І один у полі воїн

Судновий час на кораблі піратів наближався десь до півночі. Шум двигунів піратського корвета став монотонним і нижчим за тональністю — корабель перейшов у режим економного крейсерського ходу, а більшість екіпажу, судячи з віддаленого згасання вигуків, вирушила відпочивати.

​ Ілан вичекав ще годину, переконуючись у повній тиші в коридорі. Настав час діяти.

​Оскільки пірати сприймали їх як звичайних беззахисних кур'єрів і навіть не спромоглися провести нормальний особистий огляд, на поясі хлопця під курткою залишався його компактний мультиінструмент – подарунок батька Ані. Для досвідченого техніка це було справжнім скарбом.

​ Знявши взуття, щоб діяти безшумно, Ілан дістав мультитул і розклав його у вигляді викрутки. Став ногами на ліжко і підвівшись навшпиньки, він обережно, без жодного скрипу, відкрутив чотири кріпильні болти вентиляційної решітки. Металева пластина м'яко лягла йому в долоні.

​ Підтягнувшись на руках, Ілан безшумно прослизнув у вузький, просочений гаром і мастилом металевий тунель шахти.

​ Вентиляція була вузькою, але його худорлява постать та роки тренувань у підземних комунікаціях міста дали про себе знати. Він пересувався мов гнучка змія — спритно, спираючись на лікті та коліна, орієнтуючись за потоками повітря й звуками.

​ Першою метою була Ані.

​ Звіряючись із внутрішньою картою відсіків, яку він склав під час коли його вели до камери, Ілан довго повз до нижнього відгалуження шахти й вже втратив відчуття часу, як раптом завмер біля решітки камери. Крізь вузькі щілини він побачив постать дівчини. Вона сиділа на підлозі в кутку, підібгавши коліна, і нерухомо дивилася в одну точку.

​ Серце хлопця боляче стиснулося. Він бачив, що Ані перебуває в стані важкого шоку й ступору. Ілану страшенно хотілося покликати її, поплескати по решітці чи витягти її прямо зараз, але розум нагадував: будь-який передчасний шум може викрити їх обох.

​ «Зачекай ще трішки, Ані... Я повернуся за тобою», — тихо прошепотів він подумки.

​ Переконавшись, що її вентиляційна решітка не має додаткових засувок зовні, хлопець рушив далі по головній магістралі вентиляційної шахти.

​Він просувався вище, до командного пункту корабля, де потік повітря ставав свіжішим і холоднішим. Через двадцять хвилин розвідки Ілан опинився прямо над серцем корабля. Крізь отвори верхнього люка відкривався повний огляд на капітанський місток.

​ Внизу, у напівтемряві, горіли лише кілька чергових консолей. За штурвалом дрімав один вартовий, а на головному екрані мерехтіла карта курсу до Тіньового Сектору. А найголовніше — на стіні, поруч із вентиляційною решіткою, висів блок керування електричними замками всіх камер судна.

​ План у голові Ілана остаточно склався. Він дізнався все, що потрібно:

​-"шлях до Ані він знає;

​- електричні замки камер можна заблокувати або відчинити прямо з капітанського містка;

- екіпаж уночі розслаблений до межі.

​ Він тихо розвернувся у вузькому тунелі й тим самим шляхом поповз назад до своєї камери. Вміло вискочивши з отвору на ліжко, Ілан закріпив решітку на місці й сів, склавши руки на грудях.

​ На його обличчі з'явилася ледь помітна, впевнена посмішка. Розвідка пройшла ідеально. Тепер залишилося дочекатися слушного моменту для рішучого удару. У напівтемряві камери, під монотонне гудіння корабельних двигунів, його розум працював із холодною, математичною чіткістю.

​ Первинне емоційне бажання — негайно кинутися до камери Ані, витягти її через шахту й заскочити в першу-ліпшу рятувальну капсулу — він відкинув одразу як смертельно небезпечну авантюру.

​ «Втекти з корабля — це лише третина справи, — думав Ілан, дивлячись у темну стелю. — Ну виберемося ми в капсулі у відкритий космос. І що далі? Автономності капсули вистачить на добу. Без точних координат нас або знову підбере якийсь піратський корвет, або ми просто задихнемося в порожнечі, чекаючи на диво».

​ У його голові викристалізувався набагато складніший, але єдино життєздатний план із трьох послідовних кроків:

​ Крок перший - навігаційна розвідка. Перш ніж починати рятувальну операцію, йому потрібно точно знати, де саме вони перебувають. Завтра під час наступного вилазу до вентиляції над капітанським містком він мусить вивчити голографічну карту на головному моніторі. Потрібно знайти у найближчої зоряній системі якусь планету з придатною для дихання атмосферою, де можна сховатися після аварійної посадки.

​ Крок другий - керована аварія. Просто викрасти піратський катер або капсулу з ангару — занадто ризиковано, бо корвет миттєво підніме тривогу й розстріляє їх у космосі. Отже, треба змусити самих піратів посадити корабель там, де вигідно Ілану. Для цього він проникне до інженерного відсіку через вентиляційні канали й пошкодить якусь систему. Треба ще вирішити що саме можна пошкодити, щоб створити ілюзію важкої, але не критичної технічної поломки.

Корабель був старий, але доглянутий. Пірати не дозволяли йому розвалитися в космосі. Вони могли бути брудними, жорстокими й безвідповідальними, але свою машину берегли. А це означало, що просто зламати щось було недостатньо. Потрібно було зробити так, щоб корабель сам захотів сісти.

Тоді пірати не зможуть продовжувати політ у глибину Тіньового Сектора й будуть змушені здійснити екстрену посадку на найближчу планету.

​ Крок третій - втеча на планеті. Коли піратський корвет торкнеться поверхні, на кораблі почнеться шум та гамір, пов'язаний з пошуком причини аварії та усуненням пошкоджень — команда кинеться на ремонт корабля. Саме в цей момент, у метушні та на твердій поверхні, де є укриття, рельєф і можливість сховатися, вони з Ані здійснять втечу. На планеті у них буде в сотні разів більше шансів вижити й дочекатися допомоги, ніж у беззахисному металевому ящику посеред вакууму.

​ Ілан глибоко вдихнув і повільно видихнув, відчуваючи, як план лягає у свідомості чіткими схематичними блоками. Тепер це була не просто відчайдушна втеча, а прорахована військово-технічна операція.

​ Він заплющив очі, заощаджуючи сили для завтрашнього дня, і тихо прошепотів у темряву:

— Завтра, Ані. Завтра ми зламаємо їхні плани.