Хроніки Аквілону

Після своєї перемоги над Демонами Порожнечі, боги досягли того, щоб у Всесвіті запанував спокій. Але більшість з них відчувала, нібито в існуючому чогось не вистачає. Боги палали бажанням створити свій власний світ, в якому могли б, у повній мірі, втілити свої задуми. І тоді, Анґреност взяв великий камінь і викував в своїй кузні велетенську сферу, яка повинна була стати основою для нового світу. Файрос вклав в глибини сфери життєдайну іскру, яка стала ядром світу. Еарс своїми могутніми руками здійняв тектонічні плити і створив з них землю, придатну для життя. Ватера охопила світ безкрайніми океанами, а на суші проклала течії рік і створила прекрасні лазурові озера та солоні моря. Аґнія вдихнула в новий світ атмосферу, повітря та вітри, в той час як Лайт займався створенням хмар і виробництвом  своїх блискучих стріл. Кажуть, що звуки наковальні Лайта для вух смертних здаються громовим рокотом, а постріли його сіяючих стріл  подібні блискавкам.

Після того, як світ був створений, Анґреност здійняв в ньому високі гори, вкриті блискучими сніжними капелюхами, а Мати Природа зважилася на більш серйозний крок. Вона настільки любила новий світ, що добровільно відмовилася від свого фізичного втілення і охопила весь світ своїм єством, даючи життя всьому, до чого торкалась. Кажуть, що богиня є в кожній живій істоті і чує всіх, хто потребує її допомоги та поради. Мати Природа створила рослини і звірів, комах та риб, а також створила перші розумні істоти. Ці істоти богині отримали назву звірорас, а самі вони розділились на два народи, котрі жили в тісній близькості з Природою та всім існуючим.

Перший народ відомий під назвою Камарантів або змієлюдей. Вони виглядають як високі красиві люди з бронзовою шкірою, загостреними вухами, смарагдовими очами з вертикальними зіницями та гострими іклами у роті. Нижче поясу у Камарантів починається довгий зміїний хвіст- сильний, м'язистий, гнучкий та вкритий міцною лускою різного кольору. По коліру хвоста Камаранти визначають приналежність кожного до певного клану. Суспільство Камарантів поділяється на клани, котрі об'єднують  змієлюдей одного кольору. Відомі клани Червоної Змії, Жовтої Змії, Блакитної Змії, а вище від них усіх знаходиться королівський клан Смарагдової Змії, який вважається самим стародавнім і старійшим кланом Камарантів. Кожен клан очолює свій вождь, а йому підкоряється беззаперечно кожен член клану. Камаранти відомі як вправні лучники та мисливці, котрі гарно знаються на травах, звірях та отрутах. В основі їх пантеону знаходиться Мати Природа відома під обличчям Зміїної Королеви. Камаранти не гребують приносити жертви своїй богині у вигляді дарів природи та тваринного світу, а також вони воюють та вбивають на честь своєї богині, не боячись смерті.

Другий народ, створений Матір'ю Природою, отримав назву людей-лисиць або кітцуне. Це істоти маленького зросту, їх голову прикрашають великі пухнасті гострокінечні вуха, у них мигдалеподібні янтарні очі з кошачими зіницями, у роті в них також знаходяться гострі ікла, а на руках та ногах розташовуються довгі пазурі. Окрім цього, у кітцуне є гарний,  довгий та пухнастий хвіст з білим кінцем, який є гордістю цього народу. Незважаючи на уявну небезпеку, цей народ достатньо миролюбивий та потайний. Кітцуне важко звикають до спілкування з представниками інших рас і не завжди довіряють чужинцям, хоч якщо вони з кимось і потоваришують, то тоді будуть вірні товаришу до кінця. Люди-лисиці володіють здатністю перетворюватися в справжніх лисиць, щоб заховатися від ворожих очей. Самі ж кітцуне живуть досить великими спілками, котрі мешкають в лісових печерах, ярах та тінистих долинах. Селища кітцуне настільки майстерно заховані, що не кожному вдасться їх викрити, та і якщо хтось зможе випадково натрапити на селище кітцуне, то цей чужинець навіть не зрозуміє що він побачив. Все, що з'явиться перед його очима- це порожня печера та зграя полохливих лисиць.

Пантеон кітцуне дуже схожий на ельфійський або людський і більшість вчених сходяться в своїх теоріях до того, що вірування кітцуне є основоположниками ельфійської релігії, хоч немає достовірних даних про комунікації поміж двома, такими різними, народами і невідомо, яким чином схожість релігій проявилася пізніше у інших рас. Кітцуне почитають стихійних богів, але на чолі їх пантеону завжди знаходиться Мати Природа у сутності лисиці Фортунати, яка дарує щастя, успіх і благословляє своїх дітей під час полювання. Крім того, релігія кітцуне проповідує єднання з Природою та пацифізм. Люди-лисиці не виносять війни та ворожнечі і намагаються уникати їх. Самі кітцуне не полюбляють полишати свої спілки або вступати в війни, але якщо хтось зазіхне на їх батьківщину або образить їх друзів, то тоді кітцуне будуть боротися самовіддано за свої ідеали. Взагалі ж, кітцуне уникали великого світу і його проблем, ховаючись довгий час від основних подій та конфліктів в світі, внаслідок чого, в історії вони залишили малий слід.

Але два народи, створені Матір'ю Природою, були не єдиними расами, котрі існували на той момент в світі. Чоловік богині Анґреност потаємно заздрив діянням своєї жінки та її дивовижним створінням. Сам він став богом гір, але не був задоволений всім, що було створено його руками. Тому Анґреност вирішив спустити в новий світ своїх залізних големів, які допомагали богам під час війни з Демонами Порожнечі. Там він вдихнув в них іскру життя і големи постали першими гігантами. Вони були схожі на людей, тільки володіли більшим ростом від п'яти до п'ятнадцяти метрів. Всі гіганти відрізнялися міцною побудовою тіла та войовничістю. Вони жили різними кланами, кожен із своїм вождем. Гіганти виготовляли різні інструменти  і зброю з дереву та каменю, нерідко розрізнені клани починали бій один з одним. Так тривало досить довго, поки в рядах гігантів не з'явився вибраний, котрому судилось звершити великі подвиги, котрі назавжди змінять світ і його устрій.