Таємниці дому пані Дорсет

Яскраві промені сонця неквапливо прокрадалися крізь темні дорогі занавіски із золотим квітковим орнаментом до просторої спальні. Ці промінці, немов володарі цього спокою та сну, почали потрохи вивчати все навкруги.

Більш за все, їх заінтригувала жінка, котра лежала в просторому ліжку, яка була схожою на справжню сплячу красуню. Її довге, чорне та шовковисте волосся розкішними хвилями вкривало м'яку подушку. Ці блискучі пасма приховували від ранкового світла гарне личко із білою, немов би мармуровою, шкірою. Здавалося, що сам образ цієї витонченої леді на ліжку виліпив майстерний скульптор давнини, настільки риси її обличчя виявилися привабливими. Жінка мала тонкі темні брови, довгі блискучі вії, довге видовжене личко та гострий тонкий ніс. Рожеві невеличкі губи ховалися за вихором волосся і жінка ніби посміхалася крізь сон своїм віддаленим мріям. Довге волосся надійно захищало свою господиню від настирливого сонячного проміння, не даючи йому потурбувати спокійний сон власниці. Її білосніжна шкіра немов би випромінювала якесь містичне сяйво у відповідь денному світлу, що розповсюджувалося кімнатою. Зараз ця казкова незнайомка нагадувала місяць у людській подобі, якби він спустився на землю та ходив серед простих смертних людей.

Було щось в красі цієї жінки хвилююче та таємниче, ніби кожна рисочка її обличчя підкреслювала аристократичність цієї величної особи. Вся статура красуні була худорлявою та походила на високу тополю. Під кольоровою ковдрою простежувалися обриси округлого живота жінки, що одразу натякало нам на вагітність. Так, ця жінка точно чекала на народження дитини і схоже, що скоро в родині загадкової незнайомки буде нове поповнення. Її тонкі рожеві губи розпливлися в замріяній посмішці і жінка слабко поворухнулася в ліжку, зануривши руку з довгими пальцями у волосся та прибираючи його з обличчя. Темні вії злегка затремтіли, коли вона примружилася від сліпучого сяйва сонця, яке вже вкрило більшу частину кімнати. Наша спляча красуня почала повільно прокидатися, повертаючись із царства власних мрій до реального світу.

Задоволено замуркотівши, жінка солодко потягнулася під ковдрою, виставивши високо до стелі свої руки. Коли вона відкрила очі, то вони одразу спалахнули насиченим смарагдовим кольором. В цих очах було щось таке від котячої природи, але це додавало вишуканості цій дивовижній красуні. Глибоко в зіницях світився прихований гострий розум, танцювали іскорки хитрощів, а ще можна зауважити в них наявність розважливості, терплячості і працьовитості. У Рейвенхарті цю жінку всі знали та поважали, адже вона походила зі стародавнього англійського роду, котрий вже довгий час жив у місті від давніх часів, й був неймовірно багатим. В цьому роду завжди панував культ жінки і саме тому, при одруженні, наречена зберігала власне прізвище попри шлюб. Це вважалося своєрідним привілеєм та повагою до стародавніх традицій своїх предків.

Не стала виключенням і наша красуня, котру звали Сесілією Дорсет. Вона досі із теплою посмішкою згадувала свою першу зустріч з майбутнім чоловіком, їхні побачення, спільні моменти, пропозицію руки та серця, весілля та народження доньки Карен. Це було справжнім коханням з першого погляду і Сесілія відчувала себе щасливою та безтурботною жінкою, котра мала вже все, про що тільки могла мріяти. З маленьким уточненням- ще не все, адже Сесілія з чоловіком ще мріяли про народження сина, ще однієї бажаної дитини. У Карен скоро з'явиться маленький братик, а будинок сповниться дитячим лементом, що наповнить його кімнати новими радощами життя та додатковими турботами. Лише один спогад змусив посмішку на губах Сесілії трішки згаснути. Її мати завжди була вибагливою жінкою і чомусь виступала проти кохання Сесілії до Джеймса, майбутнього чоловіка дівчини.

Сесілія ніяк не могла збагнути такої поведінки своєї матері. Проте, Кассандра Дорсет, а так звали матір нашої героїні, завжди славилася своїми дивацтвами. Сама природа наділила матір Сесілії крижаною вбивчою красою. Лише легкі зморшки з віком торкнулися білосніжного обличчя Кассандри, а в усьому іншому вона лишалася все такою ж свіжою й тендітною. Сесілія багато в чому походила на свою матір і високим зростом, і рисами обличчя. Єдине, що їх відрізняло, це те, що Сесілія мала ніжні риси обличчя, в той час, як Кассандра завжди володіла суворим зверхнім поглядом, зневажливою посмішкою, через яку її обличчя здавалося вирізьбленим зі шматка криги. Вже від самого дитинства Сесілія зазнала від своєї матері постійних повчань про важливість сімейних традицій, про аристократичність їхнього роду та багато інших дурниць. Мати настільки сильно опікувалася вихованням Сесілії, що нікого до неї майже не підпускала, а можливих друзів доньки одразу відганяла геть. Тому, на вулиці Сесілії не було з ким гратися, а в будинку вона ховалася у власних мріях та вигаданих світах, поринаючи в читання різноманітних книг.

Більше того, Сесілії заборонялося навіть багато спілкуватися з рідною бабусею, котра жила в одному будинку з ними. Стара жінка багато років назад зазнала якоїсь значної травми хребта, через що втратила можливість рухатися самостійно і пересувалася лише завдяки інвалідному візочку. Зі слів бабусі Амаґи, Сесілія знала, що колись вона потрапила до рук нацистських солдатів, коли ті проходили через Рейвенхарт. Над бабусею сильно знущалися та били її, а врятувало від розправи жінку тільки визволення міста союзними військами. Після тих подій всі жертви концентраційних таборів отримали реабілітацію та змогу повернутися до власних родин. Додаткової інформації Сесілії не вдалося витягти зі своєї бабусі і ця старенька жінка завжди була оточена для маленької онучки ореолом містики й загадковості.

Сесілія й досі пригадувала її тьмяний образ на подвір'ї їхнього будинку. Стара сухорлява жінка з довгим білим волоссям, прихованим за хусткою, зморшкуватим личком, у чорній похмурій сукні та на металічному візочку зі скрипучими коліщатами. Виділялися лише очі бабусі Амаґи- сповнені енергії, мудрості, якоїсь пильності до деталей, а ще ці очі іноді лякали Сесілію проникливим поглядом та чимось звірячим в них. Хоча сама Амаґа завжди ставилася лагідно до онучки, часто посміхалася до неї, гладила шовкове волосся дівчинки та дивилася на неї з невимовною любов'ю, коли вона клала голівку на коліна бабусі або бавилася подолом її сукні. Часто, бабуся ніби хотіла щось розповісти маленькій Сесілії, але не наважувалася цього зробити.

Між бабусею та мамою існували якісь напружені стосунки, адже Сесілія легко могла пригадати неприємні погляди жінок, котрі кидали одна на одну грізні блискавиці. Іноді на кухні вона чула розмови на голосних тонах після яких то бабуся носилася кімнатами на візку у чорному вихорі власної сукні, то мати вискакувала з будинку, гнівно роздуваючи власні ніздрі та нервово кусаючи губи. В оцій, не зовсім здоровій, атмосфері Сесілія змушена була зростати і весь час вона відчувала ніби рідні щось від неї приховують. Тому, першим логічним питанням, котре Сесілія наважилася поставити своїй матері було те, ким є її батько та чому в неї його не має, як в інших дітей. Це питання викликало якусь внутрішню боротьбу на гордовитому обличчі Кассандри, але жінка просто коротко відповідала, що батькові було плювати на долю власної дружини та його доньки, що він їх зрадив давно та покинув, бо ніколи й не кохав її. Після цих слів мати завжди плакала й відвертала своє обличчя, а Сесілії робилося погано на душі. Більше всього, вона боялася в ті часи повторити долю власної матері та теж довіритися не тому чоловікові.

