Узурпація Ⅱ: Становлення Узурпатора

З погляду Тії

Ця ноша у вигляді підлеглої імператора та її друзів сильно сповільнювала мене. На додачу, мої сестри впоралися зі своїм завданням — знайшли підхожих дітей, а мені так і не вдалося отримати жодної для моєї Богині. Лише ганебне виправдання невдачі у вигляді монет буде моїм доказом вірності Крипті.

Але в мене ще була можливість знайти чорнооку та чорноволосу дівчинку на землях Об’єднаних Князівств, і я обов’язково нею скористаюся, щойно доведу цих трьох до Ладомиру. Закон зобов'язує мене захищати та допомагати чистокровним імперцям, але ця імперка разом зі своїми друзями, чиї імена я досі не запам'ятала, постійно самі створювали собі проблеми.

Вперше я побачила їх в одному із сіл, через очі одного з воронів. І вже тоді одна з них, яка не була людиною, так по-дурному наблизилася до невідомої мені, але дуже могутньої, істоти, ризикуючи померти. І це саме вона мені пізніше сказала, що боїться смерті. Нехай і не людина, але дурість у неї була людська. Іншого разу вони отруїли свій розум, і мені довелося їх рятувати.

Навіть тепер, коли чистокровна мала бути поруч, щоб я могла її захистити, вона вирішила спати в іншому місці, прирікаючи мене на дурні питання тієї істоти, що тепер спала в сусідній кімнаті.

Це дуже дивна істота, маю визнати, адже не так часто можна зустріти когось, хто бачить духів померлих. Вона про це нічого не каже, але я відчувала її погляди на них. Цих духів безліч на землях князівств, чого майже не зустрінеш в Імперії, де їх швидко знищують, полонять або відправляють туди, куди вони й повинні були потрапити після смерті.

Ці троє — просто жахливі попутники, і, хвала Крипті, минулої ночі, поки вони спали, повз нас проїхали паладини Ліри. Добре, що вони не помітили нас, адже я б не змогла залишитися поруч із такою гидотою, якби вони вирішили приєднатися до нас хоча б на годину.

Але через мою відразу до них я втратила можливість передати чистокровну їм. Це б звільнило мене від деяких проблем, але моя ненависть до Ліри сильніша за будь-що інше, крім любові до Крипти, звісно ж.

Але що дивно, так це те, що серед паладинів була і Мірая, яка повинна була виконати якесь завдання біля Великого лісу, і цього разу від неї не смерділо Лірою, а навіть навпаки — відчувався солодкий запах Древньої Крипти. Я впізнала її лише за довгою косою та великим мечем, адже обличчя її приховував шолом.

Я особисто знала Міраю, і ми неодноразово билися одна з одною раніше. Та тепер наш храм змушений був терпіти примирення із такими, як вона.

Але якщо повернутися до важливіших проблем, то одна з них все ж вирішилася завдяки знайденим коням. Тепер ми могли пришвидшитися і скоріше досягти Ладомиру. Цією новиною зі мною поділилася та істота, чому я навіть зраділа настільки, наскільки здатна у своєму віці.

Вона ж сама спала не так довго, щоб дати мені спокій, і вже за якийсь час знову вийшла до мене у вітальню.

Я відчула, як вона подивилася на мене, ніби знову хотіла подіставати мене своїми запитаннями, але це не тривало довго, і вона мовчки почала збирати свої речі та одяг. Зібравши майже все, вона знову поглянула на мене та взяла до рук, здається, бурдюк. Після цього вона стала позаду мене, мабуть, щоб я не відчула, що вона там робить. Та я не мала зору, і мені не потрібні очі, щоб знати, чим вона займалася за моєю спиною.

Вона закотила рукав та порізала себе ножем, після чого почала наповнювати бурдюк своєю кров'ю. Її кров була густою та мала дивний запах, і здалося мені, що має мати зовсім інший колір. Усе ж кольори я майже не розрізняла після того дня, коли вирізала собі очі та присягнула Крипті. Дивно, але втрата крові на неї не впливала, і скоро посудина була наповнена доверху.

— Тіа, — звернулася вона до мене, після чого насухо витерла бурдюк ганчіркою та закрила його пробкою. — Передай це Юрії та скажи, що я люблю їх обох, але мені потрібно дещо зробити самій.

