Угода на місяць

— Якого фіга вони їдуть в той самий тур, що й ми?

Я злісно відкинула подушку вбік. Ці двоє доводили мене до сказу.

— Як вони взагалі дізналися, в який тур ми їдемо?

— На жаль стіни в в універі мають вуха, а на нашому факультеті особливо.

Дарина слабко усміхнулася з другої сторони екрану. Ми говоримо з нею по відеозв'язку кожен вечір. Це наша традиція.

— Мені хотілося так добряче вцідити йому. У нього така підла міна.

Дарина скривилася.

— В Яреми?

— А в кого ж ще? Але принаймні він хоч якісь емоції має. А от Мар'ян ні бе, ні ме. І... Ой... Сердишся?

Вона винувато схопилася за рот. Я усміхнулася і похитала головою.

— Та ні. Я і так знаю, що була повною ідіоткою, що вподобала такого хлопця, як Мар'ян. Але. Це вже в минулому.

Дарина підсіла ближче до екрану, пильно розглядаючи мене.

— Та я серйозно.

— Невже це через шкільного друга? Все таки закохалася?

Мене кинуло в жар.

— То чому ти не розповіси йому?

— Бо це все змінить. До того ж Ростик.

— А він тут до чого?

Хтось постукав у двері. Я обернулася, і за мить на порозі з'явився мій брат. Наче відчув, що говорили саме про нього.

— Щось сталося?

— Хотів з тобою поговорити.

Він був набурмосений і неохоче підійшов до мене. Та коли помітив, що я говорю з Дариною, його вираз обличчя миттєво змінився. Ростик зблід, потім навпаки до його щік прилила кров. Він нервово поправив волосся. Ця поведінка капець нагадувала мені Дем'яна.

— Сорі. Не знав, що ти говориш з Дариною.

— О. Та ми вже закінчуємо. Договоримо завтра на лекції з заруби. Вона і так капець яка нудна.

Дарина висунула язика і закотила очі, показуючи, як нам завтра буде весело. Ми засміялися. Ростик злегка усміхнувся.

— Папа. Папа, Ростик.

Він рвучко підвів голову, щоб подивитися на Дарину, та вона вже відключилася.

Я з цікавістю розглядала свого брата. З всім цим я навіть і не помітила, що він закоханий в мою найкращу подругу. Питання тільки чому він ніколи мене не розпитував за Дарину? Чому мовчить і нічого їй не каже?

— Тож.

— Тож ти закоханий в Дарину. Чому ти не скажеш їй про це?

Ростик ошелешено подивився на мене. Його щелепа злегка відвисла.

— Закрий рота. Ти маєш не надто кльовий вигляд. То чому?

— Та чхати я хотів на свій вигляд. Ти питаєш мене, чому я їй нічого не сказав? Так от я тобі поясню. Я зробив вибір на твою користь. На користь сім'ї і дуже сподіваюся, що ти зробиш такий же вибір і не зруйнуєш своїми почуттями мою дружбу з Дем'яном. Бо друзі можуть стати парою, а навпаки навряд.

Ростик сказав це на одному диханні. Він люто кинув на мене погляд, а тоді кулею вилетів з моєї кімнати, міцно грюкнувши за собою дверима.

Бо я зробив свій вибір на твою користь. На користь сім'ї. Він справді думає, що наша дружба з Дариною може зруйнуватися через його почуття? Хоч. Я ж не знаю чи його почуття взаємні. А якщо вони не взаємні, то я так можу втратити і найкращу подругу, і брата?

Я потягнулася до подушки, яку відкинула геть і обійняла її. Зараз мені найбільше захотілося опинитися в дужих обіймах Дем'яна, вткнутися йому в шию, торкнутися його хвилястого волосся.

Я скрутилася у позу ембріона. На моїх очах забриніли сльози. Я вже знала який вибір зроблю. Сподіваюся, що Дем'ян колись зможе мені пробачити.