Проте, їй пощастило і Джеймс виявився самою вдалою її парою. Вони ідеально доповнювали одне одного, завжди проводили час разом, весело спілкувалися й могли мріяти годинами. Коли Сесілія наважилася познайомити свого хлопця зі своїми рідними, то в живих залишилася тільки її матір, а бабуся вже давно померла і дівчина не любила згадувати той жахливий день своєї втрати. Звісно, що Кассандра зневажливо поглянула на простого хлопця, почала дорікати йому в усьому, підозрювати в тому, що він тільки дурить голову її донечці, а Сесілії нашіптувала на вухо про зрадливих чоловіків, вимагала порвати з Джеймсом, поки це не зайшло надто далеко. Звісно, що Сесілія не хотіла про це й чути і продовжила зустрічатися з Джеймсом. Зігравши власне весілля, вона жила деякий час із своїм чоловіком, аж поки його батьки теж не померли раптово, а Кассандра приїхала особисто до доньки й попрохала вибачення за своє жорстоке та байдуже ставлення до молодят. Це сильно здивувало Сесілію, адже видно було, що владній матері важко дався цей крок до примирення. Тому, жінка прийняла пропозицію матері і переїхала з Джеймсом до будинку на пагорбі, котрий був давнім родовим гніздечком цілого покоління Дорсетів.

Так вони й жили разом багато років. Весь цей час у матері бували різноманітні гості з інших куточків міста, переважно жінки. Вона з ними проводила якісь зустрічі, щось обговорювала, часто кудись зникала на довший час або зачинялася у вітальні. Сесілію мало цікавила така поведінка матері, адже вона вважала, що після смерті бабусі Кассандра стала більш дивною, напруженою та неспокійною, а компанія інших жінок могла принести матері радість та відволікти її від лихих думок. Тому, нехай розважається з ким хоче. До того ж, в ті часи у Сесілії були власні клопоти. Вона завагітніла в перший раз та народила Карен, свою ніжну квіточку. Саме тоді в житті Сесілії з'явилася правдива радість та прийшло щастя. Джеймс та вона літали по всьому будинку, клопоталися довкола ліжечка Карен, облаштували одну з кімнат під дитячу, не шкодували грошей на різноманітні забавки та одяг для доньки. Сесілія пестила це дивовижне маленьке створіннячко, котре смішно ворушило ручками та ніжками, щось белькотіло і дивилося на батьків розумними зеленими оченятами. Вона постійно цілувала білосніжні щічки своєї дитинки, похитувала її колиску, співала пісень, сміялася дзвінким сміхом та полюбляла гуляти туманними вуличками міста з відчуттям власної гідності та особистого щастя.

Більшість людей в місті любили Сесілію за її добрий та лагідний характер і привітну посмішку, вітали її одразу, коли тільки бачили, зазирали до колиски, бавилися з дитиною, а самих молодят всі обожнювали й поважали. З народженням Карен змінилася і Кассандра. Вона робила незграбні спроби допомагати Сесілії з пелюшками та біля колиски, могла подовгу сидіти, скеровуючи погляд замислених зелених очей на сплячу дитину. В такі моменти на лобі Кассандри пролягала глибока зморшка, а під очима з'являлися темні тіні. Здавалося, що особисте горе матері спонукало жінку сильніше опікувати молоду родину доньки та тримати її подалі від усього лихого. Мати часто радила їм їздити країною, відпочивати на морі і подивитися світ за межами похмурого безрадісного Рейвенхарту.

Проте, радість від спілкування з матір'ю не протривала довго. З часом, вона знову віддалилася від Сесілії та Карен, стала проводити час за зачиненими дверима власної спальні, навіть вечеряла теж там. Жінка зробилася дивною, боялася тіней та різких звуків, знову десь зникала у різний проміжок часу, а поверталася вже вранці у дуже похмурому роздратованому настрої і на всі питання доньки відповідала, що проводила час в гостях у своїх подруг. Сесілія розуміла, що мати просто не хоче чомусь йти на контакт із власною донькою і це складало враження, ніби вона живе під одним дахом з абсолютно чужою людиною, викликаючи дискомфорт в серці дівчини.

А потім, в один із днів, Кассандра раптово не вийшла зі своєї кімнати. Жінка сказала, що їй стало зле і вона нездужає. Весь той день Сесілія проводила у ліжка матері, поки та марила у якійсь дивній гарячці. Викликаний лікар оглянув стару жінку, але нічого підозрілого не зауважив. Під вечір Кассандрі стало легше, але вона стала панікувати з приходом нічних тіней та знову почала марити, прохаючи доньку залишити їй світло. Ніч пройшла у жахливій атмосфері, адже мати весь час з кимось розмовляла тихим шепотом в своїй кімнаті, сміялася і від цього по шкірі Сесілії пробігав мороз. А вранці мати стала важко дихати, хрипіти та битися у пропасниці. Налякана Сесілія послала Джеймса за лікарем, але коли той прибув, то жінки вже не стало. Виявилося, що у Кассандри збільшився артеріальний тиск і стався серцевий напад, котрий жінка просто не змогла пережити, адже її сили згасли в одну мить, як воскова свічка. В той день всі у будинку були незвично тихими, плакали й ходили із сірими похмурими обличчями. Поховавши матір, Сесілія думала, що тепер їй буде набагато важче жити своїм колишнім щасливим життям.

Але, щирий Джеймс та уважна розумна Карен змогли повернути світло до душі Сесілії і принести до будинку дзвінкий сміх та колишнє безтурботне життя. Старі рани загоїлися, пам'ять розгладилася та все лихе залишилося десь далеко позаду, відкриваючи двері до щасливого майбутнього. Подружжя почало облаштовувати будинок під свої потреби, трішки прибрали в ньому, викинувши старі речі на стріху або до підвалу й зробили невеличкий ремонт у деяких кімнатах. Життя вирувало та продовжувалося далі, йдучи своїм звичним ритмом, який ніщо не могло порушити.

Під впливом своєї вибагливої матері Сесілія придбала твердий характер й чітко усвідомлювала те, що вона зараз є спадкоємицею свого стародавнього роду і повинна щось передати й своїй доньці від цього. Тільки в чому крилася їхня значущість? У грошах? Більша частина статку родини Дорсетів пішла за вітром саме при Кассандрі, котра скуповувала дорогі антикварні речі або допомагала фінансово місту. Тільки чомусь покращення життя в Рейвенхарті не було видно і досі. Місто поступово занепадало, а доля родинних грошей та таємничі операції матері залишалися для Сесілії за завісою містики. Можливо, що мати не бажала залишати її з такою спадщиною і навмисно витратила більшість коштів на непотрібні дрібниці? Сесілія не хотіла думати про неї в такому світлі, але таке гірке усвідомлення материного вчинку змусило жінку болісно застогнати.

Як би там не було, але Сесілія вважала, що це й на краще. Вона не хотіла паразитувати на досягненнях своїх предків, більшість з яких вона й знала тільки по дивним чорно-білим фотографіям старовинних родинних альбомів. Жінка була сильною духом, а такі, як вона, самі творці своєї долі і їм не можна бути матеріалом в чужих руках. Задоволено посміхнувшись своїм твердим переконанням щодо правильності обраного шляху, Сесілія підвелася на лікті та окинула поглядом світлу простору кімнату. Більшу її частину вкривали дивовижні картини красивих пейзажів, виконані майстерною рукою із переданням всіх хвилюючих барв та особливою пристрастю художника. Всі ці шедеври створила сама Сесілія, адже присвятила себе вивченню художнього мистецтва та страшно захоплювалася різноманітними стилями, а особливо рідкісними творами митців античного світу. Сесілія завжди мріяла створювати дещо нове, оригінальне, красиве, наповнювати ці роботи емоціями, власним світоглядом та душею, ділитися з цілим світом цими картинами. Жінка була неймовірно творчою та енергійною особистістю. Щоправда, її картини не користувалися величезним попитом і лише декілька людей бачили в них дещо більше, ніж просто фарби на білому тлі. Але й це не сильно бентежило Сесілію, адже вона знаходила в образотворчому мистецтві та художній вишивці просту радість й робила свою справу тому, що вона їй подобалася, а не тому, що бачила в ній джерело збагачення.

Вишивати Сесілія навчилася від своєї бабусі, котра була справжньою майстринею в цій справі. Завдяки їй, жінка вміла спритно користуватися голками, спицями, різними видами тканини й пошила за цей час багато речей для власної донечки та на замовлення. З кожним разом в неї виходило все краще і здавалося, що її тонкі пальці створені для цієї делікатної та терплячої роботи. Всі ідеї для своїх робіт Сесілія черпала у красі навколишнього світу та сильно надихалася будь-якою його дрібною деталлю перед передачею її на картинах або в елементах вишивки.

