Розділ 31. Боягузливий герой

Ото вже «пощастило» полетіти у відрядження з начальством! Якраз перед Різдвом послали на Південну кулю до країни танго. Оце де знаменитий доктор Грег потішив від душі! Почав чудити ще дорогою до Буенос-Айресу, коли поперся у літак з чемоданом який аж розривало від книжок. Нікому не давав свій скарб, а намагався запихнути під сидіння. Багаж не влазить, але чоловік його талує! На ввічливі пропозиції стюардес поставити речі у верхній відсік, впирається, неначе цінності везе. Таки пристроїв біля себе той коштовний клад. А щоб не вкрали, то підпер ногами. Тільки злетіли у повітря – Мурчик відразу дістав із чемодана товстелезну книжку і почав поглинати мудрість слів митця науки. Дивак не зупинився навіть коли під час нічного рейсу у салоні загасили світло. Доктор Грег був цілковито підготовлений до перешкод такого типу. Адже він мав малесенький ліхтарик! Під тьмяним сяйвом крихітної лампочки розумний чоловік завзято всмоктував есенцію передових ідей та намагався прожувати брилу знань, не покришивши зуби об тривкий граніт науки. Так вчений з хитромудрим манускриптом на колінах і заснув, вбачаючи себе очільником прогресу.

Під ранок наш літак прибув до Аргентини. Голос із гучномовця щось побажав  «сеньйорес пасахерас» і ті, хто зрозумів шифровані слова, розвеселилися та радісно заплескали в долоні. Отак, у добрім настрої, галасуватий гурт бадьоро ступив на землю Срібної країни. Ми з доктором Грегом пройшли паспортний контроль та митну перевірку. Вкрай підозрілий бос відмовився від послуг надокучливих таксистів:

– Вони ще ненароком вивезуть у ліс і потім там почнуть нещадно катувати. Я бачив ці жахливі сцени у кіно! – авторитетно заявив вкрай обережний Мурчик.

– Нє-є! Скоріше по дорозі разом із машиною на клапті рознесуть! Чи ви не знаєте, як швидко скрізь скажені гонщики гасають? - глузуючи над ставленням начальника до власної безпеки, потішив трохи фобію людини.

– Навіщо нам той ризик? Давай-но скористаємося надійним лімузин-сервісом від аеропорту. Я оплачу проїзд.

– Платіть.

Хто я такий, щоб відмовляти боса? Як хоче, то нехай потім воює з корпоративною бухгалтерією за відшкодування транспортних витрат. Там жіночки ще ті! Здається, ніби у фінансовий відділ відбирають за вагою тіла. Бо на грошах повинні посідати неприступні Фудзіями, а керувати видатним гірським масивом обов’язково має непід’ємний Еверест. Та Мурчик хитрий і підходи знає! Крім того, про обачливого «мужа» вже розповзлися по компанії чутки. Він сам ділився тим, як про безпеку пікся. Ще коли працював у Києві, то у відрядження не їхав без драбини з мотузок. Її оригінал тримав на випадок пожежі, аби у разі небезпеки можливість мав втекти через вікно. Але на превелике щастя чоловіку не довелося нею скористатися.

Яка іронія! Адже у азербайджанців Гахраман, а це і є справжнє ім’я доктора Грега, означає «герой» чи «богатир», проте такому полохливому страшку ні перше, ані друге не пасує. Чомусь не спрацювало: “як наректи людину, то такою і буде”. 

Одного разу під час бізнес-перемовин у далекій африканській країні наше вище керівництво надумало вчинити глум над безстрашним Гахраманом. Відмінно знаючи про полохливу вдачу Мурчика двоє жартівників хотіли трохи налякати чоловіка у готелі. Змінивши голос, із сердитими словами «Відчиняй!» вони почали люто гупати кулаками у двері доктора Грега. Відправивши в людини душу в п’яти, мети своєї гумористи досягли, а от продовження вистави не сподобалось артистам. До смерті переляканий клієнт зателефонував адміністрації готеля і повідомив, що якісь злочинці намагаються увірватися у номер.

Навіть хвилини не минуло, як позбігалися страшнючі чорні бугаї та націлили на двох комедіантів справжню зброю. “Це жарт! Це жарт!” - відразу заволали циркачі, але було занадто пізно для пояснень. Завзятих охоронців брали на роботу не молоти язиком, а захищати спокій постояльців. Примусивши комедіантів виціловувати підлогу коридору, кремезні молодики енергійно працювали гумовими палицями. Порахували тій парі недолугих циркачів, аж до єдиного, всі ребра! Розлюченим церберам було байдуже, що вони лушпарять віце-президента американської компанії та його довірену особу.

Скінчивши виховничу процедуру, стражі порядку потягли посинілих від колошматення злочинців на покаяння перед менеджером адміністрації готелю. Ось там-то і з’ясувалося, що охорона випадково віддубасила гостей. Аби хоч якось владнати прикрий інцидент, нещасним неборакам організували пропуск на урядовий банкет, де люди з синяками могли б поспілкуватися з елітою африканської країни. Але у тих обох був надто жалюгідний вигляд. Боліло тіло та суглобини хрустіли. Тож їм було не до високопоставлених прийомів. Натомість, доктор Грег сам визвався сходити на зустріч з місцевими аристократами. Можливо пощастить, і грошовиті вершки суспільства звабляться на мальовничу перспективу замутити бізнес з американською компанією.

– Уявляєте! У мене було місце поряд з королем! Ось так сидів, як зараз поруч з вами! - пізніше нам вихвалявся Мурчик своїми зв’язками.

– І що казав той африканський сюзерен? То може титул дав, чи посвятив у лицарі без страху і догани? - я з тоном заздрощів у боса запитав, але насправді просто тролив падке на почесті начальство.

– Ні-ні! Там мова винятково ділова. Але помітив, що після тієї зустрічі напала чухалка, - Мурчик нахилився до мене якнайближче і змовницьки зізнався, - Напевно то якусь заразу від монарха підчепив. 

– Ну не кажіть таке! Тож самодержців миють! - у мене навіть сльози потекли, але з останніх сил тримався, аби не луснути від сміху, - Хібащо цілувалися з царем! Тоді вже розкажіть усе, як ви з ним на бенкеті пирували!

– Та ну тебе! - надувся доктор Грег, бо я відмів ідею благородного походження сверблячки чоловіка.

Ось так епічно виліз боком віце-президенту його спонтанний глум над боязким Грегом. Тепер настав мій час провести відрядження пліч-о-пліч з полохливим босом. Звичайно же не міг дозволити собі зухвало кепкувати над начальством. Тому й не переймався, а зацікавлено спостерігав за причудами занадто обережного та підозрілого героя-Гахрамана. В душі був переконаний, що з вдачею Мурчика за нами гірко плачуть комедійні інциденти у різдвяній Аргентині.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Persephone Aly
07.10.2026 22:18
До частини "Розділ 31. Боягузливий герой"
Ого! Нічогенько так отримали по ребрах! І сміх і гріх. Я вже у передчутті пригод у Аргентині. Стовідсотково щось буде! :)
⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бін Ді (Террі Норд)
    07.10.2026 17:58
    До частини "Розділ 31. Боягузливий герой"
    Оце вже тааак... Будь-які поїздки з начальником це все бачити і чути, але робити вигляд що ти незрячий і глухий. Цілком таємно
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше