Глава 3

Жехард привів до затишної просторої кімнати з щільними подвійними, білими й лавандовими, шторами на вікнах. На підвіконнях, як і всюди, цвіли троянди. В кутку височіло ліжко з балдахіном і різьбленими стовпами з білого дерева, така ж шафа, стіл, стільці; переливалися перлинним блиском ідеально рівні стіни, поклеєні світлим шовком з ледве помітним трояндовим орнаментом.

— Чисто спальня принцеси. Лише запорошена дуже.

— Зараз виправимо, — Жехард змахнув рукою — у кімнаті стало чисто, свіжо, навіть вікна самі відчинилися. Потім додав пас — на ліжку з'явилися стопки чистої білизни. — У ванній кімнаті теж все необхідне вже є.

— Дякую. Як добре! Володіти магією — просто чудово!

— Нема за що. Магія переміщення складніша, а ось побутову на першому курсі вивчали, це просто.

— Я теж хочу! У мене ж у цьому світі вже є магія? Навчіть мене, будь ласка! — Лада склала руки в благальний жест, і незворушний раніше Жехард уже, здавалося б, погодився, але до кімнати фурією влетіла та, яка не так давно просила себе не турбувати.

— Більше ніякої магії, чуєте? Тут не можна магічити, Жехарде, я ж попереджала! — Дейра вперлася руками у боки. Лада здивувалася, яка ж у неї тонка талія.

— Чому? Які підстави для заборони?

— Раз сказала, що не можна, значить — не можна! Хіба я сама не прибирала б у будинку магією? Але чомусь обходжуся, а вам несила терпіти! Досить того, що ви і так фонили на всі чотири сторони, поки летіли над лісом! Тут — без магії. Зовсім. Зрозуміло?

— Зрозуміло, — занадто покірно і швидко вимовив Жехард своїм густим голосом. Дейра глянула недовірливо і постаралася надавити ще більшою владністю:

— І попередь своїх жовторотиків, щоб теж про магію забули, а то викину в Буйний!

Лада спіймала на собі гнівний погляд, мимоволі завмерла, наче в чомусь нашкодила, і вільно зітхнула тільки тоді, коли господиня будинку зникла, грюкнувши дверима. Що стосується Жехарда, Дейра старалася безрезультатно — він не виглядав тим, хто гірко кається.

— Ну що ж, ми з Равдом підемо полювати, — сказав безтурботно. — А ви з Кефом подивіться, що можна приготувати із запасів на кухні.

Лада швидко освіжилася в душі, навіть не дуже здивувавшись, що він тут є, хіба що замилувалася бронзовими кранами й раритетною ванною на зігнутих ніжках; потім спустилася на кухню.

У навісній шафці знайшлися гречані крупи, соняшникова олія і черствий шматок сиру.

Сама кухня досить простора, затишна. Лада умовно розділила її на дві зони: кухонну і столову.

У кухонній тягнулася сіра стільниця, частково заставлена всілякою всячиною, над нею нависали шафки світлого, покритого лаком дерева, під нею — висувні ящики й полиці; на білому кахлі фартуха висіло дещо з кухонного начиння. В нікельованій мийці височіла гірка немитого посуду, за нею — вікно з краєвидом лісу.

Буйний заглядав і в столову частину кухні. Тут теж було два великих вікна зі щільними квітчастими шторами. В центрі красувався стіл зі стільцями, гідними королів; притягував погляд витончений бронзовий свічник на нім, такі ж свічники висіли на блідо-зелених стінах поряд з дуже навіть пристойно написаним натюрмортом з кавуном і виноградом. Під картиною — диван, що цілком вписався в інтер'єр; на нього вже влігся Кеф і заявив, що спатиме тут.

Лада не стала довго мудрувати, налила в каструлю води, щоб зварити гречку і застигла:

— А на чому готувати?

— На плиті.

— І де ж вона?

— Ось це плита, — вказав Кеф на товсте прямокутне скло у вигляді тришарового желе, знизу білого, потім коралового, а згори кольору молока, сильно розбавленого водою, з вирізаними кругами.

— Береш ось так, зрушуєш ізоляційний камінь — і готуєш.

Кеф вправно підчепив білим гачком мутнувате коло, і на Ладу дмухнуло жаром — відкрився червоний прошарок ″желе″.

— Якщо потрібен сильніший жар, можна зняти ще один шар ізокаменю. Кеф продемонстрував, як це робиться, забрав каструлю з її рук, поставив на червоне коло.