Спустивши ковдру з себе до половини, Сесілія поглянула на вікно, прикриваючи зелені блискучі очі своєю долонею від сліпучого сяйва сонця за склом. Не дивлячись на те, що хтось ретельно прикрив вікно занавісками ніжно-бузкового кольору, сонце все-рівно проривалося в повну силу до кімнати, буквально затоплюючи її повністю золотавим радісним світлом. Сонячні зайчики танцювали і на дзеркалі, і по всій стелі, стрибали по шафці з одягом та опускалися повільно на ліжко. Дрібні золотаві пилинки кружляли в повітрі, утворюючи таємничі візерунки та танцюючи свій ритмічний танок. Сесілія торкнулася рукою порожнього місця поряд із собою. Вона думала, що Джеймс поруч з нею, але, схоже, що чоловік прокинувся раніше й встиг вже вийти з кімнати. Його частина ковдри обережно була відкладена в сторону, а подушка трішки прим'ята. Замріяно посміхаючись, Сесілія пальцями погладила свій округлий живіт. Жінка відчувала, як дитина злегка штовхається всередині неї, як це маленьке життя розквітає в неї під серцем. Джеймс сильно любив Карен, але про сина він марив ще більше. І тому, коли лікарі змогли визначити стать майбутньої дитини, то чоловік не знаходив собі місця від щастя. Він плигав по всій кімнаті, обіймав та цілував дружину, засипав її квітами, фруктами й солодощами, опікувався здоровим харчуванням та все приймав близько до серця. Іноді здавалося, що це Джеймс вагітний та чекає на народження дитини, аніж сама вона переживала цей процес. Сесілія тихо про себе засміялася, вільною рукою прибираючи волосся зі свого красивого замисленого обличчя.

Пані Дорсет кинула погляд на невеличку шафку, котра стояла поруч із її ліжком. На ній стояла красиво оформлена світлина у золотій фоторамочці. Здалеку можна було роздивитися кожну деталь цієї фотографії. Вона зображала невеличку, але веселу щасливу родину. В жінці на фотографії, котра була одягнута в модну чорну куртку та блакитні джинси, Сесілія легко впізнала саму себе. Тут вона виглядала ще красивішою, ніж була в житті, це треба було визнати, і задоволена посмішка розповзлася обличчям жінки. Її зображення дивилося на Сесілію яскравим поглядом зелених очей і жінка здавалася сама собі на цій світлині такою ж свіжою, немов квітка троянди. Так, вона була ще тут набагато молодшою, наївною, але красивою та життєрадісною. Дивлячись на цю світлину, важко повірити, що це чарівне казкове щастя належить саме їй з усіх жінок на цьому світі.

І не скажеш, що Сесілія - любляча дружина свого чоловіка, мати прекрасної донечки. Було важко повірити в те, що та моторошна містична пані з майбутнього могла мати щось спільне з нинішньою Сесілією. Вони здавалися абсолютно різними людьми, яких нічого не пов'язувало між собою. Як таке могло статися, що в одну мить щаслива жінка могла перетворитися в розбиту тінь себе колишньої? Ось чому ми потрапили прямо до цього світлого, сонячного та позитивного дня, чергового в житті пані Дорсет, щоб розібратися з причинами, котрі призвели до всіх майбутніх подій у Рейвенхарті. Щоправда, цей день не був зовсім таким вже й черговим і тривіальним для Сесілії. Вона добре пам'ятала важливу дату, яка трапилася сьогодні. Цей день всеціло належав Карен, її коханій донечці, адже саме сьогодні повинно було відбутися святкування її дня народження. Сесілія ще заздалегідь приготувалася до цього свята і неділю тому з'їздила до Брайтону, щоб купити там велику красиву ляльку з повним набором різнобарвних суконь. Саме про таку мріяла завжди Карен. Але, не однією іграшкою все повинно було відбутися. На Джеймса покладалася велика надія по організації самого святкування, а ще чоловік обіцяв купити білети на той славнозвісний атракціон розваг. Чесно кажучи, Сесілія ніколи не розуміла, чому Карен так обожнює ці каруселі та американські гірки. Скоріше за все, що донечка буде рада всім цим сюрпризам, а от на Сесілію чекала чергова поїздка на одному такому атракціоні і вона вже зеленіла на обличчі, передчуваючи свої майбутні враження. Тяжко зітхнувши, жінка знову вичавила із себе втомлену посмішку. Чого тільки не зробиш задля щастя рідної дитини. Задля неї Сесілія була готова на все та більше того.

Сесілія знову замислено подивилася на своє власне родинне фото. Так, вона схожа тут на красуню-фею із добрих дитячих казок. Саме такою її завжди сприймала Карен, коли кидалася матері на шию та радісно щебетала про свої успіхи в школі. Фотограф настільки майстерно зробив фото, що перетворив жінку на подобу чарівної богині давнини. Підвівшись з ліжка, Сесілія підійшла ближче до шафки та взяла цю світлину до своїх білосніжних рук. Її тонкі мармурові пальці ніжно погладжували людей, зображених на цій фотографії, а на її вустах знову засяяла тепла сонячна посмішка з нотками мрійливості. Окрім щасливої та щирої красуні-пані Дорсет, на світлині були її чоловік та дочка. Високий поставний Джеймс ніжно обіймав за талію свою тендітну дружину, цілуючи її в щоку. Цей чоловік вражав своєю лагідною посмішкою та добрими очима, від яких Сесілія завжди танула в своєму серці. Русяве скуйовджене волосся красиво оточувало його мужнє обличчя. Зелені, як в неї, очі чоловіка, немов дорогоцінний смарагд, додавали певної загадковості до його загального вигляду, ховаючись за скельцями окулярів.

Джеймс завжди був надійною опорою для Сесілії у будь-який час її життя і володів прекрасними рисами характеру, такими, як чесність, принциповість, категоричність, мав міцну силу волі та вмів тонко відчувати ситуацію і стан емоцій власної дружини. В Джеймсі дивним чином поєдналися між собою у ідеальних пропорціях чуттєвість та розум. Зверху, на широких плечах чоловіка, сиділа маленька дівчинка років семи. Цією дівчинкою і була Карен, найбільший скарб пані Дорсет та сенс всього її життя. Карен мала красиві смарагдові оченята, котрі світилися прихованою мудрістю та білосніжну шкіру, яка робила дівчинку схожою на порцелянову ляльку і надавала їй ніжного та милого вигляду. Довге чорне волосся Карен було заплетене у розкішну косу, перехоплену різноманітними кольоровими стрічками. Ця коса шовковою змією тягнулася до самої талії дівчинки, додаючи їй привабливості.

Це й була вся щаслива родина Дорсетів у своєму повному складі. Все ще посміхаючись, Сесілія обережно поклала фотографію на належне місце і підійшла до дзеркала, на ходу знімаючи з себе свій нічний одяг. Ним виявився доволі розкішний шовковий халат, котрий мав барвисте, майже казкове, синє забарвлення, яке змінювалося від світло-блакитного до насиченого індиго в залежності від того, як на нього падало сонячне проміння. Шовкова тканина ніжними хвилями огортала струнке тіло Сесілії, нагадуючи своєю блискучою поверхнею морські хвилі на безтурботному сонячному пляжі. Цей халат був оздоблений дрібними вишитими деталями зі сріблястим візерунком, які додавали йому елегантності та загадковості.

Скинувши його зі своїх плечей поступовими рухами, жінка відчинила велику простору шафу та зазирнула до неї. Всім тим речам, що в ній зберігалися, позаздрила б будь-яка жінка без винятку. Вся шафа була доверху забита різноманітним стильним одягом- різнобарвними сукнями, шкіряними куртками, спідницями, дорогими пальто, хутряними шубами, красивим спортивним одягом, а під всім цим добром лежали й коробочки із жіночим взуттям на будь-який смак. В Сесілії завжди розбігалися очі при візиті до свого гардеробу. Попри те, що всі ці речі вона придбала давно, жінка ніколи не могла вирішити вповні, що вона хоче одягнути саме сьогодні. Вибір був дуже великий, але Сесілія завжди опікувалася власним зовнішнім виглядом та любила проявляти свою аристократичність, одягаючи щось таке вражаюче. Проте, одразу згадавши про те, що на неї сьогодні чекають неминучі американські гірки, Сесілія лише смутно зітхнула. Вона б одягнула розкішну сукню, але, не приведи боже, ще зачепиться десь на тому атракціоні й пошкодить дорогу рідкісну тканину. Тому, свій вибір жінка зупинила на білій футболці, стильних джинсах із шкіряним темним ремінцем та своїй улюбленій чорній куртці із квітковими орнаментами на плечах та спині.

