Novem

— То ти вирішила?

Максим та Олеся сиділи на лавці у сквері. Вітер ганяв доріжками пожовкле листя. У повітрі витав гірко-солодкий аромат диму, який Максим із задоволенням вдихав.

— Що мені там робити? Може, це довгожданий пендель повернутися до справи. Для початку допоможу тобі зі статтею, — засміялася Олеся.

— Без тебе я б не впорався.

— Пусте, це вже давно треба було зробити. Таку історію варто розповісти людям. Вони мають знати.

«Еге ж, окрім того, що трапилося із Валерою», — подумали обидва.

— Він хотів тобі щось сказати? — запитала Олеся.

Максим потер круглий шрам на лобі, наче хтось притулив туди розпечену копійку.

— Він як наче передав мені свої спогади. Коли Андрій дізнався, що Петро його зрадив, він погодився з усім, що від нього вимагалося. Навіть більше, він захотів сам стати санітаром у лікарні. Щоб довести свій намір, йому наказали «попрацювати» із новеньким пацієнтом у тому зачиненому крилі. Інші санітари зібралися напівколом, улюлюкали та давали поради, як це краще зробити. Натомість Андрій кийком вбив головного санітара, того самого Івана, й прокляв це місце перед тим, як його забили на смерть. Tenebris invoco me. Прокляття спрацювало. Він помер, але разом із ним загинули наглядачі. Камера була червоною та гарячою від їхньої крові. Те крило закрили, а про те, що трапилося, змовчали.

— Але їм не вдалося це замовчати назавжди.

— Їм це не вдалося.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.