Powerfield або щоденник заробітчанина

Я чув, як сміються лисиці –

Їх дуже побільшало цього року.

Я бачив який масний дзьоб

У розжирілої на падлі ворони.

А щурі, товсті й пухнасті –

Ліниво совають лапами

Навколо роздутих на сонці

Трупів корів

Не прибраних із полів

Разом із соняшником

І трильйонами колосків

Які завмерли без жнив,

Годівничкою ставши птахам і комахам.

А хробаки які, бачили?

Як змії, чернющі й повільні,

Сирою землею волочаться,

І збираються попід камені,

Що підперають хрести

Нещодавно сколочені,

Їх обсідають синички та горобці

І щебечуть, своє щось торочать:

Що корму вдосталь,

Бо врожаї, тьху-тьху, нівроку,

І про хитрих жирних лисиць,

Яких щось побільшало цього року.