Глава 1

— І наостанок, ваша величносте...

Старший радник поправив окуляри, королева Зорана, котра дотепер нудьгувала, підібралася, оживилася, і Ларден одразу зрозумів, про що піде мова.

— Сірону потрібна королева.

Стогнати з досади королю не личить, Ларден просто прикрив очі, змахнув рукою, і двері в сад відчинилися з грюкотом надто вже гучним: не розрахував силу.

Всі здригнулися.

— Душно тут, — пояснив король.

В зал ввірвався свіжий вітерець з пташиним щебетом і ароматом цвіту яблунь; декілька білих пелюсток упали перед Зораною, тьмяно віддзеркалились в сірій глянцевій поверхні стола. Королева змахнула їх на підлогу; впертий вираз не зник з її обличчя — видно, вона серйозно налаштована гнути свою лінію.

— Ваша величносте, вам потрібен спадкоємець, — проговорила з докором. — Подумайте про королівство...

Ларден відвернувся до дверей, зупинив втомлений погляд на соковитій зелені газону, мальовничо притрушеній пелюстками.

— Підтримую її величність. Ми не можемо не звертати увагу на слова лінса про те, що в Буйному з'явились... кхм-кхм... кегрети... кхм... — радник випив води. Запанувала тиша.

— Я згоден одружитися, — порушив мовчанку король. В його руках матеріалізувались аркуш і магічне перо. — Мої вимоги до претендентки такі…

По листку тихо зашурхотіло перо. Ларден вимальовував тонку талію, високі груди, точені ніжки, водоспад волосся. Радник кашлянув; король опам'ятався, перестав займатись деталями і розфарбував ауру.

Зорана витягнула шию, роздивилась малюнок, і її губи стиснулись, а презирливе обличчя побіліло разом з королівською міткою на лобі.

Ларден торкнувся незафарбованого волосся намальованої дівчини кінчиком пера насиченого каштанового кольору і мстиво скосив очі на королеву-мати. Вона ледве стримала вигук протесту.

Ларден позволікав, перо змінило магічні чорнила, і волосся майбутньої нареченої набуло золотистого кольору.

— Знайдете таку діну — одружусь. Інших навіть не пропонуйте.

На вулиці було жарко і пусто, якщо не враховувати автомобілі і маршрутні автобуси, що проїжджали мимо. Останні Лада ігнорувала, любила ходити за продуктами пішки, — так краще позбутись і лишніх кілограмів, і поганого настрою після телефонної розмови з мамою. Ну не хоче Лада заміж за Максима, навіть якщо він "з вищою освітою і власною аптекою", народжувати дітей теж не готова. І "обов'язку перед природою" не відчуває, як не докоряй.

Травень ще не закінчився, а сонце вже припікало. Відросле волосся, розпущене по плечах, хотілося зібрати в вузол, чуб просився вверх під шпильку. Легкий рюкзак теж заважав, знову поступово розв'язував пояс комбінезона зі щільного льону, одягнутого на білу футболку — зарано ще в травні оголяти плечі.

Дорога вивела з приватного сектору на об'їзну трасу, що обводила місто нерівною дугою. З одного боку зеленіли поля з синіми і зеленими верхами заправок, з іншого — нові двоповерхові котеджі, занурені в зелень. Лада, навіть не засапавшись, підіймалася по тротуару, відгородженому від траси смугою трави і молодих кленів.

Підйом уже вирівнювався, вдалині за білбордами виднілись багатоповерхівки і громадина гіпермаркету, коли раптом спіткнулася, упала і вдарилася лобом у щось невидиме.

Підвелася, дістала антибактеріальну серветку, витерла подерті долоні і вже хотіла йти далі, та помітила поряд в траві нерухомого хлопця. Їй би просто пройти повз, але, по-перше, бомжі й наркомани за містом не валяються, а по-друге, в цьому блідому хлопці, що лежав у тіні клена, було щось особливе: сірий одяг дивного крою, незвичайне взуття хорошої якості, цікаві браслети на руках. Губи зовсім бліді, але вії здригнулися — значить, живий.

— Ох, що з вами? — Лада підняла сірувату руку — пульс слабкий, але присутній. Пальці унизані кількома перснями, в переплетіннях шкіряних пасочків браслетів тьмяно поблискувало темне каміння.

Хлопець відкрив очі, здивовано, навіть приголомшено подивився на неї з-під світлих вій.

— Викликати карету швидкої допомоги?

— Не варто. Можна води, будь ласка? — вказав поглядом на пляшку в боковій кишені рюкзака.

— Так, звичайно.

Незнайомець підвівся, але був надто слабкий, щоб утримувати що-небудь, довелося його напувати. Від нього пахло приємним деревним парфумом і чимось тривожним, дивним, зовсім незнайомим.

Хлопцю на очах ставало легше. Він пив, примруживши очі від задоволення, а Лада звернула увагу на незвичний сірий відтінок кіс. Не стрималася, непомітно потерла пасмо пальцями — на дотик м'які, шовковисті, хоч, судячи з вигляду, повинні бути жорсткими. Хлопець вже напився, уважно роздивлявся її сірими, наче стальними очима; на губах грала задоволена усмішка.

Ззаду почулися кроки. Лада оглянулася — до них наближався ще один подібно одягнутий незнайомець, а неподалік виднівся знайомий автобус. Згадала: уже зустрічала цих хлопців на тихій вуличці поблизу її дому. Один несподівано привітався, назвав гарною дівчиною. Лада на ходу відповіла на привітання, усміхнулась і швидко пройшла мимо, роздумуючи, чи є серед них знайомі, бо ж після переїзду навіть сусідів ще не всіх запам'ятала, а хлопці мали зовнішність таку невиразну, що навряд чи впізнала б, зустрівши вдруге.

— Це мої друзі, не бійтеся, — в низькому, надто дорослому для такого юного віку голосі хлопця, що вже достатньо зміцнів, чувся незрозумілий акцент.

— От вони вам і допоможуть. На все добре! — Лада швидко підвелася, голова сірокосого гепнулась на траву, вода трохи розлилася по шиї.

— Ваша вода...

— Залиште собі. — Злегка закусивши губи від болю в коліні, Лада вже йшла далі в швидкому темпі. В набагато швидшому, якщо чесно, темпі.

Її що, переслідують? Чи в наш час, щоб привернути увагу, вже хлопці вдають непритомність?

...Незнайомець виник перед нею просто з повітря!

Лада завмерла.

— Не так швидко, королево. — Юнак, облитий водою, невисокий, широкоплечий, наче залізний, обдав її владним поглядом з-під лоба і слабкою, але вельми радою усмішкою.

Поряд з ним матеріалізувався його друг, потім ще один. Останнє, що встигла побачити перед тим, як втратити свідомість, — безхмарне небо з пташкою вгорі і листя клена, що затріпотіло без вітру.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Роман Тихий
10.06.2022 16:43
До частини "Глава 1"
Цікавий початок. Цікавий світ. Додам до бібліотеки. Є трохи русизмів як от "по крайній мірі" в передостанньому абзаці (Краще "принаймі"), або "Шар" (краще "Куля", або "Сфера") та ще трохи по тексту. Я, щоб вичистити такі помилки, користуюсь сервісом https://languagetool.org/, спробуйте прогнати там ваш текст. Ще в очі впала явна тавтологія про прозорі стінки прозорої кулі! Натхнення Вам. Чекатиму на продовження
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше