Оповідки треті

Доця сказала, що збирається набити тату і благопристойно вихована Катерина Миколавна тихо відійшла в астрал. Опам’яталась сердешна уже в кафе за подвійним віскі без льоду. Така, треба сказать, гадость.

Сказати щось проти тату не наважилась. Побоялась, що шістнадцятирічна радість наб’є собі на лобі яскравий зразок мистецтва примітивізму. В стилі «нових диких». Просто через банальний юнацький максималізм і ще трішки мамі на злість.

Натомість Катерина Миколавна обережно повідомила, що вона всіляко підтримує таку наругу над чистим дівочим тілом. Але треба добре вибрати ескіз, щоб малюнок був сильно гарним. Бо це ж на все життя.

Доця радо погодилася, а Катерина Миколавна начисто втратила спокій та сон. За допомогою гугла з головою пірнула в чарівний світ татух і боді-арта. Пристрасно хотіла знайти там щось таке безневинне. Щоб і вовки ситі, і вівці цілі. Пошуки просувалися важко. Подекуди навіть туго. Постійно снились різні тату і вона кричала тихими літніми ночами.

Звільнення було неочікуваним. В багатоповерховому торгово-розважальному центрі. Задивившись на брошки Катерина Миколавна випустила з виду доцю і чоловіка. Кинулась шукати і застигла елегантним стовпом перед дверима тату-салона.

Голодній кумі вареники на умі, тож Катерина Миколавна і секунди не вагалась, де її дитя поділось! Кров, щоб не сказать гірше, вдарила їй у голову і вона рішуче розчахнула двері салону мальованої краси. І застигла в дверях повторно. На цей раз уже намертво.

Бо в очі кинулась троянда. І чорт би з нею, з тією трояндою. Подумаєш, чим би дитя не тішилось! Але люди добрі! Ця благородна квітка виднілась на, вже вибачайте, оголеній дупі. На лівій сідничці, якщо бути об’єктивним. У Катерини Миколавни так все життя перед очима і промайнуло.

Тим часом щаслива володарка трояндової дупки відчула протяг. І прошепотіла закрити двері, бо тягне. Катерина Миколавна і не подумала ворухнутися. Їй-то якраз повітря і бракувало.

Тоді володарка трояндової дупки дуже голосно просичала закрить двері. І цим випустила ситуацію з рук. Бо самій Катерині Миколавні було не до дверей. Вона гаряче молилась богу. Зате відвідувачі торгово-розважального центру почали на звук збиратися під дверима і прицмокувати. Зрозуміло, що від майстерності тату-майстра, спеціаліста по філейним частинам.

Володарка трояндової дупки озирнулась і жахом усвідомила, що її інтимна округлість набула статусу всенародного надбання. Щоб не сказать культурною спадщиною. Чи то від гордості, чи то з якихось інших причин, але вона заверещала так, що аж стіни поточились.

З нізвідки виник чоловік Катерини Миколавни. Моментально оцінив двері, троянду, окремо дупку і вихором згріб в оберемок свою дружину. Яка вспіла домолитись до слів «визволи нас від лукавого». Катерина Миколавна маленькою рибкою, кілічкою на піску, відкривала рота. І махала. Махала безвільною рукою в напрямку тату-салона.

Всерозуміючий чоловік гладив Катерину Миколавну по голові. І авторитетно запевняв, що то не їх дупа. Потім з’явилась стривожена доця з новою купленою футболкою в руках. Хто це так кричав, мамо? На п’ятому поверсі було чути!

Катерина Миколавна стрепенулась чайкою і кинулась до свого сонечка. Поки бігла, обличчя підсвітилося зсередини оригінальним замислом. Гаряче обняла свою доцю і зашепотіла їй на вушко. Описала, так сказать, мальовничі перспективи:

— Не бійся, доця, то в нас так тату набивають…