Переодягнувшись, Сесілія підійшла до дзеркала, щоб подивитися, як вона виглядає. А виглядала вона дійсно фантастично. Шкіра куртки та ремінця на джинсах яскраво блищала під дією сонячного проміння, а квітковий орнамент немов би палав яскравим вогнем. От тільки в жінки поки на голові був справжній клубок волосся і його ще треба було розплутати. Проте, перед тим, Сесілія взулася у зручні кеди, прибрала геть занавіски, впускаючи до кімнати ще більше сонячного світла та застелила ліжко. Переконавшись, що все на своїх місцях, Сесілія витягла із шафи свій рушничок та тихенько прослизнула до ванної кімнати. Нашвидкоруч вмивши обличчя холодною водою та прогнавши геть залишки свого сну, жінка повернулася до спальні та причесалася перед дзеркалом. Вона залишила волосся вільними блискучими хвилями спадати по її плечах, тільки частину його перехопила позаду срібною шпилькою із кришталевою оздобою.

Покрутившись перед дзеркалом в останній раз, Сесілія підійшла до ліжка, нахилилася та витягла з-під нього щось замасковане. Ним виявилася красива подарункова коробка, вкрита різнобарвним папером, а на горі вона мала милий бантик з червоної шовкової стрічки. Це й був подарунок для коханої донечки. Перевіривши, чи листівка з привітанням теж на місці, Сесілія хитро посміхнулася. Було дуже важко весь тиждень приховувати від допитливої рухливої дитини майбутній сюрприз. Сесілія та Джеймс по черзі змінювали розташування подарунка й робили це так майстерно, що цілком успішно обманювали Карен до потрібного часу. Якщо дівчинка про щось і здогадувалася, то вона ніяк не могла вивести власних батьків на чисту воду.

Радісно наспівуючи, Сесілія вислизнула з кімнати та стала тихенько спускатися по сходах вниз, стараючись не видавати зайвих звуків. Вона поки не хотіла передчасно розбудити іменниницю, адже попереду на неї чекав ще довгий день, сповнений вражень, тому нехай дитина ще трішки відпочине. Замість цього, тихою ходою, крадучись, як кішка, Сесілія попрямувала на перший поверх свого будинку. Тепер її провадив дивний запах, котрий доносився з кухні. Принюхуючись, насторожена жінка зайшла до приміщення й стала в дверях, іронічно підвівши одну брову догори. На кухні клопотався Джеймс. Чоловік був одягнений у зелений светр, прості чорні штани та коричневі черевики, а поверх ще й начепив кольоровий фартух своєї дружини. Він готував на плиті якийсь сніданок, а на столі стояла біла таця із салатом. Підійшовши ближче до столу, Сесілія похмуро поглянула на ті зелені овочі й вичавила з себе, прикриваючи долонями рота:

-Ні, не приведи боже, мені знову харчуватися капустою та морквою. Для чого мені така каторга, любий? Можливо, краще я б приготувала сніданок?

Джеймс озирнувся на голос і на його худорлявому обличчі з'явилася сонячна посмішка. Він відклав в сторону ложку, кинувся обіймати свою дружину і зустрів її солодким поцілунком, заговоривши:

-Доброго ранку, моя чарівниця! Чого одразу такий настрій занепалий? Я просто хотів тобі допомогти із сніданком, мені це не важко, а тобі потрібно берегти себе та нашого сина. До речі, ці всі овочі та каша готуються спеціально для тебе, адже ти в нас на дієті. Лікар суворо забороняє тобі щось смажене або надто жирне їсти. Як там поживає мій маленький богатир?

Опустившись на коліна, Джеймс грайливо полоскотав округлий живіт дружини та поцілував його, приклавши до нього свою колючу щоку. Сміючись, Сесілія скуйовдила чоловікові волосся на голові та відповіла:

-І тобі прекрасного ранку! Із сином все добре, не хвилюйся, любий! Він вночі знову борсався і трішки змусив маму постраждати. А сьогодні вранці знову привітався рухом. З кожним днем він все міцніший і я його відчуваю під власним серцем. Поповнення нашої родини не за горами, Джеймс! Я така щаслива, просто слів для цього всього не знаходжу. Але ти надто серйозно прийняв слова лікаря, милий. Ти що ж, тепер вирішив стати моїм персональним катом та змусити мене жувати травичку?

-Вибач, дорога, але вітаміни необхідні тобі й нашому сину!- цілком серйозно зауважив Джеймс, підводячись на ноги й знімаючи з плити каструлю- Тому, сідай негайно за стіл й одразу поснідай. Я тепер буду тобі за особисту няньку і доведеться це прийняти, нікуди не подінешся. До того ж, виглядаєш ти, як завжди фантастично, люба!

Сесілія засміялася у відповідь на комплімент чоловіка, грайливо його поцілувала в щоку та сіла за стілець. Джеймс одразу поставив перед нею миску, насипав в неї овочевого салату, а потім додав з каструлі декілька ложок гарячої каші. Коли Сесілія побачила, що то була вівсяна каша, вона смертельно зблідла, викривила свої вуста у відразі, але змушена була взяти до рук ложку та зачерпнути липку напіврідку субстанцію. Перевівши погляд на Джеймса, котрий радісно вже пригощався власною стравою, Сесілія тяжко зітхнула й простогнала:

-Я ненавиджу вівсяну кашу. Ніколи її не любила і не зможу знайти в собі сили полюбити. Нащо мені ці знущання, любий?

-Зате вона дуже поживна та корисна, мила Сесі, не забувай про це!- помахав в дружини перед носом своєю ложкою Джеймс- Ти одразу відчуєш ситість і наберешся додаткових сил. Не сперечайся зі мною, ти ж знаєш, що я задньої не дам. Все роблю для твого блага й нашої довгоочікуваної дитини.

-Так, герой дня, а ти не забув про те, який сьогодні день?- хитро посміхнулася Сесілія, снідаючи кашею у повільному темпі- Чи готовий ти стільки ж зробити для ще однієї твоєї дитини? Адже сьогодні особливий день нашої маленької принцеси. І вона хоче провести його по-особливому.

-Ти мене ображаєш, Сесі!- вдавано насупився Джеймс, приховуючи власну посмішку за ложкою гарячої каші- Невже ти думаєш, що я такий кепський батько і можу одночасно думати лише про одну дитину, зовсім ігноруючи іншу? Ходімо до вітальні, я покажу тобі, що мені вдалося зробити за цей ранок, поки ви всі спали.

Зрадівши можливості припинити боротьбу із несмачною кашею, Сесілія миттєво відклала в сторону тарілку й поквапилася за чоловіком до розкішної просторої вітальні. Коли дружина увійшла всередину, то приголомшено застигла на порозі. Під стелею висіли різнокольорові стрічки та дивовижні повітряні кульки приємних для ока кольорів морської піни та лісової зелені. Там же був розташований величезний напис, виконаний на кольоровому папері, який складався у милі щирі слова "З Днем Народження, люба Карен!". Ці слова змусили серце пані Дорсет закалатати швидше й відчути сильну радість, немов би вона була цією іменниницею сама. По всій підлозі вітальні та на великому дивані розсипалося блискучими діамантами святкове конфеті. Перед диваном Джеймс розташував ще один стіл, в центрі котрого височів грандіозний торт. Знизу він був коричневим, по центру білим, а його вершину прикрашав темний шоколад та вишневе варення. Торт оздоблювали й чудові свічки із барвистою поверхнею. Тут же поруч лежали святкові ковпаки, один з яких Джеймс одразу поквапився натягнути дружині на голову. Сесілія зачаровано доторкнулася пальцями до свого головного убору, радісно посміхнулася, а потім обійняла чоловіка за шию, щиро його розцілувавши зі словами:

-Любий, ти такий молодець! Це повинно бути найчарівніше родинне свято, яке тільки було в нашої донечки. Все так красиво прикрашено, вдало підібраний дизайн, а як все сяє казковістю та розповсюджує довкола себе теплу атмосферу. А який дивовижний торт, він просто шикарний! Карен повинно все сподобатися. А про саме найголовніше ти не забув?

-Та-да!- розвеселився Джеймс, витягаючи з-за пазухи три білети жовтого кольору- Як і обіцяв, хоча довелося буквально боротися за ці білети. Їх розгрібають, як стиглий врожай по осені. В нас буде цілий день на розваги в новішому атракціоні Брайтону. Я взяв одразу віп-білети, які дадуть нам можливість провести на цьому атракціоні стільки часу, скільки забажає Карен. А ще він настільки обширний, там стільки цікавих локацій буде, що в нашої донечки просто очі почнуть розбігатися. Та й нам не завадить трішки відпочити і провести час разом за містом.

-Молодець, це дуже чудова новина!- радісно заплескала в долоні Сесілія і в її очах спалахнули іскорки радощів- Тоді, настав час покликати нашу іменниницю й почати довгоочікуване святкування.

З цими словами Сесілія підхопила свій подарунок та поквапилася на другий поверх. Тихенькою мишкою вона прослизнула до спальні донечки. Сонячне світло вже радісно освітлювало все приміщення. Його стіни вщент вкривали красиві дитячі малюнки, а на письмовому столі розташовувалися рівні черги кольорових олівців, маленьких крейдинок та фломастерів. Всі ці речі викликали теплу посмішку на губах в жінки й відчуття гордості за власну доньку. Вона в усьому походила на свою матір й успадкувала її талант до малювання. Якщо ці вподобання заохочувати й далі, то із Карен виросте чудова наступниця матері в сфері образотворчого мистецтва.

Перевівши погляд на велике двоповерхове ліжко, Сесілія зосередила на ньому всю свою увагу. Це ліжко було доволі старовинним і давно вже стояло в цій кімнаті. Колись, в ньому спала її бабуся, потім мати, а, також, і вона, будучи маленькою. Це ліжко було своєрідним гніздечком в якому виросло не одне покоління Дорсетів. Сама Карен зовсім не боялася висоти і тому сміливо спала на самому верхньому поверсі ліжка, прикрившись ковдрою. Темне волосся дівчинки красиво розтікалося по білосніжній подушці, а вишукано оздоблена ковдра прикривала її струнке тільце. Груди Карен повільно підіймалися та опускалися у спокійному сні. Підійшовши ближче до ліжка, Сесілія ласкаво погладила донечку по волоссю, поцілувала її в лоба й лагідно прошепотіла:

-Доброго ранку, ріднесенька! З Днем Народження, тебе, люба! Бажаю тобі здоров'я, щастя, сповнення самих заповітних мрій і щоб казка завжди тривала в твоєму житті! Мама принесла тобі дещо особливе. Ти ж мріяла про нову подругу, чи не так?

Карен миттєво прокинулася і її зелені оченятка заблищали від захоплення, коли вона усвідомила, який сьогодні день. Дівчинка кинулася на шию матері, почала її цілувати, а потім схопила в руки подарунок, не припиняючи щебетати:

-Ой, мамо, дуже дякую! Ти в мене така неймовірна та чарівна фея! Здається, ніби я все ще сплю та бачу дивовижний сон. Невже це дійсно те, про що я думаю? Це та подруга про яку я стільки мріяла?

-А ти відкрий подарунок та переконайся в цьому особисто, люба- розтягнула губи в посмішці Сесілія, спираючись спиною на ліжко.

Довго прохати нетерплячу Карен і не варто було. Дівчинка миттєво почала розв'язувати червоний бантик та згодом вже відкривала коробку, в котрій була велика лялька, розміром ледве не з саму Карен, так ще й із цілим набором дорогих розкішних кольорових суконь та черевичків. Це був справжній дорогий подарунок. Радісно скрикнувши, Карен міцно обійняла ляльку, притиснувши її до грудей, а потім знову нахилилася та повисла на шиї в матері, обіймаючи її міцно-міцно та гаряче шепочучи:

-Мамо, я тебе дуже-дуже сильно люблю та обожнюю! Ти в мене сама найкраща в світі і здатна на всілякі чудеса, я це точно знаю!

-І я тебе теж так само люблю сильно-сильно, рідненька- лагідно промовила жінка, гладячи донечку по чорному волоссю- Але це ще не саме головне з моїх чудес. Ми із татом для тебе приготували дещо особливе, тобі ж цікаво це побачити?

-Так, так, я зараз! - одразу вихопилася з ліжка Карен.

Дівчинка заметушилася по кімнаті, не бажаючи кидати свою ляльку, але й занурившись у власну дитячу шафку з одягом. Подолавши своє бажання погратися з іграшкою, Карен влаштувала її поруч із іншими своїми ляльками та плюшевими іграшками. В останній раз поглянувши на яскраві вбрання нової подружки, дівчинка насилу відірвала від них свої оченята та переодягнулася в зелену сукню. Не чекаючи на матір, вона одразу рвонула з кімнати, пританцьовуючи та співаючи. Сміючись, Сесілія кинулася наздоганяти донечку. Коли вона сама спустилася по сходах, то Карен вже висіла на шиї в батька, приймала від нього свої вітання та жадібними очима пожирала різнокольорові кульки, святковий торт та білети до атракціону. Показуючи на них маленькою ручкою, Карен поцікавилася у батька:

-Тато, а ми справді зможемо весь-весь день розважатися там? І ти кажеш, що там самі круті американські гірки на світі?

-О так, Карен, я сам на власні очі бачив ці гірки і вони були вражаючими- не менш захоплено розповідав Джеймс, активно жестикулючи перед донькою- Скоро ми перевіримо їх на власному досвіді, коли покатаємося там разом. І, звісно, що ми зможемо провести цілою родиною весь день там. Адже ж сьогодні твоє свято, наша маленька принцесо!

-Ура, ура!- засміялася дівчинка, плескаючи у свої долоні та широко посміхаючись- Ви в мене самі найкращі на світі! Стільки приємних сюрпризів одразу з самого ранку, я просто вражена.

Сесілія тільки з теплотою спостерігала за такою чистою й прекрасною радістю дитини. Сама вона добре пам'ятала власні сірі безрадісні дні народження, коли мама та бабуся обмежувалися сухими привітаннями й майже не витрачали свій час на неї. Маленьку Сесілію завжди вражала в саме серце подібна байдужість і коли вона виросла, то заприсяглася собі завжди берегти власну родину і не допустити того, щоб її діти зазнали такої гіркої долі, як вона сама. Тому, Сесілія вповні компенсувала пропущені дні народження зараз, розділяючи радість свята своєї доньки з нею разом. Взявши зі столу коробочку з сірниками, жінка витягла один з них та запалила свічечки на торті. Вони радісно заблищали красивими блакитними вогниками і вся їхня поверхня сяяла райдужними кольорами. Карен сиділа на стільці навпроти святкового торта та милувалася свічками, поклавши голову на долоні. В її зелених оченятах вигравали блакитні іскорки від вогників свічок.

-Це так красиво й захоплююче... -тихим голосом прошепотіла дівчинка, зачудовано посміхаючись.

-А тепер, мила, заплющ свої очі та загадай своє бажання, поки воск свічок не опинився на нашому тортику- грайливо зауважила Сесілія, рукою запрошуючи дочку підійти ближче.

Сама жінка відступила на декілька кроків назад від столу та схилила голову набік, спостерігаючи за тим, як Карен квапиться до свого торту та завмирає перед ним із заплющеними очима. Позаду Сесілії з'явився Джеймс, який ніжно обійняв дружину за її стан та притулив ближче до себе. З посмішками на обличчях подружжя дивилося на те, як Карен щось тихо прошепотіла та здмухнула всі свічки разом. Засміявшись, Сесілія заплескала в долоні і вигукнула разом з чоловіком:

-З Днем Народження, люба Карен! З Днем Народження, ріднесенька!

Потім жінка стала нарізати торт широкими скибками та кожному класти на тарілку свою відповідну порцію. Працюючи над цим старанним заняттям, Сесілія підвела до дочки хитрий погляд і тихцем її спитала:

-Що ж ти таке побажала в цьому році, Карен? Напевно, щось важливе та чудове, це безсумнівно.

-Вибач, мамо, але я не можу сказати, адже тоді бажання не сповниться- засміялася Карен, прикриваючи долонею власне миле личко- Проте, ти права, адже я дійсно побажала дещо хороше, сповнене щастя, дружби та всього найкращого.

