Кеплер-452b

Ранок зустрів прохолодою.

— Ящірко, чуєш? Варто було б перевірити кліматичні умови даного району.

— Наставнику Х'юм — чек-лист.

— Домовились, перевіряй, а я приготую нам сніданок, — відповів я, та пішов у ліс збирати гриби на юшку.

Той день нічим суттєвим не вирізнявся, звичайні перевірки мостів та систем життєзабезпечення Kepler-452b, хіба що, в той день ми познайомилися з молодою жінкою-мутантом.

На вигляд їй було років двадцять п'ять, сіамська близнючка — мала дві повноцінні голови на плечах одного тіла, та троє грудей. Вона одразу впала в око Ящірці. Ми помітили її ще здалеку, коли вона виганяла своє стадо овець на пасовище.

— Поглянь, Ящірко, яка красуня.

— Наставнику Х'юм, ви серйозно це кажете, чи...

— Всі ми були молодими, Ящірко, сходи до неї запитай, чи не потрібна їй яка допомога.

Коли ж парубок чкурнув до молодиці, я зайнявся перевіркою греблі. Обертове колесо застрягло в одному положенні, тому генератор не працював. Через чверть години прийшов Ящірка з близнючками. Зблизька дівчина здавалася ще прекрасніше, попри свої вади. Великі зелені очі чорнявки, та блакитні — русявої, зблиснули немов блискавки. Бордові посмішки, білі, рівні зуби, худі вилиці, лише підкреслювали красу їхніх облич. Попри свою фігуристість, дівчина була стрункою. Проста, льняна сукня лиш підкреслювала її красу. На ногах було легке шкіряне взуття.

— Наставнику Х'юм, наставнику Х'юм, — у два голоси покликали мене близнючки, — Як добре, що ви з'явилися в наших краях, — заговорила чорнява.

— Наставнику, це Яра та Ера, — почав знайомити Ящірка.

— Ми й самі здатні говорити за себе, — м'яко зауважила русява, — Яра, — представилася чорнява та злегка схилила голову, — Ера, — кокетливо сказала русява, широко посміхнувшись й поглянувши на Ящірку.

— Радий знайомству, — відповів я, та перевів погляд на свого учня. Його погляд неначе розчинився між близнючками, — Чим ми можемо вам допомогти?

— У нас на хуторі немає майстрів, а генератор не працює, — почала Яра, а Ера підхопила, — Без електрики, самі знаєте яке то життя.

— Ящірко, сьогодні тобі доведеться стати земноводним, — звернувся я до парубка.

— Наставнику Х'юм?

— Колесо греблі привалило декількома валунами на дні ріки, тобі необхідно буде їх дістати. Вперед, парубок — дівчата не будуть чекати на іншого героя, — підморгнув я сестрам.

У відповідь Ящірка лише зло блиснув очима, втім, мовчки скинув верхній одяг та в штанях пірнув під колесо греблі. Раз у раз він виринав, щоб набрати повні груди повітря та знову пірнав, намагаючись зрушити валуни. За дві години його невтомної праці, нарешті колесо зробило перший оберт під натиском води. Генератор запрацював. Увесь цей час Яра з Ерою невпинно спостерігали за парубком, поки я розбирав двигун та перевіряв обмотки. А коли Ящірка втомлено виповз на берег, близнючки кинулися до нього з міцними обіймами. На ту мить я вже розпалив багаття та заварював узвар з ягід.

— Йому необхідно зігрітися, пустіть же його до вогнища, — зауважив я дівчатам.

— Так, так — ми зігріємо його, наставнику, — широко посміхнулася Ера, — Добре зігріємо, — не відводячи погляду від парубка, відповіла Яра.

Ящірка лише знітився, перебуваючи в обіймах дівчат. А близнючки своєю чергою, намагалися руками розтирати його змерзле тіло.

— Добре, — сказав я сестрам, — Але завтра на світанку поверніть мені Ящірку, йому варто навчатись мистецтва контролю систем життєзабезпечення. Парубок лише мовчав, ховаючи свій погляд. Дівчата у відповідь лиш весело засміялись.

Доки Ящірка вдягався я запитав у сестер, — Хто крім вас ще живе тут на хуторі?

— А вам нас мало? — весело запитала Ера.

— Я за свого учня турбуюсь.

— Повірте, наставнику Х'юм, — відповіла Яра, — тут вашого Ящірку ніхто не образить. Потім обоє дівчат щиро засміялися.

— Дайте, хоча б узваром напою його.

— Наставнику Х'юм, — блиснула зеленими очима Яра, — Все буде добре.

— Може і ви завітаєте до нашого хутора? — запитала Ера, — Не турбуйтеся, у нас людей немає. Ніхто вам не завдасть лихого.

Слова Ери дещо вразили мене. До чого тут люди?

Та влазити в суперечку було б необачно з мого боку, до того ж Ящірка мерз. Тому пославшись на необхідність ще декількох перевірок, я відпустив молодь, вирушивши на два кілометри вперед до наступного мосту.

Від ночівлі в обійсті сестер також відмовився — повернувшись до лісу. Там назбирав грибів на юшку, заварив трав'яного чаю, натягнув гамак. Сидячи перед нічним багаттям, споглядав на далекі ілюмінатори, за якими крутилися далекі зорі. Мене не покидало відчуття, що сьогодні я втратив свого учня. Дівчина-мутант з двома головами, досить легко виграла цей поєдинок. І я був абсолютно безсилим перед її жагою до продовження життя, яке вона бачила в моєму учневі. За цими відчуттями я зовсім втратив одну важливу думку, яка ледь-ледь миготіла переді мною. Втім, відпустивши все, що сталося протягом дня, я з насолодою грів свої долоні в язиках полум'я.