— Рубігірський кришталь добувають в Червоних горах, він буває різних барв і товщин. На червоному готують, взимку обігрівають будинки. Хороша штука, але дуже дорога. Коли закінчиш готувати, просто закриєш ізокаменем.

Кеф знову ліг на диван, закинув ноги на поручні. Лада доторкнулася до плити: прохолодна. А каструля з водою нагрівалася. Так, хороша штука.

— А це, я так розумію — духовка?

— Це піч.

Внизу просто на дерев'яній полиці помітила незаймано білий ящик з ізокаменю і рубігірського кришталю. Схоже, хазяйка будинку ним жодного разу не користувалася.

— Кефе, а ви тут раніше гостювали? — запитала, переглядаючи крупи.

— Так, і не раз. Жехарду потрібно було.

— Дейра завжди така привітна?

— Завжди. Але раніше хоч можна було магією користуватися. А зараз доведеться посуд вручну мити.

— Подумаєш, проблема. — Лада повернула гвинт бронзового крана. — Головне, вода гаряча тече.

— Ну-ну, вперед, а я подивлюся, може, згадаю, як це робиться, — піднявся з дивана Кеф.

Лада загорнула рукави, але потім подивилася на зім'яту в кутку ганчірочку, підняла її за кінчик і бойовий настрій згас.

— Фе... Випрати, чи що? — запитала сама себе. — Ніби нова, але слизька, бр-р.

— Викинути. — почувся із-за плеча тихий шепіт Кефа.

— Випрати, — прийняла рішення і оглянулася у пошуках господарського мила.

— Ви-ки-ну-ти, — ще наполегливіше, але вже ледве чутно прошепотів Кеф, легенько обіймаючи її за талію.

— З таким шепотом потрібно підходити із-за лівого плеча, — обернувшись, злякала хлопчину ганчірочкою, і він відскочив убік.

— Що, страшно? Недоробки пахнуть, угу.

— Страшно. А чому з лівого?

— Тому що на лівому сидить бісик, а на правому — ангелик, ось він прошепотів би: "ви-пра-ти", — скопіювала тон Кефа, знайшла мило.

— Бісик — істота на зразок нашого штюха, а ангелик, як блістр, слуга Осяйного? — здогадався Кеф. Ти могла б просто відірвати шматок чистої тканини. У чому, власне, різниця між підказками вашого ангелика і бісика, якщо результат буде однаковим?

— Може, в запахові, відчутті чистоти? У настрої, що потягнеться шлейфом від твого вибору? — Лада вкотре намилювала ганчірку і змивала водою.

— О, я чую, як ангелик шепоче мені...

"Вимий підлогу," — прошепотіла Лада, наблизившись до його правого плеча, і додала вголос: — А ти здогадливий. Вперед!

Кеф зітхнув і почав прибирання. Лада вижала випрану тканину, струсила; Кеф, що виявився поруч, навіть не подумав відсахнутися.

— Вже не страшно?

— Ні. Зрозуміло, чому ангелики перемагають, — усміхнувся знизу, видраюючи підлогу.

Лада все ж зробила ще одну ганчірку з чистої тканини й стала мити посуд. Вимивши, почала витирати пил, попутно досліджуючи вміст шафок. Приємним сюрпризом виявилася наявність спецій, порошку какао, цукру, солі, борошна, безлічі ароматних трав і різних сухофруктів. Кеф, не соромлячись, поповнив останніми свої запаси.

Гречка зварилась, підлога була вимита і вікна теж, коли явилися мисливці з уже оббілованою і випатраною тушкою невідомого звіряти.

— Ноги витирайте, — вказав Кеф на розстелену біля порога мокру ганчірку. — Не для того я тут горбатився, щоб ви знову натоптали.

— Ти горбатився? Жартуєш! — Равд підкреслено старанно витер підошви черевиків. — Ладо, ти чарівниця.

— Королева, — поправив Жехард, підійшов зовсім близько, обдавши своїм неперевершеним парфумом; він змішався з ароматом стиглих, трохи пом'ятих ягід суниці на його долоні. По-хазяйськи висипав їх на тарілку і впіймав погляд Лади.

"...ягідка, червона, солодка," — згадала і відчула, що обличчя червоніє; взяла ніж, почала енергійно розрізати тушку на дрібні шматочки, скоса поглянувши на хлопця. Він підняв брови і відійшов.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.