-Тоді, нехай це бажання полине так високо, як тільки зможе дістатися- підняла руку з ножем до стелі Сесілія, демонструючи політ- І обов'язково виповниться вповні, адже цьому світові вкрай необхідне щось хороше та позитивне. Саме завдяки таким щирим людським емоціям в ньому лишається багато прекрасних речей.

Закінчивши нарізати торт, Сесілія розташувала тарілочки навпроти кожного члена родини. Коли Карен потягнулася до торта, жінка спритно перехопила її руку й похитала головою, сказавши:

-А хто це в нас такий тут хитренький, як лисичка? Хто ще не снідав? Давай, давай, біжи на кухню, нехай тато тебе нагодує своєю вівсяною кашею, котру так хвалив вранці.

-Фу, вівсяна каша - це просто жах якийсь, а можна я з'їм швидкий сніданок з молоком?- викривила власне личко у відразі Карен.

-От, Джеймс, бачиш, я в своїй думці тут не одна - одразу обійняла міцно свою донечку Сесілія, сміючись- Переконання двох жінок проти думки одного чоловіка. Перемога залишається за нами. Тому, сам куштуй свою жахливу вівсянку, а ми з донечкою швиденько приготуємо молочну кашу та нормально поснідаємо.

-Чорт забирай, а я був переконаний, що зробив, як краще- тяжко зітхнув Джеймс, поправляючи власні окуляри та безпомічно розводячи руками- Добре, куштуйте, що там хочеться, адже сьогодні важливий день для нашої принцеси! А я вже розберуся із залишками каші, адже ж не пропадати такому добру.

Ранок минув за радісним щебетом Карен, веселими розмовами обох батьків та приготуванням нового сніданку. Перекусивши, родина прийнялася за святковий торт. Він виявився напрочуд легким, солодким та з приємним смаком стиглої вишні. Звісно, що Джеймс спочатку забороняв Сесілії багато куштувати солодкого, але жінка скористалася захистом Карен і змогла досягти свого, тому зараз із захопленням куштувала солодку випічку, насолоджуючись нею вповні. Торт виявився таким великим, що ще більша його частина залишилася цілою. Сесілія сховала його до холодильника, потім вся родина прибрала зі столу, помила посуд та повернула все на свої місця. Коли приготування були закінчені, вони вийшли на вулицю.

Надворі панував кінець травня. Блакитне небо сяяло кришталевою чистотою. По ньому, де-не-де, проносилися зграї чорних воронів, хрипло каркаючи. Сесілія давно вже не звертала уваги на цих птахів, таких звичних кожному жителю Рейвенхарту. Дім родини Дорсетів мав особливе розташування, адже був збудований на вершині великого природнього пагорбу, котрий височів велично в кінці вулиці. Завдяки такому розташуванню з самісінької гори Сесілія могла прекрасно бачити все, що відбувається на нижній частині вулиці. Іноді жінку трішки приголомшувало таке величне місце для власного житла. Схоже, що хтось із її далеких предків настільки хотів підкреслити особливість власного роду, що підняв себе вище всіх простих людей. Сам будинок пані Дорсет здавався милим та казковим. Він мав два поверхи та старовинну стріху, згори вкриту старенькою червоною черепицею, схожою на риб'ячу луску. Стіни будиночка мали приємний ніжно-блакитний колір, а біленькі ясні віконечка приваблювали одним своїм виглядом. Подвір'я будинку було неймовірно великим і в ньому полюбляла бавитися в дитинстві Сесілія, а зараз тим же самим займалася і Карен. Вся територія дому мала високу соковиту траву, прекрасну живу огорожу із декоративних кущів, величні фруктові дерева, серед яких виділялася старенька груша, посаджена ще давно при бабусі Сесілії. Поруч із будинком містилися і клумби, виплекані руками самої Сесілії. На них вона вирощувала трояндові кущі, які смарагдовими листочками радісно виблискували на сонці. Зовсім скоро, літом вони почнуть квітнути чарівними червоними бутонами з запахом терпкого чаю. Сюди ж від будинку відходила розкішна веранда для відпочинку, де Сесілія полюбляла сидіти з родиною, пити чай, милуватися зорями та насолоджуватися красою власного саду. Саме ця краса природи і надихала жінку брати мольберт, ставити його на веранді і малювати заходи сонця, нічне небо, красиві дерева та місто далеко внизу. Передавати хвилюючі моменти свого життя було улюбленою справою Сесілії.

Відчинивши двері гаражу, жінка пройшла всередину. Там знаходився доволі непоганий автомобіль. Вона купила його по закінченню університету і вміла непогано водити. Зазвичай, цим автомобілем Джеймс їздив на роботу, але й Сесілія на ньому часто забирала доньку зі школи або й виїжджала за місто. Перевіривши, чи всі речі вона взяла, жінка надійно упакувала багажник автомобіля та почала виводити його на подвір'я. Розмістивши автівку по центру, Сесілія поквапилася до жовтої огорожі й відчинила великі залізні ворота зеленого кольору, щоб було зручно виїхати з пагорбу на дорогу.

-Ну що ви там так довго?- озвалася жінка, визираючи з віконечка біля водійського сидіння- Хто там найбільше всього вже хоче дістатися до свого улюбленого атракціону? Де моя кохана принцесочка?

-Це я, мамо, я хочу, вже біжу, біжу!- радісно вигукнула Карен, обігнавши свого батька на виході з дому та на ходу натягаючи на голову кумедну блакитну бейсболку.

Плутаючись в своїй зеленій сукні, дівчинка застрибнула на заднє сидіння машини та зручно розташувалася по його центру, склавши ручки на колінах. На її личку сяяла радісна посмішка. На пасажирське сидіння поруч із Сесілією сів Джеймс, котрий переодягнувся у зручну темну спортивну форму і тепер чіпляв собі на груди ремінь безпеки. Переконавшись, що всі її близькі вже готові, Сесілія останній раз озирнулася до Карен та спитала в неї весело:

-Ну що, рідненька, ти готова поїхати до царства розваг на цілий день?

-Так, так, я завжди готова!- підняла дві ручки догори Карен, радісно посміхаючись.

Сесілія обережно виїхала за межі свого подвір'я та з'їхала з високого пагорбу на нижню вулицю. Жінка знову змушена була повертатися, щоб надійно зачинити ворота, адже їхньої родини сьогодні не буде в Рейвенхарті цілий день. Коли з усіма приготуваннями було закінчено, родина Дорсетів поїхала далі. Сесілія увімкнула в салоні машини музику та почала весело хилитати головою в ритмі з нею. Джеймс розважав дружину якимись веселими жартами та розмовами, а Карен вся принишкла до віконечка машини і милувалася околицями Рейвенхарту та природи. Дівчинка жадібно поглинала своїми допитливими оченятами кожну деталь прекрасного довкілля. Найбільше всього під час поїздок вона полюбляла дивитися, як повз автомобіль проносяться будинки, дерева, транспорт та перехожі люди. В цьому було щось красиве, захоплююче та мрійливе.

🎢🎢🎢

Новий атракціон у величезному місті Брайтон відкривався дуже помпезно та видовищно. Цілі натовпи людей зібралися довкола величезної арки, оздобленої в стилі казкових воріт величезного замку, та тільки й мріяли про те, щоб потрапити всередину цього парку розваг. Вже здалеку можна було побачити грандіозні фейерверки, котрі запускали робітники парку, щоб привернути увагу своїх відвідувачів та відмітити цю знаменну дату. Виходячи з машини та йдучи крізь чергу відвідувачів, Карен та її батьки в усі очі роздивлялися дивовижні різнобарвні вогні, котрі кольоровим дощем іскор розтікалися по блакиті неба й опадали низько. Деякі фейерверки приймали форму драконів, лицарів та величних веж, застигаючи у цій подобі на довший час. Кожну появу нових істот Карен зустрічала радісним сміхом та плесканням долоней. Дівчинка буквально підскакувала вгору при кожному кроці та тягнула за руки своїх батьків вперед. Їй вже кортіло побачити устрій атракціону зсередини.

Протовпившись до каси, Джеймс показав усміхненій молодій жінці три білети і вона одразу пропустила родину в числі перших всередину. В цьому був прихований привілей дорогих віп-білетів, про які так захоплено говорив неділю тому сам чоловік своїй дружині. Заради розваг своєї донечки подружжя не шкодувало грошей. Що, що, а день народження в році був всього один і він повинен запам'ятатися чимось хорошим та казковим, так вважала Сесілія. Увійшовши всередину парку, родина видала захоплений вигук, побачивши всю його розкіш одночасно. Доріжки були чистенькими і вимощеними білесенькою плиткою. З обох боків їх оточували красиві зелені деревця та декоративні кущики, зроблені у вигляді овечок, собак, котиків, кроликів та інших милих тварин. На кожному куточку розташовувалися дивовижні фонтани, котрі мали форми сирен, міфічних гарпій, мужніх лицарів та відважних принцес і всі ці фігури випромінювали кришталево-чисту воду, в котрій відбивалося таке саме блакитне небо.

