Піски часу не відпускають старі кістки

Піски пам'яті не віддають старі кістки за просто так. Хтось прагне, щоб ті лишалися похованими. Хтось шалено копає, шукаючи у минулому відповіді на виклики майбутнього. Хтось поверх закопує нові кістяки, аж доки є місце. Вона — його пустеля. Вогник у суцільній темряві, на який слідує серце й помисли. Вітер, що розвіює покрови темряви над жахливими таємницями і помахом піщаного крила руйнує долі. Час побачити історію очима тих, хто обрав цей шлях, бо не міг вчинити інакше. Фандом: Благословення Небожителів, Мосян Тонсьов