ЧОРНОМОРСЬКА ЛЕГЕНДА
Сірожі повезло жити в селі Молодіжному, що в п’ятнадцяти хвилинах пішки до славетного міста Чорноморськ. При цьому, Сірожа добре знав, що головне у його бентежному житті — це знайти гарну жінку. А далі вона там уже направить. Можна не переживати.
Як сильно гориш бажанням, то обов’язково отримуєш. От і Сірожа надибав собі ангелоподібне боже створіння на ім’я Машенька. Яка після весілля самим чарівним чином, як у казці, обернулася на сталеву Марію Петрівну. І впевнено перебрала до своїх тендітних, але цупких, рук штурвал їхнього сімейного корабля. Та й повела посудину крізь шторми і рифи навколишнього середовища.
А те довкілля на початку буремних дев’яностих було відомо яке. Сутужне. Роботи катма, фабрики й заводи здиміли, а їсти хочеться. Хоч ти мамі рідній плач! Слава богу, Марія Петрівна і тут швиденько зорієнтувалася. Кинулась торгувати на ринку городиною та іншими супутніми харчами. Бо таки точно всі хочуть їсти. Без копійки не останешся.
А що наш Сірожа? Не переживайте, його було поставлено на виробництво продуктів та на їх логістику. Тобто чоловік забезпечував міцні торгівельні зв’язки і процеси. Зокрема, доправляв Марію Петрівну з товаром на базар, вирощував городину, доглядав худобу і птицю, підробляв у типу фермерів і просто де прийдеться, тощо. Гарне слово тощо. І пропадав наш Сірожа у цьому режимі зранку до пізньої ночі.
За кілька років подібної, безперервної та відданої праці Сірожа трохи охляв. Почав, сердешний, занепадати на передні ноги. До честі Марії Петрівни сказати, вона дбайливо, аж ревно ставилась до реманенту та худоби. Відтак стривожилась і закомандувала Сірожу в поліклініку. До знайомої з числа постійних базарних клієнтів.
Сірожині аналізи виявилися напрочуд гарними. Що й не дивно. Фізичні вправи на свіжому повітрі роблять справжні дива. Інша справа, що Сірожа був просто задрочений. Вже вибачайте мені за це погане, але страшно вірне слово. Лікарка довго думала над побаченим, але залишилась вірна принципу «Не зашкодь!». Плюс сподівалась на знижки на помідори. І призначила нашому герою більше бувати на свіжому повітрі. Сірожа аж очі висолопив від такого рецепту здоров’я.
Марія Петрівна також зачудувалась передовим методом лікування. Але хто вона така, щоб докторам указувать? Ось і довелося Сірожі частіше бувать на свіжому повітрі. Тепер гарував до пів ночі! А що? Це ж лікування, а вживання ліків пропускати не можна!
Скоріш за все, повітря в корівниках і на полях було не надто свіжим. А якщо начистоту, то добряче таки смерділо органічними добривами від корів, коней і Сірожиних чобіт. За півроку інтенсивного лікування Сірожа почав занепадати конкретно. З ніг валився від запаморочення.
А Ви ж пам’ятаєте ставлення Марії Петрівни до реманенту? Так от. Знов-таки опинився Сірожа в поліклініці з тою ж проблемою. Паршиво мені, доктор! Ох, і паршиво! Не помагає свіже повітря…
З аналізами проблем знов не було. Однак всупереч об’єктивним показникам Сірожа виглядав кепсько. М’яко кажучи! Спантеличена вкрай лікарка подумала — може він спить погано? Але зайшла здалеку і спиталась обережно. А як у Вас зі сном справи? Не жалієтесь?
Сірожа, замучений свіжим повітрям, від такого питання в лоб запереживав. Подумав, що і сну позбудеться. Хто їх, докторів, знає? Що вона на цей раз призначить. Нині така медицина пішла, що й коню не порадиш. Схопив лікарку за руку, аби писати не вздумала, і гаряче-палко запевнив:
— Що Ви, доктор, в мене гарний сон! Прекрасний навіть! Ото поки дойду з Молодіжного до Чорноморська, то, дивись, уже й виспався!!!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!