По всій території парку містилися зручні лавки для відпочинку та кіоски, в котрих можна було купити солодку вату, газовані напої, попкорн та цукерки. В першу чергу, Карен побігла туди і купила собі та батькам по солодкій ваті. Свою дівчинка пощипувала, мандруючи зачудовано поміж різноманітними частинами парку, а їх було настільки багато, що кожну доведеться описувати окремо. Джеймс миттєво розправився зі своєю ватою і тепер замислено крутив у руках паличку з-під неї. А Сесілія свідомо уникала куштувати солодощі, бо ще здалеку вже побачила головну прикрасу атракціону, а саме високі та круті американські гірки від одного погляду на які, жінку вже нудило. Вона не переносила висоти, але ще більше ненавиділа їздити на таких гірках і робила це лише задля Карен, котра завжди наполягала, щоб вся їхня родина розважалася разом.

Але, поки повернімося до самого устрою дивовижного атракціону. Він був поділений на цілі райони, в кожному з яких містився свій власний центр з відповідними розвагами. Карен поквапилася відвідати кожен з них. У першому районі на дівчинку чекала захоплююча партія в настільний теніс із справжнім роботом. Він був невисокого зросту, сильно здалеку походив на людину і виявився спритним та майстерним гравцем. Як би Карен не старалася його обіграти, робот відбивав кожного разу м'ячик, зате робив хитрі викрутаси і перемагав дівчинку. Крім того, він ще й відпускав різноманітні смішні коментарі до своєї опонентки, котрі Карен зустрічала хвилею сміху. Найбільше дівчинці сподобалося, що в кінці партії робот щиро потиснув їй руку. Карен наполягала на тому, щоб і її батьки теж попрощалися із паном-роботом. Джеймс радісно виконав обіцянку доньки і теж потиснув робота, все дивуючись із устрою загадкової розумної машини. А от Сесілія обмежилася лише коротким кивком та відійшла трохи подалі від робота, склавши руки на грудях та підібгавши губи. Очі жінки виражали недовіру, а на всі питання Карен вона відповідала:

-З нього вистачить і мого кивка. Я ж леді із старовинного роду Дорсетів і ти теж, Карен, не забувай це! Ми можемо обмінятися лише легким кивком і це коштує більшого, аніж звичайне рукостискання.

-Ой, Сесі, та зізнайся вже, що ти просто боїшся роботів- тихцем засміявся її чоловік, лукаво поглядаючи на невдоволену дружину.

-Може й боюся, що тут такого?- роздратовано знизала плечима Сесілія, насупивши свої красиві темні брови- Я дуже старомодна і зростала у відповідний час, коли ще не існувало такого значного технічного буму. В мій час і кнопковий телефон вже був дивиною, а не так, як оці купи багатофункціональних смартфонів зараз, в котрих легко заплутатися. Про роботів я багато читала в книгах і там завжди вони виступали в негативному світлі. Тому, довіряти машинам, що стають дедалі розумнішими за людей, я не можу. Через них більшість людей зараз деградувала і покладаються тільки на допомогу цих машин у всіх сферах своєї діяльності.

Проте, слова дружини не переконали Джеймса і він всю дорогу далі продовжував жартувати з її фобії перед роботами. Карен вже не звертала уваги на поведінку своїх батьків, адже тягнула їх далі за собою, бажаючи зазирнути до інших розваг, що чекали на неї попереду. В наступному районі містилася кімната кривих дзеркал і там родина розважилася в повній мірі, роздивляючись власні химерні відображення. Карен та Джеймс корчили різноманітні смішні пики перед ними та хапалися за животи від побаченого. Сесілія заради доньки теж танцювала перед дзеркалами та жартувала, але сама не дуже полюбляла бачити себе у смішній подобі. Вона завжди опікувалася власним зовнішнім виглядом і тому жінку в глибині душі трішки дратувало те, що її відображення може мати химерні, а одночасно, і потворні риси.

Покінчивши з цієї розвагою, Карен перейшла до наступної секції, в котрій були автомати з міні-іграми. Кидаючи до них монетку, потрібно було керувати механічною рукою та прицільно намагатися потрапити в яку-небудь м'яку іграшку і витягти її. На диво, Карен виявилася дуже прицільною і їй вдалося з другої спроби отримати в свої руки смішне плюшеве створінячко, схоже на гігантського метелика. Затискаючи його в обіймах та сміючись, дівчинка подріботіла ніжками далі. В наступному місці на неї чекала доволі цікава розвага. По кімнаті рухалися різноманітні фігури чоловічків, а по ним треба було стріляти з пластикових іграшкових луків. Найбільш майстерним тут виявився саме Джеймс, який обійшов у протистоянні власну доньку і постріляв цілі купи рухливих мішеней в самих неочікуваних місцях. Свою перемогу чоловік відсвяткував диким танцем та дав п'ять Карен. Сесілія тільки поаплодувала йому, весело сміючись, бо сама вона стріляла кепсько й підбила тільки п'ятьох чоловічків за всю гру. Проте, вже в наступній секції саме Сесілія проявила найбільшу здібність. Там потрібно було кидати дротики дартс і виявилося, що найбільш гостре око та легка рука саме у Сесілії. Жінка стояла далі потрібної межі, виставивши одну ногу вперед та трішки схиливши голову набік. Один за одним вона метала свої снаряди і більшість з них потрапила в червоний бажаний центр. Лиш останнім дротиком Сесілія схибила та потрапила вище назначеного. Всю дорогу далі Джеймс підозріло дивився на дружину і висував теорію про те, що вона спеціально промахнулася останнім дротиком, щоб йому та Карен було не так сумно від своєї поразки. Жінка тільки сміялася та все заперечувала, хоча в її очах блищали хитрі іскорки, котрі підтверджували те, що чоловік надто добре знає її поведінку та вміння.

Більша частина дня пішла на відвідини різноманітних секцій атракціону та участь в цих чудових та захоплюючих активностях. Родина не пропустила й можливості замовити у місцевого фотографа нову красиву світлину на тлі американських гірок. Сесілія настільки довго чепурила власне волосся та фарбувала свої губи, що вже Джеймс не витерпів та легенько штовхнув дружину в бік. Вона тяжко зітхнула, закотивши очі до неба, але припинила своє заняття. Карен радісно заскочила на руки до свого батька, а він, в свою чергу, обійняв однією рукою Сесілію. Жінка схилила до нього злегка голову та посміхнулася юною красивою посмішкою, в яку вклала всю свою радість від чудової миті поруч із люблячою родиною. Одну з рук вона тримала на своєму животі, відчуваючи рухи свого сина, і від цього жінка ще сильніше танула в своїх прекрасних емоціях.

Отримавши фото на пам'ять, Сесілія надійно сховала його в нагрудну кишеню своєї куртки, пообіцявши Карен, що вдома вони обов'язково вставлять його в золоту рамочку. Зупинившись перед гірками, родина дивилася на цю величезну конструкцію знизу вверх. Велетенські чорні колії починалися від землі й підіймалися до самого неба, а потім починали химерно переплітатися у кільця, геометричні фігури та подоби арифметичних чисел. По всій цій конструкції носилася блакитна вагонетка, наповнена людьми, та висікала власними коліщатами іскри на всі боки. Люди кричали від страху та захоплення.

-Божевільні, що вони знаходять в цьому цікавого?- хитаючи головою, прошепотіла Сесілія собі під носа- Адже ж це справжній ризик! Така висота, така ненадійність і жодного страхування. Чому Карен так любить саме цю розвагу більше за всі інші?

-Справді чудово, чи не так, мамо?- вигукнула Карен, в усі очі роздивляючись колії та пальцем вимальовуючи в повітрі їхні химерні форми- Перед нами самі найвищі та заплутані американські гірки, на котрих мені доводилося бувати. Ця подорож повинна бути захоплюючою та подарувати нам неймовірні емоції. Ходімо, ми повинні це зробити разом!