Вона простягнула мені свою кров, і я вже хотіла вказати їй пальцем, щоб вона поставила бурдюк осторонь. Але те, що я відчула від цієї крові, змусило мене взяти посудину до рук. Піднісши її до носа, я відчула дивний, незнайомий мені запах, але він був напрочуд приємним. Те, що було всередині, промовляло до мене дивними словами й пробуджувало слабкий страх.

— Це не зашкодить підданій імператора? — запитала я її.

— Краще спитай у неї самої, бо я й сама не впевнена, — в її голосі відчувався страх і смуток, що робило цю істоту схожою на людину. — І скажи їм, що краще нехай прямують до Євіанни без мене, а я їх пізніше наздожену. Або, якщо буде така можливість та бажання, можуть зачекати на мене в одному з сіл поблизу дороги від Ладомиру до Імперії. Але щоб в жодному разі не заходили до самого Ладомиру.

— Добре, — відповіла я, після чого продовжила спостерігати за тим, як у печі гасло полум’я від вітру, що увірвався в будинок, коли вона виходила.

Мені було байдуже на її долю та на те, що вона збиралася робити. Та її кров, яка наче жила окремо від неї, прикувала мою увагу на довгий час. Я намагалася розібрати ті слова, що чула, але так і не змогла. Навіть спробувавши кілька крапель крові, я не досягла успіху.

Лише слабкий та приємний страх відчувся десь у моєму лоні, яке мало залишатися мертвим протягом усього мого життя. Вперше за багато років я відчула таку сильну цікавість до чогось, і навіть не помітила, як закінчилася ніч. Лише повторно відчинені кимось двері відірвали мене від крові істоти.

Хлопець мовчав, поки я переказувала слова істоти цим двом, а от піддана імператора чомусь плакала. Уже й не згадаю, чи була я такою ж емоційною до того, як мене забрали від матері.

Після моїх слів вони мовчки сиділи за столом, майже не рухаючись. Я ж чекала від них лише того моменту, коли ми нарешті вирушимо далі. Можливо, вони навіть захочуть її наздогнати, і так я ще швидше від них здихаюся. Але, всупереч моїм очікуванням, піддана імператора вирішила провести в цьому селі ще один день, пояснивши це як повагу до рішення істоти та можливість пересидіти тут своє захворювання.

Про хворобу вона так нічого і не пояснила, але я точно знала, що це якось пов'язано з тією кров'ю, про яку вона не захотіла навіть слухати, перебивши мене. Як я пізніше зрозуміла, вона приховувала це від хлопця.

Ця трійка була дивною, і навіть цікаво, як вони раніше не розбіглися.

Я не стала сперечатися, а вирішила використати цей день у селі на користь. Знайти кілька воронів у селі з трупами було нескладно. Я послала їх навсібіч, щоб знайти села, а в них, можливо, потрібну мені дитину. Їхні очі добре мені послужили, і кілька поселень усе ж було знайдено далеко від імперської дороги. Але обидва були в такому ж стані, як і те село, що послугувало нам прихистком.

Середземне Ханство сунуло на Об'єднані Князівства тікаючи від смерті, але водночас несучи її із собою. Світ поза імперськими стінами був для мене не дуже зрозумілим, але навіть так не складно було передбачити, чим усе це закінчиться. А якщо князі й вистоять перед племенами, то їх обов'язково доб'є те, що відбувається у Великому лісі. А я, своєю чергою, маю служити Крипті та Імперії, щоб захистити храм моєї богині.

Чистокровна та її друг довгий час не розмовляли, що траплялося і раніше, але під вечір все ж порушили тишу, на щастя для мене, пішовши до іншого будинку зі своїми розмовами. Один із моїх воронів побачив, як піддана імператора пила кров істоти, приховуючи це від хлопця. Усе виглядало так, ніби ця кров отруювала її та могла зашкодити, але впевненість в її очах казала про інше. Це знову почало пробуджувати мою цікавість.

Але служба Крипті для мене важливіша, тому я швидко забула про побачене та зосередилася на пошуку потрібної дитини.

Невдовзі почувся грім із Великого лісу, а це означало, що поновилися зелені спалахи, покликані пробудити якихось істот. Я мала оберігати дорогоцінне, на жаль, життя підданої імператора, тому декількох воронів була змушена залишити поруч, щоб вчасно побачити наближення монстрів.

Якби не присяга перед Імперією, я б давно вже покинула цих дітей, або, може, й убила б їх.