Третя сторона

Два роки потому

— Подай, будь ласка, ту чашку, — крикнула Катя, нарізаючи овочі для салату.

Янаель, буркнув собі під ніс виконав те, що просила дівчина, а потім знову взявся за пляшку віскі, яку почав спустошувати ще з самого приходу до Каті.

— Ян, годі сачкувати, давай, допоможи поставити стіл. — гупнув Діма друга між лопаток.

— Я тобі крила відірву, якщо ще раз мене туди вдариш, — прошипів ангел, але все ж таки заходився допомагати.

— А ви знали, що у нашого Янчика між лопаток чутливе місце, прямо таки ерогенні точки, так, друже? — До розмови підключився Тео, який ввійшов до кімнати, несучи в руках додаткові стільці.

— Ти зараз договоришся до того, що повернешся туди, звідки виліз, — процідив крізь зуби ангел, але посмішка все ж таки торкнулася куточка губ.

Рухи Тоеля щоразу нагадували, що йому довелося пережити. При різких рухах демона ніби переклинювало і руки чи ноги переставали слухатися. Він не завжди чув, що йому говорять і за словами Каті вночі часто схоплюється з ліжка в холодному поті.

Він повернувся із мертвих.

Того дня, два роки тому, коли Саша пішла з Андрою, коли земля Едемського саду потопала в крові ангелів та демонів — уперше за своє існування Янаель почув голоси Творців.

— Тихо! — прогриміли голоси, від яких завмерла в жилах кров.

Більше не було сказано жодного слова. Темрява застелила очі.

Коли ангел прийшов до тями, він перебував у своїй усипальниці, під наглядом інших ангелів. Дамаель був поряд.

На питання про те, що сталося їм не відповідали, лише дозволили спуститися на землю, відвідати Катю та Руслану.

Взагалі з того часу у них було багато привілеїв: Янаелю запропонували навчати нових окрилених ангелів, які вирішили стати до лав війська. Ангел погодився на пропозицію, що дозволило повністю поринути у роботу, з Дамаелем він бачився рідко, з іншими ще рідше. Перші півроку Ян намагався відшукати хоч якісь натяки на душу Саші, але все було марно.

Дамаель і Руслана вирішили вирушити на пошуки всіх можливих проходів в Едем чи Чистилище, щоб захистити людей від випадкового попадання туди і щоб більше не дати демонам вільно ходити райським садом.

Руслана дуже захопилася ізотеричними науками, від чого її особливий інтерес впав на церкву світла. За два роки вона побувала в кількох таких церквах, дізнаючись, як працюють місцеві церковники-маги. Дамаель став її хранителем.

Що стосується Тоеля та його чарівного повернення до живих — це стало справжньою подією для Каті та всього шабашу загалом. Через те, що Ліліт її прокляла за непокору, Каті було заборонено повертатися до міста шабашу, але вона востаннє порушила заборону благаючи бабусю допомогти знайти зв'язок із Сашею. Коли стара відьма пішла на поступку, вони провели ритуал виклику. Обряд був спрямований на душу Саші, але натомість просто посеред ритуального кола з'явився тремтячий всім тілом Тоель. Шкіра хлопця вся диміла, крила до м'яса на кістках були спопелені, на голові виднілися роги. Відьми допомогли поставити демона на ноги. Розмовляти демон почав за кілька місяців. Він розповів, що побував у всіх колах Чистилища, доки не опинився у своїй в'язниці, і коли його вирвали назад, йому довелося пройти ці кола знову. Чин ангела в нього забрали і відтепер він став повноцінним демоном. У небесну обитель йому було зась. У результаті він залишився жити з Катею. Дівчина більше не з'являлася на очі бабусі, але підтримувала з нею зв'язок. Катя дуже старанно почала вивчати своє ремесло. Особливо її зацікавили першоджерела від Ліліт, у чому їй допомагала Агнія. Тоель пообіцяв їй вирішити проблему із прокляттям.

Щодо Саші, про неї ніхто нічого не чув. Катя та Руслана приходили до її батьків, але ті поводилися так, ніби Саші і не існувало. У результаті дівчата змирилися і згодом звикли жити лише зі спогадами про неї.

Стіл стояв накритий на п'ять осіб, Янаель підійшов до вікна, тримаючи в руках склянку з віскі. Захід сонця був барвистим і спокійним. Не дивлячись на те, що він часто уникав зустрічі з цією компанією, він був радий бачити їх. З ними оживали спогади, які дуже не хотілося упускати, як би боляче від них не було. Як би сильно він не уникав зустрічей, як би старанно не займався своєю роботою, жага повернутися назад і торкнутися того, що він втратив, не встигнувши цим насолодитися, викликала в ньому якесь солодке тремтіння.

— Ми теж сумуємо, — тихо промовила Руслана, стаючи поряд з ангелом — нам потрібно частіше бачитися, щоб не втрачати зв'язку з нею.

— Можливо, — відповів Ян, вичавлюючи з себе усмішку.

По шкірі пройшло дивне почуття. Ангел різко обернувся і подивився на Дамаеля.

— Я теж це відчув, але це не за мною, — відповів ангел на німе запитання Яна.

У двері подзвонили. Катя хотіла піти відчинити, але Ян її зупинив.

Незнайома ангельська аура посилювалася з кожним новим кроком до дверей. У двері знову подзвонили, а потім несміливо постукали. Ян ухопився за ручку, напружуючи все тіло. Несподівані гості — не найкращий подарунок на возз'єднання компанії.

Ангел відчинив двері.

— Привіт, — промовив несміливий голос. Сірі очі зустрілися з синіми — сподіваюся, я не спізнилася, знаєш, це переміщення для мене ще нове, сподіваюся, ти мене навчиш?

— Ти тут, — на видиху відповів ангел і заплакав.