-Донечко, благаю, може я лишуся краще на землі та подивлюся на все знизу?- жалібно простогнала Сесілія, смертельно зблідши- Покатайся із татом, а ми з братиком подивимося на вас звідси.

-Ні, ні, я без тебе розважатися не буду, мамо- сердито вигукнула Карен, потягнувши жінку за рукав ближче до гірок- Ми повинні цілою родиною насолодитися цією вражаючою поїздкою. Не треба боятися, все буде добре, адже це так цікаво й круто!

-Справді, Сесілія, хоч один разок покатайся із нами- благальним тоном сказав Джеймс, заспокійливо поклавши руку на плече дружини- Я буду поряд із тобою і нічого лихого не станеться. Хоча б заради Карен зроби це.

-Ох, ну добре, але тільки один раз- вичавила із себе невпевнену посмішку Сесілія- Проте, в собі я не впевнена. Мені знову стане зле після такої хвилюючої та швидкої поїздки. Але, раз Карен так хоче, щоб ми всією родиною зробили це, то нехай так і буде.

-Ура, ура!- щиро зраділа Карен, почувши згоду матері й кидаючись її обіймати- Ми справді будемо разом кататися на цих гірках. Адже тепер ми поїдемо не втрьох, а вчотирьох. Для мого братика це буде перша поїздка в житті.

Дочекавшись прибуття вагонетки, родина розташувалася у відведених місцях та схопилася за спеціальні залізні поручні, зроблені попереду сидіння. Сесілія зробилася зовсім блідою, як крейда, та лише нервово кусала власні губи. Карен сміялася та крутилася на своєму місці так, що жінка змушена була постійно її притримувати за плече, нагадуючи про безпеку. Сам факт сміливості власної доньки перед обличчям екстремальної розваги, тільки більше лякав Сесілію до глибини власної душі. Не допомагав жінці у боротьбі з її страхом і чоловік, який хихотів із донькою, лоскотав її, крутився на всі боки й почував себе надто вільно. Коли вагонетка зірвалася з місця, то свою ходу вона набирала поступово. Спочатку, Сесілії сподобалася поїздка і вона трішки розслабилася. Легкий вітерець приємно торкався її обличчя та ворушив довге волосся кольору воронячого крила. Проте, наступної миті вагонетка розігналася до шаленої швидкості. Повітря сильно вдаряло в жінку та притискало її міцно до власного сидіння. Вітер ревів у вухах та бив по обличчю, від чого очі нестерпно сльозилися, а дихання перехоплювало. Вагонетка різко робила повороти, стрибала у прірву, долала небезпечні завитки і знову різко підіймалася до самого неба. Серце Сесілії гулко калатало в грудях. Вона вчепилася руками за металічний поручень й не відпускала його, відчуваючи потребу в цій опорі. Вид далекого міста внизу, маленької ріки, котра розподіляла Брайтон на дві частини та такого близького блакитного неба змушував Сесілію тремтіти від внутрішнього страху. Поруч із нею весело реготалися Джеймс та Карен. Вони тягнули руки до неба, кричали при подоланні нової висоти та вигукували щось захоплено, чого Сесілія ніяк не могла розчути крізь пориви розлюченого вітру. Коли вагонетка ставала на петлі догори ногами, то жінка відчувала, як в її шлунку все судомно стискається та переміщується, як якийсь коктейль в руках бармена.

Жінка відчувала слабкість в усьому тілі і розуміла, що ще трохи і її зараз знудить тут і зараз. Вона благала тільки про те, щоб ця поїздка закінчилася якомога швидше. Побачивши, що Сесілія вся позеленіла на власному обличчі, зціпила зуби та заплющила очі, Джеймс знову заспокійливо поклав їй руку на долоню. Жінка переплела свої тонкі пальці із теплими чоловіка і це допомогло їй подолати нудоту в собі та здобути бажаний спокій та рівновагу. Карен нічого дивного довкола себе не помічала. Вона, як всі діти її віку, щебетала, сміялася, її захоплювали краєвиди з висоти пташиного польоту та екстремальні віражі їхнього транспортного засобу. Коли поїздка скінчилася, то Сесілія вийшла на тверду землю, похитуючись. Її ноги були немов ватяними, у шлунку досі панував землетрус, в скронях шуміла кров, а довкілля продовжувало робити віражі.

-Ти як, добре?- турботливо спитав Джеймс, із участю зазираючи в очі дружини.

-Трішки поганенько себе відчуваю після такої швидкої їзди- хрипло засміялася Сесілія, намагаючись відновити свою рівновагу та привести всі відчуття до норми- Скоро все буде добре, не хвилюйся.

-Я тоді швидко збігаю та куплю тобі мінеральної води!- з хвилюванням в голосі зауважив чоловік- Після неї тобі стане краще.

З цими словами, чоловік поквапився до найближчого кіоску, а Сесілія тим часом присіла на найближчу лавочку та полегшено видихнула. Поглянувши на Карен, котра продовжувала бігати довкола вагонетки, жінка невимушеним тоном поцікавилася в доньки:

-Тобі сподобалася поїздка, Карен? Чи хотіла б ти повторити її?

-Ой, так, дуже сподобалася!- на личку дівчинки сяяла неприхована радість- Мамо, ти бачила всі ті круті петлі, які ми робили на вершині того завитка? А які види були чарівні на все місто та блискучу річку. Здавалося, що ми стали велетнями, а все довкола зменшилося. Або, що ми полетіли до космосу на реактивній ракеті. Мамо, я хочу ще раз та ще раз подолати цей шлях. Це так захоплююче відчувати себе немов би птахом. Там, на висоті, правдива свобода та легкість. Коли приїдемо додому, то я обов'язково сяду та намалюю ці американські гірки і нас на їхній вершині.

-Повинно вийти дуже красиво, я буду чекати на твій новий шедевр, дорогенька- приховала власну добру посмішку Сесілія, вже заспокоюючись після пережитого. На її щоках з'являвся колишній рум'янець- Зараз дочекаєшся тата і зможеш з ним кататися стільки разів, скільки захочеш.

Поки Карен щиро раділа з такої чудової нагоди та поривалася вже миттєво розпочати нову поїздку, то Джеймс встиг повернутися до дружини та вручив їй пляшку з водою. Сесілія з вдячністю прийняла її та кивком підборіддя показала на Карен:

-Тепер твоя черга, любий. Бо я швидко вибуваю з колії, коли мова йде про ці кляті демонічні гірки. Дивуюся, як вам так вдається по декілька разів на день кататися на них і відчувати радість від цього процесу. У мене від гірок цілий світ шкереберть став і ще довго до норми не прийде.

-Бережи себе, Сесі, та не перенапружуй себе зайвий раз- обійняв дружину Джеймс та ніжно її поцілував- Поки відпочинь тут внизу та помилуйся красивими краєвидами, а ми з донечкою порозважаємося. Сьогодні її день, так нехай він пройде чудово.

Сесілія пристрасно відповіла чоловікові на поцілунок, обійнявши його у відповідь. Джеймс поквапився до Карен і вони вже разом у числі останніх встигли знову потрапити до вагонетки, котра швидко піднесла їх до самісінького неба. Слухаючи знизу сміх доньки та вигуки чоловіка і спостерігаючи за їхніми темними фігурками здаля, Сесілія широко посміхалася. Відкривши кришку пляшки, жінка зробила довгий ковток солонуватої приємної води та полегшено відкинулася на спинку лавочки. Тремтіння в колінах почало проходити і світ довкола неї припинив похитуватися. Заради щастя своєї Карен Сесілія була готова пожертвувати чим завгодно, навіть і власним станом. Хоча, їй варто завжди було пам'ятати, що вона тепер вагітна і зайвий ризик їй не потрібен. Проте, цього всього ще не розуміла її донечка, а розчаровувати її відмовою Сесілія страшно не любила та й не хотіла. Одна поїздка їй нічого не вартувала. Сесілія замислено крутила пляшку в тонких білосніжних пальцях та радісно посміхалася. Вона була чудовою дружиною та люблячою матір'ю. Вона мала чудового турботливого чоловіка та милу, лагідну і енергійну донечку, про яку кожна мати може тільки мріяти. Здавалося, що Сесілія жила у правдивому казковому сні. І їй хотілося, щоб і цей сон, і це щастя тривали в її житті вічно, ніколи не припиняючись. В цей момент Сесілія ще не знала, яке лихо чекає на її родину попереду.