Флейс

«Сьогодення»

Наближався день Пер-Ноеля. Зазвичай академія влаштовувала грандіозне свято в честь цього дня, куди і мав завітати його винуватець. Однак цього разу Флейс отримав неочікуваний лист від нього. Той пообіцяв допомогти розкрити таємницю, яка мучила довгі роки хлопця. Він не міг не погодитися. 

– Бар у Еміліо в містечку Рай…, – проговорив це, наче куштуючи на смак. 

– Я буду. 

Згодом він дізнався, що поїде туди з Сніговою Королевою, адже вона також отримала запрошення. Це був чудовий шанс, щоб її перемогти, тому Флейс відправився до Ребекки. Сумніви все ще турбували його, але іншого шансу не буде.

***

Хлопець мовчки зайшов у її кабінет, оповитий темрявою. Він зробив декілька кроків вперед– звідусіль зазвучав голос відьми. 

– Вітаю, Флейсе. Прийшов на чашку чаю чи поговорити про навчання? 

– Я згоден на твою пропозицію.

– Хі-хі-хі, – злобний сміх пролунав під лівих вухом. 

Маг морозу обернувся, але там не було нікого. Повернув голову назад, а перед ним стоїть Ребекка. 

– Тут я, тут. Чудово, тоді розпочнемо. Я даю тобі підказку, як перемогти королеву, а ти у свою чергу віддаси мені щось. 

– Згода.

– Ні-ні-ні, почекай. 

Вона підійшла до свого столу та взяла папір. 

– Будемо договір підписувати?

– Саме так. 

По її жилах почала текти дивна есенція. Вона оберталася та кружляла венами, пронизуючи кожен куточок шкіри. Нарешті знайшовши спокій на кінчиках пальців, перекинулася на аркуш. Він миттєво почервоні, всотоючи магію, червону, як кров.

– Тепер твоя черга, – вона зачаровано звернула свій погляд на хлопця.

– Обмін буде рівноцінний? 

– Звичайно… Сумніваєшся?

– Так.

– Нічого страшного я з тобою не зроблю.

– Тоді що ти попросиш?

– Не скажу. Час ще не прийшов, – хитра, немов кішка, Ребекка водила хлопця лабіринтами своїх слів. – Тобі не має, що втрачати.

– Озирнися. Ти сидиш тут вже скільки років, а де результат? 

– Час ще не прийшов, – сказав він підкреслено холодно.

– А ти впевнений, що він настане? 

Флейс задумався: він дійсно немає ніяких підтверджень, що королева виконає свою роботу. Вона чудово вміла грати на струнах чужих душ. Однак була єдиною, хто хоч щось готовий був сказати. Маг морозу різко схопив аркуш, покриваючи того інеєм.

“Ні кроку назад”.

Холод та жар зустрілися на одній площині– миттєво зруйнувалися та проникли в їхні тіла. Дивні мітки вкрили тендітну шкіру, закарбувавши там договір. 

– Її слабкість в силі. Вона часто демонструвала тобі свої вміння. Чи не так? 

Він кинув. 

– Тож оберни це проти неї. Зроби ту зброю сильнішою. Це і буде твоя перемога. 

– Вона не така сильна, як здається на перший погляд. У неї немає захисту. Від слова зовсім… Ти ніколи не думав: чому вона так агресивно ставиться до твоєї тактики бою? 

Хлопець усвідомив, що ніколи не копав глибше, а все сприймав, як особливість її характеру. 

– Більше сказати не можу, адже так буде не цікаво. 

Флейс поринув у роздуми: де її слабке місце? Ребекка не сказала нічого фантастичного: кволість можна знайти в кожного. Однак те, що королева взагалі її має, трішки його обнадіяло. 

– Хоча ні. Дещо скажу. Ти ж носиш з собою дзеркало, яке зробив тобі Мірей? 

Хлопець від неочікуваності не зміг вимовити і слова.

“Звідки ти знаєш?!”

Він одразу хотів налетіти на неї, тому рвонув з всієї сили. Однак темношкіра відьма, одягнена в чорне, зникла в тінях своєї кімнати. 

– Не варто так злитися. Лише покажи його королеві в необхідний момент і все стане на свої місця. 

– Бувай.

Густий та глибокий голос зник, залишаючи Флейса в роздумах.

