ІДИ, СІРОЖА, ДОДОМУ
Мені сильно подобаються пані, панночки і панянки. І не знаю, як з цим боротися. Наче в тому анекдоті — навколо повно красивих чоловіків, а мене нестримно тягне до жінок.
Взагалі-то вагаюся чи можна про цю мою ваду писати, бо ж феміністичні угрупування на сторожі. Ще звинуватять, що я таким чином об’єктивізую жінку, як предмет сумнівних пристрастей, а не самодостатню та незалежну особистість.
Тим більше, що в мене й так повно грішків, які брутально посягають на суверенність окраси людства. Наприклад, поступаюсь місцем в транспорті, встаю в присутності дам, допомагаю, нарешті, нести тягар до десяти кілограм. А носіння — це ж в принципі страшна річ.
Пам’ятаю, якось за столичного життя поміг панянці донести важезну сумку до метро. Та й забув цю пригоду. А добрі люди не забули. Нєє, не забули. Через місяць і через десяті руки вірні сердечні подруги все чисто доповіли моєму дарунку життя. Бачили, бачили як твій Волошин якійсь кралі сумки додому заносив. Ну і почалося… Біда тільки, що через місяць я самим злочинним чином був не готовий до запальної дискусії. Де, коли, що, як? Я не згадаю, що вчора діялось, а тут місяць тому…Гай-гай, лебедику…
За результатами яскравих дебатів взяв собі за правило негайно сповіщати джерелу мого натхнення про свої походеньки. От прямо в день вчинення проступку і признаватися! Виявилося, що це дуже корисно для здоров’я.
І ось останнім часом вертаюсь я з роботи в супроводі одної, двох, а то й трьох німф. Як повезе. Їм по дорозі, а я не можу втратити можливості насолодитися гуртом дівчаток. Тим більше, що в моєму віці уже всі колежанки обернулися дівчатками. Так і мандрую собі чорноморськими вечорами під акомпанемент дівочого щебетання.
Признаю, ця моя мода викликала велику заздрість серед чоловічого контингенту мого підприємства. Особливо, коли я проінформував нещасних, що на старості літ царю Соломону в ложе підкладали незайманок. Щоб кості зігрівали. А я чим гірше? Конкуренти погодилися, що нічим. Однак виразили щире сподівання, щоб конкретно мене догріє таки моя дружина. Ополоником або, що краще, качалкою по голові.
Тож коли світло моїх очей сказала, що зустріне мене з роботи, то я зіграв на випередження. Сповістив, що буду не сам. А з молодими дівками. Заодно гречно поцікавився, чи не лякає мою милу така перспектива. Що Вам сказати? Все-таки нічогісінько я не петраю в жіночій психології. Бо знайшов кого і чим налякать! Благовірна на мою похвальбу тільки брови зчудовано підняла:
— А мені то що? Це хай вони бояться!
А боюсь я.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!