко мій шлях блокує

В руках з сокирою війни,

Чотири з двох його холуїв

Мене обходять зі спини.

Тут дон Риттулла роз’явився,

Кричить, аж вітром гне траву:

«Як в цю секунду оселився,

То значить я вже тут живу!»

І він Лячка нокаутує,

Шахідський пояс з нього зняв,

А поки все навкруг нуртує,

Коалу Хутлер обійняв.

Та враз і він перелякався,

До пацюка подібним став

І в бункер пліснявий сховався,

Де незабаром дуба дав.

А поки всі на те дивились,

Я до порталу враз чкурнув,

Поки не бачить її милість,

До свого світу застрибнув.

Мені у спину полетіли

Десь двісті тисяч кріс-ножів,

Але кольчугу із мітрилу

Лише один клинок пробив.

Навіщо ця могутність, статус,

Я це ніколи не жадав,

Я чарами: «Контрначхатус»

Магічний купол з себе зняв.

Чарівне дзеркало розбито,

Магічний голос з нього стих,

А я на користь Охмадиту

Кидаю сотню золотих.

Бо чарівник не той, хто знає,

Як всякі зілля готувать,

А той, хто іншим помагає,

Хто диво здатен дарувать.

04.01.22

...

Георг Аджаріані

БИТВА НА ФЕРМОПІЛЬЩИНІ

Прийшли москалі всі такі на понтах,

Що довго ішли по тернистих стежках,

Їм Крим подавай та третину Донбасу,

Бо хочуть землі і води п***раси.

Та ми – українці – хоробрі орли

Відразу москалику відповіли:

"Бачиш криницю, туди і іди,

Там набери і землі, і води.

Хочеш – напийся, а хочеш – втопись,

Тільки від нас ти скоріш відчепись."

На танках вернулися ті москалі,

До нашої ласі кацапи землі.

Та в нас, українців, козацькая сила,

Ми їх порішали всіх при Фермопілах.

А як московіти прислали посла,

То Рада москалику відповіла:

"Бачиш криницю, туди і іди,

Там набери і землі, і води.

Хочеш – напийся, а хочеш – втопись,

Тільки від нас ти скоріш відчепись"

2021

...

Георг Аджаріані

Принцеса й Троль

Сиділи двоє, чай пили:

Він - на землі, Вона - у вежі.

В кущах, закохані безмежно,

Співали ніжні солов’ї.

Чай бергамотовий вгорі,

Внизу – маленький кухоль браги,

Налитий потайки із фляги,

Плескався в чайному відрі.

Він хрипко умовляв Її

Виходити за нього заміж,

Мовляв, чого так довго тягнеш?

Ось-ось терпець урвеш мені.

Догоди прагнула вона,

Ромашок, голову дракона...

А буде з золота корона?

Ну хоч драбину до вікна!

Відчувши у штанях «пожежу»,

Він довго лаявся, гирчав

І твердо їй пообіцяв

на камінь розібрати вежу.

Від залицяльного процесу

По спині бігали слони.

Сиділи двоє, чай пили:

Він – Троль гірський, Вона – Принцеса.

...

Аластрайона Тук
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76648коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: