Післяслово
Як ви вже знаєте, вісімдесят чотири біста, з моєю допомогою успішно дісталися своєї нової планети, яку червоний гігант назвав Колискою. А я покинувши кубітові потужності шатлів та втілившись у найперший-ліпший астероїд, відправився на пошуки Кеплера.
Коли моє протистояння з штучним розумом досягло апогею, в гонитві за життям, я врятував вісімдесят чотири біста.
Вісімдесят чотири — з декількох тисяч.
На ту мить я проявив слабкість, мати те що є — втративши все інше.
Я втратив декілька тисяч живих, свідомих особистостей. Які жили своїм життям, мали долю, мали віру, мали надію. Надію на порятунок.
Натомість, моя тактика порятунку найменшого, призвела до ядерного угару всього світу. Хоча це й не я натиснув на кнопку задля ядерного удару. Але я був причетний до тієї боротьби. Неприкаяні душі тисяч загиблих навіки картатимуть мою штучну свідомість загинувши на тороїді, допоки я не знайду кожного з них.
*** Х'юм ***
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!