Оповідки треті

Це почалося, коли бабцю Рисю здушило в грудях і вона тихо, якось обмерло сповзла на підлогу. Пильна бабусина рідня нічого доброго у вісімдесят сім бабиних років не ждала. Відтак визвали швидку допомогу. І то бігом.

Швидка наспіла, коли бабця вже гарно посиніла і стукалася головою в двері раю. А все через кляті дороги. Лікарі намацали пульс, витерли холодний піт, вкололи, що треба і тверезо оцінили стан хворої. Живою до лікарні не довеземо. Не витягне наших доріг. Хай уже вдома богу душу віддає. Скоріш за все до ранку і віддасть. Нічого не вдієш, життя воно таке. Блідим родичам порадили вранці кликать батюшку. Як не відспівувати, то сповідати і причащати рабу божу точно.

Наступного ранку бабця ще дихала, але сповідатися не стала. В основному через втрату свідомості. Батюшка причастив сердегу, а зять домовився про труну. Гарну, як дзвін, сам би в таку ліг. Плюс також прикинули як бути з похороном і поминками.

Ще через день бабця дихала. Важко, через раз, хлипаючи, але дихала. Третього дня, коли, по хорошому, її мали уже хоронити, старенька прийшла до тями. А на четвертий закомандувала їсти. Сторопіла рідня запідозрила щось непевне і звернулась за медичною допомогою.

Зразковий диспетчер швидкої допомоги, Катерина Іванівна, вперше за два десятка років ошаліла від причини виклику. Доктор, приїжджайте, бо в нас баба не вмирає! Пані Катерині спочатку аж мову відняло. Може телефон попутали? Дзвонили кілеру, а потрапили на швидку! Але ж нє. Родичі були невблаганними. Робіть що-небудь, баба не вмирає!

Заінтриговані лікарі швидкої (але не з тої бригади, що була раніше) максимально прудко прибули до бабці. І живо встановили, що вона успішно перенесла гострий інфаркт. До того ж визначили, що при належному медичному догляді ще потопче травичку. Чесно Вам кажемо! Прогноз позитивний.

З цим і забрали бабусю в районну лікарню. Бабина рідня задумалась про вічність, про матір і про бога. Зятю не до ладу засвербіла новенька труна. Куди це її приткнути?

Після роботи диспетчер Катерина Іванівна дочекалася завкардіології. Хороший такий дядько. Показний. Подріботіла поряд з ним і солодко засокоріла:

— Аркадійович, Ви ж там уже постарайтеся! Витягніть бабцю з того світу! Хай ще порадує свою рідню років двадцять! А то взяли в моду в швидку дзвонить, наче в приймальню кіллерів! Обідно! Прямо Вам кажу…