НАШ РІШЕЛЬЄ
Вечорами працівники автодору в кількості чотирьох душ полюбляли культурно відпочити. Що на практиці означало впитися до нестями. До чортиків та зеленого змія. І це була гарна та відносно безпечна традиція.
Поки холодної осені їм не стало нудно і вони затіяли майнути до центру Чорноморська. Провітритись і заодно пошукати гарячих розваг. От і посунули приватним сектором в напрямку середмістя.
Йшли колеги чудовою садовою вулицею і час від часу зривались в душевний осінній шансон. Доспівалися до того, що назустріч вийшов презентабельний мужик в халаті і тапцях. На голе тіло. З горнятком кави в лівій руці. Джентльмен схвально піддакнув словам пісні та жестом запропонував хлопцям пива. В його затишній оселі.
Відмовитись поліруватися пивом дурних не найшлося. В розкішній залі будинку не зогледілись, як порішили дві коробки ненашого пива. Стали філософами. Приблизно в цьому місці господар гречно поцікавився, як вони в плані сексу? Наскільки відкриті приємним експериментам? Халат джентльмена чисто випадково відслонився і стало дуже ясно. Що іншої одежі там нема. Виховані автодорожники до експериментів показались не готові. Натомість затіпалися, протверезіли і малодушно спаслися втечею. Розкидаючи стільці дорогою.
Жаль, але на одного з них, Павліка, спустилась божа благодать від побаченого під халатом. Захотілося нестерпно помолитися. Бажання було настільки великим, що Павлік пішов спочатку в церкву, а там і в монастир. Де й здобувся якогось сану, чи що…
Павлікові колеги виявилися міцнішими. Їх банальними чоловічими принадами не залякаєш. Тільки й того, що збільшили кількість міцних напоїв. Та ще маршрут руху поміняли. Щоб, всупереч модним віянням, уникати пригод на цнотливі місця.
Можна сказати, що їх життя повернулося у звичну колію. Поки через кілька років вони не зустрілися з бувшим приятелем. Спотикаючись, п’яненькі вертали додому, а навстріч поважно йшов, чи, точніше сказать, плив раб божий Павло. Зраділі чесні хлопці кинулися з рукостисканнями, а то й обіймами. Гай-гай! Не поможе їм, милий Боже, і воскова свічка.
Павлік бундючно зупинився, монументально перехрестив убогих і велично простягнув праву руку! Цілуйте браття! І здрастуйте! Викапаний тобі кардинал Рішельє!
Нещасних братів немов обухом обперезали! Пригальмували так, що ноги в асфальт вгрузли! Хай бог милує, як на ту подану руку вирячилися. Вони ж її до того, де хоч бачили! А тут – цілуйте браття! І здрастуйте!
За кілька хвилин преподобний Павлік спасався втечею. А над здивованим Чорноморськом лунко розлягалися цокіт погоні та розлючені крики. Про, вибачте, педерастів, що людям проходу не дають…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!