Угода на місяць

— Мене це напрягає.

— Що саме?

— Це, — я показала пальцем на дівчат-перекладачів, які стояли біля вікон і перешіптувалися. Але тепер інакше. Тихіше. Їхні погляди змінилися.

— Та не зважай, — Дарина махнула рукою.

— Та ні. Ти не розумієш. Їхній погляд змінився. А ще...

— Олено, зачекай.

Ми з Дариною здивовано обернулися. До нас бігла Уляна, голова студентського уряду, а ще одногрупниця Мар'яна та Яреми.

— Слухай. Ми ж не знали, що це все Ярема. Це ж треба. Так підло використати Мар'яна, щоб ближче підібратися до тебе. Він реально якийсь псих, а ще...

— Чекай. Що? Я не розумію.

— Ну про те, що Ярема псих, це Уляна вірно сказала.

Я незадоволено подивилася на Дарину. Вона стенула плечима.

— А ти що не бачила відео?

— Та якого відео?

Уляна почала ритися у сумці, а тоді простягнула мені свій телефон. На екрані з'явилися ми з Яремою. У ту ніч, коли я дізналася правду про його почуття.

От же гнида. Значить я мала рацію. Мар'ян нас підслухав та ще й зробив відео. Питання лише. Що він переслідує?

— Я так розумію, що це Мар'ян закинув відео?

— Ну а хто ж. Знаєш, це насправді так мило.

— Даруй що? Що тут милого?

Уляна здивовано подивилася на Дарину, у якої на лиці чітко було видно зневагу впереміш з сарказмом.

— Ну як. Мар'ян захистив Олену. Все ж. Він також щось відчуває до тебе. Зізнайся, будете зустрічатися?

— Що?!

Уляна аж відскочила від нашої з Дариною синхронності.

— З вами все добре? — Уляна стривожено дивилася то на мене, то на Дарину.

— Та так. Бувало й краще, — відказала за мене Дарина і потягла у протилежний бік від того, де ми мали мати лекцію.

— Куди ми йдемо?

— До Мар'янчика. Певно, хлопчисько геть голову втратив від своєї нав'язливої ідеї стати найпопулярнішим хлопцем ін'язу.

Ми минули ще декілька французьких та іспанських філологів, які також підозріло косилися на нас.

Я йшла за Дариною, не дивлячись собі під ноги. Все це якось не вкладалося мені в голові.

Ми нарешті знайшли аудиторію, де мали мати семінар англійські перекладачі, а саме та підгрупа, де був Мар'ян і Ярема.

Картина, яку ми побачили в аудиторії, вразила нас з Дариною настільки, що у нас ледь щелепи не відвисли. Ярема, біля якого зазвичай крутилася купа одногрупників, сидів за партою сам. Слухав музику і схилив голову на руки. В цей момент мені стало його шкода. Трішки, та все ж.

Біля Мар'яна ж крутилося безліч дівчат. Коли він помітив нас з Дариною, то його усміхнений вираз обличчя спохмурнів, але на мить. Він залишив дівчат і радісно підійшов до нас з Дариною.

— Привіт.

Його лице засліпила фальшива усмішка. Він злегка торкнувся мого передпліччя, та я хутко висмикнула руку. Мар'ян ледь ледь спохмурнів, та усмішки своєї не зняв.

— Тепер все буде інакше, — ніжним голосом сказав він.

— Ооо. Це сто відсотків, — іронічно пирхнула Дарина.

Мар'ян незадоволено покосився у її бік.

— Олено. Ти знаєш. Весь цей час я був таким дурним. Не бачив, що Ярема використовував мене у своїх цілях. Але знаєш що я зрозумів за весь цей час?

— Здивуй.

Мар'ян знову кинув незадоволений погляд на Дарину. Перекладачі, що були присутні в аудиторії, притихли і дослухалися до цього цирку, що влаштував Мар'ян. Я помітила, що Ярема дивився на нас скляним поглядом. Його очі були напухлі.

— Я зрозумів, що ти мені також не байдужа. Давай зустрічатися.

— Байдюк, ти головою вдарився? — знову огризнулася Дарина.

— Та я не з тобою говорю, — роздратовано відрізав Мар'ян.

— Так стоп. Яке зустрічатися? Та ти ж сам мені казав у ту ніч, що тобі абсолютно пофіг на мене.

— Сонечко, ти щось плутаєш.

Мар'ян хотів торкнутися моєї щоки. Я відсахнулася. Дарина ж встала поперед мене, роблячи між мною і Мар'яном стіну.

— Байдюк, це ти щось плутаєш, — вона кинула нищівний погляд у його бік.

— Він не плутає, Дарино. Він просто хоче уваги. Він настільки хоче уваги від інших, що готовий почати зустрічатися зі мною. Тоді це буде мати такий вигляд, що він капець який великодушний. Але знаєш що, Байдюк? Запхай свою великодушність та награну доброту подалі в дупу!

Я рвучко обернулася і попрямувала до дверей. Позаду почулося перешіптування і навіть смішки. Далі я вже не прислухалася.

— Оце видав перл. Давай зустрічатися. Ці двоє справді якісь ненормальні, — на підтвердження своїх слів Дарина покрутила пальцем біля скроні.

Ми з Дариною поспішали на лекцію. До неї залишалося ще п'ять хвилин.

— Ага. Один поводить себе як Отелло. Інший як дитина, яка постійно хоче уваги.

— Ти ж знаєш, що ця фігня ще довго триватиме.

— Хтозна. Це у Яреми міцніший характер. Не думаю, що Мар'ян буде діставати мене. Забоїться.

Ми влетіли в аудиторію на останній хвилині та зайняли вільні місця на верхніх рядах. Я хутко почала витягати свій зошит та ручку. На телефоні з'явилося повідомлення.

Це був Ярема. Я неохоче кинула погляд на нього і побачила там одне слово.

«Дякую».

Що ж. Можливо до цього хлопця все таки повернеться здоровий глузд, але це вже без моєї участі.