Флейс

«Сьогодення»

Перебираючи всі листи, які Фірс приносив, Глейс, вона раз за разом складала їх за різним порядком. Інколи вони були за хронологією від першого дня розлуки і до сьогодення, часом навпаки. Одні вона ховала від себе куди подалі, адже там Флейс потерпав від звірств королеви. Деякі берегла як зіницю ока, тримаючи в окремих обгортках. Там де Флейс був найщасливіший, там і вона почувала себе казково. Глейс не жила життям брата та його переживаннями. У неї були свої обов'язки та щасливі моменти. Вона продовжила тренувати свою магію та вдосконалювати її. 

Кожного року на честь Різдва Глейс створює крижані фігури батьків та брата на озері. Дівчина ширяє на ковзанах по безкраїх просторах води та крутиться у сніговому вальсі. Вічна зима ніколи не набридає їй, а навпаки– перехоплює подих. Білі кучері розлітаються навкруги від різких рухів. Синя мантія грайливими піруетами манить жителів селища поглянути на цю дивовижу. Гострі крижані ковзани ріжуть лід тендітним мереживом, утворюючи цілу картину на поверхні озера. 

З кожним разом її майстерність у створенні портретів удосконалюється. Вони так сильно нагадують їй рідню, що дівчина повертається додому та відкриває скриню з дорогими серцю листами від Фірса та читає. Белла у формі вовка лягає до її ніг та слухає господарку. Руки гріє теплий та запашний шипшиновий чай. 

– Ти знаєш, він більше не писав листів Пер Ноелю, – задумливо каже Глейс до Белли. 

– Можливо писав, але не показував. Тому Фірс більше нічого не знайшов. 

Глейс на хвилю задумується, але одразу відкидає думки, що сніговими шатами притрушують її маківку. 

– Та ні. Бачиш? – вона простягає зім’ятий лист своєму фамільяру. 

– Він весь пошкоджений. 

– Фірс казав, що Флейс написав його в перший рік в академії. Потім перестав. Згодом знайшов цей та викинув. 

– А Фірс, як вірний лицар, підібрав, – не може не похвалитися своїм коханим Белла.

– Якщо ти так вважаєш…, – далі вона просто занурюється в листа та починає читати. 

“Дорогий Пер Ноелю,

Я вітаю тебе з твоїм святковим днем. Бажаю завжди бути в теплі як фізичному, так і душевному. Надіюся, що в тебе все впорядку. 

Хотів би попросити в тебе дещо. Захисти мою сестричку та бабусю, які залишилися одні в Сент-Андре-лез-Альп. Я знаю, що вони сильні та вистоять, але допомога ніколи не завадить. Нехай у них все буде добре…

Допоможи й мені. Я нарешті хочу дізнатися, що трапилося з батьками, але мене ігнорують. Королева не бажає спілкуватися зі мною. Вона вважає, що я надто слабкий. Однак це ненадовго. Дай мені сили та стійкості, щоб довести цій Сніговій Бабі, що вона не права. 

Щасливого тобі майбутнього Різдва та всього найкращого.

Твій вірний Флейс!”

Сльоза одинока та скупа котиться з її щоки. Кожного разу читаючи саме цей лист, Глейс не може стримати себе. Її любий Флейс, який був настільки холодним зовні… Всередині все ще залишався дитиною. Юним та чудовим хлопцем, що мріяв про справедливість та її з бабусею щастя. Однак його зруйнувало життя. 

– Після дня Пер Ноеля він зруйнував всі іграшки, що той приніс йому, – витерши очі, мовить вона. 

– Як це так? Я про це не чула. 

– Я сама дізналася лише недавно, – запинається на хвилину, але, ковтнувши гіркий ком, додає: – Фірс проговорився.  

– І цей лист потім ненароком знайшов. 

– Яким чином? – шоковано запитує Белла.

– Не знаю. Для мене це ще досі загадка. 

Хлопець дійсно був тоді вже не тим, яким його знали. Він відчував тепло до рідних, але інших обдаровував себе лише холодом. Те, що Пер Ноель не допоміг йому, зруйнувало останні дитячі полиски. Відтоді його серце надовго та глибоко покрилося твердою бронею з льоду.