Мірей завдяки магії льоду створював дивовижні дзеркала. Однак вони були непрості, а завжди показували щось особливе, потаємне. Він не вмів контролювати цей дар повноцінно, тому кожен виріб був для нього неочікуваністю. Одні із дзеркал показували приховані бажання, інші майбутнє, треті минуле. 

***

Всі вже були на своїх місцях. Величенький бар Еміліо помістив у собі велику кількість гостей. Як повідомила Флейсу Бефана, італійська різдвяна відьма, кожен тут чимось пов’язав своє життя з Пер-Ноелем. Хлопець не взяв Фірса з собою, адже відчував щось підозріле. Снігова Королева постійно була на нервах, що дозволяло йому побути декілька вільних годин на самоті. Винуватець свята довго не з’являвся, що змушувало кожного хвилюватися. 

Однак в останню ніч перед новим роком він нарешті прибув. Кожен радів та вітав старого з його днем народження. 

– Любий Флейсе, я щиро радий тебе вітати! Дякую, за цей милий подарунок, – він прийняв коробку з рук практично крижаного хлопця.

– Коли ти розповіси таємницю? 

– Згодом, згодом…, – його очі опинилися на дивовижній брошці, яка кріпилася на краватці Флейса, – а звідки це в тебе?

– Подарували.

– Ех, сімейний герб твоїх батьків такий чудовий. Ми обов’язково розберемося з цим, – він похлопав його по спині та заохотив рухатися далі. 

Невдовзі розпочалася гра в сніжки. Флейс вважав, що це даремна трата часу, але Пер-Ноель змусив приєднатися до інших. Вона проходила в туманному та холодному лісі. Все було настільки сильно покрито снігом, що час від часу ноги застрягали в ньому. Магію використовувати не дозволено, тому вічно ховатися хлопець не міг. Він хотів, щоб його найшвидше спіймати та дали спокій. Раптово ноги завели на галявину, де посередині стояла Снігова Королева.  

“Можливо, це шанс показати їй моє дзеркало. Батько просив розкрити його печатку лише в найважливіший момент. Думаю, він настав”.

Хлопець здійняв завірюху, яка миттю понеслася в жінку. Королева одразу розвернулася в її сторону та стала як вкопана, не встигнувши зупинити потоки магії. Магічне дзеркало височіло перед її обличчям, показуючи потаємні моменти минулого. 

Вона бачила Пер-Ноеля. Його та їх безмежне кохання, що тривало недовго, але закарбувалося гострим списом всередині них. Спогади кружляли каруселлю перед очима, дозволяючи пригадати кожне завмирання серця. І тоді він побачив це…

“Десь в далекому минулому…

– Я попросив виготовити для тебе дзеркало у Мірея. Думаю воно буде дивовижне, – відізвався голос Пер-Ноеля, що спокійно лежав на ліжку.

– Як тобі це вдалося? Він постійно мені відмовляв. 

– У мене є свої методи, – він зловісно усміхнувся.

– Гаразд-гаразд, поцілувала його королева та піднялася з ліжка.

***

– Що це означає! Це дзеркало показує чужі огидні слова про мене. – Тут навіть є ви двоє, – вона дивилася так, наче хотіла спопелити їх. 

– Я не розумію: звідки у вас цей виріб! Він був призначений іншому!

– А для кого ж тоді?

– Для Пер-Ноеля.

– Друже, ти забув нашу домовленість? Я попросив тебе створити це чудо для Снігової Королева. 

– Такого не було! – від стійкого голосу Елоді сніжинки навколо почали здійматися та летіти вгору.

– Та, як ви обидва смієте! Не хочете, щоб ваші діти стали моїми ляльками… Зроблю все, щоб вони відчули помилку своїх батьків.

***

Битва жорстока та кровопролитна пронесла тисячами моментів. Мірей та Елоді захищалися до останнього. Пер-Ноель сидів попиваючи какао на троні, поки його жінка руйнувала життя слуг. Вони не встояли, перетворилися в дорогоцінні камені, інкрустовані у фігури з льоду”.

– Ні-іі-і! – його крик неможливо було передати словами, адже той виривався диким воплем.

Королева здригнулася, вирнувши зі спогадів. Однак не встигла щось зробити, як її накрила хурделиця. Сильний та холодний вітер зривав сніг, несучи його в цю почвару.